Рішення

від 18.11.2013 по справі 910/13413/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/13413/13 18.11.13

За позовомКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" доНезалежної юридичної компанії "Сакрамент" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю простягнення 11 009,07 грн. за зустрічним позовомНезалежної юридичної компанії "Сакрамент" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю доКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" прозобов'язання здійснити перерахунок вартості теплової енергії на опалення та стягнути 11 009,07 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача (відповідач за зустрічним позовом): Успенський С.О. - представник за дов.;

від відповідача (позивач за зустрічним позовом): Чикалов Р.Г. - представник за дов.;

Рішення прийняте 18.11.2013, у зв'язку з оголошено перервою в судовому засіданні 21.10.2013 на 18.11.2013.

У судовому засіданні 18.11.2013, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулося до господарського суду з позовом до Незалежної юридичної компанії "Сакрамент" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості за Договором № 1219 від 10.10.2005 у розмірі 11 009,07 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору №1219 від 10.10.2005 за період з листопада 2012 року по червень 2013, не сплатив вартість теплової енергії у розмірі 10 427,80 грн.

Ухвалою від 16.07.2013 порушено провадження у справі № 910/13413/13, розгляд справи призначено на 19.08.2013.

14.08.2013 через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Незалежної юридичної компанії "Сакрамент" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" про зобов'язання здійснити перерахунок вартості теплової енергії на опалення та стягнути 11 009,07 грн.

У відповідь на позовну заяву, відповідач заявив зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що товариство з листопада 2012 року не користується послугами з надання теплової енергії на опалення займаної ним площі, а лише користується місцями загального користування будинку загальною площею 97,7 кв.м., та вважає незаконними нарахування позивачу вартості теплової енергії на опалювальну площу 63,10 кв.м. Враховуючи зазначене, просить здійснити перерахунок вартості теплової енергії на опалення та стягнути 11 009,07 грн.

У відзиві на зустрічний позов, відповідач зазначив, що правовідносини між сторонами за договором №1219 від 10.10.2006 не регулюються Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та методикою розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, а регулюються Правилами користування тепловою енергією, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198. Оскільки відбулося відокремлення частини нежилих приміщень (266,9 кв.м.) позивача від системи центрального опалення, відповідач зменшив нарахування на фактично опалювальну площу позивача (63,10 кв.м.). Тому підстав для задоволення зустрічного позову немає.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.08.2013 прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду, розгляд призначений на 19.08.2013.

08.08.2013 через відділ діловодства від позивача за первісним позовом надійшли додаткові документи по справі.

В судовому засіданні 19.08.2013 оголошено перерву на 09.09.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.09.2013, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи №910/13413/13 відкладено на 23.09.2013.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 23.09.13, у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. у відпустці, справу №910/13413/13 передано для розгляду судді Мельнику В.І.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.09.2013 справу №910/13413/13 прийнято до провадження суддею Мельником В.І.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 10.10.2013, справу №910/13413/13 передано до провадження судді Літвіновій М.Є., у зв'язку з поверненням з відпустки.

Ухвалою від 10.10.2013 суддя Літвінова М.Є. прийняла справу до свого провадження. Розгляд справи призначено на 21.10.2013.

В судовому засіданні 21.10.2013 оголошено перерву на 18.11.2013.

В судовому засіданні 18.11.2013, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

27.05.2005 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місті Києву (продавець) та Незалежною юридичною компанією "Сакрамент" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (покупець) був укладений договір №1050 купівлі-продажу нежилих приміщень комунальної власності шляхом викупу, за умовами якого (п. 1.1), продавець продав, а покупець купив нежилі приміщення загальною площею 330,00 кв.м., в тому числі: приміщення з №1 по №22 (групи приміщень №5) площею 266,9 кв.м. місця спільного користування площею 63,10 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Горького, 3,(літера Б), (надалі - нежитлові приміщення).

На виконання вказаного договору за актом № 1115 від 25.06.2005, продавець передав, а покупець прийняв продані шляхом викупу нежилі приміщення загальною площею 330,00 кв.м. в тому числі: приміщення з №1 по №22 (групи приміщень №5) площею 266,9 кв.м. місця спільного користування площею 63,10 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Горького, 3, (літера Б).

10.10.2005 між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (дирекція за договором) та Незалежною юридичною компанією "Сакрамент" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (абонент за договором) був укладений договір №1219 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем центрального опалення та холодного водопостачання та водовідведення та їх абонентських уводів.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.4 Договору, він набуває чинності з 27.05.2005 по 31.12.2006, та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Оскільки у суду відсутні відомості щодо припинення договору №1219 від 10.10.2005, останній є пролонгованим відповідно до п.п. 6.1, 6.4.

Відповідно до звернення-доручення до договору, яке долучено до матеріалів справи, облік споживання теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Як встановлено п.п. 2, 3 додатку №2 до договору №1219 від 10.10.2005 відповідач щомісяця з 14 до 18 числа самостійно отримує у позивача акт звірки на початок розрахункового періоду, розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період, платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт, які відповідача має оплачувати не пізніше 23-го числа поточного місяця.

Згідно з п. 3.4. додатку № 2 до договору № 1219 від 10.10.2005 у випадку несплати за користування послугами, вказаними у договорі, до кінця розрахункового періоду, позивач нараховує відповідачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочки платежу по день фактичної оплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач за первісним позовом зазначає, що відповідач неналежним чином виконує умови договору № 1219 від 10.10.2005 щодо оплати вартості спожитої теплової енергії та технічного обслуговування системи центрального опалення, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за період з листопада 2012 року по червень 2013 року у розмірі 10 427,80 грн.

Обгрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, позивач за зустрічним позовом зазначив, що він з листопада 2012 року не користується послугами з надання теплової енергії на опалення займаної ним площі, а лише користується місцями загального користування будинку загальною площею 97,7 кв.м., та вважає незаконними нарахування позивачу вартості теплової енергії на опалювальну площу 63,10 кв.м. Враховуючи зазначене, просить здійснити перерахунок вартості теплової енергії на опалення та стягнути 11 009,07 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги КП "Київжитлоспецексплуатація" підлягають задоволенню, вимоги Незалежної юридичної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакрамент - необґрунтовані, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що листом №02/09 від 12.03.2011 дирекція повідомила абонента, що на підставі калькуляції, погоджених Головним управлінням з питань цінової політики Київської міської державної адміністрації, вартість технічного обслуговування систем теплопостачання та їх абонентських уводів з 01.04.2011 становить 2,05 грн. з розрахунку на 1 кв.м. орендованої, приватизованої, прийнятої на баланс площі на місяць (без урахування ПДВ), а мережі холодного водопостачання та водовідведення - 429,96 грн. з ПДВ.

Листом №11/107 від 14.11.2011 дирекція повідомила абонента, що на підставі постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011 № 116 "Про встановлення тарифів на теплову енергію ПАТ "Київенерго", вартість 1 Гкал спожитої теплової енергії з 01.10.2011 становить 800,61 грн. (без ПДВ).

Як свідчать матеріали справи, 30.08.2012 товариство звернулось до дирекції із заявою №08, в якій просить розірвати договір №1219 від 10.10.2005 в частині додатку №4 від 01.09.2012 та не надавати послуги з технічного обслуговування внутрішньо будинкової системи холодного водопостачання, водовідведення та їх абонентського уводу і відповідно не здійснювати нарахування за ці послуги.

Відповідно до акту від 31.10.2012 нежитлове приміщення Незалежної юридичної компанії "Сакрамент" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю за адресою: м. Київ, вул. Горького, 3Б, площею 266,9 кв.м. було відключено від опалювальної системи на підставі заяви абонента від 10.10.2012, враховуючи, що решту опалювальної площі (63,10 кв.м.) за технічних причин відокремити не можливо. Акт підписаний представниками сторін та доданий до матеріалів справи.

В результаті зменшення опалювальної площі з 330,0 кв.м. до 63,10 кв.м. (акт від 31.10.2011) дирекція звернулась до абонента узгодити додатки до договору №1219 від 10.10.2005 та повернути один примірник на адресу дирекції.

У відповідь на звернення товариство в листі від 22.11.2012 № 13, зазначило, що 63,1 кв.м. у приміщенні це місця загального користування. При розрахунку потреби теплоти на теплопостачання житлового будинку слід керуватися поняттям "загальна площа житлового будинку", замість поняття "загальна опалювальна площа житлового будинку". Площа горищ і технічних поверхів та підвалів до площі будинку не включається. Отже, як зазначає відповідач, при розрахунку загальної теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування необхідно виходити із того, що площа місць загального користування визначається на рівні поверху, а площа підвалів та горищ до розрахунку не включається і тому товариство зобов'язано нести витрати на опалення місць загального користування в розмірі, пропорційному до займаної ним площі в будинку, спожитої теплової енергії на опалення 97,7 кв.м.

З такими твердженнями позивач не погодився в листі №01/31-1 від 10.01.2013.

Так, згідно договору №153-8148 від 01.11.2002, укладеного між Акціонерною енергопостачальна компанія "Київенерго" (енергопостачальна організація за договором) та КП "Київжитлоспецексплуатація" (абонент за договором), предметом якого є (п.1.1), постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Енергопостачальна організація зобов'язана постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року.

Абонент зобов'язується виконувати умови договору та порядок оплати в обсягах і в терміни теплової енергії, які передбачені в додатку № 7 до договору.

Отже, з цього випливає, що позивач сплачує за постачання теплової енергії повністю за будинок, а ці кошти збирає з орендарів та власників, з якими, в свою чергу, укладені договори про надання послуг по теплопостачанню.

В додатках до цього договору визначено обсяги постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, порядок розрахунків за теплову енергію, тощо.

КП "Київжитлоспецексплуатація" та АЕК "Київенерго" 05.10.2006 складено акт №129/10/05, в якому зазначено перелік орендарів, які знаходяться в приміщенні по вул. Горького, 3Б у м. Києві, серед яких відповідач, який займає площу - 330,0 кв.м., що також відображено в додатку № 8 до договору №153-8148 від 01.11.2002.

Отже, загальна сума вартості теплопостачання на будинок розподіляється між споживачами цього будинку (нежитлового приміщення) пропорційно до площі, яку вони займають на підставі договорів оренди та договорів купівлі-продажу.

Як вбачається з розрахунків фактичної вартості теплової енергії, які зроблені на підставі табуляграм ПАТ "Київенерго" відповідно до Розпорядження Київської міської державної адміністрації про встановлення тарифів на теплову енергію та на підставі п. 2.3.6 Договору, станом на 20.06.2013 відповідач заборгував позивачу за період з листопада 2012 року по червень 2013 року 10 427,80 грн., яка розрахована за 63,10 кв.м. опалювальної площі.

Незалежна юридична компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакрамент" в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень посилається на п. 28 Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, яким передбачено, що споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до Методики, що затверджена центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства та на Методику розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31.10.2006 № 359.

Ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).

Методика встановлює порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами.

Однак, посилання на вказані Правила та Методику є помилковим, оскільки відносини сторін за договором від 10.10.2005 №1219 не регулюються зазначеними актами, по-перше, що послуги за договором надаються в нежитлові приміщення, по-друге, те, що комунальне підприємство не надає послуги з центрального опалення товариству.

Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 розрізняє:

тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання - вартість вироблення, транспортування та постачання одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат з урахуванням планованого прибутку (п. 10 ч. 4 Правил);

тарифи на надання послуг з централізованого опалення - вартість надання одиниці послуги з централізованого опалення відповідної якості, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих витрат з урахуванням планованого прибутку (п. 11 ч.4 Правил).

Як вбачається зі змісту договору №1219 від 10.10.2005 та листа №11/107 від 14.11.2011 сторони розраховуються по договору за тарифами на теплову енергію.

Відповідно до п.п. 23, 24 Правил користування тепловою енергією, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У разі коли обсяг постачання теплової енергії на межі продажу менший, ніж зазначений в договорі, теплопостачальна організація повинна зменшити плату шляхом проведення перерахунку за фактично спожиту теплову енергію відповідно до договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при розрахунку вартості наданих виходив із опалювальної площі, а саме 63,10 кв.м., що підтверджується первинними документами.

Відповідно до ухвали про прийняття зустрічної позовної заяви від 16.08.2013 суд зобов'язав позивача за зустрічним позовом обґрунтований розрахунок суми заявленої до стягнення на підтвердження заявлених вимог, однак позивач за зустрічним позовом вимог суду не виконав та в порядку ст.33 Господарського процесуального кодексу України, не довів обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог.

Обставини викладені у зустрічній позовній заяві та поясненнях спростовані матеріалами справи та не доведені в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, а тому визнаються необгрунтованими.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що в порушення п. 3 додатку № 2 до Договору, відповідач за первісним позовом заборгованість за послуги не погасив, кошти позивачу за первісним позовом не перерахував, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 10 427,80 грн., доказів сплати якого суду не надано.

Вартість теплової енергії, що підлягає сплаті відповідачем, визначається виходячи із фактично опалювальної площі позивача (63,10 кв.м.), враховуючи акт від 31.10.2012, оскільки відбулося відокремлення частини нежитлових приміщень (266,9 кв.м.) відповідача від системи центрального опалення.

Тож приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем за первісним позовом було порушено умови вищевказаного договору а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Дирекція направляла товариству вимогу № 155/23-01/67 від 21.01.2013 про оплату заборгованості, і в додаток до вимоги надано акт звіряння розрахунків та розрахунок суми боргу, однак заборгованість відповідачем сплачено не було, доказів протилежного суду не надано.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 479,66 грн. - пені, 95,67 грн. - 3 % річних та 5,94 грн. інфляційної складової боргу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних та інфляції від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 95,67 грн. та інфляції - 5,94 грн., розрахунок яких перевірений судом та визнаний вірним.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 01-06/767/2013 від 29.04.2013 р. розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені.

Здійснивши перевірку нарахування позивачем пені судом встановлено, що позивачем вірно розраховано розмір пені, що складає 479,66 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог КП "Київжитлоспецексплуатація" про стягнення заборгованості за теплову енергію у розмірі 10 427,80 грн., пені - 479,66 грн., 3 % річних - 95,67 грн., інфляційних втрат - 5,94 грн.

Вимоги Незалежної юридичної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакрамент"суд визнав необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за первісним та зустрічним позовами покладаються на Незалежну юридичну компанію у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакрамент".

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Первісний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Незалежної юридичної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакрамент" (01004, м. Київ, вул. Горького, 3, код 22907746) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код 03366500) заборгованість у розмірі 10 427,80 грн. (десять тисяч чотириста двадцять сім гривень 80 коп.), пені - 479,66 грн. (чотириста сімдесят дев'ять гривень 66 коп.), інфляційні втрати - 5,94 грн. (п'ять гривень 94 коп.), 3 % річних - 95,67 грн. (дев'яносто п'ять гривень 67 коп.), 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.) судового збору.

3.У задоволенні зустрічних позовних вимогах відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 25.11.2013

Суддя М.Є. Літвінова