Постанова

від 23.10.2013 по справі 801/8381/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2013 р. (17 год. 46 хв.) Справа №801/8381/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря Богацької А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фірми «Квадрат і КО»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача: Соловйова І.В, довіреність б/н від 11.09.13р.;

від відповідача: не з'явився;

Суть спору: позивач - фірма «Квадрат і КО» звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим № 0004741502 щодо нарахування податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт) 3014010100 на суму 8941 грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2235 грн. 25 коп. застосованих за порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №68/97-ВР від 03.04.97 року (із змінами та доповненнями); визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим № 0009271502 від 10.06.2013 року щодо суми завищеного від'ємного значення податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт) у розмірі 140 грн. 00 коп. застосованих за порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 року (із змінами та доповненнями); визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим № 0009271502 від 10.06.2013 року щодо суми завищеного від'ємного значення податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт) у розмірі 10401 грн. 00 коп. застосованих за порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 року (із змінами та доповненнями).

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 15.02.2013 року по 21.02.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі, згідно наказу №586 від 13.02.2013 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фірми «Квадрат і КО» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з БВП «Строитель Плюс» (код ЄДРПОУ 31263808) за період лютий 2010 року, за результатами якої складений акт №1091 від 22.02.2013 року, яким встановлено порушення: 1. пп. 5.1, пп.5.2.1, п. 5.2, п.5.3.9 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 року №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97 року №283/97-ВР із змінами і доповненнями. 2. пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 року (із змінами і доповненнями).

Як зазначено у позовній заяві, за порушення пп. 5.1, пп.5.2.1, п. 5.2, п.5.3.9 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 року №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97 року №283/97-ВР із змінами і доповненнями, винесено податкове повідомлення-рішення №0002471501 від 12.03.2013 року, яким збільшено (донараховане) податок на прибуток на суму 13251,00 грн. (тринадцять тисяч двісті п'ятдесят одна грн. 00 коп.), та застосовані штрафні санкції на суму 3313,00 грн. (три тисячі триста тринадцять грн. 00 коп.). Вказане податкове повідомлення-рішення отримано платником податків 13.03.2013 року.

За порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 року (із змінами і доповненнями) винесено податкове повідомлення-рішення №0004741502 від 12.03.2013 року, яким збільшено (донараховане) податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт) на суму 8941,00 грн. (вісім тисяч двісті дев'ятсот сорок одна грн. 00 коп.), та застосовані штрафні санкції на суму 2235,25 грн. (дві тисячі двісті тридцять п'ять грн. 00 коп.). Вказане податкове повідомлення-рішення отримано платником податків 13.03.2013 року.

Позивач з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями не погодився та 23.03.2013 року подав до ДПС в АРК первинну скаргу. 15.04.2013 року отримав рішення про продовження строку розгляду первинної скарги №908/10/102-14 від 12.04.2013 року, а саме строк розгляду скарги було продовжено до 25.05.2013 року.

Позивач зазначає, що впродовж строку розгляду первинної скарги ДПС в АРК фірма «Квадрат і КО» отримала від ДПІ у м. Сімферополі лист №11041/10/22.1 від 17.05.2013 року про надання інформації та її документального підтвердження щодо взаємовідносин з БВП «Строитель Плюс».

Таким чином, як вказує позивач, ДПІ у м. Сімферополь АРК ДПС був складений другий акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з БВП «Строитель плюс» за №3114/22.1/25151585 від 23.05.2013 року висновком якого є: не підтверджені висновки попередньої перевірки (акт №1091/15.2/25151585 від 22.02.2013 року) в частині заниження податку на прибуток у сумі 13251,00 грн. Даною перевіркою підтверджені висновки попередньої перевірки в частині заниження податку на додану вартість у сумі 8941,00 (вісім тисяч дев'ятсот сорок одна грн.. 00 коп.) та встановлено завищення розміру від'ємного значення ПДВ у сумі 10401,00 (десять тисяч чотириста одна грн. 00 коп.) та розміру від'ємного значення ПДВ у сумі 140,00 грн. (сто сорок грн. 00 коп.).

У позовній заяві вказано, що 31.05.2013 року позивачем отримано від ДПС в АРК рішення про розгляд первинної скарги від 23.05.2013 року №1250/10/10.2-14, згідно з яким, керуючись ст. 55 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI, зі змінами і доповненнями, і пп. «а», «в», «г» п.14 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.11.12р. №1203, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.12.12р. за №2046/22358, Державна податкова служба в АР Крим посилаючись на акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з БВП «Строитель плюс» за №3114/22.1/25151585 від 23.05.2013 року залишає без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 23.03.2013 року №0004741502, прийняте стосовно фірми «Квадрат і КО»; скасовує податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 12.03.2013 року №0002471501, прийняте стосовно фірми «Квадрат і КО», а первинну скаргу - в інший частині не задовольняє; збільшує суму зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість за лютий 2010 року на 10541,00 (десять тисяч п'ятсот сорок одна грн. 00 коп.); зобов'язує ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС прийняти стосовно фірми «Квадрат і КО» податкове повідомлення-рішення за формою «В4» на вказану суму 10541,00 грн. (десять тисяч п'ятсот сорок одна грн. 00 коп.)

Як вказано у позовній заяві, 18.06.2013 року фірмою «Квадрат і КО» були отримані податкові повідомлення-рішення №0009271502 від 10.06.2013 року на суму 140,00 грн. за встановлене порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 року (із змінами та доповненнями) з посиланням на акт перевірки №1091/15.2/25151585 від 22.02.2013 року, але, як зазначає позивач, у цьому акті немає вищезазначеної суми, а також не вказано якої форми податкове повідомлення-рішення; №0009281502 від 10.06.2013 року на суму 10401,00 грн. за встановлене порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 року (із змінами та доповненнями) з посиланням на акт перевірки №1091/15.2/25151585 від 22.02.2013 року, але, як зазначає позивач, у цьому акті немає вищезазначеної суми, а також не вказано, якої форми податкове повідомлення-рішення.

Позивач вказує, що рішення про результати розгляду первинної скарги ДПС в АР Крим за №1250/10/1010.2-14 від 23.05.2013 року було направлено у ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС 24.05.2013 року, а податкові повідомлення-рішення були виписані 10.06.2013 року.

Не погодившись з рішенням про результати первинної скарги, фірма «Квадрат і КО» 10.06.2013 року подала скаргу в Міндоходів і зборів України, за результатами розгляду якої Міндоходів і зборів України залишило без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 12.03.2013 року №0004741502 та зазначило, що рішення прийняте за результатами розгляду скарги та податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 12.03.2013 року №0004741502 не підлягають адміністративному оскарженню, але з урахуванням строків давності можуть бути оскаржені до суду у порядку, визначеному чинним законодавством України.

З прийнятим рішенням фірма «Квадрат і КО» не погоджується з наступних підстав.

Підставами нарахування податкової недоїмки та штрафу і зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість стало посилання перевіряючих ДПІ у м. Сімферополі ДПС АР Крим внаслідок проведення господарських операцій, які мають ознаку «фіктивності» з постачальником БВП «Строитель плюс» у період з 22.01.2010 року по 31.03.2010 року щодо підряду на виконання робіт з ремонту нежитлових приміщень у жилому будинку по вул. Київська, б. 106, м. Сімферополь. Перевіряючі неправомірно, на думку позивача, зробили висновок про неправомірне віднесення фірмою «Квадрат і КО» до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг у сумі 19482,42 грн. Як зазначено позивачем, перевіряючий безпідставно знімає вищевказану суму з податкового кредиту і за даними перевірки сума, яка підлягає сплаті до бюджету склала 8941,00 грн. (10000,00-919,00-140,00). Перевіряючі мотивували неврахування податкового кредиту відсутністю фактичного здійснення господарських операцій та відсутністю належним чином оформленої документації.

Фірма «Квадрат і КО» зазначає, що у перевіряємому періоді фактично були проведені роботи щодо ремонту приміщення, яке знаходилось на правах оренди і додає усі документи щодо проведення господарських відносин з БВП «Строитель плюс».

Крім того, позивач вважає, що ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АРК не надано доказів, а так само не було встановлено судами фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання фірмою «Квадрат і КО» правочинів. Тобто, позивач вважає, що відповідачем не доведено, а судами не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у фірми «Квадрат і КО» чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визначення правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. А тому, на думку позивача, висновок ДПІ є тільки припущенням.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.08.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №801/8381/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судові засідання, які відбулись 11.09.13р., 19.09.13р, 09.10.13р., 23.10.13р. відповідач явку свого представника не забезпечив, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів та заперечень на адміністративний позов не надав.

В судовому засіданні 23.10.13р. представником позивача надана заява, в якій він зазначив, що в позові помилково зазначено назву позивача Фірма «Квадра і Ко» замість вірного - Фірма «Квадрат і КО», у зв'язку чим позивач просить належним позивачем вважати Фірму «Квадрат і КО». Також в заяві зазначено, що в позові помилково вказаний номер повідомлення-рішення від 10.06.13р. на суму 10401,00 грн. - 0009271502, замість вірного номера 0009281502 (а.с.211).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Фірма «Квадрат і КО» має статус юридичної особи з 11.05.1998 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 436942, виданим виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим (а.с. 108) та Статутом Фірми «Квадрат і КО», який зареєстровно Виконавчим комітетом Київської районої ради міста Сімферополя 11.05.98р. відповідно до розпорядження №02.1-7/144-3 (а.с. 126-136).

Фірма «Квадрат і КО» включена до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України згідно довідки Головного управління статистики в АР Крим №09/2-44 від 15.01.2001 року. Згідно цієї ж довідки основними видами діяльності фірми «Квадрат і КО» є: оптова торгівля недержавних організацій, окрім споживчої кооперації; роздрібна торгівля недержавних організацій, окрім споживчої кооперації; оптова торгівля цукром; роздрібна торгівля у неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту (а.с. 200).

Судом встановлено, що фірма «Квадрат і КО» взята на облік як платник податків у Державної податкової інспекції в Київському районі м. Сімферополя з 14.05.98р., що підтверджено довідкою ДПІ в Київському районі м. Сімферополя №7332 від 29.11.99р. (а.с. 110), а також є платником податку на додану вартість з 19.05.98р., що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 00854485 серії НВ №533224 (а.с. 109).

Таким чином, судом встановлено, що фірма «Квадрат і КО» є суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що згідно наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 13.02.2013 року № 586 Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фірми «Квадрат і КО» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з БВП «Строитель Плюс» (код ЄДРПОУ 31263808) за період лютий 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки №1091/15.2/25151585 від 22.02.13р. (а.с. 12-27).

Згідно акту, перевірка проводилася в період з 15.02.2013 року по 21.02.2013 року.

Судом встановлено, що при проведенні перевірки використана інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем: АРМ «Облік платників»; АРМ «Бест Звіт»; АРМ «ТАХ»; АС «Аудит»; АІС «Облік податків та платежів»;АІС «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України».

Документи, які було використано при перевірці зазначено у п.2.10 акту, а саме: податкова декларація з ПДВ за лютий 2010 року №25807 від 22.03.2010 року з додатками до неї; декларація з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року від 11.05.2010 №76052; акт від 11.04.2012 року №37/22/31263808 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Будівельно-виробничого підприємства «Строитель плюс» код за ЄДРПОУ 31263808 з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року».

Відповідно до вказаного акту, аналізом фінансово-господарської діяльності платника податків встановлено ознаки фіктивності, передбачені ст. 55-1 Господарського кодексу України. Вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням) тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

Звіркою БВП «Строитель плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808) встановлено порушення ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання БВП «Строитель плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808) до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.; звіркою БВП «Строитель плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808) встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.; звіркою БВП «Строитель плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808) не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.01.09р. по 31.03.12р. з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків (а.с. 14-15).

Таким чином, відповідно до висновків акту №1091/15.2/25151585 від 22.02.2013 року, перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. пп. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, п.5.3.9 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 року №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97 року №283/97-ВР із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 13251 грн., у тому числі по періодах: 1 квартал 2010 року 13251 грн.;

2. пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 року із змінами і доповненнями, заниження ПДВ до сплати в бюджет у сумі 8941 грн., в тому числі: лютий 2010 року - 8941 грн.

Висновки вищевказаного акту перевірки були покладені в основу податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС: №0002471501 від 12.03.2013 року, яким збільшено (донараховано) податок на прибуток на суму 13251,00 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 3313,00 грн. (а.с. 30); №0004741502 від 12.03.2013 року, яким збільшено (донараховане) податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт) на суму 8941,00 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 2235,25 грн.(а.с. 28).

Позивач з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями не погодився та оскаржив їх до ДПС в АРК (а.с. 32-36).

Фірма «Квадрат і КО» у відповідь на скаргу отримала рішення №908/10/102-14 від 12.04.2013 року про продовження строку розгляду первинної скарги, яким строк розгляду скарги було продовжено до 24.05.2013 року (а.с. 38).

Впродовж строку розгляду первинної скарги ДПС в АРК фірма «Квадрат і КО» отримала від ДПІ у м. Сімферополі лист №11041/10/22.1 від 17.05.2013 року про надання інформації та її документального підтвердження щодо взаємовідносин з БВП «Строитель Плюс» (а.с.39).

Отримання запиту підтверджується конвертом (а.с.40).

23.05.2013 року ДПІ у м. Сімферополь ДПС АР Крим був складений другий акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з БВП «Строитель плюс» за №3114/22.1/25151585, висновком якого є: не підтверджені висновки попередньої перевірки (акт №1091/15.2/25151585 від 22.02.2013 року) в частині заниження податку на прибуток у сумі 13251,00 грн.; даною перевіркою підтверджені висновки попередньої перевірки (акт №1091/15.2/25151585 від 22.02.2013 року) в частині заниження податку на додану вартість у сумі 8941,00, а саме: - пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5, п. 7.4, пп. 7.7.1, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 року (із змінами і доповненнями), перевіркою за період лютий 2010 року встановлено завищення розміру від'ємного значення ПДВ (рядок 21 Декларації з ПДВ) у сумі 10401,00 грн. та розміру від'ємного значення ПДВ (рядок 24 Декларації з ПДВ) у сумі 140,00 грн.; підлягає донарахуванню податок на додану вартість за період лютий 2010 року у сумі 8941,00 грн.(а.с.41-50)

Судом встановлено, що позивачем отримано від ДПС в АРК рішення про розгляд первинної скарги від 23.05.2013 року №1250/10/10.2-14, згідно з яким Державна податкова служба в АР Крим залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 12.03.2013 року №0004741502, прийняте стосовно фірми «Квадрат і КО»; скасовує податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 12.03.2013 року №0002471501, прийняте стосовно фірми «Квадрат і КО», а первинну скаргу - в іншій частині не задовольнила; збільшила суму зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість за лютий 2010 року на 10541,00 та зобов'язала ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС прийняти стосовно фірми «Квадрат і КО» податкове повідомлення-рішення за формою «В4» на вказану суму (а.с.51-58).

Судом встановлено, що фірмою «Квадрат і КО» були отримані податкові повідомлення-рішення №0009271502 від 10.06.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за люти 2010 року на суму 140,00 грн. за встановлене порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 року (із змінами та доповненнями) на підставі акту перевірки №1091/15.2/25151585 від 22.02.2013 року; №0009281502 від 10.06.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за лютий 2010 року на 10401,00 грн. за встановлене порушення пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 року (із змінами та доповненнями) на підставі акту перевірки №1091/15.2/25151585 від 22.02.2013 року(а.с. 60-61).

Не погодившись з рішенням про результати первинної скарги, фірма «Квадрат і КО» 10.06.2013 року надіслала скаргу в Міндоходів і зборів України (а.с. 62-65).

Судом встановлено, що за результатами розгляду скарги Міндоходів і зборів України прийняло рішення №5897/6/99-99-10-01-15 від 01.07.2013 року, яким залишило без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 12.03.2013 року №0004741502 та зазначило, що рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, та податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 12.03.2013 року №0004741502 не підлягають адміністративному оскарженню, але з урахуванням строків давності можуть бути оскаржені до суду у порядку, визначеному чинним законодавством України (а.с. 67-69).

Позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги фірми «Квадрат і КО» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність податкових повідомлень-рішень відповідача від 12.03.13р. № 0004741502 та №0009271502, від 10.06.13р. №0009281502, суд встановив наступне.

Відповідачем в п. 3.1.2 акту перевірки № 1091/15.2/25151585 від 22.02.13р. зазначається, що при перевірці повноти визначення валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.01.2010 по 31.03.2010 року по взаємовідносинам з БВП «Строитель плюс» встановлено їх завищення всього у сумі 53006 грн.

Судом встановлено, що підставою для такого висновку стало те, що позивач у період з 01.01.2010 по 31.03.2010 року, мав взаємовідносини з підприємством-постачальником БВП «Строитель плюс», який, на думку ДПІ, має ознаки фіктивності та дії якого спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Як зазначає ДПІ будь-які документи, (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто необхідною умовою для віднесення сум до складу валових витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Однак, враховуючи матеріали зустрічних перевірок, ДПІ вважає, що фірмою «Квадрат і КО» не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальника БВП «Строитель плюс». Тобто, позивачем безпідставно сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит по податковим накладним, виписаним на придбання чи продаж товарів (робіт, послуг), які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки, на думку ДПІ, ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих.

В акті перевірки № 1091/15.2/25151585 від 22.02.13р. зазначено, що всі суб'єкти господарювання працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки й учасники якого обізнані стосовно один одного. Факт сплати коштів, на думку ДПІ, на адресу контрагентів не є безумовним підтвердженням того, що поставка мала місце та надані для перевірки первинні документи складені без наміру створити реальні правові наслідки.

Таким чином, перевіркою встановлено, що на порушення пп. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, п. 5.3.9, пп. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР із змінами і доповненнями, підприємство до складу скоригованих валових витрат неправомірно віднесено вартість товарів, робіт, послуг за 1 квартал 2010 року на загальну суму 53006 грн.

ДПІ у п. 3.2.2 акту перевірки № 1091/15.2/25151585 від 22.02.13р. встановлено завищення податкового кредиту фірмою «Квадрат і КО» в деклараціях з податку на додану вартість за лютий 2010 року всього у сумі 19482грн. на підставі наступного.

Контрагент позивача БВП «Строитель плюс», як зазначає ДПІ зареєстровано з подальшою передачею в управління підставним особам та таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізувати повноваження, всупереч інтересам держави та з порушенням норм чинного законодавства, з метою ухилення від сплати податків, оскільки особи, які здійснювали господарську діяльність від імені БВП «Строитель плюс» усвідомлювали протиправність своїх дій, свідомо приховували своє місцезнаходження та не сплачували податки, як це передбачено чинним законодавством України. Оскільки керівники не здійснювали від імені БВП «Строитель плюс» безпосередньої самостійної діяльності, направленої на отримання прибутку, то дану діяльність не можливо вважати підприємницькою. Первинна документація позивача із реквізитами фіктивних підприємств, на думку ДПІ, не відповідає вимогам законів України, так як складена і підписана особами, не уповноваженими на це та не наділеними правоздатністю щодо діяльності вказаних юридичних осіб.

Таким чином, ДПІ в акті перевірки №1091/15.2/25151585 від 22.02.2013 року приходить до висновку, що усі операції купівлі-продажу за БВП «Строитель плюс» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Суд зазначає, що в основу всіх винесених контролюючим органом податкових повідомлень - рішень покладений акт перевірки №1091/15.2/25151585 від 22.02.2013 року, тоді як вказаним актом перевірки не були вставлені порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97р. (із змінами та доповненнями) та завищення позивачем розміру від'ємного значення ПДВ (рядок 21 Декларації з ПДВ) у сумі 10401,00 грн. та розміру від'ємного значення (рядок 24 Декларації з ПДВ) у сумі 140,00 грн.

Вказані висновки були викладені в Акті перевірки № 3114/22.1/25151585 від 23.05.13р.

Отже податкові повідомлення - рішення від 12.03.13р. № 0004741502 та №0009271502, від 10.06.13р. №0009281502 повинні були бути винесені контролюючим органом на підставі акту перевірки позивача №3114/22.1/25151585 від 23.05.2013 року.

Суд зазначає, що в п. 3.1.2 акту перевірки №3114/22.1/25151585 від 23.05.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фірми «Квадрат і КО» (код ЄДРПОУ 25151585) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з БВП «Строитель плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808) за лютий 2010 року» (а.с.41-50), який прийнято за результатами розгляду первинної скарги позивача, вказано, що даною перевіркою не підтверджені висновки попередньої перевірки (акт №1091/15.2/25151585 від 22.02.2013 року) в частині завищення валових витрат у сумі 53006 грн. Перевіркою встановлено, що вартість ремонтних робіт, які були проведені за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 106, не включені до складу валових витрат, так як приміщення знаходяться на правах оренди (а.с. 44).

Також, у п. 3.1.3 акту перевірки №3114/22.1/25151585 від 23.05.2013 року зазначено про непідтвердженість висновків попередньої перевірки (акт №1091/15.2/25151585 від 22.02.2013 року) в частині заниження податку на прибуток у сумі 13251 грн. У п.3.2.2 вказаного акту перевірки підтверджено висновки попередньої перевірки щодо завищення податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість всього у сумі 19482 грн. з цих самих підстав, що вказані у попередньому акті перевірки №1091/15.2/25151585 від 22.02.2013 року.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 86 ПК результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Згідно пунктам 3-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України 22.12.2010 № 984, зареєстрованим у Мінюсті України 12.01.2011 за № 34/18772, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Висновки акту перевірки №1091/15.2/25151585 від 22.02.13р. ґрунтуються на висновках акту від 11.04.12р. №37/22/31263808 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Будівельно-виробничого підприємства «Строитель плюс» код за ЄДРПОУ 31263808 з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року (а.с. 14).

Суд зазначає, що акти про неможливість проведення зустрічних перевірок, інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ГУ Міндоходів України, не можуть бути покладені в основу висновків про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

П. 5.2. Порядку також передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В той же час, акти про неможливість проведення зустрічних перевірок, інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ГУ Міндоходів України, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Досліджуючи документи на підтвердження реальності та товарності спірних господарських операцій, судом встановлено наступне.

Зважаючи на те, що перевірка позивача була проведена за лютий 2010 року та всі порушення виявлені саме за цей період, тобто у період, коли норми Податкового кодексу України не набрали чинності, суд вважає необхідним застосовувати норми законодавства, що діяли у період виникнення спірних правовідносин.

Так відповідно до абз. 1 ч. 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» Перехідних положень Податкового кодексу України Розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Таким чином, до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2011 року, суд застосовує норми Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом пп. 5.2.1 п. 5.2 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Тобто, підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.99р. зі змінами та доповненнями (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, мається на увазі саме необхідність використання товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності платника податків, який формує відповідні витрати та податковий кредит.

Відповідно до типового договору №318/1 оренди нежитлових приміщень та індивідуально визначеного майна, яке належить к комунальної власності м. Сімферополя від 22.12.2009 року Комунальне підприємство житлово-експлуатаційне об'єднання Залізничного району м. Сімферополя (далі - орендодавець) в особі начальника Калінчука Андрія Михайловича, який діє на підставі статуту з однієї сторони та фірма «Квадрат і КО» (далі-орендар) в особі директора Щепетильника Ігора Анатолійовича, який діє на підставі статуту з іншої сторони уклали договір про наступне: орендодавець на підставі рішення голови Залізничної районної ради м. Сімферополя №541 від 22.12.2009 року передає в оренду, а орендар приймає у строкове користування (оренду) індивідуально визначене майно, нежитлові приміщення, розташовані за адресою м. Сімферополь, вул. Київська, б. 106 у цокольному поверсі площею 139,22 кв.м., що знаходяться на балансі КП ЖЕО Залізничного району, вартість визначена згідно акту оцінки від серпня 2009 року та складає 355760 грн. Приміщення передаються в оренду для використання під розміщення складу.

Згідно вказаного договору орендна плата за договором визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 року №786, зі змінами та доповненнями,та складає без ПДВ за перший місяць оренди 3648,32 грн.

Договір укладено на строк дванадцять місяців та діє з 21.12.2009 року по 21.12.2010 року включно. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками (а.с. 71-74).

Судом досліджено акт прийому-передачи орендованого приміщення від 22.01.2010 року, відповідно до якого орендодавець в особі КП ЖЕО Залізничного району, начальника ЖЕУ №1 Бойко І.К. з одного боку та орендаря Щепетильника І.А. фірма «Квадрат і КО» з іншого боку склали цей акт про те, що приміщення, яке розташоване за адресою вул. Київська, 106 загальною площею 139,22 кв. м. (цоколь) передано в оренду (а.с. 75).

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Залізничної районної ради м. Сімферополя АР Крим №426 від 28.12.2010 року договір оренди нежитлового приміщення (цоколь) площею 139,22 кв.м, розташованого по вул. Київська, 106 продовжено фірмі «Квадрат і КО» для розміщення складу терміном на 12 місяців (а.с. 70).

Відповідно до договору № 67 підряду на виконання робіт з ремонту нежитлових приміщень загальною площею 139,22 кв. м (цоколь) у жилому будинку по вул. Київська, б. 106 у м. Сімферополі від 22.01.2010 року фірма «Квадрат і КО» (далі замовник) в особі директора Щепетильника І.А. та БВП «Строитель плюс» (далі підрядник) в особі директора Трещової О.Р. з іншого боку уклали цей договір про наступне: підрядник зобов'язується у межах договірної ціни виконати та здати замовнику роботи з ремонту нежитлових приміщень загальною площею 139,22 грн. кв.м. (цоколь) у жилому будинку по вул. Київська, 106, а замовник зобов'язується надати фронт робіт та своєчасно фінансувати роботи, прийняти виконані роботи та сплатити їх. Сума договору складає 116894,40 грн. з врахуванням ПДВ. Договірна ціна корегується при зміні складу та об'єму робіт. Договір набирає сили з моменту підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань. Здача-прийом робіт здійснюється у відповідності з актами КБ-2 та КБ-3. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками (а.с. 79).

Судом встановлено, що для проведення ремонтних робіт БВП «Строитель плюс» було складено дефектний акт, який містить усі дефекти приміщення, що необхідно відремонтувати (а.с.84-86).

Суд зазначає, що директором фірми «Квадрат і КО» узгоджено проведення ремонтних робіт в орендованому приміщенні з орендодавцем КП ЖЕО Залізничного району м. Сімферополя, про що свідчить лист №09-06/129 від 19.01.2010 року та інформація щодо доцільності виконання невід'ємних поліпшень на об'єкті оренди (а.с. 193-194).

Фірмою «Квадрат і КО» та БВП «Строитель плюс» складено довідку про вартість виконаних підрядних робіт за лютий 2010 року на суму 116,894 тис. грн., яка підписана обома сторонами (а.с. 87).

Судом досліджено наявний у матеріалах справи акт прийому виконаних підрядних робіт за лютий 2010 року (типова форма № КБ-2-в) на загальну суму 33137,00 грн., у тому числі: заробітна плата, не зайнятих обслуговуванням машин 31219,00 грн.; заробітна плата у експлуатації машин 8,00 грн.; заробітна плата у складі загальновиробничих витрат 1910,00 грн. Акт підписано обома сторонами та скріплено печатками (а.с. 88-92).

Сплата виконаних робіт була проведена готівкою у сумі 116894,40 грн. через касовий апарат, що підтверджено у матеріалах справи фіскальними чеками: від 03.02.2010 року на суму 10000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1666,67 грн.; від 04.02.2010 року на суму 10000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1666,67 грн.; від 05.02.2010 року на суму 10000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1666,67 грн.; від 08.02.2010 року на суму 10000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1666,67 грн.; від 09.02.2010 року на суму 10000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1666,67 грн.; від 10.02.2010 року на суму 10000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1666,67 грн.; від 01.03.2010 року на суму 10000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1666,67 грн.; від 02.03.2010 року на суму 10000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1666,67 грн.; від 03.03.2010 року на суму 10000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1666,67 грн.; від 05.03.2010 року на суму 10000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1666,67 грн.; від 06.03.2010 року на суму 10000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1666,67 грн.; від 09.03.2010 року на суму 6894,40 грн., у т.ч. ПДВ 1149,07 грн.

Крім того, на підтвердження реальності виконання умов договору підряду фірми «Квадрат і КО» з БВП «Строитель плюс» позивачем надано для дослідження суду висновок Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз №34 від 31.01.2011 року, відповідно до висновків якого експерт робить позитивний висновок щодо ідентифікації поліпшення орендованих нежитлових приміщень по вул. Київська, 106 у м. Сімферополі фірмою «Квадрат і КО» нерухомого майна та підтверджує факт відповідності існуючих невід'ємних поліпшень орендованого нерухомого майна, що на думку фахівця підтверджено документами по напрямкам та об'єму витрат на їх здійснення. Ринкова вартість невід'ємних поліпшень приміщень, розташованих по вул. Київська, 106 у м. Сімферополі, проведених фірмою «Квадрат і КО» у відповідності з наказом Фонду державного майна України №377 від 27.02.2004 року на дату оцінки (24.01.2011 року) складає 94292,00 грн. Доля ідентифікованих невід'ємних поліпшень відносно до ринкової вартості складає більше 25 % ((94292/365067)*100%=25,8%).

За результатами досліджень експертом також зроблено висновок про те, що досліджені нежитлові приміщення цокольного поверху жилого будинку №106 по вул. Київської у м. Сімферополі загальної площі 139,22 кв. м. не є допоміжними приміщеннями, які передбачені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Експертом до висновку додано план нежитлових приміщень на дату проведення огляду та відповідні фото зображення (а.с. 138-192).

Позивачем на підтвердження виконання умов договору також надано для дослідження суду зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, а саме ремонту нежитлового приміщення у житловому будинку по вул. Київська, 106 у м. Сімферополі та договірна ціна на ремонт нежитлового приміщення на суму 116894 тис. грн. (а.с. 93-96).

З наданих позивачем документів вбачається проведення нарахування ПДВ у ціні наданих послуг. БВП «Строитель плюс» виписана податкова накладна № 402 від 25.02.2010 року на суму 116894,40 грн., у т.ч. ПДВ 19482,40 грн. (а.с. 97).

Крім того, фірма «Квадрат і КО» уклала договір на проведення незалежної оцінки від 11.03.2010 року віртістю 200 гривень, відповідно до висновків якого Аудиторська фірма «Аудіт-сервіс» підтвердила, що витрати на ремонт орендованого приміщення по типовому договору №318/1 від 22.12.2009 року оренди нежитлових приміщень та індивідуально-визначеного майна, яке належить до комунальної власності міста Сімферополя, яке розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, б. 106, загальною площею 139,22 кв.м., фактично зроблені фірмою «Квадрат і КО» у лютому 2010 року та сплачені у лютому-березні 2010 року за рахунок власних коштів та документально підтверджені у сумі 116894,40 грн.(а.с.100-107).

Таким чином, як свідчать матеріали справи, контрагент позивача БВП «Строитель плюс» як підрядник виконав ремонтні роботи нежитлових приміщень, якими позивач користується як складськими для використання у своїй господарській діяльності .

Що стосується висновків ДПІ про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на суму 8941,00грн. по господарським операціям позивача з БВП «Строитель плюс», то суд вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Судом встановлено, що фірма «Квадрат і КО» надала до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ДПС декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року, в який було відображено отримання послуг від БВП «Строитель плюс».

Наявний в матеріалах справи реєстр отриманих та виданих податкових накладних за лютий 2010 року свідчить про відображення в ньому позивачем як виданих, так і отриманих податкових накладних, в тому числі від спірного контрагенту отримано податкову накладну № 402 на суму 116894,40 грн., у т.ч. 19482,40 грн. ПДВ (а.с. 196-197).

Зазначену операцію, позивачем фірмою «Квадрат і КО» у відповідному місяці було віднесено до складу податкового кредиту на підставі податкової накладної №402 від 25.02.10р.у, отриманої від БВП «Строитель плюс» (а.с.198-199).

Судом досліджено податкову накладну, яка стала підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, її копію долучено до матеріалів справи і порушень щодо її форми та порядку заповнення судом не встановлено, відповідач про такі порушення також не зазначає.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірних витрат та податкового кредиту документи, які були також досліджені відповідачем при перевірці, суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів.

Суд вважає, що вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Більше того, з урахуванням досліджених документів та податкових декларацій, суд дійшов висновку про те, що вказані господарські операції призвели до зміни структури активів та пасивів позивача.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що досліджені документи з отримання послуг з ремонту приміщень відповідають вимогам, що висуваються ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п. 2.1-2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом № 88 Міністерства фінансів України від 24.05.1995р., до первинних документів, а відтак підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій між фірмою «Квадрат і КО» та БВП «Строитель плюс».

Що стосується податкового кредиту по цим же операціям позивача з БВП «Строитель плюс», то суд також не вбачає підстав вважати його завищеним.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки спірні правовідносини виникли між у лютому 2010 року, суд перевіряє їх відповідність Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, який втратив чинність з 01.01.2011 року, однак, підлягає застосуванню до зазначених спірних правовідносин.

Щодо обґрунтованості висновку акту перевірки про порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

В силу пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, судом встановлено, що отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Нормами пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Перевіряючи дотримання позивачем наведених норм, судом встановлено наступне.

Контрагент позивача БВП «Строитель плюс» має статус юридичної особи з 14.12.2000 року, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, яке видано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, серії А00 №431820.

Згідно довідки Головного управління статистики в АР Крим АА №012199 и БВП «Строитель плюс» включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з 20.09.2009 року та серед інших має такі види діяльності за КВЕД, як 45.21.1- будівництво будівель; 51.53.2 - оптова торгівля будівельними матеріалами (а.с. 77).

Судом також встановлено, що контрагент позивача з 17.11.2004 року зареєстрований платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво ДПІ у м. Сімферополь №00961346 серії НБ №112256 від 17.11.04р. (а.с. 78).

Крім того, той факт, що на момент вчинення господарських операцій з позивачем, його контрагент БВП «Строитель плюс» був зареєстрований платником ПДВ підтверджено даними офіційного веб-сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua), а також був включений до ЄДРПОУ згідно даних веб-сайту http://irc.gov.ua .

Судом встановлено, що БВП «Строитель плюс» у період здійснення господарських операцій з позивачем мало ліцензію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України серії АВ №195347 від 22.12.2006 року, яка діяла з 22.12.2006 року по 22.12.2011 року. Перелік видів робіт провадження будівельної діяльності до вказаної ліцензії містить усі види будівельних робіт, які виконувались БВП «Строитель плюс» за договором підряду з фірмою «Квадрат і КО» (а.с. 80-83).

Таким чином, БВП «Строитель плюс» виступаючи у якості виконавця послуг, мав право виписувати податкові накладні, на підставі яких покупець фірма «Квадрат і КО» може здійснювати господарські операції та формувати податковий кредит, але за умови, що господарські операції, здійснюються з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вказана податкова накладна містить всі необхідні реквізити відповідно до вимог закону та була відображена позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Щодо використання у господарській діяльності позивача отриманих послуг з ремонту приміщень, суд зазначає, що ремонтні роботи проводились в орендованому приміщенні комунальної власності, ремонтні роботи погоджені з КП ЖЕВ Залізничного району м. Сімферополь (а.с.193, 194).

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог в частині оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень № 0009281502 від 10.06.13р., яким зменшено розмір від'ємного значення ПДВ за лютий 2010 року на суму 10401,00 грн. та № 0009271502 від 10.06.13р., яким зменшено розмір від'ємного значення ПДВ за лютий 2010 року на суму 140,00 грн., суд зазначає наступне.

По-перше, висновки акту перевірки від 22.02.13р. № 1091/15.2/25151585 не містили порушень щодо завищення позивачем розміру від'ємного значення податку на додану вартість, в описовій частині акту також про це не зазначалось.

Висновки про такі порушення були викладені в іншому акті перевірки позивача - від 23.05.13р. № 3114/22.1/25151585, однак цей акт перевірки не покладений в основу прийняття податкових повідомлень-рішень від 10.06.13р. № 0009271502 та № 0009281502.

Зазначені висновки суду підтверджуються мотивувальною частиною рішення ДПС в АРК від 23.05.13р. № 1250/10/10.2-14 про результати розгляду первинної скарги, в якій зазначено про необхідність прийняття ДПІ у м. Сімферополі податкових повідомлень - рішень за формою «В4» на суму 10541,00 грн. (10401,00+140,00), оскільки за результатами перевірки повинно було визначено завищення розміру від'ємного значення ПДВ в рядку 19 Декларації з ПДВ у сумі 10401,00 грн. та завищення розміру від'ємного значення в рядку 24 Декларації з ПДВ у сумі 140,00 грн.

Таких висновків ДПС в АРК дійшла саме з посиланням на акт перевірки від 23.05.13р. № 3114/22.1/25151585, які не враховані відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 10.06.13р. № 0009271502 та № 0009281502.

По-друге, суд не погоджується із висновками відповідача про завищення позивачем від'ємного значення ПДВ за лютий 210 року на загальну суму 10541,00 грн., зокрема, щодо рядку 19 Декларації з ПДВ за лютий 2010 року на 10401,00 грн. та завищення розміру від'ємного значення в рядку 24 Декларації з ПДВ за лютий 2010 року на 140,00 грн., оскільки від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання у розмірі 10000,00 грн., задекларованого в рядку 9 та сумою податкового кредиту у розмірі 2401,00 грн., задекларованого в рядку 17, розраховане позивачем правильно (10000,00 - 20401,00 = - 10401,10 грн.).

Крім того, досліджена судом податкова декларація позивача з ПДВ за люти 2010 року свідчить проте, що позивачем в рядку 23.2 задекларовано значення рядка 26 податкової декларації попереднього звітного періоду у сумі 140,00 грн.

Даний показник склав позитивне значення залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду у рядку 24 податкової декларації з ПДВ за лютий 2010 року, зокрема, також у розмірі 140,00 грн.

Отже позивачем правильно розраховано значення рядка 26 податкової декларації з ПДВ за лютий 2010 року у сумі 140,00 грн., як залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, значення рядка 26 податкової декларації з ПДВ за лютий 2010 року у сумі 140,00 грн. буде перенесено до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду.

Приймаючи до уваги, що суд дійшов висновку про обґрунтованість включення до складу податкового кредиту за лютий 2010 року суми ПДВ у розмірі 19482,40 грн. по взаємовідносинам з БВП «Строитель плюс», то пов'язані з цим висновки відповідач про завищення позивачем розміру від'ємного значення податку на додану вартість за лютий 2010 року на загальну суму 10541,00 грн. (10401+140) є помилковими, що має наслідком задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 10.06.13р. № 0009271502 та № 0009281502.

За таких обставин справи, суд вважає, що податковий кредит в розмірі 19482,42 грн. був позивачем сформований правильно на підставі вимог податкового законодавства, у зв'язку з чим висновки відповідача про його завищення є безпідставними та необґрунтованими, суперечать фактичним обставинам та податковому законодавству України.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що обставини, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень не були підтверджені відповідачем у встановленому законом порядку.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про те, що усі операції купівлі - продажу за БВП «Строитель плюс» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з огляду на наступне.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем в акті перевірки не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з БВП «Строитель плюс» правочину на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочинів, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ним.

Однак, відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Приписом частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та БВП «Строитель плюс» правочину.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочинів недійсними та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Зазначені висновки кореспондуються з думкою Вищого адміністративного суду України, викладеною в постанові від 14.11.2012 року № К/9991/50772/12.

Крім того, ч.2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти наявність у штаті контрагента працівників певного профілю, правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Суд зазначає, що застосування санкцій у розмірі 2235,25 грн. у податковому повідомленні-рішенні від 12.03.2013 року № 0004741502 обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 217,17грн., який розрахований судом з майнових вимог (11176,25-140+10401-21717,25х1 %=217,17).

Суд не вирішує питання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору у розмірі 2,83 грн., оскільки така заява позивачем не подавалась.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 «Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ».

У зв'язку зі складністю справи судом 23.10.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 29.10.2013 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим № 0004741502 від 12.03.2013р.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим № 0009271502 від 10.06.13р.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим № 0009271502 від 10.06.13р.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь фірми «Квадрат і КО» (код ЄДРПОУ 25151585) витрати зі сплати судового збору у сумі 217,17 грн. (двісті сімнадцять грн. 17 коп.) шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (ідентифікаційний код юридичної особи 38756639).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А.О. Кушнова