Постанова

від 18.11.2013 по справі 910/9966/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 р. Справа№ 910/9966/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання Іванові О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «БНП»

на рішення господарського суду міста Києва

від 19.08.2013 року

у справі №910/9966/13 (суддя - Спичак О.М.)

за позовом комунального підприємства «Відрадненське» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «БНП», м. Київ

про стягнення 16 439,84 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Бурдій Н.О. (довіреність №10 від 30.10.2013 року),

Біліченко О.А. (директор, паспорт серії МЕ №3303921),

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Відрадненське» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі - КП «Відрадненське», позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «БНП» (надалі - ТОВ «БНП», відповідач) про стягнення 16 439,84 грн. боргу за надання комунальних послуг.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем зобов'язань за договором № 77 від 01.04.2008 року про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території, а саме щодо здійснення повної та своєчасної оплати за надані послуги, а тому позивач просив суд стягнути з відповідача 16 243,42 грн. основного боргу, 163,22 грн. три відсотки річних та 33,21 грн. інфляційних нарахувань, а разом 16 439,84 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.08.2013 року у справі №910/9966/13 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 8 974,49 грн. основного боргу, 33,21 грн. інфляційних втрат, 163,22 грн. 3% річних. Провадження в частині стягнення 7 268,93 грн. основного боргу припинено.

Не погоджуючись із рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «БНП» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.08.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи призначено на 21.10.2013 року

21.10.2013 року в судовому засіданні в порядку статті 77 ГПК України була оголошена перерва до 18.11.2013 року.

Позивач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва без змін.

18.11.2013 року в судовому засіданні представники скаржника підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань не подав, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання.

Судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами та у відсутність уповноважених представників позивача.

18.11.2013 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників скаржника, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, у зв'язку з чим рішення господарського суду міста Києва від 19.08.2013 року у справі №910/9966/13 має бути залишеним без змін з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.04.2008 року між Комунальним підприємством «Відрадненське» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації (в тексті договору - підприємство) та товариством з обмеженою відповідальністю «БНП» (в тексті договору - орендар/власник) було укладено договір №77 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території, предметом якого є надання КП «Відрадненське» за плату орендарю (власнику) комунальних послуг (холодне, гаряче водовідведення) в приміщення загальною площею 409,3 кв.м., яке знаходиться за адресою бульвар І. Лепсе, 75. і участь орендаря (власника) в витратах по утриманню будинку і прибудинкової території (п. 1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору визначено, що орендар (власник) щомісяця сплачує підприємству вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно виставлених постачальником табуляграм.

У відповідності до п. 2.2 договору, розрахунки за отримані комунальні послуги здійснюються за діючими тарифами, встановленими відповідними державними органами. Відповідач користується послугами: опалення - оплата здійснюється в опалювальний період за табуляграмами, які постачальник (Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго») надає позивачу. Тариф на момент укладення договору - 171, 62 грн. за 1 Гкал.; опалювальна площа відповідача 232,5 кв.м.; гаряче водопостачання: оплата здійснюється щомісячно за табуляграмами, які постачальник (Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго») надає позивачу; холодне водопостачання: оплата здійснюється щомісячно за табуляграмами, які постачальник (Відкрите акціонерне товариство «Київводоканал») надає позивачу. Тариф на момент укладення договору - 3,75 грн. за 1 куб.м. Кількість кранів ХВП в приміщенні Орендаря (Власника) «Договір з АК «Київводоканалом». Тарифи можуть бути змінені за рішенням відповідних державних органів і застосовуються при розрахунку по цьому договору без додаткового погодження сторін.

Згідно з п. 2.6 договору крім плати за комунальні послуги відповідач сплачує позивачу експлуатаційні витрати, розмір яких на день укладення договору становить 311,07 грн. (тариф 0,76 грн. за 1 кв. м. х 409,3 кв.м.).

Відповідно до п. 2.7 договору відповідач також сплачує за встановленими тарифами вартість послуг по транспортуванню теплової енергії від джерел теплопостачання до споживача (відшкодування внутрішньо-будинкових мереж) в розмірі 11,86 грн. на місяць.

Згідно з п. 2.8 договору, орендар (власник) повинен сплачувати всі платежі, які передбачені цим договором незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1 числа місяця наступного за звітнім. В разі прострочення орендарем (власником) оплати за комунальні послуги понад 1 місяць підприємство має право припинити надання йому комунальних послуг до повної сплати боргу.

Пунктом 5.1. договору встановлено строк дії договору з 01.04.2008 року по 01.04.2013 року. Дія договору продовжується на наступний строк, якщо жодна із сторін до його закінчення не попередить інші сторони про припинення договору (п. 5.2).

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору надання послуг, за умовами якого, відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивач за період з січня 2012 року по квітень 2013 року надав відповідачу комунальні послуги на загальну суму 16 243,40 грн.

Разом з тим, як вбачається з розрахунку позивача та не заперечується відповідачем, ТОВ «БНП» не виконало взяті на себе зобов'язання у повному обсязі, а саме не оплатило на користь позивача, в строк визначений договором, послуги з гарячого та холодного водопостачання за період з січня 2012 року по квітень 2013 року.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території №77 від 01.04.2008 року на час звернення з позовом до суду становила 16 243,42 грн.

Відповідач в ході розгляду справи заявлені позивачем вимоги не визнавав, а в апеляційній скарзі наголошував на тому, що судом першої інстанції не було досліджено надані позивачем документи стосовно розрахунку ціни позову, а також вказував на те, що матеріали справи не містять копій первинних документів, які б підтверджували надання відповідних послуг.

Колегія суддів з даними доводами скаржника не погоджується, вважає їх безпідставними та надуманими, з огляду на наступне.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно п. 2.1 договору орендар (власник) щомісячно сплачує підприємству вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно виставлених постачальником табуляграм.

Складення будь-яких інших первинних документів умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору не передбачено.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем було надано суду копії табуляграм ПАТ «Київенерго» за період січень 2012 року - квітень 2013 року, а також відповідні рахунки-фактури за вказаний період.

Таким чином, твердження апелянта щодо відсутності в матеріалах справи належних доказів, що підтверджують надання ТОВ «БНП» послуг, зокрема, з гарячого водопостачання, є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо відсутності у ТОВ «БНП» обов'язку перед позивачем з оплати вказаних послуг у зв'язку з тим, що відповідач фактично не користувався приміщенням. На підтвердження даного факту відповідач посилався на те, що укладений між ТОВ «БНП» та орендарем договір оренди було розірвано, натомість укладено договір цілодобової охорони вказаного приміщення, у зв'язку з чим на адресу позивача був направлений лист з проханням відключити гаряче водопостачання.

При цьому, колегія суддів враховує наступне.

Умовами п. 4.3 договору передбачено, що орендар (власник) не має права відмовитись від користування комунальними послугами без погодження з підприємством, ВАТ «Київводоканал» і АЕК «Київенерго».

Як зазначає відповідач, 31.12.2011 року між ТОВ «БНП» та орендарем був розірваний договір оренди, приміщення повернуто орендодавцю, після чого ТОВ «БНП» склало наказ №3-П від 03.01.2012 року про консервацію основних засобів, а саме нежилого приміщення за адресою: м. Київ, бульвар Лепсе, 75. (копія наказу наявна в матеріалах справи).

03.01.2012 року, на виконання зазначеного наказу між ТОВ «БНП» та Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в м. Києві було укладено договір №781-Д об/2012/Сол. на надання послуг охорони майна, а саме щодо встановлення охоронної сигналізації приміщення за адресою: м. Київ, бульвар Лепсе, 75 (Дислокація до договору).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «БНП» порушувало питання перед позивачем щодо відключення гарячого водопостачання, що підтверджується отриманими КП «Відрадненське» листами №3 від 20.01.2012 року та №8 від 15.02.2012 року за вх. №3 від 23.01.2012 року та вх.№11 від 17.02.2013 року.

При цьому, як зазначає апелянт, жодної відповіді з запереченням чи відмовою від КП «Відрадненське» на вказані листи ТОВ «БНП» не отримувало, а тому, за твердженням відповідача, ТОВ «БНП» отримало від КП «Відрадненське» відповідне погодження за принципом мовчазної згоди.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє зазначені доводи апелянта як такі, що не відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на лист №8 від 17.02.2012 року КП «Відрадненське» надало відповідь листом №416 від 27.02.2012 року, яким інформувало відповідача, що відключення окремого власника (орендаря) можливе за умови проведення ряду заходів, які передбачають зміну загального теплового навантаження системи ГВП будинку, зокрема, отримання технічних умов на реконструкцію системи теплоспоживання, проведення обстеження з фіксуванням видимого роз'єднання водорозбірних приладів від загальнобудинкової системи ГВП з подальшим внесенням змін до договору №77 від 01.04.2008 року.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем вищевказані дії не були вчинені, зміни до договору №77 від 01.04.2008 року сторонами внесені не були. Доказів протилежного суду не надано.

Разом з цим, листом вих. №16 від 05.06.2012 року ТОВ «БНП» надіслало КП «Відрадненське» додаткову угоду щодо внесення відповідних змін до договору №77 від 01.04.2008 року, у відповідь на який КП «Відрадненське» повернуло додаткову угоду без погодження листом вих. №1404 від 21.06.2012 року.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N 630, зі змінами , внесеними Постановою КМУ від 31 жовтня 2007 року N1268, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

З огляду на викладене та недоведеність тверджень апелянта щодо погодження позивачем відмови від користування комунальними послугами з гарячого водопостачання, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для звільнення ТОВ «БНП» від їх оплати.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, після звернення позивача з позовом до суду, а саме 05.06.2013 року, відповідачем було сплачено 7 268,93 грн. (1 197,92 грн. експлуатаційні витрати та 6 071,01 грн. опалення за квітень 2013 року), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно роз'яснень п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 7 268,93 грн. суми основного боргу за надані послуги у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статті 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки відповідачем в розумінні статей 33, 34 ГПК України не спростовано факту належного надання позивачем послуг, передбачених договором, в обсязі, встановленому місцевим господарським судом, вимога про стягнення суми основного боргу заявлена правомірно та підлягає задоволенню частково, в сумі 8 974,49 грн.

На переконання судової колегії, безпідставними є твердження скаржника про незарахування місцевим судом в рахунок погашення заборгованості за надані комунальні послуги переплати в сумі 182,12 грн., наявність якої встановлена постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 року у справі №57/45-51/145-2012, оскільки така мала місце в період з січня 2009 року до грудня 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, крім основної суми боргу просив стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у сумі 33,21 грн. та 3% річних у сумі 163,22 грн., нарахованих на суму боргу за період з січня 2012 року по квітень 2013 року, з урахуванням часткової оплати відповідачем наданих послуг.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що несплата заборгованості по договору є порушенням зобов'язання, а тому наявні підстави для застосування встановленої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності у вигляді стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних нарахувань та трьох процентів річних.

Виходячи з уточненого розрахунку, проведеного судом апеляційної інстанції, розмір 3% річних за спірний період становить 163,22 грн., а інфляційних втрат - 39,57 грн., а не 33,21 грн., як розрахував позивач.

Разом з тим, суд не вправі в розумінні п.2 ст.83 ГПК України виходити за межі позовних вимог, а тому вимога в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягає задоволенню відповідно до поданого ним розрахунку.

Отже, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 163,22 грн. трьох відсотків річних та 33,21 грн. інфляційних нарахувань є правомірним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта як на підставу скасування рішення порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, зокрема, ст. ст. 57, 63, 65 ГПК України, якими передбачено порядок повернення позовної заяви. На думку останнього, суд мав повернути позовну заяву у зв'язку з невірним визначенням позивачем ціни позову.

Перелік підстав повернення позовної заяви, наведений у ст. 63 ГПК України є вичерпним і розширенню не підлягає. Це означає, що будь-які інші порушення в оформленні позовної заяви та доданих до неї документів не можуть бути підставою для повернення позовної заяви.

Статтею 63 ГПК України не передбачено такої підстави повернення позовної заяви як невірне зазначення ціни позову. При цьому, вирішуючи питання про прийняття позовної заяви, суд досліджує позовну заяву за формальними ознаками, не вивчаючи питання по суті позовних вимог.

Таким чином, арифметично невірне визначення КП «Відрадненське» ціни позову при поданні позовної заяви, а саме зазначення 16 439,84 грн., а не 16 439,85 грн. (16 243,42 грн. + 33,21 грн. + 163,22 грн.), не є підставою для повернення позовної заяви.

Варто зазначити, що арифметично невірне визначення позивачем ціни позову не вплинуло на суму судового збору, яка підлягала сплаті за подання позовної заяви, а також на вирішення справи по суті.

В апеляційній скарзі відповідач не погодився з діями суду щодо покладення на нього витрат по сплаті судового збору, посилаючись на ст. 49 ГПК України.

Судова колегія апеляційного господарського суду відхиляє зазначене твердження апелянта, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.03.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. Зокрема, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Отже, якщо наслідком припинення провадження у справі стали дії відповідача (сплата боргу після звернення позивача з позовом до суду), судові витрати покладаються на нього.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, спір між сторонами частково було врегульовано внаслідок часткової сплати відповідачем суми боргу, проте і виник він внаслідок неправильних дій останнього.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1 720,50 грн., оскільки сплату заборгованості було здійснено після подання позивачем позовної заяви до суду.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 19.08.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «БНП» має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «БНП» на рішення господарського суду міста Києва від 19.08.2013 року у справі №910/9966/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.08.2013 року у справі №910/9966/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/9966/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

О.М. Остапенко