Постанова

від 03.10.2013 по справі 814/3429/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

03 жовтня 2013 року справа № 814/3429/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., при секретарі судового засідання Котенкової Л.В.,

за участю представників

від позивача: Удовиченко Т.В. (паспорт ЕО653486 від 08.12.98);

від відповідача: Сугацький О.М. (довіреність №34/9/10-00 від 04.07.13);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сетлер", вул. Скороходова, 211, м. Миколаїв,54015

доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029

провизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.13р. № 0000542202, № 0000552202, від 13.06.13р. № 0000752202, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сетлер" (далі-позивач, ТОВ "Сетлер") звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі-відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 19.04.2013 р. №0000542202, №0000552202, від 13.06.2013 р. №0000752202. Мотивуючи свої вимоги тим, що висновки відповідача при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, стосовно порушення позивачем податкового законодавства, відсутності господарської операції між ним та його контрагентом не відповідають дійсності.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та наданих поясненнях.

Представник відповідача позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, виклавши свої заперечення у письмовому вигляді та підтримавши їх в судовому засіданні.

Проаналізувавши діюче законодавство, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, суд дійшов наступного.

В період з 21.03.2013 р. по 25.03.2013 р. ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Сетлер" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ "Панмалія" (код за ЄДРПОУ 38222815) за жовтень 2012 року.

За результатами даної перевірки відповідачем складено Акт №964/22-200/33368291 від 01.04.2013р. (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення:

1. п.п. 134.1 ст. 134. п. 138.1, п. 138.2, п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 256937,00 грн., за 2012 рік у сумі 256937,00 грн., у т.ч. за IV квартал 2012 р. у сумі 256937,00 грн.;

2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198; п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено на додану вартість всього у сумі 224702,00 грн. у т.ч. за жовтень 2012 року у сумі 224702,00 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем було винесено:

-податкове повідомлення-рішення №0000542202 від 19.04.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 33705300,00 грн. (основний платіж - 224702,00 грн., штраф - 112351,00 грн.);

-податкове повідомлення-рішення № 0000552202 від 19.04.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 385405,50 грн. (основний платіж - 256937,00 грн., штраф - 128468,50 грн.);

-податкове повідомлення - рішення №0000752202 від 13.06.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 353905,50 грн. (основний платіж -235937,00 грн., штраф - 117968,50 грн.).

Висновки податкового органу обґрунтовані тим , що правочини, які були здійснені між ТОВ "Сетлер" та ТОВ "Панмалія" здійснені без мети настання реальних наслідків, по яких не встановлено їх фактичності та використання у господарській діяльності.

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення відповідачем спірних рішень стали висновки Акту перевірки Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області ДПС від 18.01.2013 р. № 125/22-118/38222815 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Панмалія" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 19.06.2012 р. по 31.12.2012 р.", згідно якого ТОВ "Панмалія" не знаходиться за юридичною адресою, в зв'язку з чим відсутні відповідні документи, що підтверджують факт реального здійснення господарських операцій придбання та продажу товарів (робіт, послуг); Постанови Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2013 р. по справі №815/1060/13-а, якою у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Панмалія" до Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області ДПС про визнання протиправними дії в частині формування висновків акту проведення зустрічної звірки ТОВ "Панмалія" №125/22-118/38222815 від 18.01.2013 р. - відмовлено повністю.

Суд дійшов висновку про незаконність прийнятих податкових повідомлень-рішень з огляду на наступне.

Так, 19.09.2012 року між ТОВ "Сетлер" (Покупець) та ТОВ "Панмалія" (Постачальник) було укладено договір поставки товарів (суха реставраційна суміш, розчинник для фарби) №19/09.

Реальність здійснення поставок товару підтверджується належно оформленими податковими накладними.

Факт подальшої реалізації товарів контрагентом підтверджується укладеним договором, видатковими накладними, отриманою оплатою за товар та прибутку. Суд дійшов висновку, що придбання товару позивачем у ТОВ "Панмалія" з метою його подальшої реалізації суттєво вплинуло на зміну майнового стану ТОВ "Сетлер".

Основними видами підприємницької діяльності позивача є: будівництво житлових і нежитлових будівель; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними обладнаннями. Як було встановлено ДПІ та судом, угоди з вищезазначеними контрагентами стосувались безпосередньо діяльності позивача.

Cуд дійшов висновку про неправомірність позиції відповідача щодо відсутності господарських операцій з контрагентом, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів.

Що стосується інших підприємств контрагентів ТОВ "Панмалія" по ланцюгу (які описані в акті перевірки), слід зазначити, що позивач не мав з цими підприємствами господарських правовідносин, а від так порушення останніми податкового законодавства може мати наслідки лише для тих підприємств які допустили таке порушення, а ні як не для позивача.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у його контрагента, з яким позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

В силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Актом перевірки не встановлено факту не належного оформлення даних документів передбачених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", а також Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 88.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Слід вказати, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання сплати певних сум податку поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

А тому, якщо контрагент або його контрагенти по ланцюгу не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету або викликали сумнів у законності своєї діяльності чи мінімізували свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, однак не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат по податку на прибуток за наявності факту реального вчинення господарської операції та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 19.04.2013 р. №0000542202.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 19.04.2013 р. №0000552202.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 13.06.2013 р. №0000752202.

5. Відшкодувати судові витрати в сумі 2294,00 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 38694709) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетлер" (код ЄДРПОУ 33368291).

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Єнтіна