Рішення

від 18.11.2013 по справі 5011-41/11380-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-41/11380-2012 18.11.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

До Житлово-будівельного кооперативу «Оболонь-4»

Про стягнення 115 460,23 грн.

За зустрічним позовом:

Житлово-будівельного кооперативу «Оболонь-4»

До Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

Про стягнення 106 735,66 грн.

Колегія суддів у складі:

Суддя Спичак О.М. (головуючий)

Суддя Лиськов М.О.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом:

Герасименко І.В. - представник за довіреністю № 209 від 01.10.2013 року;

від відповідача за первісним позовом:

Кравець Д.М. - представник за довіреністю № 4-6 від 27.09.2013 року;

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.11.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Оболонь-4» про стягнення 103 584,52 грн. заборгованості за надані з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року послуги з водопостачання та водовідведення за договором № 01804/4-05 від 11.02.2003 року, 6 844,52 грн. інфляційних нарахувань, 4 478,35 грн. три відсотки річних та 552,84 грн. пені.

Ухвалою суду від 20.08.2012 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 24.09.2012 року.

10.09.2012 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

У судовому засіданні 24.09.2012 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.09.2012 року подав письмове клопотання про залучення документів до матеріалів справи, яке судом було розглянуте та задоволене і відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Також представником відповідача подано заяву про застосування строку позовної давності.

Крім того представником відповідача у даному судовому засіданні було подано клопотання про витребування доказів, яке суд розглянув та відхилив з тих підстав, що всі документи, в тому числі і акти зняття показів з водо лічильників, подані позивачем до справи.

24.09.2012 року Житлово-будівельний кооператив «Оболонь-4» через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», відповідно до якої просив суд прийняти зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом та стягнути з останнього зайво сплачені грошові кошти за послуги з водовідведення та водопостачання за договором № 01804/4-05 у розмірі 106 735,66 грн.

Розглянувши зустрічний позов Житлово-будівельного кооперативу «Оболонь-4», суд визнав подані матеріали достатніми для прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом.

Враховуючи викладене, суд відклав розгляд справи на 22.10.2012 року.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в судовому засіданні 22.10.2012 року надав усні пояснення, відповідно до яких первісні позовні вимоги підтримав повністю, а щодо задоволення зустрічних позовних вимог заперечував.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) через канцелярію суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а в судовому засіданні 22.10.2012 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення первісного позову заперечував та просив суд зустрічні позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні 22.10.2012 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 19.11.2012 року.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в судовому засіданні 19.11.2012 року надав усні пояснення, відповідно до яких первісні позовні вимоги підтримав повністю, а щодо задоволення зустрічних позовних вимог заперечував.

19.11.2012 року представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в судовому засіданні надав письмові та усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення первісного позову заперечував та просив суд зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Зважаючи на складність спору та керуючись статтею 4-6 Господарського процесуального кодексу України, суддя Спичак О.М. звернувся до Голови Господарського суду м. Києва з заявою про визначення складу суду для колегіального розгляду справи № 5011-41/11380-2012.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва № б/н від 19.11.2012 року затверджено колегію суддів в наступному складі суддів: Спичак О.М. (головуючий), Баранов Д.О., Бондарчук В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2013 року справу №5011-41/11380-2012 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Спичак О.М. (головуючий), Босий В.П., Любченко М.О., розгляд справи призначено на 14.01.2013 року.

14.01.2013 року суддя Баранов Д.О. звернувся до Голови Господарського суду міста Києва із заявою щодо виведення його зі складу колегії суддів, яка розглядає справу № 5011-41/11380-2012.

Приймаючи до уваги вказану заяву, та те, що суддя Бондарчук В.В. перебуває у відпустці, розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва № б/н від 14.01.2013 року затверджено колегію суддів в наступному складі суддів: Спичак О.М. (головуючий), Котков О.В., Шаптала Є.Ю.

14.01.2013 року суддя Баранов Д.О. звернувся до Голови Господарського суду міста Києва із заявою щодо виведення його зі складу колегії суддів, яка розглядає справу № 5011-41/11380-2012.

Приймаючи до уваги вказану заяву, та те, що суддя Бондарчук В.В. перебуває у відпустці, розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва № б/н від 14.01.2013 року затверджено колегію суддів в наступному складі суддів: Спичак О.М. (головуючий), Котков О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2013 р. справу №5011-41/11380-2012 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Спичак О.М. (головуючий), Котков О.В., Шаптала Є.Ю.

У судовому засіданні 14.01.2013 року представники позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) підтримали подані ними 03.01.2013 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва пояснення по справі.

14.01.2013 року представник відповідач за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) підтримав подане ними 10.01.2013 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва клопотання про витребування доказів, яке судом було розглянуте та задоволене.

Враховуючи вищенаведене судом було вирішено направити запит до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» для отримання додаткових доказів.

У зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази, ухвалою суду від 14.01.2013 року розгляд справи було відкладено на 11.02.2013 року.

Приймаючи до уваги те, що суддя Шаптала Є.Ю. перебуває у відрядженні, розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва № б/н від 14.01.2013 року затверджено колегію суддів в наступному складі суддів: Спичак О.М. (головуючий), Стасюк С.В., Котков О.В.

Ухвалою від 11.02.2013 року справу № 5011-41/11380-2012 було прийнято до свого провадження колегією суддів: Спичак О.М. (головуючий), Котков О.В., Стасюк С.В.

В судовому засіданні 11.02.2013 року представник відповідача за первісним позовом надав додаткові матеріали по справі, відповідно до яких проти задоволення первісного позову заперечував та просив суд зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в судовому засіданні 11.02.2013 року надав усні пояснення, відповідно до яких первісні позовні вимоги підтримав повністю, а щодо задоволення зустрічних позовних вимог заперечував.

У судовому засіданні 11.02.2013 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 18.03.2013 року.

Представник позивача за первісним позовом 18.03.2013 року в судовому засіданні надав усні пояснення щодо призначення експертизи, відповідно до яких залишив дане питання на розсуд суду.

В судовому засіданні 18.03.2013 року представник відповідача за первісним позовом проти призначення судової експертизи заперечив та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення первісного позову заперечував та просив суд зустрічні позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні 18.03.2013 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 08.04.2013 року.

У зв'язку із відпусткою судді Коткова О.В., розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва № б/н від 08.04.2013 року затверджено нову колегію суддів в наступному складі: Спичак О.М. (головуючий), Стасюк С.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою від 08.04.2013 року справу № 5011-41/11380-2012 було прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Спичак О.М. (головуючий), Стасюк С.В., Шаптала Є.Ю.

В судовому засіданні 08.04.2013 року представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надав усні пояснення, відповідно до яких первісні позовні вимоги підтримав повністю, а щодо задоволення зустрічних позовних вимог заперечував.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в дане судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд даної справи до 20.05.2013 року.

В судовому засіданні 20.05.2013 року представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надав усні пояснення, відповідно до яких первісні позовні вимоги підтримав повністю, а щодо задоволення зустрічних позовних вимог заперечував.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в даному судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечив та підтримав зустрічні позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року було призначено по даній справі судову експертизу та на підставі частини 2 ст. 79 ГПК України зупинено провадження по справі № 5011-41/11380-2012 для проведення судової експертизи та отримання висновку експерта по даній справі.

29.08.2013 року матеріали справи № 5011-41/11380-2012 були повернуті на адресу Господарського суду міста Києва без виконання, у зв'язку з неоплатою вартості проведення експертизи.

У зв'язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці, розпорядженням В.о Голови Господарського суду м. Києва № б/н від 11.09.2013 року затверджено колегію суддів в наступному складі: Спичак О.М. (головуючий), Стасюк С.В., Бондарчук В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року справу № 5011-41/11380-2012 було прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів, поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 30.09.2013 року.

У судовому засіданні 30.09.2013 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача 30.09.2013 року надав усні пояснення по справі, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 року розгляд справи відкладено на 21.10.2013 року.

У зв'язку з перебуванням судді Бондарчук В.В. у відрядженні, з метою дотримання процесуальних строків, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва № б/н від 21.10.2013 року справу № 5011-41/11380-2012 передано для розгляду колегії суддів у складі: суддя Спичак О.М. - головуючий, суддя Лиськов М.О., суддя Стасюк С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 року справу № 5011-41/11380-2012 було прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів.

В судовому засіданні 21.10.2013 року у відповідності до ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 18.11.2013 року.

В судовому засіданні 18.11.2103 року представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) підтримав позовні вимоги за первісним позовом, просив суд його задовольнити, в задоволенні зустрічного позову просив суд відмовити, посилаючись на те, що Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» при здійсненні розрахунку заборгованості Житлово-будівельному кооперативу «Оболонь-4» правомірно застосовані тарифи, встановлені наведеними у розрахунку розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, а з 01.02.2011 року - постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України від 20.01.2011 року № 58 та від 10.02.2012 року № 82.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в судовому засіданні 18.11.2013 року позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав, просив суд його задовольнити. В задоволенні первісного позову просив суд відмовити, посилаючись на те, що послуги з гарячого водопостачання та гарячу воду Житлово-будівельний кооператив «Оболонь-4» отримує від Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго», а тому підстави для сплати Публічному акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал» за холодну воду, яка йде на підігрів відсутні. Крім того, як зазначав представник відповідача за зустрічним позовом (позивача за зустрічним позовом), Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» неправомірно застосовані тарифи, встановлені наведеними у розрахунку розпорядженнями Київської міської державної адміністрації.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2003 року між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як постачальником, та Житлово-будівельним кооперативом «Оболонь-4», як абонентом, укладено договір № 01804/4-05 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно п. 1 якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розрахуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року №65.

Згідно п. 2.1. договору, постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна" та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин.

У відповідності до п. 2.2. договору, абонент зобов'язаний сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до договору.

Кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал. (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водо лічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України (на сьогодні п. 5.29 Правил № 190).

Згідно п. 2.3 договору, абонент в кінці кожного місяця направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією, відповідно з додатком №1 даного договору, щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення), за останній місяць, для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту.

У відповідності до п. 3.4. договору, абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.5. договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» та підпункту 5 пункту 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживачі питної води зобов'язанні своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 103 584,52 грн. - основного боргу за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, 552,84 грн. - пені, 6 844,52 грн. - інфляційних втрат, 4 478,35 грн. - 3% річних.

Житлово-будівельний кооператив «Оболонь-4» просить суд застосувати позовну давність щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості за період прострочення з 01.07.2009 року по 31.07.2009 року.

Судом вставлено, що Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» заявлено до стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Оболонь-4» заборгованість за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

Пунктом 3.4 договору сторони погодили, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Вимога-доручення №12084023 про оплату наданих за липень 2009 року послуг з водопостачання та водовідведення представлена Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» до банківської установи - 12.08.2009 року. Останній день виконання зобов'язання Житлово-будівельного кооперативу «Оболонь-4» щодо оплати послуг за зазначений період 17.08.2009 року.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно п. 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Тобто, перебіг позовної давності щодо стягнення Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованості з Житлово-будівельного кооперативу «Оболонь-4» за липень 2009 року, починається з 18.08.2009 року.

З огляду на викладене, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до суду в межах встановленого строку позовної давності, а тому заява Житлово-будівельного кооперативу «Оболонь-4» про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) зазначає, що вартість наданих послуг відповідачу за первісним позовом (позивачу за зустрічним позовом) щодо водопостачання та водовідведення становить 214 364,55 грн., надані послуги були частково сплачені відповідачем за первісним позовом (позивачу за зустрічним позовом), заборгованість становить 103 584,52 грн. (6 824,48 грн. - питна вода та стоки + 96 758,04 - питна вода на підігрів + стоки).

Отже, в суму заборгованості позивачем включена, також, заборгованість за воду, яка іде на підігрів в теплові пункти, які відповідно до актів приймання-передачі основних засобів від 19.10.2001 року передано на баланс теплових розподільчих мереж АК «Київененрго».

Пунктом 3.1 Договору сторони передбачили, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.

Згідно з вимогами п.п. 2.1, 2.2 та 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 р. (далі - Правила) договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду і питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги». Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Суб'єкти господарювання , у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

З урахуванням вищевказаного, вартість спожитої води, що іде на підігрів має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів.

Зважаючи на те, що балансоутримувачем теплових пунктів є ПАТ «Київенерго», зареєстровані лічильники відповідача в теплових пунктах також, як і акти про зняття показань з приладу обліку води відсутні, останній не зобов'язаний сплачувати позивачу вартість зазначеної води.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд здійснивши перерахунок суми позову приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за постачання питної води та стоки підлягають задоволенню частково в сумі 13 180, 60 грн. (103 584,52 грн. - 90 403,92 грн. (питна вода на обігрів).

Крім того, позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 6 844,52 грн., 3% річних - 4 478,35 грн. та пеню - 552,84 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.2 Договору сторони узгодили, що за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, встановленої судом суми заборгованості та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 195,75 грн., перерахунок якої здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних в межах розрахунку позивача з урахуванням встановленої судом суми боргу, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов'язання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 2 409,68 грн. - інфляційних втрат та 3% річних в сумі 1 661,73 грн.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог Житлово-будівельний кооператив «Оболонь-4» зазначає, що чинними тарифами, які підлягають застосуванню при здійснені розрахунків за надані послуги з водопостачання в спірний період є тарифи, встановлені Розпорядженням КМДА від 28.08.2002 року №1680 «Про встановлення тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення», зареєстровані в Київському міському управлінні юстиції 30.08.2002 року № 66/449.

Як зазначає позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом), Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» при здійсненні розрахунку за надані послуги з водопостачання неправомірно застосовано тарифи, погоджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 29.04.2009 року № 516, від 31.08.2009 року № 980, від 30.11.2009 року № 1332, оскільки останні не набрали чинності у зв'язку з відсутністю їх державної реєстрації, а також тарифи, встановлені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 20.01.2011 року № 58 та від 10.02.2012 року № 82.

В зв'язку з чим, на думку позивача за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом), він здійснив переплату за надані Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» послуги з постачання питної води та водовідведення в сумі 106 735,66 грн. (133 754,66 грн. (фактично сплачено) - 27 019,00 грн. (сума, які підлягала стягненню на думку позивача за зустрічним позовом).

Згідно ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 140 Конституції України та ч. 2 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами про міста Київ і Севастополь.

Статтею 10 Закону України "Про столицю України - місто герой Київ" визначено, що Київська міська та районні в місті ради мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідно Київською міською радою, районними в місті радами, підзвітні та підконтрольні відповідним радам.

Пунктом 2 Перехідних положень Закону України "Про столицю України - місто герой Київ" встановлено, що міська та районні в місті Києві ради протягом місяця після набрання чинності цим Законом вирішують питання щодо формування власних виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Таким чином, виходячи з положень ст.1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та особливостей здійснення місцевого самоврядування в місті Києві, які визначаються Законом України "Про столицю України - місто герой Київ", виконавчий орган створюється Київською міською радою.

Так, рішенням Київської міської ради від 20.06.2002 року № 28/28 "Про утворення виконавчого органу Київської міської ради та затвердження його структури і загальної численності" був утворений виконавчий орган Київради, який відповідно до пункту 2 розділу VII Прикінцевих положень Закону України "Про столицю України - місто герой Київ" паралельно виконує функції органу державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в місті Києві, із збереженням існуючої назви "Київська міська державна адміністрація". Вказане рішення має юридичну силу та діє до вказаного часу.

Таким чином, особливістю виконавчого органу у місті Києві є те, що Київська міська державна адміністрація та виконавчий орган Київради є фактично одним органом, хоча мають різні повноваження та порядок діяльності.

Розглядаючи конституційність цього положення Конституційний Суд України своїм рішенням від 25.12.2003 року № 21-рп/2003 (справа про особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті Києві) надав тлумачення ст. 10 Закону України "Про столицю України - місто герой Київ" де зазначив: Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України.

Виходячи з наведеного, Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади.

Таким чином, Київська міська державна адміністрація, як виконавчий орган Київської міської ради, наділена повноваженнями органу місцевого самоврядування і як орган виконавчої влади - повноваженнями органу державної влади.

Щодо компетенції виконавчого органу Київради на встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, слід зазначити наступне.

Згідно п. 2 ч. "а" ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (в даному випадку - Київської міської ради) віднесене встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Основні правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою, визначає Закон України "Про питну воду та питне водопостачання".

Згідно з абз. 8 ст. 13 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері питної води та питного водопостачання належить, зокрема, встановлення тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення (крім тарифів на ці послуги, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України).

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Виходячи з наведеного, до повноважень Київської міської державної адміністрації як виконавчого органу Київської міської ради, згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 13 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та п. 2 ч. "а" ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", на момент існування спірних правовідносин були віднесені повноваження встановлювати ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги, тарифи на послуги централізованого водопостачання і водовідведення, а тому виконавчим органом Київради (Київської міської державної адміністрації) були прийняті оскаржувані розпорядження в межах його повноважень та у спосіб, що встановлений законами України.

Спірні розпорядження прийняті з посиланням на Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", що вказує на прийняття їх відповідачем як виконавчим органом місцевого самоврядування, а не виконавчим органом державної влади.

Щодо відсутності реєстрації оскаржуваних розпоряджень в Міністерстві юстиції України, суд зазначає наступне.

З метою впорядкування видання міністерствами, іншими органами виконавчої влади нормативно-правових актів, забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій видано Указ Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.1992 року №493/92.

Статтею 1 Указу установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Статтею 3 вищевказаного Указу передбачено, що нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Відповідно до п.15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року № 731, органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Однак, відповідно до преамбули та п. 1 Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та п. 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, до предмета регулювання цих актів не віднесено акти органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів.

Таким чином, акти Київської міської державної адміністрації, як виконавчого органу Київради, щодо встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги не підлягають державній реєстрації.

Аналогічна правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.12.2012 року у справі № К/9991/16573/11.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність застосування публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" при здійсненні розрахунку заборгованості за надані послуги в періоді з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року тарифів, встановлених наведеними у розрахунку розпорядженнями Київської міської державної адміністрації.

Як зазначалось вище, за приписами статті 13 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", тарифи на послуги централізованого водопостачання і водовідведення затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Законом України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (набрав чинності з 22 липня 2010 року) внесено зміни до ряду законодавчих актів у сфері надання комунальних послуг.

Зокрема, у пп. 2 п. "а" ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження із встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Згідно з абз. 5 п. 2 частини першої та п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" ця Комісія встановлює тарифи на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією, а також визначає суб'єктів природних монополій, діяльність яких регулюється відповідно до цього Закону, та складає і веде галузеві реєстри таких суб'єктів господарювання.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" є суб'єктом природних монополій у сфері централізованого водопостачання і водовідведення та його включено до відповідного галузевого реєстру.

Таким чином, із 22 липня 2010 року з повноважень органів місцевого самоврядування виключено право встановлювати тарифи на теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення для суб'єктів природних монополій, яким є відповідач за зустрічним позовом у цій справі.

Відповідно до п. 2 ст. 19 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України", Національна комісія регулювання електроенергетики України виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, що має бути завершено до 1 січня 2011 року. До встановлення Національною комісією регулювання електроенергетики України тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Керуючись наданими цим Законом повноваженнями, НКРЕ 20.01.2011 року прийняла постанову № 58, що набрала чинності з 01.02.2011 року, якою встановлено тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Пунктом 13 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 21.04.1998 року № 335/98, діючого на момент виникнення правовідносин, встановлено, що НКРЕ в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення у вигляді постанов і розпоряджень, які є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності.

Отже, враховуючи, що із 22.07.2010 року КМДА не може встановлювати тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення для суб'єктів природних монополій, а НКРЕ в межах повноважень, наданих Законом, 20.01.2010 року затвердила тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", відповідачем за зустрічним позовом при визначенні вартості наданих позивачу послуг в періоді після 01.02.2011 року правомірно застосовано тарифи, встановлені постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України від 20.01.2011 року № 58 та від 10.02.2012 року № 82.

Аналогічна правова позиція стосовно правомірності застосування тарифів, встановлених Національною комісією регулювання електроенергетики України для суб'єктів природних монополій наведена в постанові Верховного Суду України від 28.05.2013 року у справі № 5011- 64/2345-2012.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність застосування Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" при здійсненні розрахунку заборгованості тарифів, встановлених наведеними у розрахунку розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, а з 01.02.2011 року - постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України від 20.01.2011 року № 58 та від 10.02.2012 року № 82, тому зустрічні позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу «Оболонб-4» про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» безпідставно отриманих коштів в розмірі 106 735,66 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Оболонь-4» (04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 39-Б код ЄДРПОУ 22871913) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а; ідентифікаційний код 03327664) 13 180 (тринадцять тисяч сто вісімдесят) грн. 60 коп. основного боргу, 195 (сто дев'яносто п'ять) грн. 75 коп. - пені, 2 409 (дві тисячі чотириста дев`ять) грн. 68 коп. інфляційної складової боргу, 1 661 (одну тисячу шістсот шістдесят одну) грн. 73 коп. 3% річних, 348 (триста сорок вісім) грн. 95 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову Житлово-будівельного кооперативу «Оболонь-4» відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 25.11.2013

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Спичак О.М.

Суддя Лиськов М.О.

Суддя Стасюк С.В.