Постанова

від 11.02.2014 по справі 921/1057/13-г/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2014 р. Справа № 921/1057/13-г/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бонк Т. Б.

суддів Бойко С.М.

Марко Р.І.

при секретарі судового засідання І.Борщ

за участю представників сторін :

від позивача - не з'явився

від відповідача (скаржник) - не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Національний торгівельний альянс" від 11.12.2013 року № 12/44

на рішення господарського суду Тернопільської області від 19 листопада 2013 року, суддя Андрусик Н.О.

у справі за № 921/1057/13-г/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІТАК", м.Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Національний торгівельний альянс", м. Тернопіль,

про стягнення 34296,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Тернопільської області від 19.11.2013р. у справі № 921/1057/13-г/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Національний торгівельний альянс" - 30545,44 грн. основного боргу, 768,01 грн. - пені, 213,78 грн. - 3% річних, 2129,85 грн. - відсотків за користування товарним кредитом та 1688,42 грн. в повернення сплаченого судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТАК". В решті позову - відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач порушив договірні зобов'язання, не провівши оплати в повному обсязі за отриману Продукцію у строк, передбачений договором та не відшкодував позивачу згідно Договору вартість виготовлення фотополімерного кліше згідно акту здачі-прийняття робіт № ИТ-0353 від 21.06.2013р., внаслідок чого станом на 11.10.2013р. заборгованість відповідача згідно Договору поставки №98 від 14.05.2013р. становив 30545,44 грн. Часткове зменшення суми пені та відсотків за користування чужими коштами мотивовано тим, що позивачем було неправомірно включено вартість послуг з виготовлення кліше до загальної суми боргу, з якого нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами та пеня, оскільки договірними умовами передбачено нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами та пені за порушення зобов'язання щодо оплати продукції.

В апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог мотивуючи це тим, що позивач не виставляв жодних рахунків відповідачу, а тому строк оплати товару є таким, що не настав.

У судові засідання сторони не забезпечили явку своїх уповноважених представників з невідомих суду причин. У даній справі явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а тому апеляційний господарський суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представників сторін за наявними у справі доказами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14 травня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТАК", як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Національний торгівельний альянс", як Покупцем, укладено договір поставки №98 (далі Договір), згідно якого Постачальник зобов'язався на замовлення Покупця виготовити флексографічним способом та передати у власність Покупця друковану продукцію (надалі - Продукція), а Покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти і оплатити Продукцію на умовах, визначених Договором (п. 1.1. Договору).

У відповідності до п. 1.2. Договору асортимент, ціни та найменування Продукції зазначаються у рахунках-фактурах та/або Специфікаціях на кожну окрему партію Продукції, що оформляються додатками, що є невід'ємною частиною Договору.

Постачальник на замовлення Покупця також виготовляє фотополімерне кліше, яке оплачується Покупцем окремо від Продукції згідно рахунку-фактури у формі 100% передоплати до початку виконання робіт (п. 1.3. Договору).

У п. 1.5. Договору сторони погодили, що Постачальник належним чином виконав взяті на себе зобов'язання по виготовленню фото полімерного кліше і воно повністю відповідає вимогам Покупця та є належної якості з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт Сторонами.

Згідно положень п. 5.1. Договору передача продукції Покупцю відбувається на умовах EXW (склад Постачальника, м. Київ Україна), згідно правил Інкотермс 2010 за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 44.

Вважається, що Постачальник передав продукцію у власність Покупця, а Покупець прийняв продукцію з моменту завантаження продукції на транспорт Покупця та підписання видаткової накладної (п. 5.2. Договору).

У відповідності до п. 11.1. Договору договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2014р., проте в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

На виконання умов укладеного договору Товариством згідно видаткової накладної №ИТ-1588 від 21.06.2013р. (а.с. 22) передано, а відповідачем через свого представника Повх Н.Р., яка діяла згідно довіреності на отримання ТМЦ №41 від 21.06.2013р. (а.с.21), отримано зазначену в накладній продукцію (плівку з малюнком) на суму 43057,44 грн. Факт отримання продукції відповідачем підтверджується підписом відповідальної особи товариства на накладній №ИТ-1588 від 21.06.2013р., товарно-транспортній накладній № ИТ-1588 від 21.06.2013р. (а.с.23), який скріплено відтиском печатки юридичної особи, довіреністю на отримання ТМЦ №41 від 21.06.2013р. та не спростовано відповідачем у справі належними та допустимими доказами.

З наданих позивачем банківських виписок по рахунку за 14.08.2013р., 06.09.2013р., 10.09.2013р. та 18.09.2013р. вбачається, що відповідачем сплачено 20 000,00 грн. за плівку, передану згідно видаткової накладної №ИТ-1588 від 21.06.2013р., що вбачається з графи "Призначення платежу".

Між сторонами у справі виникли цивільні правовідносини з договору поставки, які регулюються нормами ст. 712 ЦК України та ст. 265 ГК України, в силу яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін. Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

У відповідності до частини 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно ч. 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 694 ЦК України передбачено можливість купівлі-продажу товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Розділом 2 договору визначено порядок проведення розрахунків за отриманий товар. Оплата за окрему партію продукції здійснюється в національній валюті України на підставі рахунку-фактури шляхом сплати 100% вартості протягом 45 календарних днів після отримання продукції Покупцем в безготівковому порядку - перерахуванням коштів на рахунок Постачальника (п. 2.2. Договору).

Таким чином, у даній справі сторонами встановлено можливість оплати товару з відстроченням платежу, тобто передбачено продаж товару у кредит.

Як вбачається з матеріалів справи та що не заперечено відповідачем у справі належними та допустимими доказами, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТАК" (позивач) свої зобов'язання згідно договору виконало в повній мірі, однак відповідач порушив договірні зобов'язання, не провівши оплати в повному обсязі за отриману Продукцію згідно виставлених підприємству рахунків-фактур №ИТ-1886 від 21.06.2013р. та №ИТ-1888 від 21.06.2013р. у строк, передбачений п. 2.2. договору та не відшкодував позивачу згідно п.п. 1.3, 1.5. Договору вартість виготовлення фотополімерного кліше згідно акту здачі-прийняття робіт № ИТ-0353 від 21.06.2013р. (на суму 7488,00 грн.), внаслідок чого заборгованість відповідача згідно Договору поставки №98 від 14.05.2013р. становить 30545,44 грн. (з урахуванням часткової оплати Продукції в загальній сумі 20000,00 грн., що підтверджується копіями банківської виписки по рахунку позивача за 14.08.2013р., 06.09.2013р., 10.09.2013р. та 18.09.2013р.).

Надіслана 04.09.2013р. на адресу відповідача претензія-вимога №259 від 03.09.2013р. (а.с.30) з проханням вжити заходів щодо негайного погашення заборгованості, яка станом на момент оформлення претензії складала 45545,44 грн. (в тому числі 1330,25 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами), залишена Товариством без відповіді та повного задоволення.

Згідно вимог ст.ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язків.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого відповідачеві товару в повній мірі, не було на момент розгляду справи в господарському суді першої інстанції, таких не було надано і в ході апеляційного провадження.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 30545,44 грн.

Згідно п. 5 ст. 694 ЦК України передбачено, якщо покупець прострочив оплату продукції, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Частиною 1 статті 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 ЦК України).

Пунктом 2.3. Договору сторони встановили обов'язок Покупця у разі несвоєчасної оплати продукції з дати виникнення простроченої заборгованості, напротязі трьох банківських днів сплатити 0,1% за користування грошовими коштами за кожен день користування.

Слід зазначити, що відповідно до п. 8 листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.07.2013р. "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" проценти за користування чужими коштами є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання.

Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п'ятої статті 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, тому зменшення їх розміру неможливе (постанова Вищого господарського суду України від 25.09.2012 N 32/5005/3471/2012).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано власний розрахунок заборгованості за договором, в якому позивачем було нараховано відповідачу 2601,0 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами з 06.08.2013 року по 11.10.2013 року.

Оглянувши наданий розрахунок, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про неправомірність включення вартості послуг з виготовлення кліше (акт здачі-прийняття робіт № ИТ-0353 від 21.06.2013р.) в розмірі 7488,00 грн. до загального розрахунку боргу, з якого нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами, адже відповідальність у Покупця згідно п. 2.3 договору настає у випадку несвоєчасної (неналежної) оплати у визначений строк Продукції.

Таким чином, апеляційний господарський суд, перевіривши арифметичний розрахунок заборгованості, здійснений господарським судом першої інстанції з урахуванням договірних умов, погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність вимоги позивача про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами та з висновком про задоволення вимог відповідача про стягнення з відповідача 2129,85 грн. - 0,1% за користування чужими коштами, нарахованих за період з 06.08.2013р. по 11.10.2013р. на суму боргу 43057,44 грн. (без врахування суми заборгованості за кліше).

Одночасно апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення 471,15 грн. відсотків за користування чужими коштами, оскільки дані вимоги необґрунтовано заявлені позивачем у справі.

Належне виконання грошових зобов'язань покупцем забезпечено сторонами у п. 6.2. Договору пенею у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії Продукції за кожен день прострочення за порушення Покупцем п.п. 2.2., 4.2. Договору.

Згідно наданого розрахунку позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 936,36 грн. за період з 06.08.2013 року по 11.10.2013 року з урахуванням часткової сплати боргу відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, господарський суд першої інстанції, дослідивши поданий розрахунок пені, врахував що відповідальність у вигляді пені сторонами встановлена за порушення Покупцем п. 2.2. Договору, приписи якого передбачають строк сплати Продукції , а не послуг з виготовлення фотополімерного кліше (п.п. 1.3., 1.5. Договору), прийшов до висновку про неправомірність нарахування пені за порушення строків оплати кліше та здійснив власний арифметичний розрахунок пені за заявлений позивачем період і встановив, що розмір нарахованої за порушення Покупцем п. 2.2. Договору пені складає 768,01 грн. (а.с.49). Вимоги в частині стягнення 168,35 грн. нарахованої пені були відхилені судом як необґрунтовані.

Апеляційний господарський суд, оглянувши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені, погоджується з вищезазначеним висновком господарського суду першої інстанції та вважає правомірними стягнення з відповідача 768,01 грн. пені та відмову у задоволенні позову про стягнення 168,35 грн. пені.

Разом з тим, слід зазначити, що у даному випадку передбачення у Договорі пені та процентів за користування чужими грошовими коштами та стягнення їх з відповідача у зв'язку з порушенням умов договору не вважатиметься подвійним притягненням до відповідальності (враховуючи правову позицію Верховного суду України у Постанові від 12.12.2011 року), оскільки за своєю природою визначені у п. 2.3. Договору проценти є платою за наданий товарний кредит згідно ст. 694 ЦК України та не можуть ототожнюватися із пенею.

Застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), зокрема процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (частина п'ята статті 694 названого Кодексу), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією (Відповідно до п. 2.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.11.2012 № 5011-32/5219-2012). Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 № 10/25, від 04.07.2011 № 13/210/10, від 12.09.2011 № 6/433-42/183, від 14.11.2011 № 12/207, від 23.01.2012 № 37/64.

Апеляційний господарський суд, оглянувши наданий позивачем розрахунок та розрахунок суду першої інстанції, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо задоволення позову про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 213,78 грн. за період з 06.08.2013р. по 11.10.2013р.

Скаржник стверджує, що позивач не виставляв йому рахунків-фактур, а відтак строк оплати товару є таким що не настав, а позов заявлено передчасно.

Оплата за окрему партію продукції здійснюється в національній валюті України на підставі рахунку-фактури шляхом сплати 100% вартості протягом 45 календарних днів після отримання продукції Покупцем (п. 2.2. Договору).

Так, в даному випадку отримання покупцем продукції підтверджується видатковою накладною № ИТ-1588 від 21.06.2013 року (а.с.22).

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Таким чином, договірними умовам встановлено строк оплати отриманої продукції покупцем, а рахунки про оплату за своєю правовою природою не являються вимогою про оплату товарів/послуг чи підставою для виконання обов'язку з оплати за отримані товари/послуги, а лише додатково засвідчують кількість та вартість наданих послуг .

Таким чином, заперечення скаржника не спростовують його обов'язку здійснити оплату за отриманий товар/продукцію та нести відповідальність за порушення договірних зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору залишаються на скаржнику відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 19.11.2013р. у справі № 921/1057/13-г/17 - залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Національний торгівельний альянс" від 11.12.2013 року № 12/44 - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 14.02.2014 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Марко Р.І.