Постанова

від 27.11.2013 по справі 910/15497/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2013 р. Справа№ 910/15497/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Зеленіна В.О.

Мальченко А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Жесткова А.А. - дов. № 69 від 15.11.2013р.

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «КОРОВАЙ» на рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2013р. (повний текст підписано 27.09.2013р.)

у справі № 910/15497/13 (суддя Чинчин О.В. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-

комерційна фірма «Кам'яний дім»

до Публічного акціонерного товариства «КОРОВАЙ»

про стягнення 43 698, 88 грн.

В судовому засіданні 27.11.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Кам'яний дім» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «КОРОВАЙ» про стягнення 43 698, 88 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 128/14060 від 28.11.2011р., а саме щодо повної та своєчасної оплати товару, а тому просив суд стягнути з відповідача 40 436, 65 грн. заборгованості, 3 262, 23 грн. пені та судовий збір у розмірі 1 720, 50 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.09.2013р. у справі № 910/15497/13 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «КОРОВАЙ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Кам'яний дім» 43 698, 88 грн., з яких: 40 436, 65 грн. сума основної заборгованості, 3 262, 23 грн. - пеня. Стягнуто судовий збір у розмірі 1 720, 50 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 25.09.2013р. у справі № 910/15497/13 скасувати.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції не з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного та повного розгляду справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «КОРОВАЙ» передано на розгляд судді Скрипці І.М.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2013р. для розгляду справи № 910/15497/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Зеленін В.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 27.11.2013р.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 27.11.2013р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 27.11.2013р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 148) , про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 28.11.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Кам'яний дім» (позивач, постачальник за договором) та Публічним акціонерним товариством «КОРОВАЙ» (відповідач, покупець за договором) укладено договір поставки № 128/14060, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар (пакувальний матеріал, пакування для кондитерських виробів), зазначений у специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

Згідно п. 2.1. договору ціна товару, що поставляється, встановлюється в гривнях. Узгодження цін на момент укладання договору проводиться на підставі специфікації.

Пунктом 4.2. договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 13.06.2012р.) поставка товару здійснюється постачальником за його рахунок за адресою: м. Луганськ, вул. Відродження, 5 на умовах DAP в інтерпретації терміну ІНКОТЕРМС 2010р. Поставка товару на інші адреси поставки, вказані в додатку № 2 до договору здійснюється на умовах FCA Франко перевізник (м. Луганськ, пров. Ленінський, 7, буд. 1А) в інтерпретації терміну ІНКОТЕРМС 2010р.

Відповідно до п. 4.3. договору датою поставки товару вважається день фактичної його передачі покупцю, що підтверджується підпиcанням уповноваженими представниками сторін товарно-транспортної накладної (акту приймання-передачі, накладної або іншого документа аналогічного змісту).

Покупець проводить оплату протягом 21 банківського дня з дня отримання товару на склад (п. 5.2. Договору).

Пунктом 6.4. договору сторони погодили, що за порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення оплати, за кожен день прострочення оплати.

Договір, згідно п. 9.1. (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.12.2012р.), вступає в силу з моменту його підписання та діє до 01.06.2013р.

Відповідно до умов договору сторонами підписано специфікацію від 28.11.2011р., згідно якої погоджено асортимент товару та ціни на нього (належним чином звірена копії якої наявна в матеріалах справи), яка є додатком № 1 до договору № 128/14060 від 28.11.2011р.

У додатку № 2 до договору № 128/14060 від 28.11.2011р. сторони погодили адреси та розрахункові реквізити філіалів ПАТ «КОРОВАЙ».

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки № 128/14060 від 28.11.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Кам'яний дім» поставило, а Публічне акціонерне товариство «КОРОВАЙ» через відповідні філії та їх відповідальних осіб в період з 22.11.2012р. по 13.02.2013р. отримало товар на загальну суму 68 790, 96 грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними:

- № 1751 від 22.11.2012р. на суму 5 667, 90 грн.;

- № 1790 від 26.11.2012р. на суму 9 857, 36 грн.;

- № 1978 від 12.12.2012р. на суму 950, 00 грн.;

- № 2044 від 18.12.2012р. на суму 19 875, 05 грн.;

- № 2121 від 25.12.2012р. на суму 6 003, 19 грн.;

- № 2142 від 26.12.2012р. на суму 8 495, 60 грн.;

- № 282 від 01.02.2013р. на суму 7 071, 36 грн.;

- № БК000000389 від 13.02.2013р. на суму 10 870, 50 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Місцевим господарським судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що поставлений товар був отриманий уповноваженими представниками відповідача, повноваження яких підтверджуються довіреностями № 4343 від 21.11.2012р., № 0837 від 26.11.2012р., № 0898 від 12.12.2012р., № 479 від 18.12.2012р., № 0945 від 25.12.2012р., 0957 від 26.12.2012р., № 40 від 01.02.2013р., № 055 від 13.02.2013р., належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

З вищенаведеного вбачається, що позивач поставив, а відповідач отримав

товар без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач за поставлений товар розрахунок належним чином не провів, лише частково оплатив отриманий товар на суму 28 354, 31 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи (а. с. 47-59).

Таким чином, на момент подання даного позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становила 40 436, 65 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою договір № 128/14060 від 28.11.2011р. є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.1. договору покупець проводить оплату протягом 21 банківського дня з дня отримання товару на склад.

Таким чином, строк виконання грошового зобов'язання по оплаті за даним договором на момент звернення позивача з позовом до суду настав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 40 436, 65 грн. є обґрунтованою, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованою, а тому такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 262, 23 грн. пені.

Пунктом 6.4. договору сторони погодили, що за порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення оплати, за кожен день прострочення оплати.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення 3 262, 23 грн. пені. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апелянта (відповідача) щодо скасування рішення суду у зв'язку з тим, що суд першої інстанції, приймаючи рішення, не надав йому можливості прийняти участь у справі та надати докази, оскільки не взяв до уваги заяву відповідача про перенесення слухання справи у зв'язку із знаходженням представника на лікарняному та клопотання про продовження строку розгляду справи, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Так, відповідач завчасно належним чином був повідомлений про призначення розгляду справи судом першої інстанції на 04.09.2013р. та про відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою сторін на 25.09.2013р., що підтверджується зворотніми повідомленнями про вручення відповідачеві поштових відправлень (а. с. 4, 75).

Будь-які заяви відповідача про перенесення слухання справи та клопотання про продовження строку розгляду справи в матеріалах справи відсутні.

Оскільки відповідач не надав суду відзив на позов з документальними запереченнями та жодного разу не направив свого представника в судові засідання, будь-яких обґрунтованих клопотань щодо неявки в суд не надав, місцевий господарський суд правомірно розглянув справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, не був позбавлений можливості прийняти участь в судових засіданнях та надати суду всі необхідні докази на підтримання своїх заперечень проти позовних вимог, а також користуватися наданими йому процесуальними правами, тому посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права є необґрунтованими.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що апелянтом не зазначено жодних заперечень щодо наявності заборгованості та її розміру, та не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування вимог позивача.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 25.09.2013р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «КОРОВАЙ» на рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2013р. у справі № 910/15497/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2013р. у справі № 910/15497/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/15497/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 28.11.2013р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді В.О. Зеленін

А.О. Мальченко