Постанова

від 16.01.2014 по справі 801/8381/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/8381/13-а

16.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 23.10.13 у справі № 801/8381/13-а

за позовом Фірми "Квадрат і КО" (вул. Київська, б. 163, кв. 167, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2013 у справі № 801/8381/13-а позов Фірми «Квадрат і КО» задоволено.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим № 0004741502 від 12.03.2013р., № 0009271502 від 10.06.13р., № 0009271502 від 10.06.13р.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2013 скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позову Фірми «Квадрат і КО» відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 16.01.2014 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що з 15.02.2013 року по 21.02.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі, згідно наказу №586 від 13.02.2013 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фірми «Квадрат і КО» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з БВП «Строитель Плюс» (код ЄДРПОУ 31263808) за період лютий 2010 року, за результатами якої складений акт №1091 від 22.02.2013 року, яким встановлено порушення: 1. пп. 5.1, пп.5.2.1, п. 5.2, п.5.3.9 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 року №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97 року №283/97-ВР із змінами і доповненнями. 2. пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 року (із змінами і доповненнями).

За порушення пп. 5.1, пп.5.2.1, п. 5.2, п.5.3.9 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 року №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97 року №283/97-ВР із змінами і доповненнями, винесено податкове повідомлення-рішення №0002471501 від 12.03.2013 року, яким збільшено (донараховане) податок на прибуток на суму 13251,00 грн. (тринадцять тисяч двісті п'ятдесят одна грн. 00 коп.), та застосовані штрафні санкції на суму 3313,00 грн. (три тисячі триста тринадцять грн. 00 коп.). Вказане податкове повідомлення-рішення отримано платником податків 13.03.2013 року.

За порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 року (із змінами і доповненнями) винесено податкове повідомлення-рішення №0004741502 від 12.03.2013 року, яким збільшено (донараховане) податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт) на суму 8941,00 грн. (вісім тисяч двісті дев'ятсот сорок одна грн. 00 коп.), та застосовані штрафні санкції на суму 2235,25 грн. (дві тисячі двісті тридцять п'ять грн. 00 коп.). Вказане податкове повідомлення-рішення отримано платником податків 13.03.2013 року.

23.05.2013 року ДПІ у м. Сімферополь ДПС АР Крим був складений другий акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з БВП «Строитель плюс» за №3114/22.1/25151585, висновком якого є: не підтверджені висновки попередньої перевірки (акт №1091/15.2/25151585 від 22.02.2013 року) в частині заниження податку на прибуток у сумі 13251,00 грн.; даною перевіркою підтверджені висновки попередньої перевірки (акт №1091/15.2/25151585 від 22.02.2013 року) в частині заниження податку на додану вартість у сумі 8941,00, а саме: - пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5, п. 7.4, пп. 7.7.1, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 року (із змінами і доповненнями), перевіркою за період лютий 2010 року встановлено завищення розміру від'ємного значення ПДВ (рядок 21 Декларації з ПДВ) у сумі 10401,00 грн. та розміру від'ємного значення ПДВ (рядок 24 Декларації з ПДВ) у сумі 140,00 грн.; підлягає донарахуванню податок на додану вартість за період лютий 2010 року у сумі 8941,00 грн. (а.с.41-50).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач дійшов помилкових висновків стосовно порушення позивачем вимог податкового законодавства, визнавши нікчемними угоди між позивачем та БВП "Строитель плюс".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та переглядаючи постанову в межах доводів апеляційної скарги зазначає наступне.

Апеляційним розглядом встановлено, що фірмою «Квадрат і КО» були отримані податкові повідомлення-рішення №0009271502 від 10.06.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за лютий 2010 року на суму 140,00 грн. за встановлене порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 року (із змінами та доповненнями) на підставі акту перевірки №1091/15.2/25151585 від 22.02.2013 року; №0009281502 від 10.06.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за лютий 2010 року на 10401,00 грн. за встановлене порушення пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 року (із змінами та доповненнями) на підставі акту перевірки №1091/15.2/25151585 від 22.02.2013 року (а.с. 60-61).

Відповідачем в п. 3.1.2 акту перевірки № 1091/15.2/25151585 від 22.02.13р. зазначається, що при перевірці повноти визначення валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.01.2010 по 31.03.2010 року по взаємовідносинам з БВП «Строитель плюс» встановлено їх завищення всього у сумі 53006 грн.

Підставою для такого висновку стало те, що позивач у період з 01.01.2010 по 31.03.2010 року, мав взаємовідносини з підприємством-постачальником БВП «Строитель плюс», який, на думку ДПІ, має ознаки фіктивності та дії якого спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Як зазначає ДПІ будь-які документи, (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто необхідною умовою для віднесення сум до складу валових витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Однак, враховуючи матеріали зустрічних перевірок, ДПІ вважає, що фірмою «Квадрат і КО» не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальника БВП «Строитель плюс». Тобто, позивачем безпідставно сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит по податковим накладним, виписаним на придбання чи продаж товарів (робіт, послуг), які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки, на думку ДПІ, ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих.

В акті перевірки № 1091/15.2/25151585 від 22.02.13р. зазначено, що всі суб'єкти господарювання працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки й учасники якого обізнані стосовно один одного. Факт сплати коштів, на думку ДПІ, на адресу контрагентів не є безумовним підтвердженням того, що поставка мала місце та надані для перевірки первинні документи складені без наміру створити реальні правові наслідки.

Таким чином, перевіркою встановлено, що на порушення пп. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, п. 5.3.9, пп. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР із змінами і доповненнями, підприємство до складу скоригованих валових витрат неправомірно віднесено вартість товарів, робіт, послуг за 1 квартал 2010 року на загальну суму 53006 грн.

ДПІ у п. 3.2.2 акту перевірки № 1091/15.2/25151585 від 22.02.13р. встановлено завищення податкового кредиту фірмою «Квадрат і КО» в деклараціях з податку на додану вартість за лютий 2010 року всього у сумі 19482грн. на підставі наступного.

Контрагент позивача БВП «Строитель плюс», як зазначає ДПІ зареєстровано з подальшою передачею в управління підставним особам та таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізувати повноваження, всупереч інтересам держави та з порушенням норм чинного законодавства, з метою ухилення від сплати податків, оскільки особи, які здійснювали господарську діяльність від імені БВП «Строитель плюс» усвідомлювали протиправність своїх дій, свідомо приховували своє місцезнаходження та не сплачували податки, як це передбачено чинним законодавством України. Оскільки керівники не здійснювали від імені БВП «Строитель плюс» безпосередньої самостійної діяльності, направленої на отримання прибутку, то дану діяльність не можливо вважати підприємницькою. Первинна документація позивача із реквізитами фіктивних підприємств, на думку ДПІ, не відповідає вимогам законів України, так як складена і підписана особами, не уповноваженими на це та не наділеними правоздатністю щодо діяльності вказаних юридичних осіб.

Таким чином, ДПІ в акті перевірки №1091/15.2/25151585 від 22.02.2013 року приходить до висновку, що усі операції купівлі-продажу за БВП «Строитель плюс» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

В основу всіх винесених контролюючим органом податкових повідомлень - рішень покладений акт перевірки №1091/15.2/25151585 від 22.02.2013 року, тоді як вказаним актом перевірки не були вставлені порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97р. (із змінами та доповненнями) та завищення позивачем розміру від'ємного значення ПДВ (рядок 21 Декларації з ПДВ) у сумі 10401,00 грн. та розміру від'ємного значення (рядок 24 Декларації з ПДВ) у сумі 140,00 грн.

Вказані висновки були викладені в Акті перевірки № 3114/22.1/25151585 від 23.05.13р.

Отже податкові повідомлення - рішення від 12.03.13р. № 0004741502 та №0009271502, від 10.06.13р. №0009281502 повинні були бути винесені контролюючим органом на підставі акту перевірки позивача №3114/22.1/25151585 від 23.05.2013 року.

В п. 3.1.2 акту перевірки №3114/22.1/25151585 від 23.05.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фірми «Квадрат і КО» (код ЄДРПОУ 25151585) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з БВП «Строитель плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808) за лютий 2010 року» (а.с.41-50), який прийнято за результатами розгляду первинної скарги позивача, вказано, що даною перевіркою не підтверджені висновки попередньої перевірки (акт №1091/15.2/25151585 від 22.02.2013 року) в частині завищення валових витрат у сумі 53006 грн. Перевіркою встановлено, що вартість ремонтних робіт, які були проведені за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 106, не включені до складу валових витрат, так як приміщення знаходяться на правах оренди (а.с. 44).

Також, у п. 3.1.3 акту перевірки №3114/22.1/25151585 від 23.05.2013 року зазначено про непідтвердженість висновків попередньої перевірки (акт №1091/15.2/25151585 від 22.02.2013 року) в частині заниження податку на прибуток у сумі 13251 грн. У п.3.2.2 вказаного акту перевірки підтверджено висновки попередньої перевірки щодо завищення податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість всього у сумі 19482 грн. з цих самих підстав, що вказані у попередньому акті перевірки №1091/15.2/25151585 від 22.02.2013 року.

Відповідно до статті 86 ПК результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Висновки акту перевірки №1091/15.2/25151585 від 22.02.13р. ґрунтуються на висновках акту від 11.04.12р. №37/22/31263808 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Будівельно-виробничого підприємства «Строитель плюс» код за ЄДРПОУ 31263808 з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року (а.с. 14).

Акти про неможливість проведення зустрічних перевірок, інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ГУ Міндоходів України, не можуть бути покладені в основу висновків про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

П. 5.2. Порядку також передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В той же час, акти про неможливість проведення зустрічних перевірок, інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ГУ Міндоходів України, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Перевіряючи документи на підтвердження реальності та товарності спірних господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Зважаючи на те, що перевірка позивача була проведена за лютий 2010 року та всі порушення виявлені саме за цей період, тобто у період, коли норми Податкового кодексу України не набрали чинності, необхідним є застосування норм законодавства, що діяли у період виникнення спірних правовідносин.

Так відповідно до абз. 1 ч. 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» Перехідних положень Податкового кодексу України Розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Таким чином, до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2011 року необхідним є застосування норм Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом пп. 5.2.1 п. 5.2 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.99р. зі змінами та доповненнями (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Відповідно до типового договору №318/1 оренди нежитлових приміщень та індивідуально визначеного майна, яке належить к комунальної власності м. Сімферополя від 22.12.2009 року Комунальне підприємство житлово-експлуатаційне об'єднання Залізничного району м. Сімферополя (далі - орендодавець) в особі начальника Калінчука Андрія Михайловича, який діє на підставі статуту з однієї сторони та фірма «Квадрат і КО» (далі-орендар) в особі директора Щепетильника Ігора Анатолійовича, який діє на підставі статуту з іншої сторони уклали договір про наступне: орендодавець на підставі рішення голови Залізничної районної ради м. Сімферополя №541 від 22.12.2009 року передає в оренду, а орендар приймає у строкове користування (оренду) індивідуально визначене майно, нежитлові приміщення, розташовані за адресою м. Сімферополь, вул. Київська, б. 106 у цокольному поверсі площею 139,22 кв.м., що знаходяться на балансі КП ЖЕО Залізничного району, вартість визначена згідно акту оцінки від серпня 2009 року та складає 355760 грн. Приміщення передаються в оренду для використання під розміщення складу.

Згідно вказаного договору орендна плата за договором визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 року №786, зі змінами та доповненнями, та складає без ПДВ за перший місяць оренди 3648,32 грн.

Договір укладено на строк дванадцять місяців та діє з 21.12.2009 року по 21.12.2010 року включно. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками (а.с. 71-74).

Відповідно до акту прийому-передачи орендованого приміщення від 22.01.2010 року, орендодавець в особі КП ЖЕО Залізничного району, начальника ЖЕУ №1 Бойко І.К. з одного боку та орендаря Щепетильника І.А. фірма «Квадрат і КО» з іншого боку склали цей акт про те, що приміщення, яке розташоване за адресою вул. Київська, 106 загальною площею 139,22 кв. м. (цоколь) передано в оренду (а.с. 75).

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Залізничної районної ради м. Сімферополя АР Крим №426 від 28.12.2010 року договір оренди нежитлового приміщення (цоколь) площею 139,22 кв.м., розташованого по вул. Київська, 106 продовжено фірмі «Квадрат і КО» для розміщення складу терміном на 12 місяців (а.с. 70).

Відповідно до договору № 67 підряду на виконання робіт з ремонту нежитлових приміщень загальною площею 139,22 кв. м (цоколь) у жилому будинку по вул. Київська, б. 106 у м. Сімферополі від 22.01.2010 року фірма «Квадрат і КО» (далі замовник) в особі директора Щепетильника І.А. та БВП «Строитель плюс» (далі підрядник) в особі директора Трещової О.Р. з іншого боку уклали цей договір про наступне: підрядник зобов'язується у межах договірної ціни виконати та здати замовнику роботи з ремонту нежитлових приміщень загальною площею 139,22 грн. кв.м. (цоколь) у жилому будинку по вул. Київська, 106, а замовник зобов'язується надати фронт робіт та своєчасно фінансувати роботи, прийняти виконані роботи та сплатити їх. Сума договору складає 116894,40 грн. з врахуванням ПДВ. Договірна ціна корегується при зміні складу та об'єму робіт. Договір набирає сили з моменту підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань. Здача-прийом робіт здійснюється у відповідності з актами КБ-2 та КБ-3. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками (а.с. 79).

Судом першої інстанції встановлено, що для проведення ремонтних робіт БВП «Строитель плюс» було складено дефектний акт, який містить усі дефекти приміщення, що необхідно відремонтувати (а.с.84-86).

Директором фірми «Квадрат і КО» узгоджено проведення ремонтних робіт в орендованому приміщенні з орендодавцем КП ЖЕО Залізничного району м. Сімферополя, про що свідчить лист №09-06/129 від 19.01.2010 року та інформація щодо доцільності виконання невід'ємних поліпшень на об'єкті оренди (а.с. 193-194).

Фірмою «Квадрат і КО» та БВП «Строитель плюс» складено довідку про вартість виконаних підрядних робіт за лютий 2010 року на суму 116,894 тис. грн., яка підписана обома сторонами (а.с. 87).

Акт прийому виконаних підрядних робіт за лютий 2010 року (типова форма № КБ-2-в) на загальну суму 33137,00 грн., у тому числі: заробітна плата, не зайнятих обслуговуванням машин 31219,00 грн.; заробітна плата у експлуатації машин 8,00 грн.; заробітна плата у складі загальновиробничих витрат 1910,00 грн. - підписано обома сторонами та скріплено печатками (а.с. 88-92).

Сплата виконаних робіт була проведена готівкою у сумі 116894,40 грн. через касовий апарат, що підтверджено наявними у матеріалах справи фіскальними чеками.

На підтвердження реальності виконання умов договору підряду фірми «Квадрат і КО» з БВП «Строитель плюс» позивачем надано для дослідження суду висновок Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз №34 від 31.01.2011 року, відповідно до висновків якого експерт робить позитивний висновок щодо ідентифікації поліпшення орендованих нежитлових приміщень по вул. Київська, 106 у м. Сімферополі фірмою «Квадрат і КО» нерухомого майна та підтверджує факт відповідності існуючих невід'ємних поліпшень орендованого нерухомого майна, що на думку фахівця підтверджено документами по напрямкам та об'єму витрат на їх здійснення. Ринкова вартість невід'ємних поліпшень приміщень, розташованих по вул. Київська, 106 у м. Сімферополі, проведених фірмою «Квадрат і КО» у відповідності з наказом Фонду державного майна України №377 від 27.02.2004 року на дату оцінки (24.01.2011 року) складає 94292,00 грн. Доля ідентифікованих невід'ємних поліпшень відносно до ринкової вартості складає більше 25 % ((94292/365067)*100%=25,8%).

За результатами досліджень експертом зроблено висновок про те, що досліджені нежитлові приміщення цокольного поверху жилого будинку №106 по вул. Київської у м.Сімферополі загальної площі 139,22 кв. м. не є допоміжними приміщеннями, які передбачені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Експертом до висновку додано план нежитлових приміщень на дату проведення огляду та відповідні фото зображення (а.с. 138-192).

Позивачем на підтвердження виконання умов договору також надано для дослідження суду зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, а саме ремонту нежитлового приміщення у житловому будинку по вул. Київська, 106 у м. Сімферополі та договірна ціна на ремонт нежитлового приміщення на суму 116894 тис. грн. (а.с. 93-96).

З наданих позивачем документів вбачається проведення нарахування ПДВ у ціні наданих послуг. БВП «Строитель плюс» виписана податкова накладна № 402 від 25.02.2010 року на суму 116894,40 грн., у т.ч. ПДВ 19482,40 грн. (а.с. 97).

Крім того, фірма «Квадрат і КО» уклала договір на проведення незалежної оцінки від 11.03.2010 року вартістю 200 гривень, відповідно до висновків якого Аудиторська фірма «Аудіт-сервіс» підтвердила, що витрати на ремонт орендованого приміщення по типовому договору №318/1 від 22.12.2009 року оренди нежитлових приміщень та індивідуально-визначеного майна, яке належить до комунальної власності міста Сімферополя, яке розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, б. 106, загальною площею 139,22 кв.м., фактично зроблені фірмою «Квадрат і КО» у лютому 2010 року та сплачені у лютому-березні 2010 року за рахунок власних коштів та документально підтверджені у сумі 116894,40 грн.(а.с.100-107).

З вищенаведеного - контрагент позивача БВП «Строитель плюс» як підрядник виконав ремонтні роботи нежитлових приміщень, якими позивач користується як складськими для використання у своїй господарській діяльності.

Що стосується висновків ДПІ про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на суму 8941,00грн. по господарським операціям позивача з БВП «Строитель плюс» колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає їх безпідставними з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що фірма «Квадрат і КО» надала до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ДПС декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року, в який було відображено отримання послуг від БВП «Строитель плюс».

Наявний в матеріалах справи реєстр отриманих та виданих податкових накладних за лютий 2010 року свідчить про відображення в ньому позивачем як виданих, так і отриманих податкових накладних, в тому числі від спірного контрагенту отримано податкову накладну № 402 на суму 116894,40 грн., у т.ч. 19482,40 грн. ПДВ (а.с. 196-197).

Зазначену операцію, позивачем фірмою «Квадрат і КО» у відповідному місяці було віднесено до складу податкового кредиту на підставі податкової накладної №402 від 25.02.10р., отриманої від БВП «Строитель плюс» (а.с.198-199).

Податкову накладну, яка стала підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, її копію долучено до матеріалів справ, не містить порушень щодо її форми та порядку заповнення, відповідач про такі порушення також не зазначає.

Надані позивачем на підтвердження правомірності формування спірних витрат та податкового кредиту документи, які були також досліджені відповідачем при перевірці, містять обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів. З вищенаведеного, колегія суддів вважає безпідставним неприйняття їх податковим органом до уваги.

Колегія суддів зазначає, що вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Більше того, з урахуванням досліджених документів та податкових декларацій, суд дійшов висновку про те, що вказані господарські операції призвели до зміни структури активів та пасивів позивача.

Виходячи з вищенаведеного, досліджені документи з отримання послуг з ремонту приміщень відповідають вимогам, що висуваються ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п. 2.1-2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом № 88 Міністерства фінансів України від 24.05.1995р., до первинних документів, а відтак підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій між фірмою «Квадрат і КО» та БВП «Строитель плюс».

Що стосується податкового кредиту по цим же операціям позивача з БВП «Строитель плюс», колегія суддів також не вбачає підстав вважати його завищеним.

Оскільки спірні правовідносини виникли між у лютому 2010 року, суд перевіряє їх відповідність Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, який втратив чинність з 01.01.2011 року, однак, підлягає застосуванню до зазначених спірних правовідносин.

Щодо обґрунтованості висновку акту перевірки про порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р.

В силу пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Перевіряючи дотримання позивачем (Фірми "Квадрат і КО") наведених норм, встановлено наступне.

Контрагент позивача БВП «Строитель плюс» має статус юридичної особи з 14.12.2000 року, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, яке видано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, серії А00 №431820.

Згідно довідки Головного управління статистики в АР Крим АА №012199 и БВП «Строитель плюс» включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з 20.09.2009 року та серед інших має такі види діяльності за КВЕД, як 45.21.1- будівництво будівель; 51.53.2 - оптова торгівля будівельними матеріалами (а.с. 77).

Судом першої інстанції встановлено, що контрагент позивача з 17.11.2004 року зареєстрований платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво ДПІ у м. Сімферополь №00961346 серії НБ №112256 від 17.11.04р. (а.с. 78).

Крім того, той факт, що на момент вчинення господарських операцій з позивачем, його контрагент БВП «Строитель плюс» був зареєстрований платником ПДВ підтверджено даними офіційного веб-сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua), а також був включений до ЄДРПОУ згідно даних веб-сайту http://irc.gov.ua.

БВП «Строитель плюс» у період здійснення господарських операцій з позивачем мало ліцензію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України серії АВ №195347 від 22.12.2006 року, яка діяла з 22.12.2006 року по 22.12.2011 року. Перелік видів робіт провадження будівельної діяльності до вказаної ліцензії містить усі види будівельних робіт, які виконувались БВП «Строитель плюс» за договором підряду з фірмою «Квадрат і КО» (а.с. 80-83).

Таким чином, БВП «Строитель плюс» виступаючи у якості виконавця послуг, мав право виписувати податкові накладні, на підставі яких покупець фірма «Квадрат і КО» може здійснювати господарські операції та формувати податковий кредит, але за умови, що господарські операції, здійснюються з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вказана податкова накладна містить всі необхідні реквізити відповідно до вимог закону та була відображена позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Щодо використання у господарській діяльності позивача отриманих послуг з ремонту приміщень. Ремонтні роботи проводились в орендованому приміщенні комунальної власності, ремонтні роботи погоджені з КП ЖЕВ Залізничного району м. Сімферополь (а.с.193, 194).

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог в частині оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень № 0009281502 від 10.06.13р., яким зменшено розмір від'ємного значення ПДВ за лютий 2010 року на суму 10401,00 грн. та № 0009271502 від 10.06.13р., яким зменшено розмір від'ємного значення ПДВ за лютий 2010 року на суму 140,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Висновки акту перевірки від 22.02.13р. № 1091/15.2/25151585 не містили порушень щодо завищення позивачем розміру від'ємного значення податку на додану вартість, в описовій частині акту також про це не зазначалось.

Висновки про такі порушення були викладені в іншому акті перевірки позивача - від 23.05.13р. № 3114/22.1/25151585, однак цей акт перевірки не покладений в основу прийняття податкових повідомлень-рішень від 10.06.13р. № 0009271502 та № 0009281502.

Зазначені висновки суду підтверджуються мотивувальною частиною рішення ДПС в АРК від 23.05.13р. № 1250/10/10.2-14 про результати розгляду первинної скарги, в якій зазначено про необхідність прийняття ДПІ у м. Сімферополі податкових повідомлень - рішень за формою «В4» на суму 10541,00 грн. (10401,00+140,00), оскільки за результатами перевірки повинно було визначено завищення розміру від'ємного значення ПДВ в рядку 19 Декларації з ПДВ у сумі 10401,00 грн. та завищення розміру від'ємного значення в рядку 24 Декларації з ПДВ у сумі 140,00 грн.

Таких висновків ДПС в АРК дійшла саме з посиланням на акт перевірки від 23.05.13р. № 3114/22.1/25151585, які не враховані відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 10.06.13р. № 0009271502 та № 0009281502.

Колегія суддів не погоджується із висновками відповідача про завищення позивачем від'ємного значення ПДВ за лютий 210 року на загальну суму 10541,00 грн., зокрема, щодо рядку 19 Декларації з ПДВ за лютий 2010 року на 10401,00 грн. та завищення розміру від'ємного значення в рядку 24 Декларації з ПДВ за лютий 2010 року на 140,00 грн., оскільки від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання у розмірі 10000,00 грн., задекларованого в рядку 9 та сумою податкового кредиту у розмірі 2401,00 грн., задекларованого в рядку 17, розраховане позивачем правильно (10000,00 - 20401,00 = - 10401,10 грн.).

Крім того, податкова декларація позивача з ПДВ за люти 2010 року свідчить проте, що позивачем в рядку 23.2 задекларовано значення рядка 26 податкової декларації попереднього звітного періоду у сумі 140,00 грн.

Даний показник склав позитивне значення залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду у рядку 24 податкової декларації з ПДВ за лютий 2010 року, зокрема, також у розмірі 140,00 грн.

Отже позивачем правильно розраховано значення рядка 26 податкової декларації з ПДВ за лютий 2010 року у сумі 140,00 грн., як залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, значення рядка 26 податкової декларації з ПДВ за лютий 2010 року у сумі 140,00 грн. буде перенесено до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість включення до складу податкового кредиту за лютий 2010 року суми ПДВ у розмірі 19482,40 грн. по взаємовідносинам з БВП «Строитель плюс», у зв'язку з цим висновки відповідача про завищення позивачем розміру від'ємного значення податку на додану вартість за лютий 2010 року на загальну суму 10541,00 грн. (10401+140) є помилковими, що має наслідком задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 10.06.13р. № 0009271502 та № 0009281502.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що обставини, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень не були підтверджені відповідачем у встановленому законом порядку.

Безпідставні висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про те, що усі операції купівлі - продажу за БВП «Строитель плюс» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з огляду на наступне.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем в акті перевірки не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з БВП «Строитель плюс» правочину на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Відповідач, стверджуючи про нікчемність правочинів, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ним.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Приписом частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та БВП «Строитель плюс» правочину.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочинів недійсними та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Крім того, ч.2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції, ці доводи були предметом дослідження та не знайшли свого правового підтвердження.

З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм права.

Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним змінити п.5 резолютивної частини постанови стосовно стягнення судових витрат.

Так, суд першої інстанції, вирішуючи питання про судові витрати, стягнув на користь позивача судовий збір з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АРК. Проте, приписами ч.1 ст.94 КАС України визначено, що у разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.10.13 у справі № 801/8381/13-а змінити.

Викласти п. 5 резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь фірми «Квадрат і КО» (код ЄДРПОУ 25151585) витрати зі сплати судового збору у сумі 217,17 грн. (двісті сімнадцять грн. 17 коп.)».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.10.13 у справі № 801/8381/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна