Ухвала

від 27.02.2014 по справі 826/16922/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16922/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

27 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДеВол-Будмонтаж» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ДеВол-Будмонтаж» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обгрунтовує тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження відсутності реальної можливості здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Рімнус Маркет», а реальність господарських операцій підтверджується належним чином оформленими документами, а тому спірні рішення відповідача є необгрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2013 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС від 10 липня 2013 року № 0005402207, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ДеВол-Будмонтаж» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 88002,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 70402,00 грн., за штрафними санкціями - 17600,50 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС від 10 липня 2013 року № 0005412207, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ДеВол-Будмонтаж» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 100449,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 66966,00 грн., за штрафними санкціями - 33483,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекція у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову про відмову у задоволенні даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ДеВол-Будмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Рімнус Маркет» (код ЄДРПОУ 37889487) за період з 01 липня 2012 року по 30 вересня 2012 року.

За результатами даної перевірки складено акт перевірки від 20 червня 2013 року № 89/22.7/30683362, за змістом якого перевіркою встановлено наступі порушення позивачем підпункту 14.1.27. пункту 14.1. статті 14, пункту 138.1., пункту 138.8. статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «ДеВол-Будмонтаж» занижено податок на прибуток за період, що перевірявся на суму 70402,00 грн., в тому числі по періодам за III квартал 2012 року на суму 70402,00 грн.; пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість що підлягає сплаті в бюджет всього у суму 66966,00 грн., в тому числі по періодам: за липень 2012 року на суму 66966,00 грн.

Такий висновок податкового органу мотивований тим, що за висновками акту ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС від 13 грудня 2012 року № 1343/22-03/37889487 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Рімнус Маркет» з контрагентами покупцями-постачальниками з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту ПДВ за 01 грудня 2011 року - 30 вересня 2012 року встановлено факт відсутності ТОВ «Рімнус Маркет» за податковою адресою, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, а саме: відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів.

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить про те, що операції між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДеВол-Будмонтаж» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рімнус Маркет» здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають товарного характеру.

Рішенням Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 05 липня 2013 року № 2029/10/22.7-19 заперечення позивача від 27 червня 2013 року залишені без задоволення, а акт перевірки - без змін.

Податковим повідомленням-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС від 10 липня 2013 року № 0005402207 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 14.1.27. пункту 14.1. статті 14, пункту 138.1., пункту 138.8. статті 138 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «ДеВол-Будмонтаж» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 105603,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 70402,00 грн., за штрафними санкціями - 35201,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС від 10 липня 2013 року № 0005412207 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «ДеВол-Будмонтаж» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 100449,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 66966,00 грн., за штрафними санкціями - 33483,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження, рішенням Головного управління Міндоходів у місті Києві від 09 серпня 2013 року № 3049/10/26-15-10-04-04 податкове повідомлення-рішення від 10 липня 2013 року № 0005412207 залишено без змін, податкове повідомлення-рішення від 10 липня 2013 року № 0005402207 скасовано в частині застосування штрафної санкції з податку на прибуток у розмірі 17600,50 грн.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 19 вересня 2013 року № 11431/6/99-99-10-01-15 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2013 року № 0005412207 та № 0005402207 з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у місті Києві від 09 серпня 2013 року № 3049/10/26-15-10-04-04.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, за змістом якого з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДеВол-Будмонтаж» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рімнус Маркет», обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Судом першої інстанції було встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДеВол-Будмонтаж» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рімнус Маркет» на виконання робіт укладались договори. ТОВ «Рімнус Маркет» для ТОВ «ДеВол-Будмонтаж» виписані наступні рахунки-фактури на оплату: від 15 червня 2012 року № 061504 на загальну суму 86381,40 грн.; від 06 липня 2012 року № 070601 на загальну суму 39558,35 грн.; від 10 липня 2012 року № 071004 на загальну суму 316936,92 грн.; від 17 липня 2012 року № 071704 на загальну суму 140229,42 грн.; від 25 травня 2012 року № 052502 на загальну суму 149106,42 грн.

При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю «Рімнус Маркет» виписано позивачу наступні податкові накладні:

- податкову накладну від 05 липня 2012 року № 20 на надання послуг по виготовленню кронштейнів на загальну суму 59451,96 грн.;

- податкову накладну від 06 липня 2012 року № 31 на надання послуг з оформлення робочих креслень по проекту улаштування фасаду на загальну суму 30000,00 грн.;

- податкову накладну від 10 липня 2012 року № 61 на надання послуг з оформлення робочих креслень по проекту улаштування фасаду, на загальну суму 56381,40 грн.;

- податкову накладну від 26 липня 2012 року № 184 на надання послуг по виготовленню кронштейнів на загальну суму 37185,47 грн.;

- податкову накладну від 26 липня 2012 року № 189 на надання послуг по виготовленню кронштейнів на загальну суму 39558,35 грн.;

- податкову накладну від 27 липня 2012 року № 200 на надання послуг по виготовленню кронштейнів на загальну суму 59331,36 грн.;

- податкову накладну від 30 липня 2012 року № 225 на надання послуг по виготовленню кронштейнів на загальну суму 59917,80 грн.;

- податкову накладну від 31 липня 2012 року № 256 на надання послуг по виготовленню кронштейнів на загальну суму 59972,40 грн.

Видані податкові накладні підписані від ТОВ «Рімнус Маркет» Коваленко О.В. та скріплені печаткою підприємства.

ТОВ «Рімнус Маркет» на користь ТОВ «ДеВол-Будмонтаж» надано наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- акт виконаних робіт (надання послуг) від 03 липня 2012 року № 2 на загальну суму 59953,20 грн., номенклатура надання послуг - виготовлення кронштейну у кількості 3520 шт., виготовлення терморозриву 3000 шт.;

- акт виконаних робіт (надання послуг) від 10 липня 2012 року № 1 на загальну суму 86381,40 грн., номенклатура надання послуг-оформлення робочих креслень до проекту улаштування фасаду;

- акт виконаних робіт (надання послуг) від 26 липня 2012 року № 1 на загальну суму 39558,35 грн., номенклатура надання послуг - виготовлення кронштейнів, виготовлення терморозриву, виготовлення з'єднувача стійки у кількості 4152 шт., виготовлення АТ-4, АУ-1 у кількості 2467 м/пог.;

- акт виконаних робіт (надання послуг) від 26 липня 2012 року № 2 на загальну суму 37185,47 грн., номенклатура надання послуг - виготовлення кронштейнів, виготовлення терморозриву, виготовлення з'єднувача стійки у кількості 4668 шт., виготовлення АТ-4, АУ-1 у кількості 1438,12 м/пог.;

- акт виконаних робіт (надання послуг) від 27 липня 2012 року № 3 на загальну суму 59331,36грн., номенклатура надання послуг - виготовлення кронштейнів, виготовлення терморозриву у кількості 5030 шт.;

- акт виконаних робіт (надання послуг) від 30 липня 2012 року № 4 на загальну суму 59917,80 грн., номенклатура надання послуг - виготовлення кронштейнів, виготовлення терморозриву у кількості 4030 шт.;

- акт виконаних робіт (надання послуг) від 31 липня 2012 року № 5 на загальну суму 59972,40 грн., номенклатура надання послуг - виготовлення кронштейнів, виготовлення терморозриву у кількості 267,009 шт.

Оплата за виконанні роботи здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні платіжні доручення від 05 липня 2012 року № 314, від 06 липня 2012 року № 323, від 10 липня 2012 року № 330, від 26 липня 2012 року № 362, від 26 липня 2012 року № 363, від 27 липня 2012 року № 366, від 30 липня 2012 року № 368, від 31 липня 2012 року №; 370, від 12 вересня 2012 року № 470, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем задекларовано податок на додану вартість за перевіряємий період на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Рімнус Маркет», у зв'язку з придбанням послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судом першої інстанції було встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рімнус Маркет» - було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з надання послуг й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДеВол-Будмонтаж» здійснює діяльність у сфері будівництва будівель, виготовлення карсканих конструкцій і покрівель, спеціалізованих будівельних робіт, оптової торгівлі будівельними матеріалами.

На підтвердження реальності вчинення правочину ТОВ «ДеВол-Будмонтаж» надано копії документів, щодо подальшої передачі результатів виконаних робіт по ланцюгу постачання, а саме: позивачем продавались товари ТОВ «Гартех», який в свою чергу реалізовував придбаний товар ТОВ «Трансбуд-Компані» та ТОВ «ГК «Укрфасадмонтаж».

При цьому колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи містять копії податкових накладних, копії видаткових накладних, копії актів надання послуг, роздруківки платіжних доручень, щодо оплати ТОВ «Гартех», а також копії документів що підтверджують реалізацію кінцевим покупцям виготовлених товарів, а саме податкові накладні, копії рахунків на оплату, довіреностей на отримання ТМЦ, копії видаткових накладних, копію Договору поставки № 7/05 від 07 травня 2012 року із ТОВ «Група компаній «Укрфасадмонтаж», копію Договору поставки № ПОК-113 від 23 липня 2012 року, копію Договору поставки № 29ГП/СБ-07 від 07 липня 2012 року.

Позивачем надано суду креслення елементів фасадної системи ГАРТЕХ, яка була розроблена ТОВ «Рімнус Маркет»; фотознімки кронштейнів, які були виготовлені на замовлення позивача.

З урахуванням зазначеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рімнус Маркет» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно притримався позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Також судом першої інстанції правильно було враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Рімнус Маркет» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб міститься в матеріалах справи).

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач, як замовник послуг, не може нести відповідальність ні за несплату податків виконавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Дані податкової звітності контрагентів про відсутність основних засобів не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Крім того, ймовірні порушення податкового законодавства підприємств по ланцюгу постачання Товариством з обмеженою відповідальністю «Рімнус Маркет» не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість посилань відповідача на висновки акту ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС від 13 грудня 2012 року № 1343/22-03/37889487 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Рімнус Маркет» з контрагентами покупцями-постачальниками з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту ПДВ за 01 грудня 2011 року - 30 вересня 2012 року, оскільки такі висновки не спростовують реальність господарських операцій саме позивача із зазначеним контрагентом, а порушення податкового законодавства підприємств по ланцюгу постачання контрагентами Товариства з обмеженою відповідальністю «Рімнус Маркет» не можуть бути підставою для обмеження права Товариства з обмеженою відповідальністю «ДеВол-Будмонтаж» на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ДеВол-Будмонтаж» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Рімнус Маркет», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС від 10 липня 2013 року № 0005412207 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо обґрунтованості прийняття податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС від 10 липня 2013 року № 0005402207 колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи.

До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 17 червня 1999 р. № 996 встановлює, що первинним документом є "документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення". Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Судом першої інстанції було встановлено, що матеріали справи містять копії рахунків-фактур, копії податкових накладних, актів виконаних робіт на підтвердження реальності виконання умов вищезазначених договорів, укладених та підписаних позивачем та ТОВ «Рімнус Маркет».

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 10 липня 2013 року № 0005402207.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень.

З урахуванням зазначеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем протиправно, а тому вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М Грищенко

В.М. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.