Постанова

від 01.11.2013 по справі 826/13501/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 листопада 2013 року № 826/13501/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

за участю секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,

представника прокуратури - Баганець Н.В.,

представника позивача - Пащенка В.А.,

представника відповідача - Солонина Р.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПершого заступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон ПРМ», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Технокомрезерв» про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, -

В С Т А Н О В И В:

22 серпня 2013 року Перший заступник прокурора Голосіївського району міста Києва звернувся до суду із позовом до ТОВ «Карбон ПРМ» про стягнення отриманих за нікчемним правочином коштів у сумі 7 503 550,00 грн., визначивши при цьому третьою особою Головне управління Державного казначейства України в місті Києві.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2013 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.

У попередньому судовому засіданні 03 вересня 2013 року із складу учасників процесу виключено Головне управління Державного казначейства України в місті Києві та оголошено перерву з покладенням на прокуратуру обов'язку привести позовну заяву у відповідність із вимогами ст.ст.105, 106 КАС України.

12 вересня 2013 року за клопотанням представника прокуратури у відповідності до вимог статті 60 КАС України в частині щодо визначення прокурором органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, залучено до участі у справі в якості позивача Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, а також в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Технокомрезерв».

У зв'язку з невиконанням представниками прокуратури вимог щодо приведення позовної заяви у відповідність із вимогами процесуального законодавства, а також щодо надання належних доказів, на наявність яких прокурор зазначив у позовній заяві, судом оголошена перерва у попередньому судовому засіданні і попереджено представника прокуратури про наслідки невиконання вимог протокольної ухвали суду.

У попередньому судовому засіданні 17 вересня 2013 року представником прокуратури подано уточнену позовну заяву з доказами направлення її копій всім учасника процесу.

В обґрунтування своїх вимог Перший заступник прокурора Голосіївського району міста Києва посилається на те, що угоди між ТОВ «Карбон ПРМ», ТОВ «Сучасні електронні технології» та ТОВ «Технокомрезерв» укладені з метою суперечною соціально-економічним інтересам держави і суспільства, оскільки дії сторін спрямовані не на реальне виконання умов договору, а на настання наслідків у вигляді протиправного відшкодування податку на додану вартість, що потягло б за собою збитки у великих розмірах для державного бюджету. Такі обставини, за твердженням першого заступника прокурора, підтверджуються доданими до позовної заяви доказами, як то: актами перевірок суб'єктів господарювання, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2013 року у справі №826/8167/13-а та матеріалами кримінальної справи відносно засновника ТОВ «Технокомрезерв».

Ухвалою суду від 17 вересня 2013 року закінчено підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

У своїх додаткових поясненнях, залучених судом до матеріалів справи, прокурор зазначає про доведеність позовних вимог з огляду на встановлені у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2013 року у справі №826/8167/13-а обставини, а також підтверджується вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 25.09.2013р. у справі №1-кп/752/560.

Уповноваженим представником відповідача - ТОВ «Карбон ПРМ» в судовому засіданні подано письмові заперечення, в яких останній стверджує про недоведеність позивачем (з наданням будь-яких доказів) фіктивності укладеного з ТОВ «Сучасні електронні технології» договору та наявності у сторін угоди наміру вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що виключає можливість застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Представник третьої особи направив до суду письмову заяву, в якій зазначив про безпідставність позовних вимог і вказав на те, що станом на день подання прокурором даної заяви до суду у податкових органів, в тому числі і у ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Технокомрезерв» здійснювалась поза межами правового поля, що свідчить про відсутність підстав для твердження, що господарські договори ТОВ «Технокомрезерв» за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. з платниками податків, в тому числі і з ТОВ «Сучасні електронні технології», можуть вважатися недійсними в силу закону (нікчемними).

Заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

21 січня 2013 року ДПІ у Печерському районі міста Києва складено акт №231/22-8/36303038 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Технокомрезерв» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року (на підставі п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України).

Крім іншого, в акті №231/22-8/36303038 на підставі баз даних ДПІ у Печерському районі м. Києва зафіксовано такі висновки перевіряючих: інформація щодо чисельності працюючих на ТОВ «Технокомрезерв» відповідно до баз даних відсутня, в зв'язку з неподанням підприємством звітності (форми 1-ДФ) до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС (п.2.8 Акта); інформація щодо приміщень, які використовував ТОВ «Технокомрезерв» у своїй діяльності, станом на момент перевірки відсутня (п.2.10 Акта); фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Технокомрезерв» встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ (п.2.11 Акта).

В якості результату перевірки перевіряючими зазначено: «в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг)».

Наведені обставини стали підставою для висновку податкового органу про порушення ТОВ «Технокомрезерв» вимог ч.5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Технокомрезерв» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст.662, 655 та 656 ЦК України. … Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Технокомрезерв» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Серед покупців ТОВ «Технокомрезерв» за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. (відповідно таблиці в п.3.1.1 Акта) перевіряючими на підставі Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено і ТОВ «Сучасні електронні технології» (код ЄДРПОУ 31031725) по господарським операціям в липні, жовтні і листопаді 2012 року.

В період часу з 12.03.2013р. по 25.03.2013р. працівниками ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС була проведена документальна позапланова перевірка ТОВ «Сучасні електронні технології» (код ЄДРПОУ 31031725) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 25.03.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 25.03.2013р., за результатами якої 01 квітня 2013 року складено акт за №181/1-22-80-31031725.

Під час перевірки контролюючим органом вибірковим порядком досліджувались первинні бухгалтерські документи товариства і договори на здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п.3.2.2 даного акта перевірки в ході її проведення було встановлено факт укладення між ТОВ «Технокомрезерв» (код ЄДРПОУ 36303038, Постачальник) і ТОВ «Сучасні електронні технології» (Покупець) договору від 31.07.2012 року за №111298, за умовами якого Постачальник зобов'язується протягом чинності цього Договору поставити та передати у власність Покупцеві товар (партію товару) на підставі заявки в кількості і в строки згідно умов цього договору та додатків до нього, що є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар (партію товару) згідно з умовами цього Договору (п.1.1 Договору). Обсяги товару, що постачається за договором, визначаються рахунками-фактурами, що є невід'ємною частиною цього Договору (п.1.2 Договору). Предметом поставки є товар (партія товару) найменування, асортимент, кількість та ціна якого вказується у видатковій накладній (п.1.3 Договору).

Вказуючи на отриманий від ДПІ у Печерському районі м. Києва акт перевірки ТОВ «Технокомрезерв» від 21.01.2013р. за №231/22-8/36303038 працівники ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з посиланням на встановлені у цьому акті обставини, які свідчать про неможливість придбання товарів (робіт, послуг) Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні електронні технології» у постачальника - ТОВ «Технокомрезерв», в п.3.2.1 акта перевірки ТОВ «Сучасні електронні технології» №181/1-22-80-31031725 стверджують про неможливість продажу в подальшому цього товару на користь контрагента-покупця ТОВ «Карбон ПРМ» за договором від 01.08.2012 року за №01/08.

Слід зазначити, що пункт 3.2.2 описової частини акта перевірки ТОВ «Сучасні електронні технології» №181/1-22-80-31031725, на зміст якого ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС посилається в обґрунтування своїх висновків щодо неможливості реалізації ТОВ «Сучасні електронні технології» товару (робіт, послуг) покупцю ТОВ «Карбон ПРМ», є фактичним відтворенням описової частини акта звірки ТОВ «Техкомрезерв» №231/22-8/36303038.

При цьому, описова частина акта №181/1-22-80-31031725 не містить посилань на первинні бухгалтерські документи, якими зафіксовано факт здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні електронні технології» реалізації контрагенту-покупцю ТОВ «Карбон ПРМ» за договором №01/08 від 01.08.2012 року саме того товару (робіт, послуг), що були придбані ТОВ «Сучасні електронні технології» у ТОВ «Технокомрезерв» за договором від 31.07.2012 року за №111298.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.09.2013 року, до Єдиного державного реєстру 08 травня 2013 року внесено запис за №10681110007021995 про припинення юридичної особи ТОВ «Сучасні електронні технології» на підставі рішення засновників.

В період з 05.04.2013р.по 11.04.2013р. працівником ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Карбон ПРМ» (код ЄДРПОУ 37479576) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Сучасні електронні технології» (код за ЄДРПОУ 31031725) за період серпень, жовтень, листопад 2012 року, результати якої закріплені в акті №245/1-22-80-37479576 від 18.04.2013 року.

Згідно розділу 3 акта №245/1-22-80-37479576, в ході перевірки за серпень, жовтень і листопад 2012 року встановлено взаємовідносини ТОВ «Карбон ПРМ» з ТОВ «Сучасні електронні технології». Перевіряючому надано копію договору поставки №01/08 від 01.08.2012р., за умовами якого Постачальник (ТОВ «Сучасні електронні технології») зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити продукцію, комплектуючі та матеріали (надалі «товар»), а Покупець (ТОВ «Карбон ПРМ») зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити товар (п.1.1 Договору).

Найменування, кількість та ціна товару, що є предметом поставки за цим Договором, визначаються у специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору, замовленнях покупця та рахунках-фактурах, що надаються Постачальникам на вимогу Покупця (п.1.2 Договору).

Відповідно до п.1.3 Договору, Постачальник зобов'язується поставити замовлений товар відповідно до замовлення Покупця, поданого у встановленому дійсним Договором порядку.

Як зазначено в акті перевірки ТОВ «Карбон ПРМ» №245/1-22-80-37479576, на виконання умов Договору ТОВ «Сучасні електронні технології» поставив товар «Карбон ПРМ» згідно податкових накладних, перелік яких наведено в таблиці. Під час проведення перевірки перевіряючому також надано прибуткові накладні.

Невідповідність наданих ТОВ «Карбон ПРМ» документів на підтвердження здійснення господарських операцій по договору поставки №01/08 від 01.08.2012р. вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність Україні» в акті перевірки №245/1-22-80-37479576 не зафіксовано.

При цьому, в акті перевірки ТОВ «Карбон ПРМ» №245/1-22-80-37479576 перевіряючий посилається на те, що в ході проведення перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС використано акт перевірки ТОВ «Сучасні електронні технології» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 25.03.2013р. (акт №181/1-22-80-31031725).

Виклавши в розділі 3 акта перевірки ТОВ «Карбон ПРМ» №245/1-22-80-37479576 зміст пункту 3.2.2 описової частини акта перевірки ТОВ «Сучасні електронні технології» №181/1-22-80-31031725, контролюючий орган з посиланням на норми Цивільного кодексу України зазначив про здійснення ТОВ «Карбон ПРМ» фінансово-господарської діяльності поза межами правового поля, що у свою чергу, за висновком перевіряючого, свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «Карбон ПРМ», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Карбон ПРМ» та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків (абз.1 стор.12 Акта перевірки).

Посилання контролюючого органу на первинні бухгалтерські документи, на підставі яких було встановлено факт придбання Товариством з обмеженою відповідальністю «Карбон ПРМ» у ТОВ «Сучасні електронні технології» саме того товару, що був придбаний останнім у ТОВ «Технокомрезерв» в акті перевірки ТОВ «Карбон ПРМ» №245/1-22-80-37479576 відсутні. Належні і допустимі докази на підтвердження цього факту не надано представниками прокуратури та позивача і в судовому засіданні.

Згідно ч.2 ст.60 Кодексу адміністративного судочинства України з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Необхідність захисту інтересів держави, в тому числі, шляхом представництва її інтересів в суді покладено на органи прокуратури України статтею 121 Конституції України.

Статтею 121 Конституції України та статтями 35, 36 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що захист і представництво інтересів держави покладено на органи прокуратури. Згідно ст.36 1 Закону України «Про прокуратуру», підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За змістом частин 5, 6 ст.36 1 Закону України «Про прокуратуру» прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Таким чином, прокурор може звертатися до суду з позовами про захист, зокрема інтересів держави, в яких обґрунтовує необхідність захисту, та самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави.

Вимоги Першого заступника прокурора Голосіївського району міста Києва про стягнення з ТОВ «Карбон ПРМ» за нікчемним правочином на користь держави вартість товару в розмірі 7 503 550,00 грн. ґрунтуються на твердженнях про наявність підстав для визнання договору поставки №01/08 від 01.08.2012р. таким, що укладений контрагентами без наміру реального створення правових наслідків, які обумовлювалися правочином, а також таким, що не відповідає вимогам дійсності правочинів, які передбачені частинами 1, 3 та 5 статті 203 ЦК України, а відтак, був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а отже, згідно до ч.1 ст.228 ЦК України вважається таким, що порушує публічний порядок. Наведене, за твердженням прокурора підтверджується актами перевірок учасників угоди, вироком у кримінальній справі за обвинуваченням засновника поставника товару і судовим рішенням в адміністративній справі щодо оскарження платником податків рішення контролюючого органу, прийнятого на підставі даних акта перевірки. Всі викладені обставини в сукупності, на думку прокурора, є підставою для застосування судом до одного з контрагентів - ТОВ «Карбон ПРМ» визначених у ст.208 Господарського кодексу України санкцій.

З огляду на повідомлені представником прокуратури і представником позивача обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, наведені представником відповідача доводи з врахуванням доказів, наданими учасниками процесу на підтвердження своїх позицій, при вирішенні питання щодо наявності підстав для задоволення позову суд виходить з наступного.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5).

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсність господарського зобов'язання пов'язується з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст.234 ЦК України).

Згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже, у складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст.228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком за умови встановлення судом у кримінальній справі обставин по конкретній господарській операції.

У відповідності до ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відповідач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак відповідач та його контрагенти є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011р. №742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із визначенням, наведеним у частина 1, 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В якості доказів, на обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на акт звірки ТОВ «Технокомрезерв» від 21.01.2013р. за №231/22-8/36303038 та його висновки, а також акти перевірок ТОВ «Сучасні електронні технології» від 01.04.2013р. №181/1-22-80-31031725 і ТОВ «Карбон ПРМ» від 18.04.2013р. №245/1-22-80-37479576.

Як вже було зазначено вище, згідно акта звірки ТОВ «Технокомрезерв» від 21.01.2013р. за №231/22-8/36303038, складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, встановлено відсутність у ТОВ «Технокомрезерв» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків.

Тобто, контролюючим органом поставлено під сумнів реальність виконання ТОВ «Технокомрезерв» договорів з контрагентами, які, за висновком перевіряючих носять фіктивний характер.

Водночас слід зазначити, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Технокомрезерв» не погоджуючись з діями і висновками Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання протиправними дій щодо проведення зустрічної звірки позивача, за результатами якої складено акт №231/22-8/36303038 від 21.01.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства, та визнання протиправними дій, які полягають у складанні акту № 231/22-8/36303038 від 21.01.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства.

Під час розгляду адміністративної справи за №826/4718/13-а судом було встановлено порушення контролюючим органом вимог податкового законодавства щодо підстав і порядку проведення зустрічної звірки ТОВ «Технокомрезерв», а також щодо закріплення її результатів. Судом також було встановлено, що звірка проводилася лише на підставі інформації з наявних в інспекції інформаційних баз вибірковим методом, що суперечить визначенню зустрічної звірки, якою в першу чергу передбачено співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Відтак, звірка призначена та проведена ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС протиправно, належних доказів, які повинні були стати підставою для її проведення - контролюючим органом не надано. Доказів на підтвердження відсутності ТОВ «Технокомрезерв» за своїм місцезнаходженням та інших обставин, викладених в акті, контролюючим органом суду надано не було.

На підставі викладених обставин Окружним адміністративним судом міста Києва 27 травня 2013 року винесено постанову у справі №826/4718/13-а, якою позов ТОВ «Технокомрезерв» задоволено повністю; визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Технокомрезерв», за результатами якої складено акт №231/22-8/36303038 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Технокомрезерв» від 21.01.2013р.; визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної ДПС, які полягають у складанні акта №231/22-8/36303038 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Технокомрезерв» від 21.01.2013р.

Постанова суду першої інстанції у справі №826/4718/13-а залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2013 року, відтак, в силу положень статті 250 КАС України, на день звернення до суду прокурора із вимогою про стягнення коштів за нікчемним правочином набрала законної сили.

Під час перевірки викладених прокурором обставин судом встановлено, що закріплені в акті перевірки ТОВ «Сучасні електронні технології» від 01.04.2013р. №181/1-22-80-31031725 по взаємовідносинам з ТОВ «Технокомрезерв» висновки ґрунтуються на закріплених в акті зустрічної звірки №231/22-8/36303038 від 21.01.2013р. (складення якого визнано в судовому порядку протиправним) висновків податкового органу про фіктивність укладених останнім договорів з усіма його контрагентами. В свою чергу, акт перевірки ТОВ «Карбон ПРМ» від 18.04.2013р. №245/1-22-80-37479576 в частині щодо взаємовідносин з ТОВ «Сучасні електронні технології» є фактичним відтворенням тих обставин, що закріплені в акті перевірки ТОВ «Сучасні електронні технології» від 01.04.2013р. №181/1-22-80-31031725, в основу яких покладено висновки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, що визнані судом безпідставними.

В силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

У свою чергу органи державної податкової служби не наділені повноваженнями визнавати нікчемними правочини, укладені між суб'єктами господарювання та роботи відповідні висновки в актах перевірок. Відтак, зазначений в акті зустрічної звірки ТОВ «Технокомрезерв» від 21.01.2013р. №231/22-8/36303038 висновок ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про фіктивний характер укладених даним платником податків угод не може вважатись беззаперечним без надання достатніх переконливих доказів суду для вирішення питання про недійсність правочину.

Висновки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, сформованих у зв'язку із «ймовірністю» наявності певних обставин.

Суд вважає за доцільне також зауважити, що акт зустрічної звірки ТОВ «Технокомрезерв» від 21.01.2013р. за №231/22-8/36303038 і акти перевірок ТОВ «Сучасні електронні технології» від 01.04.2013р. №181/1-22-80-31031725 і ТОВ «Карбон ПРМ» від 18.04.2013р. №245/1-22-80-37479576 не містять даних щодо походження товару, реалізованого ТОВ «Сучасні електронні технології» контрагенту-покупцю ТОВ «Карбон ПРМ», що позбавляє суд можливості ідентифікувати цей товар, як такий, що придбаний ТОВ «Сучасні електронні технології» саме у ТОВ «Технокомрезерв».

Відтак, зазначений акт, який є базовим доказом в обґрунтування висновків актів перевірок ТОВ «Сучасні електронні технології» і ТОВ «Карбон ПРМ», є доказом здобутим з порушенням закону, а отже відповідно до приписів ч.3 ст.70 КАС України не може братися судом до уваги та бути підставою для висновків актів перевірок і, відповідно, бути підставою для визнання правочину недійсним.

Слід також зазначити, що акт перевірки є службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення (або їх відсутності) вимог чинного законодавства, тобто є засобом фіксування певних обставин, документальним закріпленням висновків суб'єкта владних повноважень про наявність (відсутність) підстав для прийняття відповідного рішення - акта індивідуальної дії.

При цьому, при вирішенні питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, адміністративний суд в межах своїх повноважень та зважаючи на предмет доказування у даній справі, надає у мотивувальній частині судового рішення оцінку актів перевірки, як письмовим доказам, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п.4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації в Україні 22.12.2010 року за №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 12.01.2011 за №34/18772 (далі - Порядок №984 у відповідній редакції) акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Пункт 5 Порядку №984 встановлює, що за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно пункту 6 Порядку №984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів .

Оскільки, ні акт перевірки ТОВ «Сучасні електронні технології» від 01.04.2013р. №181/1-22-80-31031725, ні акт перевірки ТОВ «Карбон ПРМ» від 18.04.2013р. №245/1-22-80-37479576 не містять посилань на ті первинні бухгалтерські документи або інші докази, які дають підстави вважати договір №01/08 від 01.08.2012 року недійсним, а містять лише посилання на акт зустрічної звірки, складення якого визнано судом протиправним, такі акти перевірки не можуть вважатися належними, допустимими і достатніми доказами на підтвердження викладених у позові обставин.

Натомість, під час розгляду справи по суті представником відповідача, на підтвердження виконання умов договору №01/08 від 01.08.2012 року, надані суду заявки на поставку продукції, комплектуючих та матеріалів за серпень, вересень і жовтень 2012 року, видаткові накладні і платіжні доручення.

Посилання представника ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у місті Києві на встановлення під час проведення перевірки ТОВ «Карбон ПРМ» невідповідності наданих відповідачем документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність Україні» є безпідставними, оскільки в акті перевірки №245/1-22-80-37479576 такого факту не зафіксовано. При цьому, суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про виклик в судове засідання для допиту в якості свідка працівника ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, яким було проведено перевірку ТОВ «Карбон ПРМ» і складено відповідний акт, за для підтвердження наведених вище порушень при оформленні бухгалтерських документів, оскільки в разі встановлення таких порушень під час перевірки, вони, згідно вимог податкового законодавства, мають бути відображені саме в акті перевірки і не можуть бути доведені поясненнями, наданими в судовому засіданні.

Крім того, на підставі наявних в матеріалах справи доказів судом було встановлено, що на день укладення договору між ТОВ «Сучасні електронні технології» і ТОВ «Технокомрезерв» договору від 31.07.2012 року за №111298, а також на час здійснення господарських операцій по договору поставки №01/08 від 01.08.2012 року, всі учасники угоди були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі як юридичні особи та мали свідоцтво платників податку на додану вартість, тобто мало цивільну право та дієздатність.

Суд також враховує наявність в матеріалах справи копії вироку Голосіївського районного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року у справі №752/14820/13-к у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5, яким останнього визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 28, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Зокрема у вироку встановлено, що ОСОБА_5 після проведення придбання ТОВ «Технокомрезерв» печаток підприємства не отримував, первинну бухгалтерську, податкову, фінансову та господарську звітність не формував та в первинній фінансово-господарській документації не розписувався.

Водночас, оцінюючи вказаний вирок як доказ, суд керується приписами частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В межах спірних правовідносин Окружним адміністративним судом міста Києва не розглядається справа про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок суду, тобто ОСОБА_5.

Згідно з частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Враховуючи вимоги процесуального закону, суд приходить до висновку, що вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року у справі №752/14820/13-к у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 не стосується предмету доказування даної адміністративної справи, а тому не береться судом до уваги.

Крім того, у згаданому вироку встановлено лише обставини щодо придбання обвинуваченим ОСОБА_5 ТОВ «Технокомрезерв».

Інших обставин, зокрема, щодо господарської діяльності ТОВ «Технокомрезерв» по взаємовідносинам з ТОВ «Сучасні електронні технології» Голосіївським районним судом міста Києва не встановлено та не досліджено доказів на підтвердження таких обставин.

Суд також вважає, що визнання винним ОСОБА_5 у вчинені злочинів, передбачених частиною другою статті 28, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, не виключає можливості здійснення ТОВ «Технокомрезерв» реальних господарських операцій.

Щодо посилань представника прокуратури і представника позивача на обставини, встановлені постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2013 року в адміністративній справі №826/8167/13-а за позовом ТОВ «Карбон ПРМ» до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними дій, визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, винесених контролюючим органом на підставі акта перевірки ТОВ «Карбон ПРМ» №245/1-22-80-37479576, яким зафіксовано порушення товариством вимог податкового законодавства, такі доводи не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки на день постановлення рішення у справі за позовом прокурора про стягнення коштів за нікчемним правочином, постанова суду у справі №826/8167/13-а не набрала законної сили у зв'язку з її оскарженням до апеляційного суду.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що ні прокурором, ні позивачем не надано доказів порушення відповідачем конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання у даній справі договору.

Крім того, прокурором не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у відповідача, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Інших переконливих доводів на обґрунтування наявності підстав для визнання правочину недійсним, а відтак, і для застосування до ТОВ «Карбон ПРМ» адміністративно-господарських санкцій на підставі статті 208 Господарського кодексу України, і які могли б бути прийняті судом до уваги прокуратурою і позивачем не наведено. Доказів, які б спростовували доводи відповідача щодо реальності господарської операції, суду не надані.

З огляду на зазначене, суд констатує, що прокурором і позивачем не наведено, а судом не встановлено підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного в межах спірних правовідносин між відповідачем та підприємством-контрагентом (постачальником), а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

За таких обставин, суд визнає заявлену прокурором вимогу про стягнення коштів по договору через застосування наслідків визнання нікчемного правочину належним чином не обґрунтованою, не доведеною, а отже такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи відсутність факту понесення відповідачем витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст.69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Першого заступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон ПРМ», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Технокомрезерв» про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.А. Добрівська