Рішення

від 20.11.2013 по справі 914/3450/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2013 р. Справа № 914/3450/13

Господарський суду Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртехтрейд", м. Харків до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Роял Флекс", м. Новий Розділ, Львівська область про:стягнення 14235,87 грн. Суддя Артимович В.М.

Секретар Савчин І.О.

За участю представників:

від позивача : Єфімова О.М. - представник;

від відповідача : не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртехтрейд", м. Харків (надалі-позивач), до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Роял Флекс", м. Новий Розділ, Львівська область (надалі-відповідач), про стягнення коштів в сумі 13934,84 грн., в т.ч. 12249,32 грн. основного боргу, 741,64 грн. три проценти річних, 943,88 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 06.09.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 17.09.2013 р.

09.10.2013 р. через канцелярію на розгляд суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртехтрейд", м. Харків, про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до прохальної частини заяви позивач просить суд стягнути з відповідача кошти в сумі 14235,87 грн., з яких 12065,25 грн. основного боргу, 1170,58 грн. три проценти річних, 1000,04 грн. інфляційних втрат. Розглянувши заяву, суд прийняв її до розгляду.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач, всупереч умов договору поставки, укладеного між сторонами 12.06.2008 р., не розрахувався за поставлений товар вчасно та в повному обсязі, у зв»язку з чим заборгував позивачу 12065,25 грн. За прострочку виконання грошового зобов»язання позивач просить суд стягнути з відповідача три відсотки річних та інфляційні втрати.

Відповідач позов заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 13.09.2013 р. за № 1. На думку відповідача, особистий підпис працівника відповідача на видаткових накладних № 08010092002 та № 08010092003 не відповідає його підпису, засвідченому у відповідних довіреностях № 71 та № 82. Враховуючи, що видаткові накладні як один із видів первинних документів належним чином не оформлені, вони не можуть бути належними доказами у даній справі та підтверджувати факт поставки товару позивачем. За таких обставин відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

У письмових запереченнях на відзив відповідача від 04.10.2013 р. за вих. № 131004/1 позивач вважає доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, необґрунтованими та безпідставними. Позивач пояснив, що при отриманні товару уповноваженою особою відповідача Кіхтан Олегом Богдановичем за довіреностями № 71 та № 82 позивачем було перевірено його особу та отримано оригінали довіреностей, що є прямим підтвердженням отримання товару. При цьому, факт отримання товару відповідно до специфікацій № 22 від 14.09.2010 р. та № 23 від 17.09.2010 р. підтверджується підписами уповноваженого представника відповідача Кіхтана О. Б. на зазначених видаткових накладних та довіреностями № 71 від 16.09.2010 р. на отримання від ТзОВ «Укртехтрейд» цінностей за рахунком № 08010091402 від 14.09.2010 р. на суму 17000,00 грн. та № 82 від 17.09.2010 р. на отримання цінностей за рахунком № 08010091701 від 17.09.2010 р. на суму 2000,00 грн. Окрім цього, позивач надав відповідачу належним чином оформлені податкові накладні, які відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладених за вересень 2010 року. Про визнання відповідача зобов»язаною особою по факту поставки товару згідно вищезазначених накладних свідчить і часткове погашення боржником основного боргу.

Ухвалою господарського суду від 09.10.2013 р. у даній справі задоволено клопотання позивача та витребувано в порядку ст. 38 ГПК ряд документів у відповідача та Миколаївської ОДПІ ГУМ у Львівській області.

На виконання вищезазначеної ухвали відповідач та Миколаївська ОДПІ ГУМ у Львівській області надали суду додатки № 5 «Розшифровки податкових зобов»язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з вересня 2010 р. по серпень 2011 р. Відповідачем також подано копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за період з січня 2011 року по серпень 2011 року.

Ухвалою господарського суду від 06.11.2013 р. у даній справі задоволено клопотання відповідача та витребувано в порядку ст. 38 ГПК ряд документів в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області. На час розгляду справи в суді витребувані ухвалою суду документи на адресу суду від податкового органу не надійшли.

З підстав, викладених в ухвалах суду, розгляд справи відкладався на 09.10.2013 р., 06.11.2013 р., 20.11.2013 р. Ухвалою суду від 06.11.2013 р. суд продовжив строк розгляду спору до 20.11.2013 р.

В засідання суду 20.11.2013 р. з"явився представник позивача, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 09.10.2013 р. Відповідач явку повноважного представника в засідання суду не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, причин неявки суду не повідомив.

Спір розглядається відповідно до заяви про збільшення позовних вимог від 08.10.2013 р. № 131008/1 згідно вимог ст. 75 ГПК України по наявних у справі матеріалах.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

12.06.2008 р. між позивачем та відповідачем укладений договір поставки № 0859-ПТ.

Відповідно до умов договору позивач зобов»язався передати у власність в обумовлені строки відповідачу товар, а відповідач зобов»язався прийняти та оплатити загальну вартість товару, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого зазначаються у специфікаціях, що додаються до цього договору і є його невід»ємною частиною.

Ціна та загальна вартість товару, що підлягає поставці за договором, вказується у специфікаціях, що додаються до договору і є його невід»ємною частиною (пункти 2.1, 2.2 договору).

Відповідно до умов договору відповідач зобов»язаний забезпечити приймання товару, що поставляється позивачем, відповідно до специфікації і підписати видаткову накладну на товар. Приймання-передача товару здійснюється відповідно до специфікації, за якою здійснюється поставка товару, за видатковою накладною на товар (пункти 4.5, 5.4 договору).

Згідно п. 7.1 договору оплата товару, що поставляється за цим договором, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в розмірі 100% загальної вартості товару, вказаної у відповідній специфікації, за якою здійснюється поставка товару, протягом трьох банківських днів з моменту підписання сторонами специфікації, якщо інше не передбачено відповідною специфікацією.

Термін дії договору з урахуванням додаткової угоди № 4 до договору поставки № 0859-ПТ від 12.06.2008р. встановлений до 12.05.2011 р.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Як вбачається із позовних матеріалів, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується наступними видатковими накладними:

видатковою накладною № 08010092002 від 20.09.2010 р. на суму 16450,33 грн., в т.ч. ПДВ 2741,72 грн., підписаною позивачем та уповноваженим представником відповідача за довіреністю № 71 від 16.09.2010 р.;

видатковою накладною № 08010092003 від 20.09.2010 р. на суму 1114,92 грн., в т.ч. ПДВ 185,82 грн., підписаною позивачем та уповноваженим представником відповідача за довіреністю № 82 від 17.09.2010 р.

Видаткові накладні підписані з боку відповідача без зауважень. Належним чином завірені копії довіреностей долучені до матеріалів справи.

Поставка неоплаченого покупцем товару була здійснена постачальником за специфікаціями № 22 від 14.09.2010 р. та № 23 від 17.09.2010 р.

Строк оплати отриманого відповідачем товару за даними специфікаціями, що становить три банківських дні з моменту її підписання сторонами, сплинув 17.09.2010 р. та 20.09.2010 р.

Відповідач здійснив лише часткову оплату поставленого товару на суму 5500,00 грн., що підтверджується виписками банківської установи, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи:

банківська виписка від 16.11.2010 р. на суму 2000,00 грн;

банківська виписка від 03.12.2010 р. на суму 1000,00 грн;

банківська виписка від 18.03.2011 р. на суму 500,00 грн;

банківська виписка від 04.04.2011 р. на суму 500,00 грн;

банківська виписка від 29.02.2012 р. на суму 500,00 грн;

банківська виписка від 30.03.2012 р. на суму 500,00 грн;

банківська виписка від 28.04.2012 р. на суму 500,00 грн;

Таким чином, на момент розгляду справи в суді сума основного боргу за поставлений товар складає 12065,25 грн.

На виконання умов договору та вимог п.п. 7.2.1,7.2.3,7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97 (чинного на момент здійснення господарських операцій), позивач надав відповідачу належним чином оформлені податкові накладні: № 08010091504 від 15.09.2010 р. на суму 2721,00 грн., в т.ч. 453,50 грн. ПДВ; № 08010092001 від 20.09.2010 р. на суму 13729,33 грн., в т.ч. 2288,22 грн. ПДВ; № 08010092003 від 20.09.2010 р. на суму 1114,92 грн., в т.ч. 185,82 грн. ПДВ

Факт виписки позивачем вищевказаних податкових накладних для відповідача на загальну суму 17565,25 грн., в т.ч. ПДВ 2927,54 грн., підтверджується записами у Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2010 року, долученим позивачем до матеріалів справи.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Норма ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 Цивільного кодексу України).

Отже, господарське зобов'язання, яке виникло між позивачем та відповідачем згідно договору № 0859-ПТ від 12.06.2008 року (договір поставки) в силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України має бути належним чином виконане відповідно до вказівок закону та договору.

Заперечення відповідача про те, що видаткові накладні як один із видів первинних документів належним чином не оформлені, спростовуються матеріалами справи.

Так, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV підставою для обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні мати такі обов»язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву суб»єкта господарювання, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарських операцій; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Судом оглянуто в судовому засіданні оригінали видаткових накладних і встановлено, що такі складені з дотриманням вимог вищевказаного закону, тобто містять всі необхідні обов»язкові реквізити для документів даного виду.

Щодо заперечення відповідачем факту отримання товару за довіреностями № 71 та № 82, то відповідно до п.п. 2, 3, 6, 8, 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16 травня 1996 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів. Довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при відпуску цінностей. Строк дії довіреності встановлюється в залежності від можливості одержання та вивозу відповідних цінностей, однак не більше 10 днів. При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній наводиться обов»язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання.

Отже, виписані відповідачем довіреності № 71 від 16.09.2010 р. зі строком дії з 16.09.2010 р. по 26.09.2010 р. на отримання цінностей на суму 17000,00 грн. та № 82 від 17.09.2010 р. зі строком дії з 17.09.2010 р. по 27.09.2010 р. на отримання цінностей на суму 2000,00 грн. підтверджують факт здійснення поставки товару, так як відповідач свідомо уповноважив свого представника на їх отримання саме в період здійснення поставки товару та саме на зазначені суми. Судом оглянуто в судовому засіданні оригінали довіреностей, що є прямим доказом того, що відповідач дійсно отримав товар. Довіреності підписані уповноваженим представником відповідача та скріплені печаткою підприємства.

Судом оглянуто подані позивачем податкові накладні та встановлено, що суми податкової накладної № 08010091504 від 15.09.2010 р. та податкової накладної № 08010092001 від 20.09.2010 р. у сукупності складають суму за видатковою накладною № 08010092002 від 20.09.2010 р. Позивач пояснив це тим, що 15.09.2010 р. позивачем отримано оплату від ТОВ «Компанія Роял Флекс» на суму 2721,00 грн. У зв»язку з відсутністю чітко визначеного призначення платежу, а саме посилання на рахунок-фактуру та/або специфікацію за договором поставки у банківській виписці, у бухгалтерському обліку ТОВ «Укртехтрейд» оплату помилково зараховано як авансовий платіж за рахунком-фактурою № 08010091402 від 14.09.2010 р., а не за хронологією поставок.

Суд також надав оцінку наданим відповідачем та податковим органом реєстрам отриманих та виданих податкових накладних за період з січня 2011 р. по серпень 2011 р. та додаткам № 5 «Розшифровки податкових зобов»язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з вересня 2010 р. по серпень 2011 р. та дійшов висновку, що відповідач не включив податкові накладні ТзОВ «Укртехтрейд» за вересень 2010 р. до складу податкового кредиту за період з вересня 2010 р. по серпень 2011 р.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент здійснення господарських операцій) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов»язання звітного періоду.

Згідно з положеннями ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду. Даний закон не встановлював обмежень щодо включення податкових накладних до складу податкового кредиту в певному періоді, а, відповідно, був відсутній граничний строк, протягом якого платник податків міг зменшити податкові зобов»язання на суму податкового кредиту. Отже, покупець має право на податковий кредит, а не обов»язок його використання, у тому числі у тому звітному періоді, коли ним були отримані податкові накладні. Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на момент виписки податкових накладних, відповідач міг включити податкові накладні за вересень 2010 р. до складу податкового кредиту будь-яких наступних періодів.

Таким чином, заперечення відповідачем факту поставки товару є безпідставними, не підтверджені належними доказами у даній справі. З огляду на викладене, сума основного боргу у розмірі 12065,25 грн. є обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням вищевикладеного, позивачем правомірно нараховано три відсотки річних за період з 18.09.2010 р. по 31.08.2013 р. у розмірі 1170,58 грн. та інфляційні втрати за цей період у розмірі 1000,04 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, а також те, що відповідач основний борг погасив частково, суд дійшов висновку, що позов підлягає до повного задоволення.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 4-5, 4-7, 12, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртехтрейд", м. Харків, задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Роял Флекс" (81652, Львівська область, м. Новий Розділ, просп. Шевченка, 24, кв.16; ідентифікаційний код 32888101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртехтрейд" (61057, м. Харків, вул. Римарська, 22; офіс 39-11; ідентифікаційний код 32563372) 12065,25 грн. основного боргу, 1170,58 грн. три проценти річних, 1000,04 грн. інфляційних втрат та 1720,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.11.2013 р.

Суддя Артимович В.М.