Рішення

від 19.11.2013 по справі 921/1057/13-г/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" листопада 2013 р.Справа № 921/1057/13-г/17

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТАК", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Національний торгівельний альянс", м. Тернопіль

про стягнення 34296,58 грн. заборгованості

Представник від:

позивача: Юрченко О.В., уповноважена, довіреність б/н від 30.10.2013р.;

відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Судом в порядку ст. 81 1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність клопотань сторін.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТАК", м.Київ, звернувся 11.10.2013р. (згідно штампу на поштовому конверті) до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Національний торгівельний альянс", м. Тернопіль, про стягнення 34296,58 грн. заборгованості за виготовлену друковану продукцію та фотополімерне кліше згідно договору поставки №98 від 14.05.2013р., з яких: 30 545,44 грн. основного боргу; 936,36 грн. - нарахованої пені; 213,78 грн. - 3% річних та 2601,00 грн. - нарахованих відсотків за користування товарним кредитом.

Позов обґрунтовується копією договору поставки №98 від 14.05.2013р.; копіями рахунків - фактури №ИТ-1886 від 21.06.2013р. та №ИТ-1888 від 21.06.2013р.; копією довіреності №41 від 21.06.2013р.; копією видаткової накладної №ИТ-1588 від 21.06.2013р.; копією товарно-транспортної накладної №ИТ-1588 від 21.06.2013р.; копією акту здачі-прийняття робіт №ИТ-0353 від 21.06.2013р.; копією банківської виписки по розрахунковому рахунку позивача; копією претензії - вимоги та іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 18.10.2013р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 05.11.2013р. Судове засідання в порядку ст. 77 ГПК України відкладалося на 19.11.2013р. з урахуванням заявленого позивачем клопотання та по причині неподання сторонами усіх витребуваних судом документів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити.

Відповідач в судове засідання 19.11.2013р. не з'явився, причини неявки суду не повідомив незважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку (повідомлення про вручення поштової кореспонденції знаходиться в матеріалах справи), будь-яких клопотань не заявив.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені та додатково подані докази в сукупності, заслухавши доводи представника позивача, господарський суд встановив.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

14 травня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТАК", як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Національний торгівельний альянс", як Покупцем, укладено договір поставки №98 (далі Договір), згідно якого Постачальник зобов'язався на замовлення Покупця виготовити флексографічним способом та передати у власність Покупця друковану продукцію, а Покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти і оплатити Продукцію на умовах, визначених Договором (п. 1.1. Договору).

У відповідності до п. 1.2. Договору асортимент, ціни та найменування Продукції зазначаються у рахунках-фактурах та/або Специфікаціях на кожну окрему партію Продукції, що оформляються додатками, що є невід'ємною частиною Договору.

Постачальник на замовлення Покупця також виготовляє фото полімерне кліше, яке оплачується Покупцем окремо від Продукції згідно рахунку-фактури у формі 100% передоплати до початку виконання робіт (п. 1.3. Договору).

Згідно п. 1.5. Договору, вважається, що Постачальник належним чином виконав взяті на себе зобов'язання по виготовленню фото полімерного кліше і воно повністю відповідає вимогам Покупця та є належної якості з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт Сторонами.

Згідно положень п. 5.1. Договору передача продукції Покупцю відбувається на умовах EXW (склад Постачальника, м. Київ Україна), згідно правил Інкотермс 2010 за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 44.

Вважається, що Постачальник передав продукцію у власність Покупця, а Покупець прийняв продукцію з моменту завантаження продукції на транспорт Покупця та підписання видаткової накладної (п. 5.2. Договору).

У відповідності до п. 11.1. Договору договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2014р., проте в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Як стверджує позивач і це випливає з матеріалів справи, на виконання умов укладеного договору Товариством згідно видаткової накладної №ИТ-1588 від 21.06.2013р. передано, а відповідачем через свого представника Повх Н.Р., яка діяла згідно довіреності на отримання ТМЦ №41 від 21.06.2013р., отримано зазначений в накладній товар (плівку з малюнком) на суму 43057,44 грн. Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписом відповідальної особи товариства на накладній №ИТ-1588 від 21.06.2013р., товарно-транспортній накладній № ИТ-1588 від 21.06.2013р., який скріплено відтиском печатки юридичної особи, довіреністю на отримання ТМЦ №41 від 21.06.2013р. та не спростовано відповідачем у справі належними та допустимими доказами.

Розділом 2 договору визначено порядок проведення розрахунків за отриманий товар. Оплата за окрему партію продукції здійснюється в національній валюті України на підставі рахунку-фактури шляхом сплати 100% вартості протягом 45 календарних днів після отримання продукції Покупцем в безготівковому порядку - перерахуванням коштів на рахунок Постачальника (п. 2.2. Договору).

Господарський суд вважає, що викладені умови договору, права та обов'язки сторін, порядок виконання договору, дають підстави дійти висновку, що фактично між сторонами у справі виникли цивільні правовідносини з договору поставки, які регулюються нормами ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, в силу яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін. Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно ч. 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Частиною 1 статті 694 ЦК України передбачено можливість купівлі-продажу товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

В силу приписів ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як встановлено судом та випливає з матеріалів справи, що не заперечено відповідачем у справі належними та допустимими доказами, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТАК" свої зобов'язання згідно договору виконало в повній мірі, однак відповідач порушив договірні зобов'язання, не провівши оплати в повному обсязі за отриману Продукцію згідно виставлених підприємству рахунків-фактур №ИТ-1886 від 21.06.2013р. та №ИТ-1888 від 21.06.2013р. у строк, передбачений п. 2.2. договору та не відшкодував позивачу згідно п.п. 1.3, 1.5. Договору вартість виготовлення фотополімерного кліше згідно акту здачі-прийняття робіт № ИТ-0353 від 21.06.2013р. (на суму 7488,00 грн. ) , внаслідок чого станом на 11.10.2013р. заборгованість відповідача згідно Договору поставки №98 від 14.05.2013р. становить 30545,44 грн. (з урахуванням часткової оплати Продукції в загальній сумі 20000,00 грн., що підтверджується копіями банківської виписки по рахунку позивача за 14.08.2013р., 06.09.2013р., 10.09.2013р. та 18.09.2013р.).

Надіслана 04.09.2013р. на адресу відповідача претензія-вимога №259 від 03.09.2013р. з проханням вжити заходів щодо негайного погашення заборгованості, яка станом на момент оформлення претензія складала 45545,44 грн. (в тому числі 1330,25 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами), залишена Товариством без відповіді та повного задоволення.

Згідно вимог ст.ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язків.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого відповідачеві товару в повній мірі та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає .

Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 30545,44 грн. основного боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТАК" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 30545,44 грн . боргу.

Згідно п. 5 ст. 694 ЦК України передбачено, якщо покупець прострочив оплату продукції , на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Частиною 1 статті 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором , законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 ЦК України).

Пунктом 2.3. Договору сторони встановили обов'язок Покупця у разі несвоєчасної оплати продукції, з дати виникнення простроченої заборгованості, напротязі трьох банківських днів сплатити 0,1% за користування грошовими коштами за кожен день користування.

Даючи оцінку доводам позивача в частині позовних вимог про стягнення 2601,00 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, нарахованих за весь період прострочки, починаючи з дати виникнення заборгованості, тобто з 06.08.2013р. по 11.10.2013р. та з урахуванням часткової сплати відповідачем боргу та дослідивши подані позивачем розрахунки позову в цій частині вимог, суд, враховуючи, що положеннями п. 1.3. Договору передбачено обов'язок Покупця окремо провести оплату Постачальнику за виготовлення кліше згідно оформленого акту прийняття-здачі робіт , визначення продукції передбачено п. 1.1. Договору та є відмінним від Товару, що виготовлявся, поставлявся та повинен бути оплачений згідно п.п. 1.3., 1.5. Договору, вважаю неправомірним включення вартості послуг з виготовлення кліше (акт здачі-прийняття робіт № ИТ-0353 від 21.06.2013р.) в розмірі 7488,00 грн. до загального розрахунку боргу, з якого нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами, адже відповідальність у Покупця згідно п.п. 6.1, 6.2 договору настає у випадку несвоєчасної (неналежної) оплати у визначений строк Продукції .

У зв'язку з наведеним, здійснивши власний арифметичний розрахунок, суд вважає обґрунтованими, такими, що відповідають наведеним вище нормам закону, умовам укладеного між сторонами договору, відтак, підлягають до задоволення вимоги про стягнення з відповідача 2129,85 грн. - 0,1% за користування чужими коштами, нарахованих за період з 06.08.2013р. по 11.10.2013р. із суми боргу 43057,44 грн. (розрахунок суду знаходиться в матеріалах справи).

При цьому, суд враховує, що з наданих позивачем банківських виписок по рахунку за 14.08.2013р., 06.09.2013р., 10.09.2013р. та 18.09.2013р. вбачається, що відповідачем сплачено всього 20000,00 грн. саме за плівку , передану згідно видаткової накладної №ИТ-1588 від 21.06.2013р., що вбачається з графи "Призначення платежу", однак позивачем ( 7488,00 грн. ) зараховано в рахунок сплати за фотополімерне кліше згідно акту здачі-прийняття робіт № ИТ-0353 від 21.06.2013р., що є безпідставним.

В частині позовних вимог про стягнення 471,15 грн. відсотків за користування чужими коштами слід відмовити, оскільки дані вимоги необґрунтовано нараховані позивачем у справі.

Слід зазначити, що відповідно до п. 8 листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.07.2013р. "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" проценти за користування чужими коштами є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п'ятої статті 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, тому зменшення їх розміру неможливе (постанова Вищого господарського суду України від 25.09.2012 N 32/5005/3471/2012).

Враховуючи чинність даної умови договору та виходячи з принципу свободи договору, встановленого ст. 627 ЦК України, суд вважає дану позовну вимогу правомірною.

Окрім того, належне виконання грошових зобов'язань покупцем забезпечено сторонами у п. 6.2. Договору пенею у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії Продукції за кожен день прострочення за порушення Покупцем п.п. 2.2., 4.2. Договору.

Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені, що за підрахунками Товариства становить 936,36 грн., суд, дослідивши поданий розрахунок пені за період з 06.08.2013р. по 11.10.2013р. з урахуванням часткової сплати боргу відповідачем, зважаючи, що відповідальність у вигляді пені сторонами встановлена за порушення Покупцем п. 2.2. Договору, приписи якого передбачають строк сплати Продукції , а не фотополімерного кліше (п.п. 1.3., 1.5. Договору), вважає неправомірним нарахування пені за порушення строків оплати кліше.

Відтак, з урахуванням часткової сплати відповідачем плівки в сумі 20000,00 грн., здійснивши власний арифметичний розрахунок пені за заявлений позивачем період, суд дійшов висновку, що розмір нарахованої за порушення Покупцем п. 2.2. Договору пені складає 768,01 грн. (розрахунок суду знаходиться в матеріалах справи).

Вимоги в частині стягнення 168,35 грн. нарахованої пені відхиляються судом як необґрунтовані.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оцінивши поданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних в розмірі 213,78 грн., що здійснений з урахуванням часткової сплати боргу відповідачем, за період з 06.08.2013р. по 11.10.2013р. (67 днів), суд, здійснивши власний арифметичний розрахунок, встановив розмір відсотків річних у сумі 216,29 грн. (розрахунок суду знаходиться в матеріалах справи), однак, враховуючи, що згідно ст. 83 ГПК України суд не вправі виходити за межі позовних вимог, тому заявлені позивачем до стягнення 213,78 грн. - 3% річних визнає обґрунтованими, такими, що відповідають вимогам закону та умовам договору, відтак, задовольняються судом.

Статтею 4 3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У зв'язку з наведеним, позовні вимоги підлягають до задоволення як обґрунтовані, документально підтверджені та не заперечені відповідачем належними та допустимими доказами частково, на суму 33657,08 грн. в тому числі: 30545,44 грн. основного боргу, 768,01 грн. - нарахованої пені, 213,78 грн. - 3% річних та 2129,85 грн. - нарахованих відсотків за користування товарним кредитом.

В силу вимог ст. 49 ГПК України сплачений позивачем судовий збір покладається на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні 19.11.2013р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525-526, 530, 536, 627, 655, 691, 692, 693, 694, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 1, 2, 4 2 -4 7 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 81 1 , 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Національний торгівельний альянс", м. Тернопіль, вул. Родини Барвінських, 11, ідентифікаційний код 38480289, - 30545,44 грн. основного боргу, 768,01 грн. - пені, 213,78 грн. - 3% річних, 2129,85 грн. - відсотків за користування товарним кредитом та 1688,42 грн. в повернення сплаченого судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТАК", м. Київ, Дарницький район, вул. Анни Ахматової, 5, ідентифікаційний код 16476839.

3. В решті позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони та прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття рішення, через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення суду складено "25" листопада 2013р.

Суддя Н.О. Андрусик