Ухвала

від 17.02.2014 по справі 803/2278/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 року Справа № 876/15360/13 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Ливак М.М.,

за участю учасників процесу ОСОБА_2, ОСОБА_3

ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року у справі за позовом Малого підприємства «Антом» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.08.2013 року №0006682205, №0006692205,-

В С Т А Н О В И В :

31.10.2013р. Мале підприємство «Антом» (далі-Товариство) звернулося з адміністративним позовом в суд, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі-ДПІ) від 01.08.2013р. №0006682205 та №0006692205.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 01.08.2013 року №0006682205 та №0006692205.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити повністю в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд залишив поза увагою ту обставину, що за наслідками проведених перевірок встановлено, що господарські операції між позивачем та ПП «Індастріалсервіс», ПП «Паралель ВІД», ПП «Прототип СЛВ» та ПП «Екседра-8», згідно з пояснень відібраних співробітниками УСБ України у Волинській області у посадових осіб вказаних підприємств, актів перевірок контрагентів позивача, мають ознаки нікчемності. Вважає, що відносини позивача з ПП «Індастріалсервіс», ПП «Паралель ВІД», ПП «Прототип СЛВ» та ПП «Екседра-8» спрямовані на здійснення операцій з отримання податкової вимоги з метою штучного формування податкового кредиту.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав. Представники позивача щодо апеляційної скарги заперечили та вважали рішення суду законним.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не наділений повноваженнями на власний розсуд визнавати операції безтоварними. Вважав, що наявність первинних документів та правильність їх оформлення є підставою формування позивачем витрат та податкового кредиту, а відсутність працюючих осіб у контрагента не спростовує можливості залучення працівників на договірній основі. Щодо даних, встановлених в ході надання пояснень, відібраних співробітниками УСБ України у Волинській області, то суд зазначив, що лише вирок суду є належним та допустимим доказом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції ДПІ на підставі наказу від 08.04.2013р. №1078 та повідомлення від 05.04.2013р. №000021 про проведення невиїзної перевірки, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Індастріалсервіс», ПП «Паралель ВІД», ПП «Прототип СЛВ» та ПП «Екседра-8» за період з 2009-2012 роки, про що складено акт від 19.04.2013 року №2428/22.5/13356230, в основу якого покладено дані отримані працівниками ДПІ відповідно до первинних документів, наданих позивачем та інших документів щодо проведення транзитних фінансових потоків із контрагентами Товариства, які на думку ДПІ мають ознаки фіктивності, які встановлені на підставі пояснень, відібраних співробітниками УСБ України у Волинській області у посадових осіб вказаних підприємств, актів перевірок контрагентів позивача.

На підставі акта перевірки, 16.05.2013р. ДПІ винесено податкові повідомлення-рішення №0003272205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 57 248,50 грн. та №0003262202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 47552,25 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими-повідомленнями рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішенням Головного управління Міндоходів у Волинській області від 20.06.2013р. №409/10/10.2-06 продовжено строк розгляду первинної скарги Товариства та призначено позапланову виїзну перевірку Товариства щодо правомірності визначеного заниження до сплати в бюджет податку на прибуток та податку на додану вартість.

За наслідком проведеної документальної позапланової виїзної перевірки Товариства ДПІ складено акт від 10.07.2013р. №17/22.5/13356230 в якому підтверджено порушення по взаємовідносинах з ПП «Паралель ВІД» та ПП «Індастріалсервіс» та вказано на заниження Товариством податку на прибуток за 2010 - 2011 роки на загальну суму 44 519,00 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 37115,00 грн.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Волинській області від 30.07.2013р. №1022/10/10.2-06, з врахуванням акта перевірки від 10.07.2013р. №17/225/13356230, первинну скаргу задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.05.2013р. №0003262205 в частині визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 133,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 16.05.2013р. №0003272202 в частині визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 13771,00 грн. та штрафної санкції на суму 229,25 грн., а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

За результатами адміністративного оскарження та на підставі акта перевірки від 19.04.2013р. №2428/22.5/13356230 ДПІ винесені податкове повідомлення-рішення від 01.08.2013р. №0006682205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 47 419,25 грн., з яких 44 519,00 грн. основний платіж та 2900,25 грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та №0006692205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму - 43 248,25 грн., з яких 37 115,00 грн., основний платіж та 6 133,25 грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Статтею 7 Закону України від 03.04.97р. №168 «Про податок на додану вартість» із внесеними змінами та доповненнями та ст.198 Податкового кодексу України визначено поняття податкового кредиту та законодавчо врегульовано порядок його формування.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та розділі 2 Положення зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №334) та статтями 138 та 139 Податкового кодексу України встановлено, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Як встановлено судом першої інстанції, передумовою для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за період, охоплений перевіркою, слугували правовідносини, що склалися з ПП «Індастріалсервіс» та ПП «Паралель ВІД».

На підставі усної домовленості, укладеної між Товариством та ПП «Індастріалсервіс» у 2010 році останнє поставляло позивачу товарно-матеріальні цінності (автозапчастини).

Факт виконання господарських зобов'язань за усною угодою підтверджується податковими та видатковими накладними, виписаними у період з червня по жовтень 2010 року, на підставі яких був сформований податковий кредит та валові витрати. Оплата за придбаний товар проведена у безготівковій формі, про що свідчать долучені платіжні доручення за червень - листопад 2010 року. Товар отримано директором Товариства на підставі довіреності, про що свідчить витяг з журналу обліку довіреностей. Придбаний товар оприбутковано на складі, який знаходиться в приміщенні офісу МП «Антом».

Окрім того, 10.01.2011р. між МП «Антом» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1 з ПП «Паралель ВІД» (Продавець), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, відповідно до видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за вказаним договором виписано податкові та видаткові накладні за період з грудня 2010 року по жовтень 2011 року, на підставі яких був сформований податковий кредит та валові витрати. Оплата за придбаний товар проведена у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення за період з січня по листопад 2011 року. Товар отримано директором Товариства на підставі довіреності, про що свідчить витяг з журналу обліку довіреностей та який був оприбуткований Товариством на складі.

Судом першої інстанції встановлено, що в подальшому придбаний товар був реалізований контрагентам-покупцям Товариства, що підтверджується видатковими та податковими накладними, довіреностями на отримання товару представниками покупців, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281.

Операції з поставки товару відображені в бухгалтерському і податковому обліках Товариства та включено суми податкового кредиту до декларації відповідних звітних періодів.

Під час проведення перевірки, зауважень щодо правильності оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів у податкової інспекції не було.

Судом першої інстанції встановлено, та не спростовано ДПІ, що суми податку, віднесені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ та на підставі яких сформовані валові витрати по взаємовідносинах з ПП «Прототип СЛВ» та ПП «Екседра-8» не були включені до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому реальність здійснення господарських операцій з даними контрагентами не є предметом розгляду даної справи та не підлягає з'ясуванню судом.

Підставою для викладення висновків в акті перевірки стали акт перевірки Луцької ОДПІ від 25.10.2012р. №5524/22-1/36892640, «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Індастріалсервіс» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.01.2010 року по 15.10.2012 року» та акт від 25.10.2012р. №5522/22-1/37319777 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Паралель ВІД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.10.2010 року по 15.10.2012 року», якими встановлено порушення частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 ЦК України в частині недодержання вимог в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбання та продажу товарів, робіт, послуг, оскільки у даних контрагентів відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні документи первинного бухгалтерського обліку, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності виробничої потужності, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу передача товару Покупцеві здійснювалась за видатковою накладною та за рахунок Продавця. Оскільки товар не був великогабаритним, тому перевозився частинами маршрутним таксі.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З врахуванням вищевикладеного, Акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених Підприємством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

Доказів того, що спірні господарські зобов'язання в судовому порядку визнавались недійсними ДПІ суду не надано.

Суд не приймає до уваги посилання апелянта на пояснення, які відібрані співробітниками УСБ України у Волинській області, оскільки, згідно ст.72 КАС України обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Підприємство не несе відповідальності за свого контрагента та не позбавлене права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії.

Проаналізувавши зазначене колегія суддів вважає, що наведені в акті перевірки дані є суб'єктивним припущенням податкового органу про неможливість здійснення господарських операцій з контрагентами позивача.

Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню ТМЦ у вищевказаних контрагентів, а отже податковий кредит та валові витрати за наслідками цих операцій позивачем сформовані правомірно. При цьому МП «Антом» підтверджено наявність господарської мети при придбанні товару, одержання прибутку внаслідок його подальшої реалізації та належне оформлення первинних документів.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятого рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року у справі №803/2278/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А. Пліш

Повний текст Ухвали виготовлено 19.02.2014р.