Постанова

від 25.11.2013 по справі 826/16922/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2013 року № 826/16922/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДеВол-Будмонтаж" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «ДеВол-Будмонтаж» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС від 10 липня 2013 року № 0005402207 та від 10 липня 2013 року № 0005412207.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням - рішенням, вважаючи його протиправним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного податкового законодавства. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження відсутності реальної можливості здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Рімнус Маркет», а реальність господарських операцій підтверджується належним чином оформленими документами.

Заперечення відповідача співпадають із висновками акту перевірки від 20 червня 2013 року № 89/22.7/30683362.

Суд, керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статтею 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 12 червня 2013 року № 68 проведена документальна невиїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ДеВол-Будмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Рімнус Маркет» (код ЄДРПОУ 37889487) за період з 01 липня 2012 року по 30 вересня 2012 року, за результатом якої складено акт перевірки від 20 червня 2013 року № 89/22.7/30683362.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступі порушення податкового законодавства:

- підпункту 14.1.27. пункту 14.1. статті 14, пункту 138.1., пункту 138.8. статті 138 Податкового кодексу України в результаті чого, ТОВ «ДеВол-Будмонтаж» занижено податок на прибуток за період, що перевірявся на суму 70402,00 грн., в тому числі по періодам за III квартал 2012 року на суму 70402,00 грн.;

- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість що підлягає сплаті в бюджет всього у суму 66966,00 грн., в тому числі по періодам: за липень 2012 року на суму 66966,00 грн.

Такий висновок податкового органу мотивований тим, що за висновками акту ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС від 13 грудня 2012 року № 1343/22-03/37889487 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Рімнус Маркет» з контрагентами покупцями-постачальниками з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту ПДВ за 01 грудня 2011 року - 30 вересня 2012 року встановлено факт відсутності ТОВ «Рімнус Маркет» за податковою адресою, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, а саме6 відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів.

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить, що операції між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДеВол-Будмонтаж» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рімнус Маркет» здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають товарного характеру.

Рішенням Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 05 липня 2013 року № 2029/10/22.7-19 заперечення позивача від 27 червня 2013 року залишені без задоволення, а акт перевірки - без змін.

Податковим повідомленням - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС від 10 липня 2013 року № 0005402207 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 14.1.27. пункту 14.1. статті 14, пункту 138.1., пункту 138.8. статті 138 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «ДеВол-Будмонтаж» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 105603,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 70402,00 грн., за штрафними санкціями - 35201,00 грн.

Податковим повідомленням - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС від 10 липня 2013 року № 0005412207 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «ДеВол-Будмонтаж» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 100449,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 66966,00 грн., за штрафними санкціями - 33483,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження, рішенням Головного управління Міндоходів у місті Києві від 09 серпня 2013 року № 3049/10/26-15-10-04-04 податкове повідомлення - рішення від 10 липня 2013 року № 0005412207 залишено без змін, податкове повідомлення - рішення від 10 липня 2013 року № 0005402207 скасовано в частині застосування штрафної санкції з податку на прибуток у розмірі 17600,50 грн.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 19 вересня 2013 року № 11431/6/99-99-10-01-15 залишено без змін податкові повідомлення - рішення від 10 липня 2013 року № 0005412207 та № 0005402207 з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у місті Києві від 09 серпня 2013 року № 3049/10/26-15-10-04-04.

На думку позивача, висновок акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДеВол-Будмонтаж» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рімнус Маркет», обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДеВол-Будмонтаж» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рімнус Маркет» на виконання робіт договори не укладались. ТОВ «Рімнус Маркет» для ТОВ «ДеВол-Будмонтаж» виписані наступні рахунки-фактури на оплату: від 15 червня 2012 року № 061504 на загальну суму 86381,40 грн.; від 06 липня 2012 року № 070601 на загальну суму 39558,35 грн.; від 10 липня 2012 року № 071004 на загальну суму 316936,92 грн.; від 17 липня 2012 року № 071704 на загальну суму 140229,42 грн.; від 25 травня 2012 року № 052502 на загальну суму 149106,42 грн.

При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю «Рімнус Маркет» виписано позивачу наступні податкові накладні:

- податкову накладну від 05 липня 2012 року № 20 на надання послуг по виготовленню кронштейнів на загальну суму 59451,96 грн.;

- податкову накладну від 06 липня 2012 року № 31 на надання послуг з оформлення робочих креслень по проекту улаштування фасаду на загальну суму 30000,00 грн.;

- податкову накладну від 10 липня 2012 року № 61 на надання послуг з оформлення робочих креслень по проекту улаштування фасаду, на загальну суму 56381,40 грн.;

- податкову накладну від 26 липня 2012 року № 184 на надання послуг по виготовленню кронштейнів на загальну суму 37185,47 грн.;

- податкову накладну від 26 липня 2012 року № 189 на надання послуг по виготовленню кронштейнів на загальну суму 39558,35 грн.;

- податкову накладну від 27 липня 2012 року № 200 на надання послуг по виготовленню кронштейнів на загальну суму 59331,36 грн.;

- податкову накладну від 30 липня 2012 року № 225 на надання послуг по виготовленню кронштейнів на загальну суму 59917,80 грн.;

- податкову накладну від 31 липня 2012 року № 256 на надання послуг по виготовленню кронштейнів на загальну суму 59972,40 грн.

Видані податкові накладні підписані від ТОВ «Рімнус Маркет» Коваленко О.В. та скріплені печаткою підприємства.

ТОВ «Рімнус Маркет» на користь ТОВ «ДеВол-Будмонтаж» надано наступні акти здачі - прийняття робіт (надання послуг):

- акт виконаних робіт (надання послуг) від 03 липня 2012 року № 2 на загальну суму 59953,20 грн., номенклатура надання послуг - виготовлення кронштейну у кількості 3520 шт., виготовлення терморозриву 3000 шт.;

- акт виконаних робіт (надання послуг) від 10 липня 2012 року № 1 на загальну суму 86381,40 грн., номенклатура надання послуг - оформлення робочих креслень до проекту улаштування фасаду;

- акт виконаних робіт (надання послуг) від 26 липня 2012 року № 1 на загальну суму 39558,35 грн., номенклатура надання послуг - виготовлення кронштейнів, виготовлення терморозриву, виготовлення з'єднувача стійки у кількості 4152 шт., виготовлення АТ-4, АУ-1 у кількості 2467 м/пог.;

- акт виконаних робіт (надання послуг) від 26 липня 2012 року № 2 на загальну суму 37185,47 грн., номенклатура надання послуг - виготовлення кронштейнів, виготовлення терморозриву, виготовлення з'єднувача стійки у кількості 4668 шт., виготовлення АТ-4, АУ-1 у кількості 1438,12 м/пог.;

- акт виконаних робіт (надання послуг) від 27 липня 2012 року № 3 на загальну суму 59331,36грн., номенклатура надання послуг - виготовлення кронштейнів, виготовлення терморозриву у кількості 5030 шт.;

- акт виконаних робіт (надання послуг) від 30 липня 2012 року № 4 на загальну суму 59917,80 грн., номенклатура надання послуг - виготовлення кронштейнів, виготовлення терморозриву у кількості 4030 шт.;

- акт виконаних робіт (надання послуг) від 31 липня 2012 року № 5 на загальну суму 59972,40 грн., номенклатура надання послуг - виготовлення кронштейнів, виготовлення терморозриву у кількості 267,009 шт.

Оплата за виконанні роботи здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні платіжні доручення від 05 липня 2012 року № 314, від 06 липня 2012 року № 323, від 10 липня 2012 року № 330, від 26 липня 2012 року № 362, від 26 липня 2012 року № 363, від 27 липня 2012 року № 366, від 30 липня 2012 року № 368, від 31 липня 2012 року №; 370, від 12 вересня 2012 року № 470, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за перевіряємий період на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Рімнус Маркет», у зв'язку з придбанням послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рімнус Маркет» - було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з надання послуг й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДеВол-Будмонтаж» здійснює діяльність у сфері будівництва будівель, виготовлення карсканих конструкцій і покрівель, спеціалізованих будівельних робіт, оптової торгівлі будівельними матеріалами.

На підтвердження реальності вчинення правочину ТОВ «ДеВол-Будмонтаж» надано копії документів, щодо подальшої передачі результатів виконаних робіт по ланцюгу постачання, а саме: позивачем продавались товари ТОВ «Гартех», який в свою чергу реалізовував придбаний товар ТОВ «Трансбуд-Компані» та ТОВ «ГК «Укрфасадмонтаж».

Суд звертає увагу, що матеріали справи містять копії податкових накладних, копії видаткових накладних, копії актів надання послуг, роздруківки платіжних доручень, щодо оплати ТОВ «Гартех», а також копії документів що підтверджують реалізацію кінцевим покупцям виготовлених товарів, а саме податкові накладні, копії рахунків на оплату, довіреностей на отримання ТМЦ, копії видаткових накладних, копію Договору поставки № 7/05 від 07 травня 2012 року із ТОВ «Група компаній «Укрфасадмонтаж», копію Договору поставки № ПОК-113 від 23 липня 2012 року, копію Договору поставки № 29ГП/СБ-07 від 07 липня 2012 року.

При цьому, позивачем надано суду креслення елементів фасадної системи ГАРТЕХ, яка була розроблена ТОВ «Рімнус Маркет»; фотознімки кронштейнів, які були виготовлені на замовлення позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рімнус Маркет» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Рімнус Маркет» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб міститься в матеріалах справи).

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

На думку суду, позивач, як Замовник послуг, не може нести відповідальність ні за несплату податків виконавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Суд звертає увагу, що дані податкової звітності контрагентів про відсутність основних засобів не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Крім того, суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства підприємств по ланцюгу постачання Товариством з обмеженою відповідальністю «Рімнус Маркет» не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Необґрунтованими виявились посилання відповідача на висновки акту ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС від 13 грудня 2012 року № 1343/22-03/37889487 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Рімнус Маркет» з контрагентами покупцями-постачальниками з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту ПДВ за 01 грудня 2011 року - 30 вересня 2012 року, оскільки такі висновки не спростовують реальність господарських операцій саме позивача із зазначеним контрагентом, а порушення податкового законодавства підприємств по ланцюгу постачання контрагентами Товариства з обмеженою відповідальністю «Рімнус Маркет» не можуть бути підставою для обмеження права Товариства з обмеженою відповідальністю «ДеВол-Будмонтаж» на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ДеВол-Будмонтаж» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Рімнус Маркет», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС від 10 липня 2013 року № 0005412207 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо обґрунтованості прийняття податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС від 10 липня 2013 року № 0005402207 суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи.

До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 17 червня 1999 р. № 996 встановлює, що первинним документом є "документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення". Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Судом вже детально зазначалось, що матеріали справи містять копії рахунків - фактур, копії податкових накладних, актів виконаних робіт на підтвердження реальності виконання умов вищезазначених договорів, укладених та підписаних позивачем та ТОВ «Рімнус Маркет».

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 10 липня 2013 року № 0005402207.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДеВол-Будмонтаж» підлягає задоволенню.

При цьому, вирішуючи питання про судові витрати, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набрав чинності з 23 жовтня 2013 року, внесено зміни у підпункті 1 пункту 3: а саме: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено у 2013 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1147,00 грн.

Таким чином, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру належить сплатити судовий збір у розмірі 2 відсоток розміру майнових вимог, але не 1720,50 грн. та не більше 4588,00 грн.

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ДеВол-Будмонтаж» сплачено судовий збір у розмірі 1884,52 грн.

Враховуючи, що позивачем звернувся до суду 25 жовтня 2013 року із адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень - рішень від 10 липня 2013 року № 0005402207 та №0005412207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 100 449, 00 грн. та грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 88002,50 грн., суд вважає, що в даному випадку позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 376,90 грн.

Тому, з Державного бюджету України на користь позивача має бути присуджено витрати по сплаті судового збору саме у розмірі 376,90 грн.

При цьому суд роз'яснює, що решта суми у розмірі 1507,62 грн. може бути повернена в порядку, визначеному статтею 7 Закону України «Про судовий збір» як така, що внесена в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДеВол-Будмонтаж» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС від 10 липня 2013 року № 0005402207, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ДеВол-Будмонтаж» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 88002,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 70402,00 грн., за штрафними санкціями - 17600,50 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС від 10 липня 2013 року № 0005412207, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ДеВол-Будмонтаж» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 100449,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 66966,00 грн., за штрафними санкціями - 33483,00 грн.

4. Судові витрати в сумі 376,90 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДеВол-Будмонтаж» за рахунок державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник