Постанова

від 20.11.2013 по справі 817/3852/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3852/13-а

20 листопада 2013 року 18год. 20хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Рибачок С.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Гуль Н.В.,

відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Брок" до Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київський області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ-Брок звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.06.2013 року:

- №0007212220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 82116,66 грн. основного платежу та 20529,20 грн. штрафних санкцій;

- №0007222220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 86222,32 грн. основного платежу та 21555,58 грн. штрафних санкцій.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрати по безтоварним операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Природа і світ" у березні 2012 року в результаті чого занижено податок на прибуток, а також віднесення сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних послуг по таких операціям, до податкового кредиту в результаті чого завищено податковий кредит по безтоварним операціям з контрагентом та як наслідок занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся.

На думку посадових осіб податкового органу, правочини по наданню агентських послуг, вчинені позивачем з ТОВ "НВП "Природа і світ", не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Підставами для таких висновків податкового органу був акт перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ТОВ "НВП "Природа і світ" №1282/22-417/33829445 від 05.12.2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Природа і світ" (код ЄДРПОУ 33829445) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за періоди з 01.07.2011 по 30.04.2012 та з 01.06.2012 по 30.06.2012", за результатами якого зроблено висновки про неможливість здійснення господарських операцій з надання агентських послуг, оскільки у ТОВ "НВП "Природа і світ" необхідні умови для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної діяльності, в тому числі відсутність управлінського та технічного персоналу, що свідчить, що правочини вчинені без мети настання реальних наслідків.

Таким чином, укладені правочини позивача з ТОВ "НВП "Природа і світ", на думку податкового органу, є нікчемними, оскільки не спрямовані на настання реальних наслідків, а формування валових витрат та податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки правочини по наданню агентських послуг мали реальний характер, що підтверджується належними документами, які було надано посадовим особам органу державної податкової служби під час перевірки, належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, тому податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість визначені правильно. На підставі викладеного позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними та скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач адміністративний позов не визнав, подав письмові заперечення. В обґрунтування заперечень покликається на акт перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ТОВ "НВП "Природа і світ" №1282/22-417/33829445 від 05.12.2012 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Природа і світ" (код ЄДРПОУ 33829445) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за періоди з 01.07.2011 по 30.04.2012 та з 01.06.2012 по 30.06.2012".

Даним актом перевірки №1282/22-417/33829445 від 05.12.2012 встановлено, що правочини ТОВ "НВП "Природа і світ" з постачальниками є нікчемними, здійснені без мети настання реальних наслідків.

З урахуванням наведеного, Бориспільська ОДПІ вважає, що ТОВ "Світ-Брок" діяло без належної обачності і йому мало бути відомо фактичний та адміністративно-майновий стан ТОВ "НВП "Природа і світ", умови ведення цим підприємством господарської діяльності та порушення, які ним допускались. Тобто діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом, який не виконував своїх податкових обов'язків. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, подав клопотання в якому просить у задоволенні позову відмовити повістю, справу розглядати без його участі за наявними у справі письмовими доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у період з 04.06.2013 по 05.06.2013 Бориспільською ОДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Світ-Брок" по взаємовідносинах з ТОВ "НВП "Природа і світ" за березень 2012 року за результатами якої складено акт від 04.06.2013 №324/22-2/37124694 "Про результати проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Світ-Брок" (код ЄДРПОУ 37124694) щодо встановлення сумнівності у факті здійснення операцій по господарських відносинах із ТОВ "НВП "Природа і світ" (код ЄДРПОУ 33829445) їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень 2012 року".

Висновками акта перевірки від 04.06.2013 №324/22-2/37124694 встановлено порушення ТОВ "Світ-Брок":

п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із наступними змінами та доповненнями) (далі Податковий кодекс України), чим завищено податковий кредит, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 82 116,66 грн., а саме: за березень 2012 року в сумі 82 116,66 грн.;

пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено суму податку на прибуток у розмірі 86 222,32 грн., а саме: за І квартал 2012 року на суму 86 222,32 грн.

13.06.2013 ТОВ "Світ-Брок" було подано заперечення на акт перевірки від 04.06.2013 №324/22-2/37124694 до Бориспільської ОДПІ.

За результатами розгляду заперечень отримано відповідь від 18.06.2013, відповідно до якої висновки акта перевірки залишено без змін.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства ґрунтуються на припущенні, що правочини, укладені, між позивачем і ТОВ "НВП "Природа і світ" є нікчемними, здійснені без мети настання реальних наслідків. В основу таких висновків покладено акт перевірки №1282/22-417/33829445 від 05.12.2012 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Природа і світ" (код ЄДРПОУ 33829445) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за періоди з 01.07.2011 по 30.04.2012 та з 01.06.2012 по 30.06.2012". відповідно до якого встановлено, що правочини ТОВ "НВП "Природа і світ" з постачальниками є нікчемними, здійснені без мети настання реальних наслідків.

На підставі висновків акта перевірки, Бориспільською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 18.06.2013:

№0007212220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 82116,66 грн. основного платежу та 20529,20 грн. штрафних санкцій;

№0007222220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 86222,32 грн. основного платежу та 21555,58 грн. штрафних санкцій.

Позивач не погодився із даними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2012 року ТОВ "Світ-Брок" мало господарські взаємовідносини з ТОВ "НВП "Природа і світ".

Відповідно до умов Агентського договору №29022012 від 29.02.2012, ТОВ "НВП "Природа і світ" зобов'язувалося надавати ТОВ "Світ-Брок" послуги зі сприяння в укладенні договорів поставки (продажу) нафтопродуктів: Палива моторного альтернативного марок АЕ-95е50 та АЕ-92е40, що продається позивачем з третіми особами.

Факт надання агентських послуг підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.03.2012 №ОУ-0000040 та виписаною ТОВ "НВП "Природа і світ" податковою накладною №33 від 28.03.2012 на загальну суму 200 000 грн., у т.ч. ПДВ 33333,33 грн.

Зокрема, судом встановлено, що на виконання умов агентського договору від 29.02.2012 №29022012 в подальшому позивачем було укладено договори поставки нафтопродуктів.

Так 05.03.2012 між ТОВ "Світ-Брок" та ТОВ "Віннер 09" укладено договір поставки нафтопродуктів: палива моторного альтернативного загальною вартістю 78 304,32 грн. (разом з ПДВ).

На реалізацію вказаного товару позивачем було виписано видаткову накладну №РН-0000052 від 07.03.2012. Факт поставки підтверджується довіреністю №2 від 07.03.2012, виписану на ОСОБА_3.

05.03.2012 між ТОВ "Світ-Брок" та ТОВ "УКРТРАНС ПЛЮС" укладено договір поставки нафтопродуктів: палива моторного альтернативного №05032012 на загальну суму 86400 грн. (разом з ПДВ).

На реалізацію вказаного товару позивачем видано видаткову накладну №РН-0000051 від 07.03.2012. Факт поставки також підтверджується довіреністю №3 від 07.03.2012, видану на ОСОБА_3.

05.03.2012 між позивачем та ТОВ "Експерт Транс" укладено договір поставки нафтопродуктів: палива моторного №05032012/3 на загальну вартість 78686,78 грн. (разом з ПДВ).

07.03.2012 позивачем виписано видаткову накладну №РН-0000049. Факт поставки підтверджується довіреністю №3 від 07.03.2012, видану на ОСОБА_4.

Також 05.03.2012 між позивачем та ТОВ "УНО ТРАНС" укладено договір поставки нафтопродуктів: палива моторного альтернативного №05032012/1 на загальну вартість 87 600 грн. (разом з ПДВ).

Поставка здійснювалася 07.03.2012, що підтверджується видатковими накладними №РН0-0000048, №РН-0000050 та довіреностями №4 та №5, виданими на ОСОБА_5.

Оплата за поставлений товар здійснена у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується виписками з банківського рахунку.

Як свідчать матеріали справи, 12.03.2012 між позивачем та ТОВ "НВП "Природа і світ" було укладено Агентський договір №12032012 від 12.03.2012, відповідно до якого ТОВ "НВП "Природа і світ" зобов'язувалося надавати ТОВ "Світ-Брок" послуги зі сприяння в укладенні договорів купівлі-продажу (придбання) меляси бурякової ДСТУ 3696-98 (ГОСТ 30561-98), що поставляється позивачу з третіми особами.

Факт виконання агентських послуг підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.03.2012 №ОУ-0000045 та виписаною ТОВ "НВП "Природа і світ" податковою накладною №34 від 30.03.2012 на загальну суму 292 700 грн., у т.ч. ПДВ 48 783,33 грн.

Судом встановлено, що на виконання агентського договору від 12.03.2012 №12032012 позивачем укладалися договори купівлі-продажу меляси бурякової.

Зокрема, 28.03.2012 між ТОВ "Світ-Брок" та ПрАТ "Райз Максимко" було укладено договір купівлі-продажу меляси бурякової №28/03-12.

Відповідно до специфікації №1, що є невід'ємною частиною договору кількість поставки становить 5000 тонн, ціна за 1 тонну - 760 грн., загальну ціна договору 3 800000 грн. (разом з ПДВ). Відвантаження ТМЦ здійснюється зі складу Постачальника в м. Червонозаводське.

На поставку вказаного товару виписано рахунок-фактуру №CHZ1403-0009 від 29.03.2012.

Факт поставки ТМЦ підтверджується рахунком-фактурою від 02.04.2012 року на транспортно-експедиційні послуги, здійснені ТОВ "Віннер 09".

Оплата за придбані ТМЦ здійснена у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ПрАТ "Райз-Максимко", що підтверджується банківською випискою з особового рахунка позивача.

27.03.2012 між позивачем та ФГ "Альфа" було укладено договір купівлі-продажу меляси бурякової №27032012.

Відповідно до специфікації №1 від 27.03.2012 загальна вартість товару становить 117 000 грн. (разом з ПДВ).

Факт придбання позивачем меляси бурякової у ФГ "Альфа" підтверджується рахунком-фактурою №43 від 28.03.2012 на загальну суму 117 000 грн. та рахунком-фактурою від 02.04.2012 за транспортно-експедиційні послуги.

Оплата товару здійснена у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок ФГ "Альфа", що підтверджується банківською випискою.

29.03.2012 між позивачем та ПП "Браво" укладено договір купівлі-продажу меляси бурякової загальною вартістю 855 000 грн.

Факт придбання ТМЦ у ПП "Браво" підтверджується рахунком-фактурою на надані транспортно-експедиційні послуги від 02.04.2012 та видатковими накладними.

Податковими деклараціями з податку на прибуток та податку на додану вартість за березень 2012 року підтверджується факт збільшення прибутку підприємства у зв'язку з наданням позивачу агентських послуг та факт включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених при придбанні ТМЦ.

Таким чином, дослідженими у судовому засіданні первинними документами в повному обсязі підтверджується виконання умов агентських договорів по сприянню в укладенні договорів поставки нафтопродуктів та купівлі продажу меляси бурякової, податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість належним чином відображені в бухгалтерському та податковому обліку. А тому, висновки податкового органу про неправомірне формування валових витрат та податкового кредиту є безпідставними.

Оцінюючи висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів закону при укладенні правочинів з ТОВ "НВП "Природа і світ" без мети настання реальних наслідків, суд враховує, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в статті 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до п.5 вказаної правової норми, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до приписів статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, відповідно до презумпції правомірності правочину, установленої статтею 204 ЦК України, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення. Разом з тим, будь-які відомості про те, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ "НВП "Природа і світ" визнані судом недійсними, в матеріалах справах відсутні, відповідач на такі судові рішення не покликається.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На наявність такого вироку в кримінальній справі відповідач не покликається. За таких обставин у суду відсутні підстави для кваліфікації правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "НВП "Природа і світ", як нікчемного.

При цьому суд зазначає, що нікчемність угод повинно встановлюватися з огляду на приписи цивільного законодавства України в судовому порядку, а не шляхом зменшення за актом перевірки податкового кредиту з податку на додану вартість у платника податку, який має належним чином оформлені податкові накладні, всі належні первинні документи, які доводять реальність вчинення господарської операції та добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року (надалі - Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - після її закінчення.

Згідно абзацу 2 п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання кореспондує з положеннями розділів ІІІ, V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, якими встановлено порядок формування платниками податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств і податком на додану вартість.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.135.1. ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. У відповідності до п. 135.2. ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього кодексу.

Підпунктом 138.1. статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так, згідно підпункту 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до пункту 138.4. статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В силу підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду

В свою чергу, відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними.

Надані позивачем для перевірки та в судове засідання податкові накладні, виписані ТОВ "НВП "Природа і світ" відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, претензії щодо їх форми та змісту у відповідача відсутні.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат та податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні первинними документами підтверджуються факти надання позивачу агентських послуг, оплата їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, що підтверджує фактичне здійснення позивачем господарських операцій з придбання агентських послуг у контрагента - ТОВ "НВП "Природа і світ", які стали підставою для формування позивачем складу операційних витрат.

Твердження податкового органу про недійсність правочинів позивача з ТОВ "НВП "Природа і світ" у ході судового розгляду були спростовані.

Отже, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем операційних витрат та податкового кредиту, та як наслідок заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, є неправомірними.

Крім того, суд зазначає, що згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI не встановлено обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість до бюджету у разі несплати продавцем товару або іншою особою суми податку на додану вартість, отриманої від покупця у складі ціни товару. Відповідно до положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавці товару - ТОВ "НВП "Природа і світ" мають сплачувати даний податок до бюджету.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність контрагента щодо невідображення ним сум податків по господарським операціям та/або неподання звітності до податкового органу. Це означає, що не виконання контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем не може бути підставою для відмови у праві для платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

На підставі вищевикладеного висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними.

Частиною 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

У справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (№ 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

За таких обставин адміністративний позов слід задовольнити повністю, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ від 18.06.2013 №0007212220 та №0007222220.

Суд присуджує на користь позивача судові витрати відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київський області від 18.06.2013 року №0007212220.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київський області від 18.06.2013 року №0007222220.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Брок" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 458,80 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Гломб Ю.О.