Ухвала

від 15.09.2015 по справі 814/3429/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" вересня 2015 р. м. Київ К/800/61710/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014

та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.10.2013

у справі № 814/3429/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сетлер»

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сетлер» звернулось до суду з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 19.04.2013 № 0000542202, № 0000552202 та від 13.06.2013 № 0000752202.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Сетлер» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «Панмалія» за жовтень 2012 року, складено акт № 964/22-200/33368291 від 01.04.2013, в якому зафіксовані порушення: п. 134.1 ст. 134. п. п. 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 256 937 грн., за 2012 рік на суму 256 937 грн., у т.ч. за IV квартал 2012 року на суму 256 937 грн.; п. п. 198.3, 198.6 ст. 198; п. п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2012 року на суму 224 702 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 19.04.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000542202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 337 053 грн., в т.ч.: 224 702 грн. основного платежу та 112 351 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- № 0000552202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 385 405,50 грн., у т.ч.: 256 937 грн. основного платежу та 128 468,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, 13.06.2013 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000752202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 353 905,50 грн., в т.ч.: 235 937 грн. основного платежу та 117 968,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Висновки податкового органу ґрунтуються на акті Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області ДПС від 18.01.2013 № 125/22-118/38222815 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Панмалія» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 19.06 по 31.12.2012», яким встановлено, що ТОВ «Панмалія» не знаходиться за юридичною адресою, в зв'язку з чим відсутні відповідні документи, що підтверджують факт реального здійснення господарських операцій придбання та продажу товарів (робіт, послуг); постанові Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2013 по справі № 815/1060/13-а, якою у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Панмалія» до Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області ДПС про визнання протиправними дій в частині формування висновків акту проведеної зустрічної звірки ТОВ «Панмалія» від 18.01.2013 № 125/22-118/38222815 відмовлено.

Матеріалами справи встановлено, що 19.09.2012 між ТОВ «Сетлер» (покупець) та ТОВ «Панмалія» (постачальник) було укладено договір поставки товарів (суха реставраційна суміш, розчинник для фарби) № 19/09.

На підтвердження реальності здійснення поставок товару за вказаним договором до суду були надані документи первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що якщо контрагент або його контрагенти по ланцюгу не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету або викликали сумнів у законності своєї діяльності чи мінімізували свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, однак не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат по податку на прибуток за наявності факту реального вчинення господарської операції та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Однак, такі висновки судів є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ «Панмалія», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів (послуг), що придбані платником податку; руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом.

Для вирішення спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагента платника податку в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Судам слід також врахувати, що право платника податку на податковий кредит законодавство не ставить в залежність від факту проведення зустрічної звірки даних суб'єкта господарювання (постачальника товару, виконавця робіт, послуг) щодо платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише неможливістю проведення зустрічної звірки даних контрагента через відсутність його за юридичною адресою та відсутністю в нього основних фондів, складських приміщень, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Також судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вказаним контрагентом та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Дослідження даних обставин необхідне для правильного застосування норм матеріального права і, відповідно, прийняття обґрунтованого та законного рішення.

Крім того, судами обох інстанцій не враховано положень пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу, якими визначено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі, та, в зв'язку з цим, не вирішено питання щодо наявності предмету спору за податковим повідомленням-рішенням № 0000552202 від 19.04.2013.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний