Постанова

від 22.11.2013 по справі 803/2278/13-а

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2013 року Справа № 803/2278/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Грушецькому П.В.,

з участю представників позивача Волощука А.Ю., Галайди Ю.М.,

представника відповідача Остапюка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Малого підприємства «Антом» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.08.2013 року №0006682205, № 0006692205,

ВСТАНОВИВ:

Мале підприємство «Антом» (далі - МП «Антом», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.08.2013 року №0006682205, № 0006692205.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку МП «Антом» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Індастріалсервіс», ПП «Паралель ВІД», ПП «Прототип СЛВ» та ПП «Екседра-8» за період з 2009-2012 роки. У ході перевірки податковим органом встановлено порушення цивільного та податкового законодавства. За результатами перевірки відповідачем складено акт від 19.04.2013 року № 2428/22.5/13356230 на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.08.2013 року №0006682205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 47419,25 грн. та № 0006692205, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 43248,25 грн. Позивач вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про нікчемність правочинів укладених із контрагентами, помилковими, оскільки сторони в повному обсязі виконали свої зобов'язання, що підтверджується відповідними первинними документами та вказує на те, що під час проведення перевірки податковим органом не з'ясовувалась реалізація придбаних у зазначених контрагентів товарів. Також звертає увагу суду на процедурні порушення, які допустив відповідач при проведенні перевірки, що ставить під сумнів допустимість та належність доказів, зібраних під час її проведення.

Враховуючи вищевикладене вважає, що висновки викладені в акті перевірки є необґрунтованими і безпідставними, а податкові повідомлення-рішення від 01.08.2013 року №0006682205, № 0006692205 такими, що не відповідають чинному законодавству та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених в позовній заяві та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та у письмовому запереченні на адміністративний позов позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що МП «Антом» під час проведення перевірки не було надано всіх первинних бухгалтерських документів, а саме: товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі товару, документів складського обліку, доручень на отримання товару, а також не надано документів, які б підтверджували транспортування товарно-матеріальних цінностей позивачу.

Щодо первинних документів по взаємовідносинах із ПП «Прототип СЛВ» та ПП «Екседра-8» позивач зазначав, що вони були знищені. Однак, в порушення вимог пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України позивач не звертався з письмовим повідомленням до Луцької ОДПІ про знищення первинних документів.

Враховуючи вищевикладене вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно та просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.

Судом встановлено, що Луцькою ОДПІ на підставі наказу від 08.04.2013 року № 1078 та повідомлення від 05.04.2013 року № 000021 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку МП «Антом» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Індастріалсервіс», ПП «Паралель ВІД», ПП «Прототип СЛВ» та ПП «Екседра-8» за період з 2009-2012 роки, про що складено акт від 19.04.2013 року № 2428/22.5/13356230.

В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 138.2. статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 5.1, підпункту 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 44652,00 грн., в тому числі: у 2 кварталі 2010 року на суму 6027,00 грн., у 3 кварталі 2010 року - 3829,00 грн., у 4 кварталі 2010 року - 1741,00 грн., у 1 кварталі 2011 року - 10819,00 грн., у 2 кварталі 2011 року - 12788,00 грн., у 3 кварталі 2011 року - 5701,00 грн., у 4 кварталі 2011 року - 3747,00 грн.

Крім того, податковим органом встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 ПК України та підпунктів 7.4.1, 7.4.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 37116,00 грн., в тому числі: за жовтень 2010 року на суму 4650,61 грн., за червень 2010 року - 7821,38 грн., за липень 2010 року - 3063,34 грн., за вересень 2011 року - 589,66 грн., за серпень 2011 року - 4367,64 грн., за травень 2011 року - 3668,22 грн., за квітень 2011 року - 8819,91 грн., за березень 2011 року - 13640,65 грн., за лютий 2011 року - 2356,87 грн., за січень - 1913,75 грн.

В основу даного акту перевірки покладено дані, отримані працівниками Луцької ОДПІ відповідно до первинних документів, наданих позивачем та інших документів щодо проведення транзитних фінансових потоків із підприємствами з ознаками фіктивності, а саме: ПП «Індастріалсервіс», ПП «Паралель ВІД», ПП «Прототип СЛВ» та ПП «Екседра-8».

Ознаки фіктивності даних підприємств встановлені відповідачем на підставі пояснень, відібраних співробітниками УСБ України у Волинській області у посадових осіб вказаних підприємств, актів перевірок контрагентів позивача.

Таким чином, відповідач вважає, що вищевказані контрагенти ніяких товарів МП «Антом» не реалізовували. Фінансово-господарська діяльність МП «Антом» здійснювалась поза межами правового поля та проведена з метою отримання останнім податкової вигоди у вигляді мінімізації сплати до бюджету ПДВ та податку на прибуток.

Тобто, договори, укладені між МП «Антом» та його контрагентами, зазначеними в акті перевірки, не спричинили настання реальних правових наслідків та мають ознаки нікчемності.

Позивач не погодившись з висновками перевірки, викладеними в акті від 19.04.2013 року № 2428/22.5/13356230 подав письмові заперечення, однак листом Луцької ОДПІ від 13.05.2013 року № 9422/10/22.5 оскаржуваний акт перевірки визнано таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та підстав для задоволення вимог, викладених в запереченні немає.

На підставі акту перевірки, 16.05.2013 року Луцькою ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення №0003272205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 57248,50 грн. та № 0003262202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 47552,25 грн.

Позивач не погодившись з такими рішеннями податкового органу оскаржив їх в адміністративному порядку, рішенням Головного управління Міндоходів у Волинській області від 20.06.2013 року № 409/10/10.2-06 продовжено строк розгляду первинної скарги МП «Антом» та призначено позапланову виїзну перевірку підприємства щодо правомірності визначеного заниження до сплати в бюджет податку на прибуток та податку на додану вартість. Проведеною під час розгляду скарги документальною позаплановою виїзною перевіркою МП «Антом» складено акт від 10.07.2013 року № 17/22.5/13356230. Даним актом підтверджено порушення по взаємовідносинах з ПП «Паралель ВІД» та ПП «Індастріалсервіс» та вказано на завищення підприємством валових витрат за 2010 рік на 46390,00 грн. і за 1 квартал 2011 року на 45456,00 грн. та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-4 квартали 2011 року на 93730,00 грн. та податкового кредиту на загальну суму 37115,00 грн.

Так, рішенням Головного управління Міндоходів у Волинській області від 30.07.2013 року № 1022/10/10.2-06, з врахуванням акту перевірки від 10.07.2013 року № 17/225/13356230, первинну скаргу задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.05.2013 року №0003262205 в частині визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 133,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 16.05.2013 року №0003272202 в частині визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 13771,00 грн. та штрафної санкції на суму 229,25 грн., а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін. Повторну скаргу МП «Антом» рішенням Міністерства доходів і зборів України від 02.09.2013 року № 10231/6/99-99-10-01-15 залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення, з врахуванням рішення прийнятого за розглядом первинної скарги - без змін.

За результатами адміністративного оскарження та на підставі акту перевірки від 19.04.2013 року № 2428/22.5/13356230 Луцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 01.08.2013 року № 0006682205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 47419,25 грн., в тому числі: за основним платежем - 44519,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2900,25 грн. та № 0006692205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму - 43248,25 грн., в тому числі: за основним платежем - 37115,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6133,25 грн.

Проаналізувавши зібрані та досліджені докази суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 01.08.2013 року № 0006682205 та №0006692205 прийняті всупереч вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги МП «Антом» підлягають до повного задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з пунктом 1.4 статті1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 та підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 даного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, у відповідності до норм Закону України «Про податок на додану вартість» за наявності у платника податків належним чином оформленої податкової накладної останній вправі включити суму ПДВ до податкового кредиту незалежно від того, чи придбані товари почали використовуватись в межах його господарської діяльності.

Разом з тим, відповідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Отже, ПК України визначає, що обов'язковою умовою для правомірного формування платником податків податкового кредиту є податкова накладна, яка засвідчує факт придбання товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в межах господарської діяльності.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 даного закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4. статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В зв'язку з ненаданням позивачем документів, які підтверджують реальне перевезення товарно-матеріальних цінностей (товаро - транспортних накладних) та актів прийому-передачі товару, документів складського обліку, доручення на отримання товару або витягу з журналу реєстрації довіреностей, а також на підставі пояснень, відібраних співробітниками УСБ України у Волинській області у посадових осіб вказаних підприємств, актів перевірок контрагентів позивача податковим органом зроблено висновок про нікчемність угод, укладених позивачем із підприємствами з ознаками фіктивності, що і стало підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ про нікчемний характер угод, укладених між позивачем та його контрагентами судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати за період з 2009-2012 роки.

Як встановлено судом, передумовою для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за період, охоплений перевіркою, слугували правовідносини, що склалися у нього з ПП «Індастріалсервіс», ПП «Паралель ВІД».

На підставі усної домовленості, укладеної між позивачем та ПП «Індастріалсервіс» у 2010 році, ПП «Індастріалсервіс» поставляло МП «Антом» товарно-матеріальні цінності (автозапчастини).

Факт виконання господарських зобов'язань за даною угодою підтверджується накладними від 14.06.2010 року № 108, від 23.06.2010 року № 125, від 25.06.2010 року № 129, від 28.07.2010 року № 177, від 28.07.2010 року № 194, від 13.10.2010 року № 289; податковими накладними від 14.06.2010 року № 108, від 23.06.2010 року № 125, від 25.06.2010 року № 129, від 28.07.2010 року № 177, від 28.07.2010 року № 194, від 13.10.2010 року № 289; рахунками від 11.06.2010 року № 108, від 23.06.2010 року № 125, від 25.06.2010 року № 129, від 28.07.2010 року № 194, від 28.07.2010 року № 177, від 13.10.2010 року № 289 (Т. I, а.с. 115-132).

Оплата за придбаний товар проведена у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення від 02.11.2010 року № 325, від 20.08.2010 року № 290, від 07.10.2010 року № 306, від 22.06.2010 року № 259, від 28.07.2010 року № 272, від 26.07.2010 року № 270, від 08.07.2010 року № 261 та від 10.08.2010 року № 280 (Т. II, а.с. 7-13).

Товар отримано директором підприємства на підставі довіреності, про що свідчить витяг з журналу обліку довіреностей (Т. II, а.с. 2-4).

Придбаний товар оприбутковано підприємством на складі, який знаходиться в приміщенні офісу МП «Антом».

10.01.2011 року між МП «Антом» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1 з ПП «Паралель ВІД» (Продавець), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, відповідно до видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за вказаним договором виписано податкові накладні від 11.01.2011 року № 44, від 21.01.2011 року № 53, від 03.02.2011 року № 70, від 04.03.2011 року № 96, від 24.03.2011 року № 115, від 04.04.2011 року № 135, від 18.04.2011 року № 147, від 05.05.2011 року № 165, від 03.06.2011 року № 195, від 11.08.2011 року № 245, від 21.09.2011 року № 297, від 14.10.2011 року № 332, від 28.12.2010 року № 30, видаткові накладні від 11.01.2011 року № 46, від 21.01.2011 року № 53, від 03.02.2011 року № 72, від 04.03.2011 року № 99, від 24.03.2011 року № 118, від 04.04.2011 року № 138, від 18.04.2011 року № 150, від 05.05.2011 року № 168, від 03.06.2011 року № 198, від 11.08.2011 року № 249, від 21.09.2011 року № 301, від 14.10.2011 року № 336, від 28.12.2010 року № 32, із зазначенням рахунків-фактур відповідно від 11.01.2011 року № 48, від 21.01.2011 року № 55, від 03.02.2011 року № 74, від 04.03.2011 року № 102, від 24.03.2011 року № 121, від 04.04.2011 року № 141, від 18.04.2011 року № 153, від 05.05.2011 року № 171, від 31.05.2011 року № 201, від 11.08.2011 року № 336, від 21.09.2011 року № 305, від 14.10.2011 року № СФ, від 28.12.2010 року № 34 (Т. I, а.с. 136-181).

Оплата за придбаний товар проведена у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення від 17.01.2011 року № 365, від 31.01.2011 року № 370, від 11.02.2011 року № 376, від 25.02.2011 року № 381, від 23.02.2011 року № 380, від 15.02.2011 року № 377, від 15.03.2011 року № 389, від 15.03.2011 року № 390, від 25.03.2011 року № 398, від 23.03.2011 року № 397, від 22.03.2011 року № 394, від 31.03.2011 року № 400, від 25.03.2011 року № 399, від 12.04.2011 року № 407, № 408, від 06.04.2011 року № 401, від 05.05.2011 року № 413, від 24.05.2011 року № 424, від 16.05.2011 року № 422, від 31.05.2011 року № 425, від 14.06.2011 року № 438, від 30.08.2011 року № 467, від 25.08.2011 року № 466, від 05.09.2011 року № 468, від 29.09.2011 року № 482, від 28.09.2011 року № 481, від 25.10.2011 року № 496 та від 01.11.2011 року № 497(Т.II, а.с. 14-32).

Товар отримано директором підприємства на підставі довіреності, про що свідчить витяг з журналу обліку довіреностей (Т. II, а.с. 2-4) та був оприбуткований підприємством на складі позивача.

В подальшому придбаний товар був реалізований контрагентам-покупцям позивача, що підтверджується видатковими та податковими накладними, довіреностями на отримання товару представником покупця, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: 281 (Т. II, а.с.33-246, Т. III, а.с. 1-30).

Операції з поставки товару відображені в бухгалтерському і податковому обліках позивача та включено суми податкового кредиту до декларації відповідних звітних періодів.

На думку суду, всі первинні документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, містять всі необхідні реквізити, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктом 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» та під час проведення перевірки зауважень щодо правильності їх оформлення у податкової інспекції не було.

Враховуючи викладене суд вважає, що господарська операція між контрагентами відбулася і поставку товару та надання послуг було здійснено в повному об'ємі, що підтверджується фактичними обставинами по справі.

На підставі документів, складених контрагентами МП «Антом» позивачем був сформований податковий кредит та валові витрати відповідних звітних періодів.

Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню ТМЦ у вищевказаних контрагентів, а отже податковий кредит та валові витрати за наслідками цих операцій позивачем сформовані правомірно. При цьому МП «Антом» підтверджено наявність господарської мети при придбанні товару, одержання прибутку внаслідок його подальшої реалізації та належне оформлення первинних документів.

Судом встановлено, що суми податку, віднесені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ та на підставі яких сформовані валові витрати по взаємовідносинах з ПП «Прототип СЛВ» та ПП «Екседра-8» не були включені до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому реальність здійснення господарських операцій з даними контрагентами не є предметом розгляду даної справи та не підлягала з'ясуванню судом.

Як зазначено в акті перевірки від 10.07.2013 року № 17/22.5/13356230 МП «Антом» в період з 2010 року по 2011 рік завищено валові витрати та витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 185574,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 44519,00 грн. та завищено податковий кредит на загальну суму 37115,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 37115,00 грн.

Підставою для викладення висновків в акті перевірки стали дані, отримані працівниками Луцької ОДПІ відповідно до первинних документів, наданих позивачем та інших документів щодо проведення транзитних фінансових потоків із підприємствами з ознаками фіктивності, а саме: ПП «Індастріалсервіс», ПП «Паралель ВІД».

Так, актами перевірок Луцької ОДПІ від 25.10.2012 року № 5524/22-1/36892640, «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Індастріалсервіс» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.01.2010 року по 15.10.2012 року» та від 25.10.2012 року № 5522/22-1/37319777 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Паралель ВІД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.10.2010 року по 15.10.2012 року» встановлено порушення частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 ЦК України в частині недодержання вимог в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбання та продажу товарів, робіт, послуг. Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення статтей 662, 655, 656 ЦК України.

Крім того, згідно відібраних пояснень співробітниками УСБ України у Волинській області у директора ПП «Індастріалсервіс» Голікова В.В. та директора ПП «Паралель ВІД» Іванова В.Д. слідує, що останні стали директорами вказаних підприємств на пропозицію громадянки ОСОБА_6 за винагороду; печатки в своєму розпорядженні не мали; підприємницьку діяльність на даних підприємствах не здійснювали; угоди від імені підприємств не укладали; всі дії здійснювали за вказівкою ОСОБА_7, тобто виконували функцію кур'єра.

Таким чином, з позиції відповідача, слідує, що вказані суб'єкти підприємницької діяльності не могли фактично здійснювати поставку продукції на МП «Антом», оскільки у даних контрагентів позивача відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні документи первинного бухгалтерського обліку, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами та підприємством - покупцем, що відповідно до пунктів 1 та 2 статті 215, пунктів 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України свідчить про нікчемність таких угод, які в силу статті 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Однак, з такими твердженнями податкового органу погодитись не можна, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215, частини 1 статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Також, акти перевірок не містять жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

З врахування викладених норм суд вважає, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи договори, сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, податковим органом не доведено умислу посадових осіб позивача та його контрагентів на укладення угод, які суперечать інтересам держави і суспільства.

Отже, досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення господарських операцій з придбання ТМЦ, відтак валові витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податковий кредит за наслідками цих операцій МП «Антом» сформовані правомірно. При цьому товариством підтверджено наявність господарської мети, одержання прибутку внаслідок його подальшої реалізації та належне оформлення первинних документів. Придбаний товар в подальшому був позивачем реалізований, що підтверджується матеріалами справи та свідчить про наявність господарської мети, яка полягає в отриманні прибутку.

Суд також звертає увагу на те, що під час проведення перевірки відповідачем не досліджувалась реальність виконання угод, укладених між МП «Антом» та контрагентами, а висновки зроблені лише на підставі актів перевірок контрагентів позивача. Також під час проведення перевірки податковим органом не взяті до уваги наявні первинні документи у позивача, які свідчать про реальне виконання угод.

Також суд зазначає, що податковим органом фактично виявлені порушення в ланцюгу постачальників другої черги без фактичного дослідження реальності господарських операцій позивача.

З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентами позивача правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як платника податків права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Що стосується даних, встановлених в ході надання пояснень, відібраних співробітниками УСБ України у Волинській області у директора ПП «Індастріалсервіс» Голікова В.В. та директора ПП «Паралель ВІД» Іванова В.Д., то суд до уваги їх не приймає, оскільки кримінальні справи порушені по факту, а не по діяльності даних підприємств і відповідачем в судове засідання не представлено доказів того, що встановлені фактичні обставини у даних кримінальних справах були підтверджені вироком суду, який набрав законної сили.

Одночасно, суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що позивачем не було надано доказів про транспортування товарів, актів прийому-передачі товару, документів складського обліку, доручення на отримання товару, оскільки в матеріалах справи наявні документи складського обліку, довіреності на отримання товару. А щодо відсутності товарно-транспортних накладних, то суд зазначає, що їх відсутність в сукупності з наданими первинними документами не може свідчити про те, що господарська операція не відбулася. Крім того, відповідно до договору купівлі-продажу передача товару покупцеві здійснювалась за видатковою накладною та за рахунок продавця. Разом з тим, як пояснив представник позивача в судовому засіданні, товар не був великогабаритним, тому перевозився частинами маршрутним таксі.

Також суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що позивачем не було укладено письмової угоди по взаємовідносинах із ПП «Індастріалсервіс», що свідчить про відсутність господарської операції, оскільки дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено реальність здійсненої господарської операції та вбачається, що позивачем та даним контрагентом була укладена угода в усній формі.

Отже, на думку суду, з урахуванням встановлених обставин справи, позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат по операціях з придбання товарів та послуг у контрагентів, а висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Разом з тим, суд не приймає до уваги твердження представника позивача щодо процедурних порушень, допущених при проведенні перевірки, оскільки дії працівників Луцької ОДПІ позивачем не оскаржувались.

Протилежного в судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що в даному випадку Луцькою ОДПІ належними та допустимими доказами не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень відносно позивача та відсутності реально проведеної господарської операції між позивачем та контрагентами.

Отже, виходячи із вищенаведеного, оспорювані податкові повідомлення - рішення Луцької ОДПІ від 01.08.2013 року №0006682205, № 0006692205, винесені з порушенням вимог чинного податкового законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню, а позов до повного задоволення.

Інші доводи представника відповідача не спростовують висновків суду, зроблених в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Як вбачається з матеріалів справи, МП «Антом» за подання даного позову платіжним дорученням від 31.10.2013 року № 733 сплатило судовий збір у розмірі 1813,35 грн., тобто на 1632,01 грн. більше, ніж того вимагає Закон України «Про судовий збір» при поданні позову майнового характеру.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі, тому на користь позивача з Державного бюджету України слід стягнути судовий збір у розмірі 181,34 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 01 серпня 2013 року №0006682205, № 0006692205.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого підприємства «Антом» (43006, Волинська область, м. Луцьк, вул. Жуковського, 13, код ЄДРПОУ 13356230) судові витрати в сумі 181 (сто вісімдесят одна) гривня 34 копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі з 27 листопада 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С.Денисюк