Ухвала

від 12.11.2013 по справі 820/554/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2013 р. м. Київ К/800/41380/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Завод ім.Фрунзе» (правонаступник - ВАТ «Завод ім.Фрунзе»)

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року

у справі №820/554/13-а

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Завод ім.Фрунзе» (надалі - ВАТ «Завод ім.Фрунзе»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби (надалі - СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові №0000500041 від 14.09.2012р.

Постановою Харківського окружного адміністративного від 03.04.2013р. позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ПАТ «Завод ім.Фрунзе» звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013р. та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного від 03.04.2013р.., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ «Завод ім.Фрунзе» з питань дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість по правовим відносинам з ТОВ «Універсалсервіс» за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р., з ТОВ «Укрбудмонтажінвест» за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р., які відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2012р., та дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по даним операціям за період 2011р. - І півріччя 2012 р., за результатами якої складено акт №358/41-018/00236010 від 31.08.2012р.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.201.4, п.201.6 ст.201, п.198.3, п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України, які призвели до завищення податкового кредиту січня 2012р. на суму 18841,00грн.; п.201.4, п.201.6 ст.201, п.198.3, п.198.4 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, які призвели до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за січень 2012р. на загальну суму 18841,00грн.

На підставі названого акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0000500041 від 14.09.2012р., за яким збільшено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 28261,50грн., з яких - 18841,00грн. основний платіж та 9420,50грн. штрафні (фінансові) санкції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог та скасовуючи рішення суду першої інстанції, колегія апеляційного суду цілком правильно та обґрунтовано виходила з наступного.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Статтею 9 вказаного Закону регламентовано, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, судом першої інстанції зазначено, що позивачем з ТОВ «Універсал сервіс» були укладені договори про надання послуг від 06.09.2011р. та від 13.09.2011р., які свідчили про те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов такого виду договорів щодо предмету договору, виду наданих послуг, строку виконання наданих послуг, порядку оплати та ціни. Надання після укладання договорів послуг підтверджується актами прийому-передачі послуг № 08092 від 08.09.2011р. та № 13094 від 14.09.2011р., після узгодження сторонами факту та об'єму наданих послуг виконавець надав позивачу податкові накладні з зазначенням погодженої вартості наданих послуг. Оплата за послуги проведена платіжними дорученнями №6341 від 08.09.2011 р., №4716 від 16.09.2011р.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні перелічені в постанові суду першої інстанції договори, а тому не відомо з яких документів було встановлено, що сторони узгодили всі суттєві умови договорів про надання послуг. В наданих до матеріалів справи рахунках-фактурах №06092 від 06.09.2011р. та №13091 від 13.09.2011р. передбачена оплата за послуги бетононасосу та його подачі відповідно в сумі 3175,0 грн. (ПДВ 529,17 грн.) за роботу протягом 6,5 год. та 4300,0 грн. (ПДВ 716,67 грн.) за роботу протягом 9 год. Але ці документи не містять інформації про місце надання послуг (об'єкт), дати, початку надання послуг та подачі насосу.

Крім того, в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) №08092 від 08.09.2011р. на суму 3175,0 грн. (ПДВ 529,17 грн.), №13092 від 13.09.2011 р. на суму 4300,0 грн. (ПДВ 716,67 грн.), №14094 від 14.09.2011р. на суму 2200,0 грн. (ПДВ 366,67 грн.) відсутня інформація про те, ким вони були складені від замовника та виконавця (прізвища та посади осіб не зазначені). Також відсутні дані про те, на якому об'єкті надавалися послуги та коли це відбувалося.

Позивачем до матеріалів справи надані договори оренди пересувного бетононасосу №06/09 від 06.09.2011 р. та №13/09 від 13.09.2011 р., предметом яких є передача позивачу (орендар) від ТОВ «Універсалсервіс» (орендодавець) у тимчасове користування пересувний бетононасос, вартістю 4300,0 грн. строком на 4 години для подачі готової бетонної суміші. Наведені документи свідчать про те, що на дати надання послуг ТОВ «Універсалсервіс» бетононасос був у користуванні позивача, що спростовує факт надання послуг бетононасосу, які вказані в актах виконаних послуг.

Також, позивачем з ТОВ «Укрстроймонтажінвест» було укладено ряд договорів підряду, а саме:

- №20/09 від 20.09.2011р., предметом якого є виконати роботи по облицюванню підлоги керамогранітною плиткою в частині нежитлового будинку по вул. Плеханівській, 67-А (медіа-центр на період проведення Евро-2012, з врахуванням його подальшої реконструкції під автосалон з центром сервісного обслуговування автомобілів). Сторони договору узгодили, що роботи вважається виконаною після підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт за формами КБ-2в та КБ-3 відповідно.

- №04/10 від 04.10.2011 р., предметом якого є виконання робіт по гіпсополімерній штукатурці стін (площею 1470,61 кв.м., в т.ч. відкоси) на об'єкті будівництва «Автосалон з центром сервісного обслуговування та кафетерієм по вул. Героїв Праці (на розі вул. Барабашова) у м. Харкові».

- №14/10 від 14.10.2011 р., предметом якого є роботи по влаштуванню тимчасової перегородки в частині нежитлового будинку по вул. Плеханівській, 57-А (медіа-центр на період проведення Євро-2012, з врахуванням його подальшої реконструкції під автосалон з центром сервісного обслуговування автомобілів).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України,).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту можуть мати лише реально вчинені господарські операції з метою їх використання у власній господарській діяльності та підтверджені оформленими належним чином первинними документами.

Як встановлено судом попередньої інстанції та вбачається з наданих до матеріалів страви договорів підряду №20/09 від 20.09.2011р., №04/10 від 04.10.2011р. та № 14/10 від 14.10.2011р. передбачено, що підрядник зобов'язаний виконувати роботи суворо у відповідності до ДБН України, затверджених проектів та локальних кошторисів. Також підрядник зобов'язаний використовувати для виконання робіт на об'єкті матеріали, які є в наявності у замовника, шляхом оформлення лімітно-заборної відомості. Проте позивачем не надавалися проектна документація, локальні кошториси та документи на передачу підряднику матеріалів для виконання робіт. Про наявність таких документів також не вказано в актах прийому-передачі робіт.

За таких підстав суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач не довів належним чином того, що роботи, визначені в актах прийому-передачі робіт, були передбачені обов'язковими для цього проектними та кошторисними документами, а тому їх виконання в межах договорів підряду не доведено і формування по ним податкового кредиту є безпідставним.

Колегією апеляційного судів враховано, що наявність у покупця належно оформлених документів, які необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, обрахування податкового кредиту зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для зарахування податкового кредиту по ПДВ, якщо буде доведено, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Приймаючи до уваги, що докази реальності господарських операцій між ВАТ «Завод ім.Фрунзе» та його контрагентами відсутні, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідачем доведена правомірність нарахування позивачеві суми зобов'язання з податку на додану вартість за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Завод ім.Фрунзе» - залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

О.В. Муравйов