Постанова

від 25.11.2013 по справі 904/2283/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2013 року Справа № 904/2283/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Іванова О.Г., Березкіної О.В.

при секретарі: Погорєлова Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Сидоренко В.В. представник, довіреність №1327 від 13.06.2013р.

від відповідача: Сипало Є.Г. керівник, паспорт серія АК №299622 від 16.11.1998р.

від відповідача: Потапов О.М. представник, довіреність №17-05/13 від 17.05.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фермерського господарства "Промінь" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2013 року у справі №904/2283/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіально відокремленого безбалансового відділення І типу №10003/0293 філії - Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк", смт. Магдалинівка Дніпропетровської області

до Фермерського господарства "Промінь", с. Чаплинка Петриківського району Дніпропетровської області

про стягнення 224183,36 грн. за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіально відокремленого безбалансового відділення І типу №10003/0293 філії - Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернулось до господарського суду із позовом до Фермерського господарства "Промінь" про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на майно.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2013 року у справі №904/2283/13 (суддя Мельниченко І.Ф.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіально відокремленого безбалансового відділення І типу №10003/0293 філії - Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк" задоволено. Стягнуто з Фермерського господарства "Промінь" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіально відокремленого безбалансового відділення І типу №10003/0293 філії - Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк" заборгованість по кредиту в сумі 170000,00 грн., 54183,36 грн. простроченої заборгованості по нарахованих процентах, 126086,31 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та процентів, 5171,53 грн. річних за несвоєчасну сплату процентів, 15300,00 грн. річних за несвоєчасне погашення основного боргу, 70585,37 грн. втрат від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати відсотків, 159112,46 грн. втрат від інфляції за рахунок несвоєчасного погашення основного боргу за рахунок реалізації заставленого майна, а саме: комбайн СК-5, 2004 р.в., реєстраційний номер АА 35123, заводський № 04-06833, двигун 04-06834; трактор колісний МТЗ-80, 2004 р.в., реєстраційний номер АА 35122, заводський № 671831, двигун № 04-06832, № 76094. Майно належить Фермерському господарству "Промінь" та знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, село Хутірське, є предметом застави майна №1 від 05.03.07р., посвідченого приватним нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу 05.03.2007р. та зареєстрованого в реєстрі за №352.

Рішення мотивоване тим, що матеріалами справи доведено, що позивач виконав у повному обсязі прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором №128 від 05.03.2007р., надавши фізичній особі - Сипало Юлії Миколаївні (позичальник) кредит у сумі 170 000,00 грн. Однак позичальником зі своєї сторони не здійснено повернення наданих йому коштів, сплати нарахованих за користування кредитом процентів, пені та інших платежів, чим допущено істотні порушення кредитного договору, виконання якого забезпечується договором застави майна №1 від 05.032007р., який був укладений між Банком (заставодержателем) та ФГ "Промінь" (Заставодавець). Тому, за приписами ст.ст. 589, 590, 591 Цивільного кодексу України та ст. 20 Закону України «Про заставу», позивач має право задовольнити свої вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 600439,03 грн. в повному обсязі за рахунок заставленого майна, яке належить ФГ "Промінь". Щодо доводів відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, місцевий господарський суд відзначив, що оскільки позичальником вчинялись дії, що свідчать про визнання ним боргу за основним зобов'язанням, такі дії, відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України, стали підставою для переривання строку позовної давності.

ФГ "Промінь" не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2013 року у справі №904/2283/13, як таке, що прийнято із порушенням норм процесуального та матеріального права. Просить прийняти у справі нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі територіально відокремленого безбалансового відділення І типу №10003/0293 філії - Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк", витрати у справі покласти на позивача.

Так заявник стверджує у апеляційній скарзі, що місцевий господарський суд безпідставно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення справи, не вказав про розгляд зазначеного клопотання в тексті оскаржуваного рішення чим порушив норми ст.ст. 4, 4 2 , 4 3 , 22, 77, 84 Господарського процесуального кодексу України, а також ст. 8, 19, 55, 129 Конституції України, які гарантують кожній особі право на судовий захист його прав та забезпечують сторонам змагальність та свободу в наданні ними своїх доказів і доведені перед судом їх переконливості. Вказує, що судом, в порушення положень ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, не було надано належної правової оцінки доводам відповідача щодо спливу позовної давності за вимогами позивача до відповідача. Вважає, що оскільки Банком позовні вимоги до ФГ «Промінь» до спливу позовної давності не пред'являлись, а відповідач, як самостійний суб'єкт права, не вчинив жодної фактичної чи юридичної дії, спрямованої на погашення боргу за кредитним договором від свого імені, то строк позовної давності не переривався та сплинув, що, у відповідності до ст. 267 Цивільного кодексу України, є підставою для відмови у позові. Звертає увагу на застосування судом положень ст. 3 Закону України «Про іпотеку», яке вважає помилковим, оскільки предметом застави є рухоме майно - транспортні засоби сільськогосподарського призначення. Вказує на невірно визначений судом обсяг вимог, які можуть бути задоволені за рахунок заставленого майна, оскільки межі відповідальності позичальника були визначені рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 26.08.2010 року у цивільній справі №2-229-2010 за позовом Банку до Сипало Юлії Миколаївни про стягнення заборгованості за кредитним договором всього на суму 245275,00 грн. Звертає увагу також на те, що предметом позову в первинній редакції були лише вимоги про стягнення заборгованості по кредиту в сумі 170000,00 грн. та прострочених відсотків в сумі 54183,36 грн., а інших вимог заявлено не було. Вважає, що прийнявши до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог та задовольнивши позов щодо цих вимог, які є предметом іншого самостійного позову, після початку розгляду господарським судом справи по суті, суд також порушив вимоги ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2013р. у справі №904/2283/13 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а також ґрунтується на підтверджених обставинах, що мають значення для справи, а висновок суду відповідає встановленим обставина і дослідженим доказам по справі. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Так позивач вказує, зокрема, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи було розглянуто судом у судовому засіданні 13.08.2013р., але вислухавши думку представника Банку, який вказував на відсутність доказів того, що керівник відповідача перебуває на момент розгляду справи у черговій відпустці, суд відмовив у його задоволенні. Вказує, що у березні 2010 року АТ "Ощадбанк" звертався до Петриківського районного суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення заборгованості з позичальника кредитних коштів - Сипало Ю.М. за наслідками розгляду якого цим судом ухвалено рішення від 26.08.2010р, яким вимоги банку до позичальника задоволено. Також вказує на звернення у лютому 2013 року до Петриківського районного суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з поручителя Сипало Е.Г. заборгованості за кредитним договором, за наслідком розгляду якого цим судом також ухвалено рішення від 25.04.2013р., яке до цього часу не набрало законної сили, оскільки було оскаржене в апеляційному порядку. Звертає увагу на те, що позичальником за кредитним договором здійснювалась оплата боргу, а останній платіж в рахунок погашення заборгованості надійшов 27.12.2012р. Вважає, що оскільки позичальником неодноразово було здійснено переривання перебігу позовної давності за основним зобов'язанням, то перебіг строку позовної давності і щодо додаткового зобов'язання, а саме за договором застави, також був перерваний. Останнє переривання строку позовної давності на твердження позивача відбулось 26.02.2013р. - в день пред'явлення позову до поручителя Сипало Е.Г. Вважає, що банк скориставшись своїм правом, яке передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, подав суду заяву про збільшення позовних вимог у даній справі, яка й була розглянута судом. Вказує, що умови кредитного договору та договору застави передбачають відшкодування збитків у повному обсязі, тому до розміру заборгованості за кредитним договором були включені також збитки від інфляції, 3% річних, нараховані банком у зв'язку з порушенням позичальником своїх грошових зобов'язань.

В судових засіданнях в апеляційній інстанції представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної скарги (з урахуванням додаткових письмових пояснень).

Представник позивача просив залишити означене судове рішення без змін з мотивів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових письмових поясненнях.

В судовому засіданні 25.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши доводи апеляційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено судом у даній справі, між ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Магдалинівського відділення № 2997, найменування якого змінено на публічне акціонерне товариство "Державний Ощадний банк України" в особі територіально відокремленого безбалансового відділення І типу №10003/0293 філії - Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк"), (надалі - Банк, позивач) та фізичною особою - підприємцем Сипало Юлією Миколаївною (надалі - Позичальник) був укладений кредитний договір № 128 від 05.03.2007р., згідно п.1.1 якого Банк зобов'язувався надати Позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 170000,00 грн., а Позичальник зі своєї сторони зобов'язувався прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 170000,00 грн., а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 20% річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та строки, визначені цим договором.

Відповідно до п.1.2 вказаного вище договору, кредит надається на 36 місяців зі строком остаточного повернення кредиту не пізніше 04.03.2010р. на поточні потреби.

За умовами п. 1.6 кредитного договору, погашення кредиту та процентів здійснюється щомісячно до 25 числа кожного місяця, починаючи з наступного місяця після видачі кредиту (його частини) шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань. Останнє погашення кредиту здійснюється Позичальником не пізніше 04 березня 2010 року.

У п.1.5.1.1 кредитного договору, сторонами встановлено, що проценти нараховуються Банком щомісячно за методом факт/факт на фактичний залишок заборгованості за кредитом, що був отриманий Позичальником, починаючи з дати видачі кредиту до моменту закінчення строку, вказаного в п.1.2 цього договору.

При нарахуванні процентів за користування кредитом враховується перший і не враховується останній день користування кредитом.

На виконання умов договору, позивачем було видано Сипало Юлії Миколаївні кредит на загальну суму 170000,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 88 від 05.03.2007р., копія якого залучена до матеріалів справи.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ВАТ "Державний Ощадний банк України" в особі філії Магдалинівське відділення № 2997 (найменування якого змінено на публічне акціонерне товариство "Державний Ощадний банк України" в особі територіально відокремленого безбалансового відділення І типу № 10003/0293 філії - Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк") (Заставодержатель) та фермерським господарством "Промінь" (Заставодавець) був укладений договір застави майна № 1 від 05.03.2007р., відповідно до п.1.1 якого Заставодавець (відповідач у даній справі) як майновий поручитель Боржника з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору, передає в заставу, а Заставодержатель (позивач) цим приймає в заставу в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет застави, що належить Заставодавцю на праві власності.

У пункті 2 договору застави №1 від 05.03.2007р. сторони визначили, що під зобов'язанням боржника, що випливають з кредитного договору є: - зобов'язання повернути заставодержателю кредит у розмірі 170000,00 грн. у строк та на умовах, зазначених у Кредитному договорі; - зобов'язання сплатити Заставодержателю проценти за користування кредитом, у розмірі та на умовах зазначених у Кредитному договорі; - сплатити Заставодержателю комісійні винагороди в порядку, визначеному Кредитним договором; - сплатити на користь Заставодержателя неустойку у випадку неналежного виконання зобов'язань за Кредитним договором; - відшкодувати Заставодержателю збитки в повному обсязі, під якими розуміються виплати, зроблені Заставодержателем, втрата ним грошових коштів, а також неодержані ним доходи.

Також сторони цього договору застави визначили, що строки платежу - це встановлені кредитним договором строки, у випадку настання яких Боржник зобов'язаний у порядку, встановленому Кредитним договором, здійснити ті чи інші виплати на користь Заставодержателя, зокрема, але не виключно: повернути суму кредиту або ту чи іншу його частину, сплатити нараховані проценти за користування кредитом, сплатити комісійні винагороди, неустойку за порушення зобов'язання.

Відповідно до п.1.2 договору застави, предметом застави за цим договором є майно, а саме:

- комбайн СК-5, 2004 р.в., реєстраційний номер АА35123, заводський № 04-06833, двигун № 04-06834, право власності підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію машини серії АБ № 317609, виданим Петриківською районною інспекцією Держтехнагляду 29.11.2006р. оціночною вартістю 250410,00 грн.;

- трактор колісний МТЗ-80, 2004 р.в., реєстраційний номер АА35122, заводський №671831, двигун № 04-06832, № 76094, право власності підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію машини серії АБ № 317608, виданим Петриківською районною інспекцією Держтехнагляду 29.11.2006р. оціночною вартістю 51535,00 грн.

Предмет застави знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, село Хутірське.

Як обумовлено сторонами у п. 1.3 договору застави, незалежна оцінка вартості предмета застави згідно акту експертної оцінки від 18.12.2006 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності Шаповал В.К. (сертифікат фонду Державного майна України № 2338 від 24.03.2011 року) становить 301945,00 грн. При цьому сторони погоджуються з тим, що договірна вартість предмета застави становить 301945,00 грн. та є приблизною вартістю предмета застави на момент передачі його у заставу. Реалізація предмета застави у будь-якому випадку буде здійснюватись за цінами, що реально склалися на ринку на момент його реалізації та є реальними щодо його відчуження за грошові кошти. Заставодавець погоджується з тим, що у разі, якщо реалізація предмета застави за цінами, що склались на ринку за будь-яких причин не здійснюватиметься протягом 30 календарних днів, Заставодержатель вправі, якщо інше не передбачено законодавством України, що буде чинним на момент реалізації, здійснити реалізацію предмета застави за цінами, що дозволять провести якомога скорішу реалізацію предмета застави за грошові кошти.

За умовами п. 3.1.3. вказаного договору застави, Заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави та реалізувати його в порядку, передбаченому цим договором. У випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання за кредитним договором, в тому числі: - при несплаті або частковій сплаті у встановлені відповідно до Кредитного договору строки суми кредиту, або при несплаті або частковій сплаті суми процентів, або при несплаті або частковій сплаті штрафних санкцій.

В пункті 4.3 вказаного договору застави сторони обумовили, що Заставодержатель вправі задовольнити за рахунок Предмету застави свої вимоги у повному обсязі, який визначається Заставодержателем самостійно на момент реалізації права застави , у тому числі, але не виключно, вимагати до сплати на користь Заставодержателя: а) основну суму боргу; б) проценти за користування кредитом; в) комісійну винагороду, визначену Кредитним договором; г) нараховані та несплачені на момент реалізації права застави штрафні санкції за порушення Зобов'язань за кредитним договором (пеня, штраф); д) витрати, понесені Заставодержателем у зв'язку із зверненням стягнення на предмет застави та його реалізацією, у тому числі витрати на оплату послуг аудиторів, адвокатів та інші документально підтверджені витрати Заставодержателя, якщо вони будуть мати місце; е) спричинені Заставодержателю збитки в повному обсязі.

Пунктом 6.1 договору застави визначено, що Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов'язання (або відповідна його частина) не буде виконано, а також у будь-який час незалежно від настання Строку платежу у випадку невиконання Заставодавцем або Боржником будь-якого з своїх обов'язків, передбачених цим договором та кредитним договором, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій або завірень, наданих Заставодавцем у відповідності з цим договором, виявиться (стане) недійсною.

Договір застави набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до виконання зобов'язання за Кредитним договором в повному обсязі.

Як вказує позивач, Позивальник - Сипало Юлія Миколаївна зі своєї сторони повернення отриманих кредитних коштів та виплату процентів у передбачені умовами кредитного договору строки не здійснила.

До позовних матеріалів, позивачем надано розрахунок заборгованості Позичальника перед Банком за кредитним договором станом на 01.04.2013 року, з якого видно, що сума 170000,00 грн. отриманих кредитних коштів на день розгляду спору судом Позичальником позивачу не повернута.

16.01.2013р. позивачем за вих. № 58 була направлена на адресу відповідача вимога, у якій повідомлялось відповідача, що Сипало Ю.М. не виконала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим станом на 01.01.2013р. за нею числиться заборгованість в сумі 224183,36 грн., тому у 30-ти денний строк з дня отримання цієї вимоги відповідач зобов'язаний здійснити заходи по поверненню заборгованості по кредиту, а в іншому разі банк має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на заставне майно.

Вищевказана вимога була отримана відповідачем 28.01.2013р., про що свідчить лист відділення поштового зв'язку с. Чаплина від 22.02.2013р. за №178, копія якого є в матеріалах судової справи, проте залишена останнім без задоволення.

21.03.2013р. позивач звернувся до відповідача із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 224183,36 грн. шляхом стягнення на заставлене майно.

Ця позовна заява була прийнята до розгляду господарським судом Дніпропетровської області із порушенням провадження у даній справі (суддею Бєлік В.Г.), розгляд якої був призначений на 18.04.2013р.

12.04.2013р., тобто до початку розгляду справи по суті спору, позивачем подана заява про збільшення позовних вимог, у якій позивач зазначав, що попередньо при розрахунку позовних вимог (станом на 25.02.2013р.) ним не було враховано всіх платежів, передбачених умовами кредитного договору та чинним законодавством України, а тому ним визначено розмір заборгованості позичальника - Сипало Ю.М., який за станом на 01.04.2013р. складає суму 600439,03 грн.

Як свідчить протокол судового засідання від 18.04.2013р., представник відповідача у це судове засідання не з'явився, судом було задоволено клопотання відповідача про перенесення розгляду справи, справа по суті не розглядалася.

29.04.2013р. позивач подав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до яких просив стягнути з відповідача заборгованість по кредиту за кредитним договором №128 від 05.03.2007р. в сумі 170000,00 грн., 54183,36 грн. простроченої заборгованості по нарахованим процентам, 126086,31 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та процентів, 5171,53 грн. річних за несвоєчасну сплату процентів, 15300,00 грн. річних за несвоєчасне погашення основного боргу, 70585,37 грн. втрат від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати відсотків, 159112,46 грн. втрат від інфляції за рахунок несвоєчасного погашення основного боргу за рахунок реалізації заставленого майна, а саме: Комбайн СК-5, 2004 р.в., реєстраційний номер АА 35123, заводський № 04-06833, двигун 04-06834; Трактор колісний МТЗ-80, 2004 р.в., реєстраційний номер АА 35122, заводський № 671831, двигун №04-06832, № 76094, з покладанням на Фермерське господарство «Промінь» витрат зі сплати судового збору у сумі 12008,78 грн.

Як свідчить відповідний протокол судового засідання, у судовому засіданні 21.05.2013р., на якому були присутні представники обох сторін, суд розпочав розгляд справи по суті, тобто з урахуванням усіх заяв позивача, які були подані до матеріалів справи, та заяви відповідача від 20.05.2013р. про застосування наслідків спливу позовної давності. У зв'язку з ненаданням сторонами витребуваних доказів та враховуючи клопотання представника позивача розгляд справи був відкладений на 28.05.2013р. із продовженням строку вирішення спору до 05.06.2013р.

У зв'язку із знаходженням судді Бєлік В.Г. на лікарняному, за результатом повторного автоматичного розподілу дана справа була прийнята до провадження суддею ДубинінимІ.Ю. із призначенням її розгляду в судовому засіданні 20.06.2013р.

В судовому засіданні 20.06.2013р. розгляд справи розпочато по суті, але у зв'язку з неявкою представника відповідача, за клопотанням останнього про перенесення судового засідання у зв'язку з черговою відпусткою уповноваженого представника, розгляд справи був відкладений на 09.07.2013р.

12.07.2013р. у зв'язку з находженням судді Дубиніна І.Ю. на лікарняному, за результатами повторного автоматичного розподілу справа була прийнята до провадження суддею Мельниченко І.Ф., а її розгляд призначений в судовому засіданні на 13.08.2013р.

Відповідач був належним чином повідомлений про час розгляду справи в судовому засіданні 13.08.2013р., але подав суду клопотання про понесення судового засідання у зв'язку з находженням керівника підприємства відповідача у черговій відпустці.

Як зазначено у протоколі судового засідання від 13.08.2013р. у цьому судовому засіданні суд розпочав розгляд справи по суті, а після заслуховування пояснень представника позивача та дослідження письмових доказів оголосив вступну та резолютивну частину судового рішення.

Таким чином, судом першої інстанції був розглянутий по суті позов позивача в редакції заяви від 12.04.2013р. про збільшення позовних вимог та заяви від 29.04.2013р. про уточнення позовних вимог.

Частина 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зазначає, зокрема, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, змінити предмет або підставу позову тощо шляхом подання письмової заяви.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши хід вчинення процесуальних дій судом першої інстанції, з урахуванням вказаних вище фактів, які свідчать про обізнаність відповідача про розгляд справи судом, про зміст пред'явлених його позовних вимог, наявність об'єктивних можливостей подати суду свої докази на підтвердження заперечень проти позову, судова колегія апеляційного господарського вважає такими, що не знайшли підтвердження доводи відповідача про суттєві порушення судом процесуальних норм, які гарантують кожній особі право на судовий захист та забезпечують сторонам змагальність та свободу в надані ним своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до уточнених розрахунків позивача за станом на 01.04.2013 року прострочена заборгованість позичальника по кредиту складає 170000,00 грн.; сума процентів, нарахованих за користування кредитом за період з 05.03.2007р. по 31.03.2013р., складає 101906,87 грн., але була сплачена Позичальником частково в сумі 47723,51 грн. Відтак заборгованість зі сплати процентів становить 54183,36 грн. Відповідач зі своєї сторони будь-яких доказів на спростування цього факту суду не надав.

Пунктом 4.2 кредитного договору передбачено, що за порушення взятих на себе зобов'язань по своєчасному поверненню основної суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом Позичальник зобов'язується сплатити на користь Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до розрахунку позивача, наданого до заяви від 29.04.2013 року про уточнення позовних вимог, пеня за несвоєчасне повернення кредиту та процентів за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року складає 126086,31 грн.

Як вказував представник відповідача у судових засіданнях під час розгляду справи в апеляційній інстанції, здійснений позивачем розрахунок пені не відповідає порядку застосування штрафних санкцій, визначеному ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Контррозрахунок розміру пені, який би відповідав цим приписам законодавства, відповідач суду не надав, посилаючись на подану суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності як до основних, так і до додаткових вимог.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Дослідивши розрахунки позивача в частині нарахування пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків, судова колегія апеляційного господарського суду доходить висновку про те, що такі нарахування відповідають умовам п. 4.2 кредитного договору, які передбачають сплату пені за кожний день прострочення зобов'язання, а відтак місцевий господарський суд вірно визначив розмір заборгованості позичальника щодо його зобов'язань по сплаті пені за станом на 01.04.2013р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, наданого до заяви від 29.04.2013 року про уточнення позовних вимог, сума 3% річних за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року складає 5171,53 грн., сума 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу за період за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року складає 15300,00 грн., втрати від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати процентів за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року складають 70585,37 грн., втрати від інфляції за рахунок несвоєчасного погашення основного боргу за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року складають 159112,46 грн.

Дослідивши розрахунки позивача в частині нарахування втрат від інфляції судова колегія апеляційного господарського суду доходить висновку про те, що такі розрахунки містять помилки, які полягають в тому, що на одну базу для нарахування (розмір невиконаного грошового зобов'язання) неодноразово нараховуються втрати від інфляції за різні періоди, які між собою повторюються по певних календарних місяцях і відповідно офіційних індексах інфляції, між тим, як розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що мала місце протягом повного календарного місяця, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки (наказ Держкомстату "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін" від 27.07.2007р. №265, лист Верховного Суду України про "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. №62-97 та п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Так, за перерахунком судової колегії апеляційного господарського суду, розмір втрат позивача від інфляції у зв'язку із невиконанням позичальником грошового зобов'язання з повернення суми 170000,00 грн. кредитних коштів (тіла кредиту) має становити суму 15130,00 грн., виходячи із розрахунку: 170000,00 х 1,089 = 185130,00 - 170000,00 грн. = 15130,00 грн., де 1,089 - сумарний офіційний індекс інфляції за період з 01.04.2010р. по 01.04.2013р. за даними Держкомстату.

Розмір втрат позивача від інфляції у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів, за перерахунком судової колегії апеляційного господарського суду, становить суму 5891,23 грн., виходячи із наступного розрахунку:

65940,51 грн. х 1,031 = 67984,67 грн. - 65940,51 грн. = 2044,16 грн., де 1,031 - сумарний офіційний індекс інфляції за період з 01.04.2010р. по 31.10.2010р.;

64333,36,36 грн. х 1,005 = 64655,03 грн. - 64333,36 грн. = 321,67 грн., де 1,005 - офіційний індекс інфляції за період за листопад 2010 року;

62336,36 грн. х 1,011 = 63022,06 грн. - 62336,36 = 685,70 грн., де 1,011 - сумарний офіційний індекс інфляції за період з 17.11.2010р. по 31.12.2010р.;

60333,36 грн. х 1,001 = 60936,69 грн. - 60333,36 грн. = 603,33 грн., де 1,001 - офіційний індекс інфляції за січень 2011 року;

58333,36 грн. х 1,023 = 59675,03 грн. - 58333,36 грн. = 1341,67 грн., де 1,023 - сумарний офіційний індекс інфляції за період з 26.01.2011р. по 24.03.2011р.;

56333,36 грн. х 1,013 = 57065,69 грн. - 56333,36 грн. = 732,33 грн., де 1,013 - офіційний індекс інфляції за період з 26.01.2011р. по 24.03.2011р.;

54433,36 грн. х 0,995 = 54161,19 грн. - 54433,36 грн. = - 272,17 грн., де 0,995 - сумарний офіційний індекс інфляції за період з 01.05.2011р. по 30.11.2012р.;

54183,36 грн. х 1,003 = 54285,73 грн. - 54183,36 грн. = 162,37 грн., де 1,003 - сумарний офіційний індекс інфляції за період з 01.12.2012р. по 31.03.2013р.

(2044,16 грн. + 321,67 грн. + 685,70 грн. + 603,33 грн. + 1341,67 грн. + 732,33 грн. + 162,37 грн. = 5891,23 грн. При цьому від'ємне значення: - 272,17 грн. не враховується, оскільки нарахування здійснюється по окремих базах та в окремих періодах із подальшим підсумком результату, а не в одному періоді з урахуванням усіх індексів інфляції та дефляції).

Таким чином, обґрунтованою належними розрахунками в матеріалах даної судової справи за станом на 01.04.2013р. слід визнати заборгованість позичальника на загальну суму 391762,43 грн., яка складається з таких складових:

- прострочена заборгованість по кредиту - 170000,00 грн.;

- прострочена заборгованість по нарахованих процентах - 54183,36 грн.;

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків - 126086,31 грн.;

- 3% річних за несвоєчасне повернення основного боргу (тіла кредиту) - 15300,00 грн.;

- 3% річних за несвоєчасну сплату процентів - 5171,53 грн.;

- втрати від інфляції у зв'язку з несвоєчасним поверненням основного боргу (тіла кредиту) - 15130,00 грн.;

- втрати від інфляції у зв'язку з несвоєчасною сплату процентів - 5891,23 грн.

Доводи відповідача щодо неправомірності включення до розрахунку заборгованості окрім основного боргу, процентів за користування кредитними коштами та пені за прострочення зобов'язань з повернення тіла кредиту та процентів, ще й нарахувань втрат від інфляції та трьох процентів річних за прострочення грошових зобов'язань відхиляються судовою колегією апеляційного господарського суду як необґрунтовані, оскільки, як встановлено вище, умовами п. 3 договору застави майна №1 від 05.03.2007р. передбачено, що за рахунок застави майна забезпечуються усі зобов'язання боржника, що випливають з кредитного договору, зокрема й відшкодування Заставодержателю збитків в повному обсязі, під якими розуміються витрати, зроблені Заставодержателем, втрата ним грошових коштів, а також неодержані ним доходи.

На твердження відповідача, місцевим господарським судом невірно визначений обсяг заборгованості позичальника, оскільки рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 16.08.2010р. у цивільній справі №2-229-2010 за позовом ВАТ Державний ощадний банк України в особі Магдалиніського відділення №2997 Дніпропетровської області до Сипало Юлії Миколаївни про стягнення боргу за кредитним договором були задоволені позовні вимоги та стягнуто на користь банку заборгованість за кредитним договором №128 від 05.03.2007р. у розмірі 170000,00 грн. - боргу за кредитом, 68455,57 грн. - заборгованість по відсоткам, 5000,00 грн. - пеня за порушення зобов'язань, 1700,00 грн. - за сплату судового збору, 120,00 грн. - за сплату інформаційно-технічного забезпечення, а всього 245275,57 грн.

Однак такі доводи апелянта відхиляються судовою колегією апеляційного господарського суду з наступних підстав.

Предметом судового розгляду у даній справі є з'ясування правомірності вимог позивача до відповідача про звернення стягнення на майно, яке було передано відповідачем позивачу у якості застави в забезпечення виконання грошових зобов'язань Сипало Юлії Миколаївни, як позичальника за кредитним договором №128 від 05.03.2007р., в рахунок погашення заборгованості цього позичальника.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За приписами ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України підставою виникнення застави є, зокрема, договір.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі рішення суду, якщо інше не передбачено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 591 Цивільного кодексу України реалізація предмета застави, на який звернено стягнення, проводиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1 Закону України "Про заставу" визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (ст. 19 Закону України "Про заставу").

Частина 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" передбачає, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), що складають предмет застави (частина 4 ст. 20 Закону України "Про заставу").

Як вже зазначалось вище, та вірно було встановлено місцевим господарським судом, позичальником (фізичною особою - підприємцем Сипало Юлією Миколаївною) допущено істотні порушення кредитного договору - основного зобов'язання, виконання якого забезпечується договором застави майна, а тому у позивача виникло право задовольнити свої грошові вимоги до фізичної особи - підприємця Сипало Юлії Миколаївни шляхом звернення стягнення на предмет застави, що належить заставодавцю.

Згідно п.3.1.3 договору застави Заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави та реалізувати його в порядку, передбаченому цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання за кредитним договором.

У випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання в цілом чи тієї або іншої її частини, а також у інших випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством, Заставодержатель реалізує своє право шляхом звернення стягнення на предмет застави у порядку, визначеному цим договором (п.4.2 договору застави).

Пунктом 6.4 договору застави предбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса.

Таким чином, з'ясування дійсного розміру заборгованості позичальника (Сипало Юлії Миколаївни) має значення у даній справі лише для визначення чи було допущено позичальником такі зобов'язання за кредитним договором, внаслідок яких у позивача (заставодержателя) виникло право вимагати звернення стягнення на заставлене майно, заставодавцем якого виступав відповідач, та для визначення обсягу зобов'язань позичальника, які мають задовольнятися за рахунок реалізації заставного майна.

Як встановлено у рішенні Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 16.08.2010р. у цивільній справі №2-229-2010 заборгованість позичальника - Сипало Юлії Миколаївни за станом на 05.03.20108р. складала 243455,57 грн., а саме: 170000,00 грн. - борг по кредиту, 68455,57 грн. - прострочена заборгованість по відсотках, 5000,00 грн. - нарахована пеня за порушення зобов'язань.

Прийняте судом вищевказане рішення про стягнення з позичальника (Сипало Ю.М.) на користь позикодавця (Банка) заборгованості не є підставою для припинення як визначених судом грошових зобов'язань, які можуть бути припинені, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України), так і зобов'язань, які можуть виникнути після ухвалення цього судового рішення унаслідок подальшого порушення боржником умов кредитного договору. Вказане узгоджується з правовими позиціями наведеними у п. 9 та 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин" від 30.03.2012р. №5, у яких відзначено, зокрема, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статтей 526,599 Цивільного кодексу України.

Як свідчить постанова Відділу державної виконавчої служби Петриківського районного управління юстиції від 16.02.2012р. про повернення виконавчого документа стягувачеві, рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 16.08.2010р. у цивільній справі №2-229-2010 до теперішнього часу позичальником (Сипало Юлією Миколаївною) у примусовому порядку не виконано, у зв'язку з відсутністю майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно Закону України "Про виконавче провадження".

Також із наданих до матеріалів судової справи банківських виписок про рух коштів видно, що позичальником здійснювалось часткове добровільне виконання зобов'язань шляхом сплати позивачу грошових коштів у період з 26.03.2007р. по 27.12.2012р.

Ці платежі позичальника були враховані в розрахунках позивача у даній справі.

Таким чином, розрахунок позивача щодо розміру заборгованості позичальника за станом на 01.04.2013р. відображає збільшення заборгованості порівняно із тією заборгованістю, яка була визначена у рішенні Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 16.08.2010р. у цивільній справі №2-229-2010, і, оскільки доказів погашення цієї заборгованості не надано, доводи апелянта щодо не врахування судом зазначених вище обставин, слід визнати необґрунтованими.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем була подана суду заява від 20.05.2013р. про застосування наслідків спливу позовної давності, відлік якої на твердження відповідача, розпочався 04.03.2010р., але на дату пред'явлення позову до суду (11.04.2013р.) є такою, що спливла.

Як вказує відповідач, фермерське господарство "Промінь", є юридичною особою яка як самостійний суб'єкт права не вчинило жодної фактичної чи юридичної дії, спрямованої на погашення боргу за кредитним договором від свого імені. Протягом строку позовної давності позов до відповідача про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на його майно позивач не пред'являв. Таким чином, відповідач вважає, що оскільки позовні вимоги до відповідача позивачем до спливу позовної давності не пред'являлися, строк позовної давності не переривався та сплинув, що у відповідності до ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови в позові.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Дослідивши фактичні обставини справи, судова колегія апеляційного господарського суду доходить висновку, що місцевим господарським судом надана вірна юридична оцінка та зроблений обґрунтований висновок щодо відсутності підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Як визначено у п. 1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частина 1 ст. 259 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

У пункті 6.6. кредитного договору №128 від 05.03.2007р. сторони цього договору (Банк та Позичальник) домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч.1 ст. 259 Цивільного кодексу України до 3 (трьох) років для всіх грошових зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

За ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про заставу», якщо заставодавцем є третя особа, яка надала в заставу належне їй майно, то в разі невиконання забезпеченого заставою зобов'язання перед заставодержателем вона має право виконати зобов'язання з метою запобігання зверненню стягнення на предмет застави.

Таким чином, внаслідок невиконання позичальником (Сипало Ю. М.) основного зобов'язання перед позивачем за кредитним договором, у позивача виникло право одержати задоволення з вартості заставленого відповідачем майна, і такі додаткові зобов'язання слід розцінювати як солідарні із основними зобов'язаннями позичальника.

Відтак пред'явлення року позивачем позову до позичальника (Сипало Ю. М.), як одного із декількох солідарних боржників, який був розглянутий Петриківським районним судом Дніпропетровської області у цивільній справі №2-229-2010, є обставиною, внаслідок якої відбулось переривання перебігу позовної давності, як за основним зобов'язанням цього позичальника за кредитним договором, так і за додатковим зобов'язаннями відповідача, що випливають із договору застави майна.

Як підтверджено матеріалами судової справи (банківська виписка від 03.04.2013р.), останнє погашення заборгованості було здійснено позичальником за кредитним договором 28.12.2011 року у сумі 500,00 грн., яка була прийнята позивачем в оплату погашення прострочених відсотків в сумі 250,00 грн. та в оплату погашення простроченого боргу в сумі 250,00 грн. відповідно. До того позичальник проводив оплату відсотків 17.06.2011 року у сумі 2000,00 грн.

Такі дії свідчать про визнання позичальником своїх зобов'язань (існування боргу) перед позивачем як зі сплати кредитних коштів (тіла кредиту), так і зі сплати процентів за користування цими коштами, а відтак з 28.12.2011р. переривають перебіг позовної давності по усіх цих зобовязаннях.

Щодо направлення позивачем грошових коштів у рахунок погашення заборгованості по процентах, то це лише відображає встановлений порядок погашення заборгованості за кредитним договором, за якими заборгованість по процентах та штрафних санкціях (у разі наявності таких) має погашатися першочергово ніж заборгованість за основною сумою кредиту, що підтверджується як умовами договору кредитування (пункт 1.7 договору), так і нормами діючого законодавства України, а саме ст. 534 Цивільного кодексу України.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок заставленого майна 21.03.2013 року, тобто в межах загальної позовної давності, яка відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України та за умовами п. 6.6 кредитного договору, складає три роки для усіх зобов'язань позичальника, що випливають із цього договору.

Отже, з урахуванням встановлених обставин, місцевий господарський суд зробив вірний висновок, що позовна давність є такою, що не спливла у спірних правовідносинах між сторонами спору, з чим погоджується й судова колегія апеляційного господарського суду.

Відповідно до ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне зясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги та досліджені в судовому засіданні докази не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга ФГ "Промінь" не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище.

Водночас судова колегія апеляційного господарського суду доходить висновку про необхідність зміни оскаржуваного судового рішення через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, в частині обсягу заборгованості позичальника з огляду на допущені позивачем помилки у розрахунку інфляційних втрат. Не звернув місцевий господарський суд уваги і на неточності у формулюванні позивачем своїх позовних вимог, які не в повній мірі відповідають способу захисту порушеного права, передбаченого положеннями ст.ст. 589-591 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20 та 21 Закону України "Про заставу", згідно з якими кредитор має право звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості боржника, а не стягнути з заставодавця заборгованість боржника за рахунок реалізації предмета застави.

До того ж, місцевим господарським судом допущено порушення процесуального права, а саме не було виконано вимог ст.49 та ч. 6 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, а саме не вирішено вимог позивача щодо розподілу між сторонами судових витрат у справі та про повернення судового збору з бюджету, що також є підставою для внесення змін до оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

Щодо розміру судового збору, сплаченого позивачем за розгляд його позовних вимог у даній справі, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що з урахуванням предмету спору, яким є звернення стягнення на майно певної вартості, ціна позову має визначатися не розміром заборгованості боржника, а вартістю заставного майна, а відтак, відповідно до положень ст. 4 Закону України "Про судовий збір" має становити 4483,67 грн., виходячи із розрахунку: 301945,00 грн. х 2%/100% = 6038,90 грн., де 301945,00 грн. - вартість предмета застави. Враховуючи, що позивачем був сплачений до Державного бюджету України судовий збір у загальній сумі 4483,60 грн. по платіжному дорученню №1153 (#45999479) від 28.02.2013р., у сумі 0,07 грн. по платіжному дорученню №1484 (#4678265) від 15.03.2013р., у сумі 7525,11 грн. - по платіжному дорученню №2158 (#47919289) від 11.04.2013р., а всього на загальну суму 12008,78 грн., тобто у більшому ніж належить розмірі, надмірно сплачений позивачем судовий збір у розмірі 5969,88 грн. підлягає поверненню останньому (ч.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Керуючись ст.ст. 4, 32-36, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фермерського господарства "Промінь" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2013 року у справі №904/2283/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2013 року у справі №904/2283/13 - змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити.

Звернути стягнення на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіально відокремленого безбалансового відділення І типу № 10003/0293 управління АТ "Ощадбанк" (51100, Дніпропетровська область, Магдалинівський район, смт. Магдалинівка, вул. Радянська, 49, код ЄДРПОУ 09305480, р/р 37398929300500 в ОПЕРВ філії - Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 305482) на майно, а саме:

- комбайн СК-5, 2004 р.в., реєстраційний номер АА 35123, заводський № 04-06833, двигун 04-06834;

- трактор колісний МТЗ-80, 2004 р.в., реєстраційний номер АА 35122, заводський № 671831, двигун № 04-06832, № 76094

в рахунок погашення заборгованості Сипало Юлії Миколаївни (ідентифікаційний номер 3025801583, паспорт серія АН №300886, виданий петриківським РВ УМВС України у Дніпропетровській області 25 листопада 2004р., проживає: Дніпропетровська область, с. Чаплинка, пров. Леніна, буд. 10) по кредиту в сумі 170000,00 грн. (сто сімдесят тисяч гривень 00 коп.), 54183,36 грн. (п'ятдесят чотири тисячі сто вісімдесят три гривні 36 коп.) простроченої заборгованості по нарахованих процентах, 126086,31 грн. (сто двадцять шість тисяч вісімдесят шість гривень) 31 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту та процентів, 5171,53 грн. (п'ять тисяч сто сімдесят одна гривня 53 коп.) річних за несвоєчасну сплату процентів, 15300,00 грн. (п'ятнадцять тисяч триста гривень 00 коп.) річних за несвоєчасне погашення основного боргу, 5891,23 грн. (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто одна грн. 23 коп.) втрат від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати відсотків, 15130,00 грн. (п'ятнадцять тисяч сто тридцять грн. 00 коп.) втрат від інфляції за рахунок несвоєчасного погашення основного боргу.

Майно належить Фермерському господарству "Промінь" (51820, Дніпропетровська область, с. Чаплинка, пров. Леніна, 15, код ЄДРПОУ 21904504) та знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, село Хутірське, є предметом договору застави майна № 1 від 05.03.07р., посвідченого приватним нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу 05.03.07р. та зареєстрованого в реєстрі за № 352.

Стягнути з Фермерського господарства "Промінь" (51820, Дніпропетровська область, с. Чаплинка, пров. Леніна, 15, код ЄДРПОУ 21904504) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіально відокремленого безбалансового відділення І типу № 10003/0293 управління АТ "Ощадбанк" (51100, Дніпропетровська область, Магдалинівський район, смт. Магдалинівка, вул. Радянська, 49, код ЄДРПОУ 09305480, р/р 37398929300500 в ОПЕРВ філії - Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 305482) суму 6038,90 грн. (шість тисяч тридцять вісім грн. 90 коп.) витрат на судовий збір.

Повернути Публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" в особі територіально відокремленого безбалансового відділення І типу № 10003/0293 управління АТ "Ощадбанк" (51100, Дніпропетровська область, Магдалинівський район, смт. Магдалинівка, вул. Радянська, 49, код ЄДРПОУ 09305480, р/р 37398929300500 в ОПЕРВ філії - Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 305482) суму 5969,88 грн. (п'ять тисяч шістдесят дев'ять грн.88 коп.) надмірно сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили".

Доручити видачу наказів господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови підписаний - 28.11.2013р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна