Ухвала

від 29.04.2014 по справі 826/13501/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 року Справа: № 826/13501/13-а ( в 2-х томах)

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської О.А. , Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та заступника прокурора міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом першого заступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон ПРМ», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Технокомрезерв» про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином,

В С Т А Н О В И В :

Перший заступник прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві ( далі - позивач ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон ПРМ» ( далі - відповідач ), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Технокомрезерв» про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, у сумі 7 503 550,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 01 листопада 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та заступник прокурора міста Києва подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2013 року та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов, так як, на думку апелянтів, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю ( далі - ТОВ ) «Карбон ПРМ» є юридичною особою, яка зареєстрована Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією та перебуває на обліку Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби як платник податку на додану вартість.

01 серпня 2012 року між ТОВ «Карбон ПРМ» і ТОВ «Сучасні електронні технології» було укладено договір поставки № 01/08, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити продукцію, комплектуючі та матеріали, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

У квітні 2013 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон ПРМ» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків - товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні електронні технології» за періоди: серпень, жовтень, листопад 2012 року, за результатами якої складено акт від 18 квітня 2013 року № 245/1-22-80-37479576.

У зазначеному акті перевірки відповідачем було встановлено порушення ТОВ «Карбон ПРМ» вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 1313122 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 1250592 грн.

На підставі та на виконання акту від 18 квітня 2013 року № 245/1-22-80-37479576 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 14 травня 2013 року № 0004692280 про визначення податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток у сумі 1 313 122,0 грн. - за основним платежем та 328281,0 грн. - за штрафними санкціями та № 0004682280 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1250592,00 грн. - за основним платежем та 312648,00 грн. - за штрафними санкціями.

Викладені обставини буди встановлені Прокуратурою голосіївського району міста Києва під час проведення перевірки, що стало підставою для звернення першого заступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві до суду із адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон ПРМ», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Технокомрезерв» про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином.

Спірні правовідносини регулюються Господарським кодексом України (далі - ГК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

Так, у статті 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У частині 2 статті 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною 1 статті 207 ГК України регламентовано, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У відповідності до частини 1 статті 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Отже, з наведених законодавчих положень вбачається, що встановлення правової підстави для визнання господарського правочину недійсним є можливим при одночасній наявності трьох умов: 1) невідповідності його змісту вимогам закону; 2) мети вчинення такого правочину, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; 3) наміру сторін укласти правочин із такою метою.

Разом з тим, дослідивши обставини справи, колегія суддів встановила, що позовні вимоги першого заступника прокурора Голосіївського району міста Києва, який звернувся до суду першої інстанції в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, з адміністративним позовом до ТОВ «Карбон ПРМ», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТОВ «Технокомрезерв» про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, ґрунтуються на даних акту перевірки контрагента відповідача за спірним договором - ТОВ «Сучасні електронні технології» від 01 квітня 2013 року № 181/1-22-80-31031725 та акту перевірки «Карбон ПРМ» від 18 квітня 2013 року № 245/1-22-80-37479576. Однак, проведення аналізу змісту вказаних актів перевірки надає підстави вважати, що ці документи не містять жодних відомостей, які б дійсно підтверджували невідповідність змісту договору поставки від 01 серпня 2012 року № 01/08, укладеного між відповідачем і ТОВ «Сучасні електронні технології», вимогам закону, наявність мети вчинення правочину, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та наміру сторін укласти договір із такою метою.

Більш того, Постановою Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Карбон ПРМ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби було встановлено, що фінансово-господарські операції між ТОВ «Карбон ПРМ» і ТОВ «Сучасні електронні технології» підтверджуються первинною документацією, складеною у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність» та є такими, що відбулися у відповідності до договору поставки від 01 серпня 2012 року № 01/08.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Посилання апелянтів на результати перевірки податковими органами контрагента ТОВ «Сучасні електронні технології» - ТОВ «Технокомрезерв», які на думку Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та заступника прокурора міста Києва, свідчать про безтоварність операцій між ТОВ «Технокомрезерв» з ТОВ «Сучасні електронні технології» та ТОВ «Карбон ПРМ», колегія суддів вважає необґрунтованими, безпідставними і такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки недотримання контрагентами суб'єкта господарювання вимог податкового законодавства не є обставиною, наявність якої обумовлювала б однозначність висновків про фіктивність господарських операцій юридичної особи.

Крім того, враховуючи викладену вище аргументацію, суд апеляційної інстанції вважає, що реальність господарських операцій між відповідачем і ТОВ «Сучасні електронні технології» за спірним договором поставки від 01 серпня 2012 року № 01/08 має преюдиційний характер і не спростована жодними доводами апелянтів.

При цьому, апелянтами не доведено наявність будь-яких, установлених законом, зокрема статтею 203 ЦК України та статтями 207, 208 ГК України, правових підстав для визнання господарського правочину недійсним.

Отже, колегія суддів вважає, що апелянти, діючи у порушення вимог частини 1 статті 71 КАС України, не довели тих обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення щодо правомірності рішення суду першої інстанції та не переконали суд у своїй правоті.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що в даному випадку відсутні правові підстави для визнання нікчемним правочину, укладеного в межах спірних правовідносин між відповідачем та підприємством-контрагентом (постачальником), а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, який порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави, що у свою чергу свідчить про відсутність жодних правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи та дотримано вимоги статті 159 КАС України.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та заступника прокурора міста Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та заступника прокурора міста Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлено 05 травня 2014 року.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Губська О.А.

Ісаєнко Ю.А.