Рішення

від 28.11.2013 по справі 902/1385/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 листопада 2013 р. Справа № 902/1385/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банасько О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-паркет", м.Козятин, Вінницька область

до : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 167 351,49 грн. згідно договору поставки товарів № 1 від 03.01.2013 року

за участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.

за участю представників:

позивача : Балтак Д.О. довіреність від 01.10.2013 року, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області, 26.06.1997 року.

відповідач: ОСОБА_1, фізична особа - підприємець.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-паркет", м.Козятин, Вінницька область до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про стягнення 167 351,49 грн. в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань в частині проведення оплати по договору поставки товарів № 1 від 03.01.2013 року.

Ухвалою суду від 08.10.2013 року порушено провадження у справі № 902/1385/13 та призначено до розгляду на 23.10.2013 року.

Ухвалами від 23.10.2013 року, від 31.10.2013 року, від 13.11.2013 року розгляд справи відкладався в зв'язку з неподанням сторонами витребуваних доказів, неявкою останнього тощо, востаннє до 28.11.2013 року.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Представник позивача в засіданні суду підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач в засіданні суду 28.11.2013 року позовні вимоги позивача не визнав, документів в обґрунтування своїх заперечень проти позову суду не надав, причин неподання доказів та відзиву не повідомив.

В обгрунтування заперечень відповідач в усних поясненнях вказав, що провів з позивачем часткові розрахунки коштами, а також в рахунок оплати боргу залишив на території відповідача власну продукцію.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

03.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант-Паркет", м.Козятин (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір поставки товарів № 1, згідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язується постачати паркетну дошку з дуба в асортименті, кількості, якості та по цінам, у відповідності з Додатками до даного Договору, що є невід'ємною його частиною, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору (а.с.9-10, т.1).

Товар, вказаний в п.1.1 Договору, поставляється Покупцю партіями. Кожна партія товару визначається специфікацією, в якій зазначаються: найменування товару, кількість, якість та ціна товару (п. 2.1, 2.2 Договору).

Сторони домовились, що ціна товару визначається на кожний вид товару і обумовлена в Додатках (специфікаціях) до даного Договору. Ціна вказується в гривнях. Оплата проводиться протягом 15 банківських днів після отримання Покупцем продукції. Ціна встановлюється за 1 (один) кв.м., включає затрати Постачальника на формування пакету документів, завантажувальні роботи, пакування та пакувальні матеріали. Витрати на доставку товару від Постачальника здійснюються за рахунок Покупця (п.4.1. - п. 4.4. Договору).

За домовленістю сторін визначення кількості та якості товару проводиться на складі Постачальника (п.7.1. Договору).

Кількість товару перевіряється шляхом виміру параметрів дошок та множенням на кількість дошок (п.7.2. Договору).

Розділом 9 Договору сторони визначили порядок проведення розрахунків.

Зокрема, вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з Договором визначається в специфікації; розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку на вказаний Постачальником розрахунковий рахунок або готівкою в касу Постачальника; платіж за поставлений товар здійснюється у термін не пізніше 15 банківських днів після отримання товару (п.п.9.1-9.3 Договору).

Також судом встановлено, що сторонами 23.01.2013 року підписано доповнення № 1 до договору поставки № 1 від 03.01.2013 року, яким визначено якість, упаковку, кількість та вартість товару (167 351,49 грн.) (а.с.11, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, Постачальник поставив Покупцю товар - паркетну дошку з дуба в кількості 712,134 кв. м. по ціні 235 грн. за одну одиницю на загальну суму 167 351,49 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1 від 23.01.2013 року, товарно-транспортною накладною ААК № 1 від 23.01.2013 року, довіреністю № 2 від 23.01.2013 року виписаною на ім'я ОСОБА_1 оригінали яких оглядались в судовому засіданні тощо (а.с.16-18, т.1).

Свідченням того, що товар передавався відповідачу саме на підставі договору поставки № 1 від 03.01.2013 року є посилання на вказаний договір безпосередньо на видатковій накладній № 1 від 23.01.2013 року, а також повне співпадіння характеристик товару вказане в доповненні № 1 від 23.01.2013 року та видатковій накладній № 1 від 23.01.2013 року, як то вартість товару, його найменування, кількість тощо.

Після отримання вказаного вище товару відповідач не проводив з позивачем жодних розрахунків, що стверджується випискою з банку по рахунках позивача за період з 01.01.2013 року по 20.11.2013 року.

Крім того, судом встановлено, що відповідач після отримання товару від позивача на умовах договору поставки № 1 від 03.01.2013 року не звертався до нього з жодними претензіями щодо якості, кількості та асортименту поставленої продукції, що стверджується журналом вхідної кореспонденції позивача за період з 28.10.2011 року по 20.11.2013 року оригінал якого оглядався в судовому засіданні.

Отже, станом на день розгляду справи в суді борг відповідача перед позивачем за поставлену продукцію на умовах договору поставки № 1 від 03.01.2013 року складає 167 351,49 грн.

Несплата боргу в обумовлений договором строк спонукала звернутись позивача з даним позовом до господарського суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору від 03.06.2013 року № 1 між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище умовами п.п.4.2, 9.3 Договору встановлено зобов'язання Покупця провести розрахунок за товар на протязі 15 банківських після його отримання.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 167 351,49 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Заперечення відповідача наведені в його усних поясненнях (проведення розрахунку готівковими коштами та поставка товару відповідачу в рахунок погашення заборгованості) оцінюються судом критично, оскільки є юридично неспроможним та не підтверджується жодним доказом.

При цьому суд зазначає, що умовами п.9.2 Договору дійсно передбачалась можливість проведення розрахунку відповідачем готівкою в касу позивача, однак відповідачем не надано належного та допустимого доказу на підтвердження вказаного факту, яким могла б бути квитанція до прибуткового касового ордеру.

Також не підтверджена жодним первинним бухгалтерським документом господарська операція по передачі товарно-матеріальних цінностей відповідачем позивачу.

Суд зазначає, що відповідачем в судовому засіданні власне навіть і не заперечується відсутність у нього таких доказів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

При розподілі судового збору суд також враховує положення, яке міститься в п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" згідно якого сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В даному випадку позивачу слід повернути 00,19 грн. надмірно сплаченого судового збору виходячи з того, що ціна позову при зверненні до суду визначена в сумі 167 351,49 грн., розмір сплаченого судового збору повинен становити 3 347,03 грн., а сплачено 3 347,22 грн. (квитанція № 102427.34.1 від 02.10.2013 року).

Повертаючи судовий збір позивачу судом враховано положення п.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відповідно до якого питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до Державного бюджету України.

28.11.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 48, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-паркет", вул.Довженка, 101А, м.Козятин, Вінницька область, 22100 (ідентифікаційний код - 37926591) 167 351 грн. 49 коп. боргу та 3 347 грн. 03 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Атлант - паркет", вул.Довженка, 101А, м.Козятин, Вінницька область, 22100 (ідентифікаційний код - 37926591) судовий збір в розмірі 00 грн. 19 коп. , сплачений згідно квитанції № 102427.34.1 від 02.10.2013 року.

5. Дане рішення є підставою для повернення із Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Атлант - паркет", вул. Довженка, 101А, м.Козятин, Вінницька область, 22100 (ідентифікаційний код - 37926591) судового збору в розмірі 00 грн. 19 коп. , сплаченого згідно квитанції № 102427.34.1 від 02.10.2013 року. Оригінал квитанції № 102427.34.1 від 02.10.2013 року знаходиться в матеріалах справи 902/1385/13 (а.с.8, т.1).

Повне рішення складено 28 листопада 2013 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.