Постанова

від 25.03.2014 по справі 910/13413/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року Справа № 910/13413/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Кролевець О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуНезалежної юридичної компанії "Сакрамент" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на рішеннявід 18.11.2013 господарського суду міста Києва та на постанову від 22.01.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/13413/13 господарського суду міста Києва за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" доНезалежної юридичної компанії "Сакрамент" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю простягнення 11009,07 грн. та за зустрічним позовомНезалежної юридичної компанії "Сакрамент" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю доКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" прозобов'язання здійснити перерахунок вартості теплової енергії на опалення та стягнення 11009,07 грн. В судове засідання прибули представники сторін: позивачане з'явились; відповідачаЧикалов Р.Г. - президент компанії; ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року позивач - Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (надалі - КП "Київжитлоспецексплуатація") звернулося до господарського суду з позовом до Незалежної юридичної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакрамент" (надалі - НЮК "Сакрамент" у формі ТОВ) про стягнення заборгованості за Договором № 1219 про надання послуг на теплопостачання від 10.10.2005 у розмірі 11 009,07 грн., посилаючись на те, що відповідач в порушення умов договору за період з листопада 2012 року по червень 2013 року не сплатив вартість теплової енергії у розмірі 10 427,80 грн.

Заперечуючи проти позову, 14.08.2013 відповідач - НЮК "Сакрамент" у формі ТОВ звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до КП "Київжитлоспецексплуатація" про зобов'язання здійснити перерахунок вартості теплової енергії на опалення та стягнути 11 009,07 грн., обгрунтовуючи свої вимоги тим, що з листопада 2012 року позивач за зустрісчним позовом не користується послугами з надання теплової енергії на опалення займаної ним площі, а лише користується місцями загального користування, що розміщені з 1 по 4 поверх загальною площею 97,7 м 2 , а тому вважає незаконними нарахування відповідачем вартості теплової енергії на опалювальну площу 63,10 кв.м.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.11.2013 у справі № 910/13413/13 (суддя Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 (колегія суддів: Ільєнок Т.В. - головуючий, судді - Корсакова Г.В., Кропивна Л.В.), первісний позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ НЮК "Сакрамент" на користь КП "Київжитлоспецексплуатація" заборгованість у розмірі 10 427,80 грн., пені - 479,66 грн., інфляційні втрати - 5,94 грн., 3 % річних - 95,67 грн., 1 720,50 грн. судового збору. У задоволенні зустрічних позовних вимогах відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач за первісним позовом - НЮК "Сакрамент" у формі ТОВ звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушенно норм матеріального та процесуального права, оскільки невірно обраховано опалювальну площу, яка відноситься до місць загального користування і повинна нараховуватись пропорційно до займаної площі товариством в будинку згадно Методики, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги, проте позивач правом взяти участь в судовому засіданні не скористався.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що на підставі Договору № 1050 купівлі-продажу нежитлових приміщень комунальної власності шляхом викупу від 27.05.2005 та Акту приймання-передачі № 1115 від 25.06.2005, НЮК "Сакрамент" у формі ТОВ є власником нежилових приміщень, загальною площею 330,00 м 2 , в тому числі: приміщення з № 1 по № 22 (групи приміщень № 5) площею 266,9 м 2 , місця спільного користування площею 63,10 м 2 , які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Горького, 3 (літера Б).

10.10.2005 між КП "Київжитлоспецексплуатація" (Дирекція) та НЮК "Сакрамент" у формі ТОВ (Абонент) укладений Договір № 1219 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем центрального опалення та холодного водопостачання та водовідведення та їх абонентських уводів, за умовами пункту 1.1. якого встановлено, що предметом цього Договору є надання послуг з теплопостачання, обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем центрального опалення (ЦО) та холодного водопостачання та вововідведення (ХВП) їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: м. Київ, вул. Горького, 3-б, а також своєчасна і повна сплата Абонентом спожитих теплової енергії та інших послуг, зазначених у цьому Договорі. Цей Договір набуває чинності з 27.05.2005 і діє до 31.12.2006; Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. п. 6.1, 6.4 Договору).

Відповідно до пунктів 2, 3 Додатку № 2 до Договору № 1219 від 10.10.2005, Абонент (відповідач) щомісяця з 14 до 18 числа самостійно отримує у позивача акт звірки на початок розрахункового періоду, розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період, платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт, які відповідача має оплачувати не пізніше 23-го числа поточного місяця.

Згідно з пунктом 3.4. Додатку № 2 до Договору № 1219 від 10.10.2005, у випадку несплати за користування послугами, вказаними у Договорі, до кінця розрахункового періоду (пункт 3 цього Додатку), Дирекція (позивач) нараховує відповідачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочки платежу по день фактичної оплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Водночас, судами встановлено, що 30.08.2012 відповідач за первісним позовом НЮК "Сакрамент" у формі ТОВ звернувся із заявою до позивача за первісним позовом - КП "Київжитлоспеексплуатація", в якій просив розірвати Договір № 1219 від 10.10.2005 в частині Додатку № 4 від 01.09.2012 та не надавати послуги з технічного обслуговування внутрішньо будинкової системи холодного водопостачання, водовідведення та їх абонентського уводу і відповідно не здійснювати нарахування плати за ці послуги.

Відповідно до Акту від 31.10.2012, нежитлове приміщення НЮК "Сакрамент" у формі ТОВ, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Горького, 3-Б, площею 266,9 м 2 , було відключено від опалювальної системи на підставі заяви Абонента, враховуючи, що решту опалювальної площі (63,10 м 2 ) за технічних причин відокремити неможливо, у зв'язку з чим з листопада 2012 року позивач за первісним позовом - КП "Київжитлоспецексплуатація" здійснював Абоненту (відповідачу за первісним позовом) розрахунок наданих послуг з теплопостачання по Договору № 1219 від 10.10.2005 виходячи з опалювальної площі 63,10 м 2 .

Після відключення частини приміщень від опалювальної системи, відповідач за первісним позовом - НЮК "Сакрамент" у формі ТОВ належним чином не виконував умови Договору № 1219 від 10.10.2005 щодо оплати вартості спожитої теплової енергії та технічного обслуговування системи центрального опалення, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за період з листопада 2012 року по червень 2013 року у розмірі 10 427,80 грн., яка розрахована за 63,10 м 2 опалювальної площі.

21.01.2013 позивач за первісним позовом - КП "Київжитлоспецексплуатація" направив на адресу відповідача вимогу за вих. № 155/23-01/67 щодо оплати заборгованості, однак заборгованість відповідачем сплачено не було.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в силу приписів ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами частини 1 ст. 612 названова Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За встановлених обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, умови договору, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо правомірності та обгрунтованості позовних вимог в частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 10 427,80 грн. Крім цього, порушення зобов'язання щодо своєчасної сплати за надані послуги є підставою для нарахування штрафних санкцій, а саме: інфляційних, 3 % річних та пені, а тому судом також задоволено у повному обсязі позовні вимоги за первісним позовом про стягнення з відповідача пені у розмірі 479,66 грн., 3% річних у розмірі 95,67 грн. та інфляційних у розмірі 5,94 грн., розрахунок яких здійснено правильно з дотриманням вимог діючого законодавства.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, розрізняються:

- тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання - вартість вироблення, транспортування та постачання одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат з урахуванням планованого прибутку (п. 10 ч. 4 Правил);

- тарифи на надання послуг з централізованого опалення - вартість надання одиниці послуги з централізованого опалення відповідної якості, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих витрат з урахуванням планованого прибутку (п. 11 ч. 4 Правил).

За умовами Договору № 1219 від 10.10.2005 сторони погодили, що розраховуються по договору за тарифами на теплову енергію; при цьому листом за вих. № 11/107 від 14.11.2011, до відома відповідача доведено, що на підставі постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011 № 116 "Про встановлення тарифів на теплову енергію ПАТ "Київенерго", вартість 1 Гкал спожитої теплової енергії з 01.10.2011 становить 800,61 грн. (без ПДВ), що свідчить про відсутність правових підстав для здійснення розрахунку заборгованості на підставі Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31.10.2006 № 359, а отже безпідставіність та необгурнтованість заявленого зустрічного позову.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені відповідачем у касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Отже, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на матеріалах справи.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника, викладені у касаційні скарзі, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій. Окрім того, ці доводи зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 111 7 ГПК України, і тому до уваги не беруться.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, а тому відсутні правові підстави для задоволення касаційної скарги.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Незалежної юридичної компанії "Сакрамент" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2013 у справі № 910/13413/13 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

О.А. Кролевець