Рішення
від 20.11.2013 по справі 489/5554/13-ц
ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 2/489/2179/13

РІШЕННЯ

Іменем України

20 листопада 2013 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Антоненко А. С.,

за участю позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника відповідача Міністерства інфраструктури України - Лозовського О. М., представника відповідача Управління Укртрансінспекції в Миколаївській області - Данішевської Ю. Б., представника Управління Державної казначейської служби в м. Миколаєві Миколаївської області - Савченко І. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства інфраструктури України, Управління Укртрансінспекції в Миколаївській області, Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби у м. Миколаєві Миколаївській області про стягнення моральної шкоди,

встановив:

В липні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства інфраструктури України, Управління Укртрансінспекції в Миколаївській області, Головної державної інспекції на автомобільному транспорті мотивуючи свої вимоги тим, що з травня 2005 року працювала на посаді головного спеціаліста відділу державного контролю територіального управління Головаввтотрансінспекції в Миколаївській області. За період з червня 2011 року вона була тричі незаконно звільнена і на підставі рішень суду поновлена на роботі.

Зазначає, що до теперішнього часу рішення суду не виконане, повністю не виплачені кошти, які призначені судами для виплати в якості компенсації за вимушений прогул. Протягом двох останніх років вона відчуває сильні душевні страждання з приводу незаконних звільнень з роботи. Постійно перебуває в стані стресу, страху, безсоння та нервового хвилювання. Порушився її звичайний уклад життя. Робочі, ділові зв'язки з колегами по роботі втрачені. Незаконні звільнення змушують почуватися нікчемною та непотрібною, відчувати незаслужене приниження. Її моральні страждання негативно впливають на стосунки з родичами. Крім того, ще більших страждань їй завдано, коли з вини відповідачів відкладалися судові засідання, затягувався розгляд її позовів про поновлення на роботі, а потім їй доводилося протягом тривалого часу вимагати свого фактичного поновлення на роботі.

Посилаючись на викладене позивач просила суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку на її користь в якості компенсації моральної шкоди 200 000 грн.

Ухвалою суду від 24.10.2013 у якості співвідповідача до участі у справі залучено - державу в особі Управління Державної казначейської служби у Миколаївській області.

В судовому засіданні представник Міністерства інфраструктури України позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову.

Представник Управління Укртрансінспекції в Миколаївській області позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову.

Представник Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в судове засідання не з"явився.

Представник Управління Державної казначейської служби у м. Миколаєві Миколаївської області позову не визнала, просила відмовити в задоволенні вимог.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та відповідні правовідносини.

З 04 травня 2005 року ОСОБА_1 працювала на посаді головного спеціаліста відділу державного контролю територіального управління Головавтотрансінспекції в Миколаївській області.

17.06.2011 наказом № 418-ВК/14п ОСОБА_1 була звільнена відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку з ліквідацією Головаввтотрансінспекції.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.12.2011 було визнано протиправним та скасовано наказ № 418-ВК/14п, ОСОБА_1 було поновлено на посаді головного спеціаліста відділу контролю Територіального управління Головаввтотрансінспекції в Миколаївській області.

05.04.2012 наказом № 121-ВК/14п ОСОБА_1 було повторно звільнено з посади головного спеціаліста відділу контролю Територіального управління Головавтотрансінспекції в Миколаївській області з 06.04.2012 відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку з ліквідацією Головавтотрансінспекції.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 було визнано протиправним та скасовано наказ № 121-ВК/14п, ОСОБА_1 було поновлено на посаді головного спеціаліста відділу контролю Територіального управління Головавтотрансінспекції в Миколаївській області.

20.09.2012 наказом № 685-Вк/14п ОСОБА_1 було звільнено з посади головного спеціаліста відділу контролю Територіального управління Головавтотрансінспекції в Миколаївській області відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку з ліквідацією Головаввтотрансінспекції.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 було визнано протиправним та скасовано наказ № 685-Вк/14п, ОСОБА_1 було поновлено на посаді головного спеціаліста відділу контролю Територіального управління Головаввтотрансінспекції в Миколаївській області та зобов'язано Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті перевести ОСОБА_1 за її згодою до новоутвореної організації - управління Укравтотрансінспекції в Миколаївській області на посаду, рівнозначну раніше займаній посаді відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 237 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з п. 5 зазначеної вище Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивач у своєму позові зазначає, що до теперішнього часу рішення суду не виконане, повністю не виплачені кошти, які призначені судами для виплати в якості компенсації за вимушений прогул. Протягом двох останніх років вона відчуває сильні душевні страждання з приводу незаконних звільнень з роботи. Постійно перебуває в стані стресу, страху, безсоння та нервового хвилювання. Порушився її звичайний уклад життя. Робочі, ділові зв'язки з колегами по роботі втрачені. Незаконні звільнення змушують почуватися нікчемною та непотрібною, відчувати незаслужене приниження. Її моральні страждання негативно впливають на стосунки з родичами. Крім того, ще більших страждань їй завдано, коли з вини відповідачів відкладалися судові засідання, затягувався розгляд її позовів про поновлення на роботі, а потім їй доводилося протягом тривалого часу вимагати свого фактичного поновлення на роботі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про заподіяння позивачу моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях заподіяних трьома звільненнями, які судовими рішеннями визнано незаконими.

Визначаючи розмір компенсації заподіяної моральної шкоди суд враховує заподіяння страждань як першим звільенням так і повторними, за яких позивач відчула ще більші моральні страждання, час, протягом якого позивач вказані страждання переносила, зміну нормальних умов життя позивача, тривалість перебування у стані невизначеності, порушення ділових зв"язків. Суд не може прийняті до уваги посилання позивача на моральні страждання завдані відкладенням судових засідань, оскільки ці обставини не є доведеними і не доведено з чиєї вини відбувалось таке відкладення.

Враховуючи глибину та тривалість моральних страждань, виходячи із засад розумності і справедливості, суд вважає, що необхідно стягнути на користь позивача компенсацію в розмірі 35 000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що накази про звільнення винесені Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті у Миколаївській області, яка на час розгляду справи ліквідована Постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2011 року за № 346. Однак, п. 1 вказаної Постанови встановлено, що урядові органи, які ліквідуються продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади.

Тому суд, приходить до висновку що фактично йдеться не про ліквідацію, а про реорганізацію та оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади.

Суд враховує, що Головна державна іспекція на автомобільному транспорті була беспосередньо підпорядкована Управлінню Укртрансінспекції у Миколаївській області, яке призначало керівника та позивач зверталась до управління щодо прийняття заходів по припиненню незаконних звільнень, та саме йому (управлінню) було передано більшість повноважень та переведено працівників, а тому Управління Укртрансінспекції у Миколаївській області має відповідати за заподіяння моральної шкоди позивачу діями керівництва Головної державної інспекції на автомобільному транспорті.

Суд вважає, що відсутні підстави для солідарного стягнення заподіяної шкоди, а також відсутні підстави для стягнення заподіяної шкоди з Міністерства інфрастуктури України та держави в особі Управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області.

Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 3, 15, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства інфраструктури України, Управління Укртрансінспекції в Миколаївській області, Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби у м. Миколаєві Миколаївській області про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Управління Укртрансінспекції у Миколаївській області (код ЄДРПОУ - 38247164) на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 35 000 (тридцять п"ять тисяч) грн.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Кокорєв

СудЛенінський районний суд м. Миколаєва
Дата ухвалення рішення20.11.2013
Оприлюднено29.11.2013
Номер документу35547810
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —489/5554/13-ц

Ухвала від 28.03.2019

Цивільне

Ленінський районний суд м. Миколаєва

Рум’янцева Н. О.

Ухвала від 19.03.2019

Цивільне

Ленінський районний суд м. Миколаєва

Рум’янцева Н. О.

Ухвала від 19.12.2013

Цивільне

Апеляційний суд Миколаївської області

Коломієць В. В.

Рішення від 20.11.2013

Цивільне

Ленінський районний суд м. Миколаєва

Кокорєв В. В.

Ухвала від 21.01.2014

Цивільне

Апеляційний суд Миколаївської області

Коломієць В. В.

Ухвала від 31.01.2014

Цивільне

Апеляційний суд Миколаївської області

Коломієць В. В.

Ухвала від 21.01.2014

Цивільне

Апеляційний суд Миколаївської області

Коломієць В. В.

Ухвала від 28.05.2014

Цивільне

Ленінський районний суд м. Миколаєва

Кокорєв В. В.

Рішення від 25.02.2014

Цивільне

Апеляційний суд Миколаївської області

Коломієць В. В.

Ухвала від 24.10.2013

Цивільне

Ленінський районний суд м. Миколаєва

Кокорєв В. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні