Постанова

від 11.11.2013 по справі 812/5740/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

5

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2013 року Справа № 812/5740/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Качуріної Л.С.

при секретарі Якимчук В.В.

в присутності сторін:

представник позивача: Шкода Н.О., довіреність №8 від 04.09.12.;

відповідач: не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми фінансової санкції у розмірі 1700,00грн., -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми фінансової санкції у розмірі 1700,00грн.

Позовні вимоги позивачем мотивовані тим, що 19 квітня 2013 року на фасадній стороні магазину відповідача, що по АДРЕСА_2, було зафіксовано ознаки порушення частини 2 ст.22 Закону України «Про рекламу», а саме, розміщення реклами алкогольних напоїв засобами зовнішньої реклами, про що був складений протокол №33 від 19.04.2013 року. Рішенням №33 від 19.04.2013 року було розпочато справу про порушення законодавства України про рекламу, розгляд якої був призначений на 13.05.2013 року, та на адресу відповідача 26.04.2013 року був направлений рекомендований лист №851/2-5/4 про надання документів, що підтверджують вартість реклами, копію свідоцтва про державну реєстрацію як суб'єкта господарювання. Але на засідання з розгляду зазначеної справи відповідач не з'явився, запитуваних документів не надав, клопотань про перенесення терміну розгляду справи не заявив, про що був складений протокол №33 від 13.05.2013 року. За порушення п.6 ст.27 Закону «Про рекламу», яке виявилося в ненаданні інформації щодо вартості розповсюджуваної реклами, рішенням на відповідача накладений штраф у розмірі 1700 грн., яке було надіслано відповідачу, але штраф не сплачений.

Відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем перевірка була проведена без направлення повідомлення про перевірку за 10 днів до початку перевірки. 19.04.2013 року позивачем було здійснено перевірку магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», що належить на праві власності громадянці ОСОБА_3, у даному приміщенні здійснюють господарську діяльність два підприємця: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 та фізична особа-підприємець ОСОБА_4. Перевірку було здійснено ФОП ОСОБА_4, порушень не виявили, а ФОП ОСОБА_2 не перевіряли. Запису в журналі перевірок не здійснювали. Акт за результатами перевірки не складали і примірник акту йому не надавали. Протокол про порушення законодавства про рекламу складено з порушенням вимог п.2.1, 2.2, 2.6, 2.7 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі і послуг №310 від 07.03.2012 року. Рішенням позивача №033 від 13.05.2013 року на нього накладене адміністративне стягнення в розмірі 479,25 грн., а за адміністративним позовом стягується 1700 грн. Фотофіксація порушення була виконана позивачем без залучення понятих, при цьому позивачем фото виготовлене низької якості і не доводить наявності реклами на магазині.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивачем є Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області (Держспоживінспекція у Луганській області), вул. Тімірязева, 50, м. Луганськ.

Відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2, зареєстрований виконавчим комітетом Стахановської міської ради Луганської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно Ліцензії НОМЕР_2 відповідач має право здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями, господарську діяльність в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_2 здійснює відповідно до договору про співробітництво та організацію взаємодії від 01.01.2012 року, укладеним з ФОП ОСОБА_4

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про рекламу» (далі - Закон) контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами; Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції; Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності; Міністерство фінансів України - щодо реклами державних цінних паперів; Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку; спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань містобудування та архітектури - щодо спорудження житлового будинку.

Наведена норма свідчить, що позивач - Інспекція з питань захисту прав споживачів у Луганській області належить до категорії суб'єктів, уповноважених здійснювати контроль за дотриманням законодавства про рекламу в межах визначених законодавством повноважень.

Особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону, що передбачено ч.1 ст.27 Закону України «Про рекламу».

Таким чином, закон передбачає встановлення вини позивача в порушенні порядку розповсюдження реклами.

Відповідач вказує на те, що ніякої реклами алкоголю на магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» в м. Стаханові ним не розміщувалось, вказана реклама не розповсюджувалась, також позивачем не встановлено, що відповідач є замовником вказаної реклами.

В обґрунтування підстав для винесення рішення №033 від 13.05.2013 року про накладення на відповідача штрафу в сумі 1700,00 грн. позивачем зазначені наступні обставини.

19.04.2013 року на фасадній стороні магазину відповідача по АДРЕСА_2, було зафіксовано ознаки порушення частини 2 ст.22 Закону України «Про рекламу» у вигляді розміщення реклами алкогольних напоїв засобами зовнішньої реклами, про що був складений протокол №33 від 19.04.2013 року. Рішенням №33 від 19.04.2013 року за даним фактом було розпочато справу, розгляд якої був призначений на 13.05.2013 року, про що повідомили відповідача.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про рекламу», розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Але засобами зовнішньої реклами реклама алкогольних напоїв заборонена, така заборона міститься в частині 2 ст.22 Закону України «Про рекламу».

Проте, з огляду на досліджені у справі обставини суд не погоджується з вимогами позивача, як з такими, що не засновані на доказах.

Вирішуючи дану справу суд виходить з наступного, 13.04.2011 року Указом Президента України №465/2011 затверджено «Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів». Згідно пункту 1 цього Положення Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України.

Згідно «Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.11.2011 №206, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 листопада 2011 року за №1337/20075 (далі - Положення), територіальними органами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів є інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1023 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях мають право, зокрема, давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг. Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів

7 березня 2012 року Міністерство економічного розвитку і торгівлі України наказом №310 затвердило «Порядок проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг» (далі - Порядок), який визначає механізм здійснення державного контролю посадовими особами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів за додержанням законодавства про захист прав споживачів суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, крім Держспоживінспекції в Автономній Республіці Крим.

Відповідно до пункту 1.4 Порядку перевірки діяльності суб'єктів господарювання проводяться з метою контролю стану дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію. Органи з питань захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення планових та позапланових перевірок. Звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства є підставою для проведення позапланової перевірки. Позапланова перевірка у цьому разі здійснюється за наявності згоди Держспоживінспекції України на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю.

Відповідно пункту 3.1 Порядку за результатами проведеної перевірки посадовими особами в разі виявлення порушень вимог законодавства складається акт.

Акт складається у двох примірниках (перший залишається в органі, який провів перевірку; другий передається під підпис суб'єкту господарювання, діяльність якого перевірялася) в якому повинні бути зазначені нормативно-правові акти чи нормативні документи, вимоги яких порушені, їх повне найменування та реєстраційний номер. Зміст порушення повинен бути конкретизований та викладений відповідно до норм законодавства. Довільне викладення або трактування вимог нормативно-правових актів та документів не допускається. Опис порушень закінчується аргументованими висновками з посиланням на відповідні законодавчі, нормативно-правові акти та нормативні документи (пункти 3,2; 3.3 Порядку).

Суд установив, що позивач, направлення на перевірку відповідачу не надавав, перевіряючій запис в журналі перевірок відповідача не здійснював. Акт за результатами перевірки не складав, примірник акту відповідачу не надавав.

Згідно підпункту 4.1.1. пункту 4.1 Порядку за результатами перевірки відповідно до виявлених порушень посадовими особами, які проводили перевірку, приймаються рішення про складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення. Протокол про вчинення адміністративного правопорушення складається в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Статтею 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) визначено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення (статті 42-2 «заготівля, переробка або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції», 156 «порушення правил торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами», 164-6 «демонстрування і розповсюдження фільмів без державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів», 164-7 «порушення умов розповсюдження і демонстрування фільмів, передбачених державним посвідченням на право розповсюдження і демонстрування фільмів»).

В той же час, Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає відповідальності за порушення законодавства про рекламу.

Крім того, відповідно до ст. 244-2 КУпАП центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства про захист прав громадян-споживачів (статті 155, 1552, частина друга статті 156, статті 156-1, 156-2, 156-3, 167 - стосовно правопорушень під час реалізації продукції промисловими підприємствами громадянам-споживачам (крім правопорушень щодо лікарських засобів та порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), стаття 168-1 (крім правопорушень щодо лікарських засобів та порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), стаття 168-2, стаття 170 - стосовно правопорушень під час транспортування, зберігання і використання продукції, призначеної для реалізації громадянам-споживачам (крім правопорушень щодо лікарських засобів та порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), стаття 170-1 - щодо правопорушень під час реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг громадянам-споживачам, стаття 172 - стосовно порушень на підприємствах (в організаціях) торгівлі, громадського харчування, сфери послуг і громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю, стаття 188-2).

Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

- керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, його заступники, а також інші уповноважені керівником посадові особи цього органу;

- керівник органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у справах захисту прав споживачів та його заступники.

Відповідно до пункту 9 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693, підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Отже, з урахуванням досліджених норм чинного законодавства України випливає, що відсутнє правове урегулювання процедури складання протоколів про адміністративні правопорушення та про порушення законодавства про рекламу уповноваженими на те особами Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Відповідно до ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Отже, з урахуванням аналізу наведених норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення за порушення законодавства про рекламу ані КУпАП ані іншими законами України не визначений.

Протокол №33 від 19.04.2013 року, складений позивачем за фактом фіксації ознак порушення ч.2 ст.22 Закону України «Про рекламу», а також рішення №033 від 13.05.2013 року, що прийняте за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення, не відповідають порядку складання протоколів про адміністративне правопорушення та порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, що передбачений КУпАП.

В той же час, статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Це означає, що акт чи рішення державного обо іншого органу управління повинен бути прийнятий в межах компетенції відповідного органу, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб, відповідати вимогам діючого законодавства і бути прийнятним у формі та порядку, визначеному законом.

За таких обставин суд дійшов висновку що позивач не навів доказів, що обґрунтовують його вимоги згідно з чинним законодавством, тому заявлені ним вимоги задоволенню не підлягають.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору у відповідних розмірах встановлюються - за найменування документа і дії, за яку справляється судовий збір.

Так, п. п. 1 п. 3 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання адміністративного позову немайнового характеру - 0,03 розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи, що на час розгляду справи судовий збір позивачем не сплачено, суд вважає за необхідне стягнути з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області на користь Державного бюджету України судовий збір за подання позову майнового характеру судові у розмірі 114,70 грн.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми фінансової санкції у розмірі 1700,00грн. відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області (91021, м. Луганськ, вул. Тімірязєва,50, код ЄДРПОУ 37991168) на користь Державного бюджету України судовий збір за подання позову майнового характеру у сумі в розмірі 114,70 (сто чотирнацять грн. 70 коп.) шляхом перерахування коштів УДКСУ у м. Луганську на р/р 31213206784006, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37991503, банк отримувача ГУДКСУ у Луганській області, код банку отримувача (МФО) 804013, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 18 листопада 2013 року.

Суддя Л.С. Качуріна