Постанова

від 11.02.2014 по справі 921/993/13-г/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2014 р. Справа № 921/993/13-г/18

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бонк Т. Б.

суддів Бойко С.М.

Марко Р.І.

при секретарі судового засідання І.Борщ

за участю представників сторін:

від позивача - Ільчук О. І.- директор

від відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Захід Плюс" від 3 грудня 2013 року № 351

на рішення господарського суду Тернопільської області від 25.11.2013 року (в частині первісного позову), суддя Охотницька Н.В.,

у справі за № 921/993/13-г/18

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба Порятунку Бетону Плюс", м. Тернопіль

до відповідача за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Захід Плюс", Тернопільська область

про стягнення 20 360,5 грн. заборгованості

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Захід Плюс", Тернопільська область

до відповідача за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба Порятунку Бетону Плюс", м. Тернопіль

про стягнення збитків в розмірі 20 227,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Тернопільської області від 25.11.2013 року у справі № 921/993/13-г/18 позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Захід Плюс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Служба Порятунку Бетону Плюс" 19 868 грн. основного боргу; 468 грн. 54 коп. пені; 1 720 грн. 50 коп. судового збору; в частині вимог за первісним позовом про стягнення пені в сумі 23,96 грн. в позові відмовлено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду про часткове задоволення первісного позову мотивоване тим, що всупереч умовам договору поставки свої зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару відповідач не виконав належним чином, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 19868,0 грн., на суму якої нараховано пеню. Рішення про відмову у стягненні пені в сумі 23,96 грн. мотивовано тим, що позивачем здійснено неправильний розрахунок пені, такий не відповідає загальним вимогам обчислення строків, передбачених ст. 253 ЦК України. Рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову про відшкодування збитків мотивовано тим, що позивачем за зустрічним позовом не представлено будь яких доказів невідповідності товару, отриманого за договором та не доведено спричинення йому збитків діями відповідача.

В апеляційній скарзі відповідач за первісним позовом просить дане рішення скасувати частково (в частині первісного позову) та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині первісного позову мотивуючи це тим, що під тим товаром, який мав бути поставлений згідно договору, було передано зовсім інший товар, дешевший у кілька разів, що було в подальшому виявлено лише контрагентами скаржника. У зв'язку цим, в даному випадку слід застосувати положення законодавства щодо порушення постачальником умов щодо асортименту товару, а не щодо якості товару. Крім того, у зв'язку з вищенаведеним, позивач повинен здійснити перерахунок ціни за поставлений товар.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.06.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Служба Порятунку Бетону Плюс" (в подальшому - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Захід Плюс" (в подальшому покупець) був укладений договір поставки №24 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується постачати та передавати у власність покупцю товар, а покупець, в свою чергу, зобов'язується приймати даний товар та оплачувати його вартість (п. 1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору визначено, що найменування, кількість і ціна кожної партії товару вказуються в накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Ціна товару формується на момент замовлення та фіксується у видаткових накладних та рахунках фактурах.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем на умовах проведення 100% передоплати. Право власності на товар та всі ризики, пов'язані із товаром, переходять від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка свідчить про передачу товару, але у всякому випадку не пізніше фактичного прийняття покупцем товару (п.п. 2.1., 2.4., 2.5. договору).

Згідно п. 8.1. договору, він вступає в юридичну силу з дня його підписання і діє до 31.12.2013 р.

Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання своїх договірних зобов'язань позивач за первісним позовом передав, а відповідач за первісним позовом отримав товар на загальну суму 23 184 грн., а саме: згідно видаткової накладної №с-0907-002 від 09.07.2013 р. через директора Бартошинську О.Я., що діяла на підставі довіреності №47/1 від 09.07.2013 р. товар на суму 15 765,12 грн., в т.ч. ПДВ 2 627,52 грн.; згідно видаткової накладної №с1007-001 від 10.07.2013 р. товар на суму 7 418,88 грн., в т.ч. ПДВ 1 236,48 грн.

У свою чергу, відповідач за первісним позовом здійснив лише часткову оплату за поставлений товар в розмірі 3 316,0 грн.

На підставі аналізу фактичних обставин справи вбачається, що покупцем не було дотримано такої умови договору як 100% передоплата товару.

Згідно абз.2 ч.1 ст.693 ЦК України у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 ЦК України.

Згідно ч.2 ст. 538 ЦК України при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Однак відповідач не виконав свої обов'язки щодо оплати прийнятого товару в повному обсязі і після прийняття товару за вказаними видатковими накладними, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість в розмірі 19 868,0 грн.

З метою досудового врегулювання спору товариством з обмеженою відповідальністю "Служба Порятунку Бетону Плюс" (позивачем) 12.08.2013 р. надіслано своєму контрагенту претензію б/н від 07.08.2013 р. з вимогою виконати свої грошові зобов'язання, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Станом на момент розгляду спору в апеляційному порядку, в матеріалах справи відсутні доводи, які б підтвердили сплату відповідачем вище вказаного боргу.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відтак, враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд, вважає, що в матеріалах справи позивачем наведено достатньо належних доказів на підтвердження існування у відповідача обов'язку щодо оплати прийнятого товару в розмірі 19868,0 грн., а відтак апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 19868,0 грн.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 5.1. договору за порушення термінів оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати.

Згідно поданого позивачем розрахунку сума пені за прострочення відповідачем оплати товару, отриманого за накладними від 09.7.2013 року та 10.07.2013 року, за період відповідно з 09.07.2013 року по 11.09.2013 року, 10.07.2013 року по 11.09.2013 року становить 492,50 грн. (а.с.14).

Однак господарським судом першої інстанції було здійснено власний арифметичний перерахунок пені з коригуванням періоду обчислення пені згідно вимог законодавства.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню, починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Як вбачається з матеріалів справи, товар було передано продавцем 09.07.2013 року та 10.07.2013 року згідно видаткових накладних. У свою чергу, покупцем не було виконано свого зустрічного обов'язку щодо оплати товару в повному обсязі.

Відтак, обов'язок з оплати товару в сумі 12449,12 грн. (з врахуванням часткової оплати товару) за накладною від 09.07.2013 року виник у покупця з 10.07.2013 року, а в сумі - 7418,88 грн. за накладною від 10.07.2013 року - з 11.07.2013 року відповідно. А отже, початком періоду для обчислення пені слід відповідно вважати 10.07.2013 року та 11.07.2013 року та це слід врахувати при обчисленні пені в даному випадку.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд погоджується із здійсненим судом першої інстанції перерахунком розміру пені, із задоволенням позовної вимоги про часткове стягнення пені в розмірі 468 грн. 54 коп. та із відмовою про стягнення пені в розмірі 23,96 грн.

Щодо заперечень скаржника стосовно невідповідності поставленого товару, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Скаржник стверджує, то невідповідність отриманого товару була ним виявлена не відразу. Отриманий товар було перепродано третім особам, які в подальшому звернулися до нього зі скаргами щодо отриманого товару та вимогами про перерахунок ціни. Вважає, що заходом відновлення його прав може бути перерахунок ціни товару.

Згідно ч.1 ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Згідно ст. 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі -продажу.

Крім того, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту (ст. 679 ЦК України).

п.2.5 укладеного між сторонами договору визначено, що право власності на товар та всі ризики, пов'язані із ним, переходять від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка свідчить про передачу товарно-матеріальних цінностей, але не пізніше фактичного прийняття покупцем товару.

У п.3.2. договору поставки №24 від 06.06.2013 р. сторони передбачили, що під час отримання товару покупець (у даному випадку ТзОВ "Гарант Захід Плюс") здійснює перевірку останнього за кількістю та якістю.

За даних обставин апеляційний господарський суд вважає, що відповідачем за первісним позовом не доведено належними та достатніми доказами існування недоліків у отриманому товарі. Як і не доведено існування таких недоліків товару до передання товару йому як покупцеві. При отриманні товару відповідач за первісним позовом не був позбавлений можливості оглянути товар та повідомити продавця про існуючі недоліки товару.

Відтак, доводи скаржника не спростовують його зобов'язань стосовно оплати прийнятого товару згідно укладеного договору.

З приводу зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Захід Плюс" до ТОВ "Служба порятунку бетону" про стягнення 20 227,49 грн. збитків, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Так, згідно із ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України одним із способів захисту прав та інтересів суб'єктів господарювання є відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками слід розуміти, зокрема, і втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Як вбачається з матеріалів справи, заявлена до стягнення сума збитків спричинена поставкою відповідачем за зустрічним позовом товару з порушенням умов щодо асортименту.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Так, при перевірці доводів, на які посилається позивач за зустрічним позовом, а саме: поставка позивачем товару неналежної якості, понесення збитків у вигляді сплати штрафу контрагентам в розмірі 20 227,49 грн. тощо, такі не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Поряд із іншим, позивачем за зустрічним позовом не представлено суду будь-яких доказів невідповідності товару, отриманого за договором №24 від 06.06.2013 р.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено та не обґрунтовано спричинення йому діями ТОВ "Служба Порятунку Бетону Плюс" збитків в розмірі 20 227,49 грн., то зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору залишаються на скаржнику відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 25.11.2013 року у справі № 921/993/13-г/18 - залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Захід Плюс" від 3 грудня 2013 року № 351 - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 14.02.2014 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Марко Р.І.