Рішення

від 25.11.2013 по справі 921/993/13-г/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" листопада 2013 р.Справа № 921/993/13-г/18

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув матеріали справи:

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба Порятунку Бетону Плюс", вул. Степана Бандери, 42/2, м. Тернопіль

до відповідача за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Захід Плюс", вул. Березина, 2, м. Кременець, Кременецький район, Тернопільська область

про cтягнення 20 360,50 грн. заборгованості, з яких: 19 868,00 грн. - основний борг, 492,50 грн. - пеня

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Захід Плюс", вул. Березина, 2, м. Кременець, Кременецький район, Тернопільська область

до відповідача за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба Порятунку Бетону Плюс", вул. Степана Бандери, 42/2, м. Тернопіль

про стягнення збитків в розмірі 20 227,49 грн.

За участю представників сторін:

позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом: Криницький А.П., довіреність від 17.09.2013 р.;

відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом: Меснікович Я.М., довіреність №11 від 23.10.2013 р.

В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Служба Порятунку Бетону Плюс" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Захід Плюс" про cтягнення 20 360,50 грн. заборгованості, з яких: 19 868,00 грн. - основний борг, 492,50 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору поставки №24 від 06.06.2013 р. відповідач не здійснив оплату за поставлений йому товар в повній мірі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі, на яку нараховані штрафні санкції у вигляді пені.

В підтвердження викладеного позивачем представлено договір поставки №24 від 06.06.2013 р., видаткові накладні від 09.07.2013 р. та від 10.07.2013 р., довіреність на одержання товару, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду від 27.09.2013 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 10.10.2013 р., який до початку розгляду справи по суті відкладався на 28.10.2013 р.

28.10.2013 р. до господарського суду Тернопільської області надійшла зустрічна позовна заява № 258 від 24.10.2013 р. товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Захід Плюс", що є відповідачем у первісному позові, про cтягнення 20 227,49 грн. збитків.

В обґрунтування зустрічного позову зазначено, що в порушення умов договору поставки № 24 від 06.06.2013 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Служба Порятунку Бетону Плюс" під виглядом дорогого наповнювача для бетону "Політерм" продано значно дешевший пінопласт, чим завдано товариству з обмеженою відповідальністю "Гарант Захід Плюс" як прямі збитки так і упущено ним вигоду. Також, позивачем (відповідачем у первісному позові) понесено збитки у вигляді штрафу в розмірі 20 227,49 грн. на користь контрагента ТОВ "Газ-Пласт-Буд", якому в подальшому був реалізований неякісний товар, що заявлений до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Служба Порятунку Бетону Плюс".

Ухвалою господарського суду від 28.10.2013 р. прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним, який призначено на 10:10 год. 11.11.2013 р.

Крім того, розгляд справи судом було відкладено на 25.11.2013 р., з підстав викладених в ухвалі від 11.11.2013 р.

Представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом в судове засідання 25.11.2013 р. прибув, позовні вимоги ТзОВ "Служба Порятунку Бетону Плюс" підтримав в повному обсязі та просить суд задоволити останні.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Захід Плюс" в судовому засіданні 25.11.2013 р. проти позовних вимог за первісним позов заперечив у повному обсязі, при цьому просить суд задоволити зустрічний позов.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що первісний позов слід задоволити частково та відмовити в задоволенні зустрічного позову виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

06.06.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Служба Порятунку Бетону Плюс" (в подальшому постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Захід Плюс" (в подальшому покупець) був укладений договір поставки №24 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується постачати та передавати у власність покупцю товар, а покупець, в свою чергу, зобов'язується приймати даний товар та оплачувати його вартість (п. 1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору визначено, що найменування, кількість і ціна кожної партії товару вказуються в накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Ціна товару формується на момент замовлення та фіксується у видаткових накладних та рахунках фактурах.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем на умовах проведення 100% передоплати. Право власності на товар та всі ризики, пов'язані із товаром, переходять від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка свідчить про передачу товару, але у всякому випадку не пізніше фактичного прийняття покупцем товару (п.п. 2.1., 2.4., 2.5. договору).

Згідно п. 8.1. договору, він вступає в юридичну силу з дня його підписання і діє до 31.12.2013 р.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу - однією з підстав виникнення зобов'язань.

Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання своїх договірних зобов'язань позивач (відповідач за зустрічним позовом) передав, а відповідач (позивач за зустрічним позовом) отримав товар на загальну суму 23 184 грн., а саме: згідно видаткової накладної №с-0907-002 від 09.07.2013 р. через директора Бартошинську О.Я., що діяла на підставі довіреності №47/1 від 09.07.2013 р. товар на суму 15 765,12 грн., в т.ч. ПДВ 2 627,52 грн.; згідно видаткової накладної №с1007-001 від 10.07.2013 р. товар на суму 7 418,88 грн., в т.ч. ПДВ 1 236,48 грн.

Відповідач за зустрічним позовом здійснив лише часткову оплату за поставлений товар в розмірі 3 316 грн.

Таким чином, всупереч умов договору поставки №24 від 06.06.2013 р., свої зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару ТзОВ "Гарант Захід Плюс" не виконало належним чином та допустило заборгованість в розмірі 19 868 грн.

З метою досудового врегулювання спору товариством з обмеженою відповідальністю "Служба Порятунку Бетону Плюс" 12.08.2013 р. надіслано своєму контрагенту претензію б/н від 07.08.2013 р. з вимогою виконати свої грошові зобов'язання, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 5.1. договору за порушення термінів оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати.

Згідно поданого позивачем розрахунку сума пені за прострочення відповідачем оплати товару становить 492,50 грн. (розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

Розглянувши та перевіривши представлений розрахунок пені, встановивши, що період нарахування пені не відповідає загальним вимогам обчислення строків передбачених ст. 253 Цивільного кодексу України, суд вважає, що здійснені позивачем обчислення є правомірними лише частково, а саме в сумі 468,54 грн., відтак в решті заявленої суми (23,96 грн.) позивачу слід відмовити за необґрунтованістю.

З приводу зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Захід Плюс" до ТОВ "Служба порятунку бетону" про стягнення 20 227,49 грн. збитків суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

За ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Так, згідно із ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України одним із способів захисту прав та інтересів суб'єктів господарювання є відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками слід розуміти, зокрема, і втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України) (п. 1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" № 02-5/215 від 01.04.1994 р.).

Позивач за зустрічним позовом підтверджує, що 06.06.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Служба Порятунку Бетону Плюс" (в подальшому постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Захід Плюс" (в подальшому покупець) був укладений договір поставки №24 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується постачати та передавати у власність покупцю товар, а покупець, в свою чергу, зобов'язується приймати даний товар та оплачувати його вартість (п. 1.1. договору).

На виконання даного договору ТОВ "Служба Порятунку Бетону Плюс" передав, а ТОВ "Гарант Захід Плюс" отримав товар на загальну суму 46 368 грн.

В подальшому, як зазначає позивач за зустрічним позовом, частину товару було перепродано будівельній організації товариству з обмеженою відповідальністю "Газ-Пласт-Буд". В договорі №19 від 14.06.2013 р. на поставку наповнювача для бетону "Політерм" було обумовлено, що товар поставляється для виконання робіт по об'єкту "Будівництво чотирьохповерхових житлових будинків на 63 квартири в районі вул. Жука та вул. Шевченка в м. Почаєві Кременецького району, Тернопільської області для відселення мешканців". Також зазначено, що строки будівництва підходять до завершення та контроль за дотриманням строків i якості робіт стоїть на високому рівні.

Проте, товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Пласт-Буд" було виявлено, а в подальшому i підтверджено висновками спеціалістів, невідповідність товару.

На підставі цього Товариством "Газ-Пласт-Буд" надіслано на адресу ТзОВ "Гарант Захід Плюс" претензію з вимогою перерахувати вартість реально поставленого товару та сплатити передбачені договором № 19 від 14 червня 2013 року штрафні санкції, а саме штраф у розмірі 20 227 грн. 49 коп.

При цьому посилається на ст. 672 ЦК України, якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем. Якщо продавець не вжив необхідних заходів щодо погодження ціни в розумний строк, покупець оплачує товар за ціною, яка на момент укладення договору купівлі-продажу застосовувалася щодо аналогічного товару.

Відповідно до ст. 688 ЦК України, покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору. Якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем цього обов'язку, встановлені частиною першою цієї статті.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що ТзОВ "Служба Порятунку Бетону Плюс" знало про те, що переданий товар не відповідає умовам договору №24.

Отже, як вбачається з матеріалів справи заявлена до стягнення сума збитків спричинена поставкою позивачем за первісним позовом товару не належної якості та з порушенням умов щодо асортименту.

Проте, притягнення до цивільно - правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно - правової відповідальності. При цьому, складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також суб'єктивна та об'єктивна сторони.

Суб'єктом цивільного правопорушення є боржник, а об'єктом правопорушення - зобов'язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб'єктивну сторону становить вина боржника, а об'єктивну - протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов'язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Так, при перевірці судом фактичних даних, на які посилається позивач за зустрічним позовом при обґрунтуванні своєї позиції, а саме: поставка позивачем товару неналежної якості, понесення збитків у вигляді сплати штрафу в розмірі 20 227,49 грн., фактична сплата штрафу, тощо, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Разом з тим, суд звертає увагу, що п.2.5 укладеного між сторонами договору визначено, що право власності на товар та всі ризики, пов'язані із ним, переходять від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка свідчить про передачу товарно-матеріальних цінностей, але не пізніше фактичного прийняття покупцем товару.

У п.3.2. договору поставки №24 від 06.06.2013 р. сторони передбачили, що під час отримання товару покупець (у даному випадку ТзОВ "Гарант Захід Плюс") здійснює перевірку останнього за кількістю та якістю і у випадку невідповідності якості товару, прихованих заводських дефектів, має право протягом п'яти днів з моменту передачі товару пред'явити постачальнику претензію (п.4.2.).

Крім того, в укладеному правочині сторони домовилися, що покупець не може використовувати товар, щодо якого заявлена претензія. При цьому акт про приховані недоліки повинен бути складений та відправлений покупцем протягом трьох робочих днів після їх виявлення, але із урахуванням строків передбачених п. 4.2. укладеного договору (п.4.3).

Як вбачається із наявних у справі матеріалів, товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Захід Плюс" на адресу свого контрагента у передбачені договором від 06.06.2013 р. строки жодних претензій та актів про приховані недоліки товару не відправляло.

Поряд із іншим, позивачем за зустрічним позовом не представлено суду будь-яких доказів невідповідності товару, отриманого за договором №24 від 06.06.2013 р.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України).

Оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено та не обґрунтовано спричинення йому діями ТОВ "Служба Порятунку Бетону Плюс" збитків в розмірі 20 227,49 грн., відтак суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, первісні позовні вимоги підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не заперечені і не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами. В зустрічному позові слід відмовити.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача за первісним позовом.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги за первісним позовом задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Захід Плюс", вул. Березина, 2, м. Кременець, Кременецький район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 38440288, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Служба Порятунку Бетону Плюс", вул. Степана Бандери, 42/2, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 37138356:

- 19 868 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. основного боргу;

- 468 (чотириста шістдесят вісім) грн. 54 коп. пені;

- 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В частині вимог за первісним позовом про стягнення пені в сумі 23,96 грн. в позові відмовити.

5. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання "26" листопада 2013 року через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Охотницька