Рішення

від 26.11.2013 по справі 7/426

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/426 26.11.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва

про стягнення 191 614,46 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Кучкова Ю.В.- довіреність б/н від 13.06.2013 року;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась в Господарський суд м. Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва про стягнення 191 614,46 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності оплати вартості спожитої теплової енергії у гарячій воді згідно умов Договору № 690429 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2005 року.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 148 047,16 грн. - основного боргу, 37 311,52 грн. - інфляційних втрат, 6 255,78 грн. - 3% річних, 1 916,15 грн. - витрат із сплати державного мита, 312,50 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.06.2009 року (суддя Якименко М.М.) порушено провадження у справі № 7/426 за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва про стягнення 191 614,46 грн. та призначено розгляд справи на 03.09.2009 року.

Як встановлено судом, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 року визнано протиправними та скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643. Зазначена постанова залишена без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2009 року по справі № 22-а 14381/08.

Статтею 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, в тому числі віднесено до їх повноваження встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги відповідно до закону, а в статті 31 цього Закону передбачено порядок формування цін, тарифів на житлово-комунальні послуги.

Таким чином, судом встановлено, що розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), якими встановлені тарифи на підставі яких позивачем визначається вартість наданих відповідачу послуг, в судовому порядку визнані протиправними та скасовані.

Проте Постанова Окружного адміністративного суду від 24.01.2008 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2009 року оскаржені до Вищого адміністративного суду України.

У зв'язку з вище викладеним, ухвалою господарського суду міста Києва від 03.09.2009 року (суддя Якименко М.М.) зупинено провадження у справі № 7/426 до вирішення іншої пов'язаної з нею справи № 8/131 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Престиж" до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643.

07.11.2013 року через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про поновлення провадження у справі № 7/426.

Як вбачається з поданої заяви, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.08.2012 року № К/9991/33592/12 ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 року у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Престиж" до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643 без змін.

В свою чергу ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 року у справі № 2а-376/11 апеляційна скарга залишена без задоволення, а ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.2011 року, якою залишено без розгляду адміністративний позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Престиж" до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643 без змін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2013 року поновлено провадження у справі та призначено її розгляд на 26.11.2013 року.

В судове засідання 26.11.2013 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.1997 року № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

26.11.2013 року представник позивача у судовому засіданні подав клопотання про зміну найменування позивача з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на Публічне акціонерне товариство "Київенерго".

Судом встановлено, що зміна найменування позивача з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на Публічне акціонерне товариство "Київенерго" підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За таких обставин суд вважав за необхідне замінити позивача з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на Публічне акціонерне товариство "Київенерго".

Представник позивача в судовому засіданні 26.11.2013 року позовні вимоги підтримав в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, зазначив що основний борг в розмірі 148 047,16 грн. сплачено відповідачем.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 26.11.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2005 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Київенерго», далі по тексту - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва (далі по тексту - відповідач, споживач) укладено Договір № 690429 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1 Договору) постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов викладених в цьому договорі.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2006 року (п. 4.1. Договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п. 4.3. Договору).

Суду не надано жодних доказів припинення дії Договору у встановленому законом чи договором порядку.

Відповідно до п. 2.2.1. Договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Згідно з п. 2.3.1. Договору споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Відповідно до п. 9 Додатку № 2 «Тарифи та порядок розрахунків» до Договору (далі по тексту - Додаток № 2) споживач щомісячно отримує в оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двух днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 Додатку № 2 споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати вартості спожитої теплової енергії відповідно до умов Договору у останнього за період з 01.12.2006 року по 01.05.2009 року (спірний період) перед позивачем виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 148 047,16 грн.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду копії облікових карток (табуляграм) за спірний період (копії табуляграм містяться в матеріалах справи), за спожиту теплову енергію за Договором.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що договір, укладений між сторонами є договором енергопостачання.

Згідно ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частин 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставляв споживачу теплову енергію згідно умов Договору, а відповідач в супереч умовам Договору не сплатив вартість спожитої теплової енергії за період з 01.12.2006 року по 01.05.2009 року.

В судовому засіданні 26.11.2013 року представник позивача зазначив про сплату відповідачем основного боргу в розмірі 148 047,16 грн., на підтвердження чого позивач надав довідку про надходження коштів від відповідача.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, суд дійшов висновку що частину основний борг в розмірі 148 047,16 грн. було сплачено відповідачем, а тому провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 148 047,16 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутню предмету спору.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 37 311,52 грн. - інфляційних втрат, та 6 255,78 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 37 311,52 грн. - інфляційних втрат, та 6 255,78 грн. - 3% річних, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85, ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 148 047 (сто сорок вісім тисяч сорок сім) грн. 16 коп.

3. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, Деснянський район, ВУЛИЦЯ ЗАКРЕВСЬКОГО, будинок 15, код ЄДРПОУ 31776030) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, Печерський район, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5, код ЄДРПОУ 00131305) 37 311 (тридцять сім тисяч триста одинадцять) грн. 52 коп. - інфляційних втрат, 6 255 (шість тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. 78 коп. - 3% річних, 1 916 (одну тисячу дев'ятсот шістнадцять) грн. 15 коп. - державного мита, 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 27.11.2013 року.