Рішення

від 28.11.2013 по справі 300/468/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого судді: Бондаренка Ю.О.,

суддів: Собослой Г.Г., Куцина М.М.,

при секретарі: Чейпеш С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області на рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

В травні 2013 року Прокурор Воловецького району Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області звернувся до суду з позовом до Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області, ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділ Держземагенства у Воловецькому районі Закарпатської області, посилаючись на те, що розпорядженням голови Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області №81 від 10.03.2010 року надано дозвіл ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1887 га. у власність за межами населених пунктів на території Розтоцької сільської ради Воловецького району для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_1 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розпорядженням голови Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області №442 від 02.12.2010 року передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,1887 га. за межами населеного пункту на території Розтоцької сільської ради Воловецького району.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 04.01.2013 року було встановлено, що розпорядження голови Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області №81 від 10.03.2010 року та №442 від 02.12.2010 року, прийняте поза межами його повноважень та з порушенням ст. 38, 39 ЗК України .

Вказуючи на те, що спірним розпорядженням порушуються інтереси держави, прокурор просив: скасувати розпорядження голови Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області №81 від 10.03.2010 року «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» та розпорядження голови Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області №442 від 02.12.2010 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність земельної ділянки»; визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №100159 від 31.01.2011 року, виданий на ім'я ОСОБА_1, мешканця АДРЕСА_1, загальною площею 0,1887 га., кадастровий номер 2121585000:04:001:0001 та зобов'язати відділ Держземагенства у Воловецькому районі скасувати державну реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1887 га., серії ЯЛ №100159 від 31.01.2011 року, виданий на ім'я ОСОБА_1.

Ухвалою Воловецького районного суду Закарпатської області від 15 липня 2013 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ОСОБА_2 (а.с.54).

Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2013 року в задоволені позовних вимог Прокурора Воловецького району Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду заступник прокурора області подав апеляційну скаргу на рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2013 року, якою просить скасувати рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2013 року в зв'язку з порушеннями норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Як підставу для задоволення апеляційної скарги, апелянт вказує на порушення судом ст. 122 ЗК України та п.12 Перехідних положень, відповідно до яких розпорядження підлягає скасуванню оскільки видано органом, який не був уповноважений передавати земельну ділянку, що знаходиться за межами населеного пункту, для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

У відповідності до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За вимогами ст.ст.213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи і сторонами не оспорено, що розпорядженням голови Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області №81 від 10.03.2010 року надано дозвіл ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1887 га. за межами населеного пункту на території Розтоцької сільської ради Воловецького району для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а.с.11). Розпорядженням голови Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області №442 від 02.12.2010 року затверджено проект із землеустрою та передано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1887 га. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розміщена за межами населеного пункту (с. Перехресний, 3«а») на території Розтоцької сільської ради Воловецького району для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а.с.10). 31січня 2011 року ОСОБА_1 отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1887 га., серії ЯЛ №100159 (а.с.6-7). 27 серпня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки (а.с.75-77).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка площею 0,1887 га. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розміщена за межами населеного пункту на території Розтоцької сільської ради Воловецького району, передана у власність ОСОБА_1 в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянам, відповідними органами виконавчої влади, до компетенції яких входить розпорядження земельними ділянками в тому числі за межами населених пунктів, до їх розмежування, передбачених у п.«в» ч.3 ст.116 та ст.118 ЗК України та відповідно до ст.118 ЗК України та п.12 Перехідних положень ЗК України, якими є відповідні районні, Київська чи Севастопольська міська державні адміністрації. Оскільки оспорюванний державний акт є похідним від вказаних розпоряджень відповідача, то останній також не може бути визнаний недійсним і скасованим. В свою чергу договір купівлі-продажу земельної ділянки, не може бути скасований так-як права третіх осіб на повернення майна не підлягають захистові шляхом задоволення позову до набувача майна з використанням механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України.

Проте погодитися з таким висновком неможливо, оскільки суд дійшов його без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав сторін та з порушенням норм матеріального права.

Правовідносини що виникли між сторонами регулюються земельним законодавством України, яке діяло на час прийняття оскаржуваного рішення.

Так, відповідно до п.«г», ч.1, ст.121 ЗК України, в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Статтею 38 Земельного кодексу України визначалось, що до земель житлової та громадської забудови, належать земельні ділянки в межах населених пунктів , які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Тобто законодавством передбачало можливість надавати земельну ділянку громадянам для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд лише в межах населених пунктів - в селах, селищах та містах.

За таких обставин голова Воловецької РДА діяв з порушенням ст.19 Конституції України відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України .

За приписами ст.ст.13, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 316, 321, 325, 328, 373, 386 ЦК України, ст.ст.78, 81, 90, 152, 153 ЗК України, право власності на землю набувається громадянами та реалізується державою відповідно до закону, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, лише набуте у законний спосіб право підлягає захисту.

Акти органів місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку, відповідні рішення органів місцевого самоврядування, а також акти, якими порушуються права щодо володіння, користування чи розпорядження земельними ділянками, визнаються недійсними, скасовуються судом (ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» п.«г» ч.3 ст.152, ч.1 ст.155 ЗК України).

За таких обставин вимога прокурора про скасування розпоряджень є обґрунтованою і підлягала до задоволення.

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки (пункт 2).

Незаконні розпорядження не можуть бути підставою для видачі державного акту.

Суд першої інстанції на дані обставини та норми закону уваги не звернув, а тому дійшов помилкового висновку про недоведеність позову прокурора в частині вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Воловецької районної державної адміністрації та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку.

Що стосується вимоги про зобов'язання про скасування державної реєстрації не підлягає до задоволення, оскільки спір вирішується між сторонами, які відповідно до ст.30 ЦПК України є позивач і відповідач. Виходячи з наведеного позовні вимоги до третьої особи не ставляться. Більше того відділ Держземагентсва не проводить скасування державної реєстрації прав.

Невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, відповідно до п.3 та 4 ч.1 ст.309 ЦПК України , є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалення нового рішення про задоволення позову прокурора щодо визнання незаконним і скасування розпорядження голови Воловецької РДА та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.88, 209, 218, 303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

р і ш и л а :

Апеляційну скаргу задоволити частково.

Рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2013 року, - скасувати, по справі ухвалити нове рішення, яким позов прокурора Воловецького району задоволити частково.

Визнати незаконним і скасувати розпорядження голови Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області №81 від 10.03.2010 року «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» та розпорядження голови Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області №442 від 02.12.2010 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність земельної ділянки».

Визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №100159 від 31.01.2011 року, виданий на ім'я ОСОБА_1

В задоволені решти позовних вимог, - відмовити .

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді