Постанова

від 12.11.2013 по справі 826/15682/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 листопада 2013 року справа № 826/15682/13-а

о 11 год. 00 хв.

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі суддів:

головуючого судді Соколової О.А.,

суддів Вєкуа Н.Г.,

Васильченко І.П.,

при секретарі судового засідання Боронило К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лексун»

до Міністерства доходів і зборів України

про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити

певні дії,

за участю представників сторін:

від позивача Павлюківський С.М..,

від відповідача Столярець С.Ю., -

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Лексун» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач) в якому просить:

- визнати незаконними дії Міністерства доходів і зборів України по відмові TOB «Лексун» у реєстрації податкової накладної № 1 від 30.07.2013 року;

- зобов'язати Міністерство доходів і зборів України зареєструвати податкову накладну №1 від 30.07.2013 року;

- визнати незаконною бездіяльність Міністерства доходів і зборів України по ненаданню відповіді на скаргу TOB «Лексун» № 3/13.08.2013 від 13.08.25013 року;

- зобов'язати Міністерство доходів і зборів України надати TOB «Лексун» відповідь на скаргу № 3/13.08.2013 від 13.08.2013 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 09.08.2013 року TOB «Лексун» при спробі зареєструвати податкову накладну №1 від 30.07.2013 року отримало від Центрального порталу прийому звітності ДПС України квитанцію про відмову у реєстрації із мотивуванням про помилку - місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг, вказане у документі не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Проте, зазначає позивач, в податковій накладній вказано вірно юридичну та фактичну адресу (03039, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 26), яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Позивач наголошує, що товариство знаходиться за вказаною адресою з моменту державної реєстрації. На скаргу позивача, Міністерство доходів і зборів України проігнорувало твердження про те, що вказана у податкових накладних адреса відповідає тій, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та відповідачем не зазначено, що саме у адресі вказано невірно.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, надав до матеріалів справи письмові заперечення на позовну заяву (а.с.46), в яких зазначив, що при заповненні графи «місцезнаходження (податкова адреса) платника» слід зазначити податкову адресу, яка є достовірною та відповідає даним ЄДР та фактичному місцезнаходженню. Так, ДПС України отримано податкову накладну ТОВ «Лексун» від 30.07.2013 року №1 та за результатами автоматизованої обробки податкової накладної виявлено помилку місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг у документах. Представник відповідача зазначив, що квитанцією ДПС України №1 повідомлено позивача про відмову у реєстрації податкової накладної із зазначенням, що місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг у документі не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, представник відповідача прийшов до висновку, що причиною відмови у прийнятті податкової накладної до реєстрації є наявність помилок, встановлених з урахуванням положень ст. 201 Податкового кодексу України та постанови Kабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних».

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог ТОВ «Лексун» відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лексун», зареєстровано як юридична особа Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 30.03.2011 року за № 10681020000027667, ідентифікаційний код юридичної особи 37559750, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. (а.с.22-27)

Позивачем направлено до «Інформаційного порталу ОДПС України» податкову накладну виписану ТОВ «Лексун» №1 від 30.07.2013 року за послуги по пошуку клієнтів на загальну суму 0,12грн. у т.ч. ПДВ 0,02грн. з метою реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. (а.с.7)

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п.11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246, визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі. (далі - Порядок)

Відповідно до п.8 Порядку, для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі.

У відповідності до п.9 вищенаведеного Порядку причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: наявність помилок; відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається протягом операційного дня продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі.

Квитанцією №1 ДПС України повідомлено позивача про відмову у реєстрації вказаної податкової накладної із зазначенням, що місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг у документі не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. (а.с.6) Таким чином, причиною відмови у прийнятті податкових накладних до реєстрації є наявність помилок, встановлених з урахуванням положень ст.201 Податкового кодексу України та Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних.

Разом з тим, як вбачається із змісту витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 12.08.2013 року та на 15.10.2013 року місцезнаходження ТОВ «Лексун» зазначено за адресою: 03039, м. Київ, Голосіївський район, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 26. (а.с.12-17, 22-27)

В податковій накладній, яка надавалась відповідачу для реєстрації, в графі «Місцезнаходження (податкова адреса) продавця» зазначено адресу: 03039, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд.26. (а.с.7)

За таких обставин, на підставі вищевикладеного та як підтверджено матеріалами справи, податкова накладна виписана позивачем із зазначенням адреси, яка відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відповідачем всупереч ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірність відмови в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних поданої позивачем податкової накладної з підстав наявності помилок, тому висновок податкового органу про помилку в накладній в частині зазначення невірного місцезнаходження продавця є необґрунтованим, не підтвердженим належними та допустимими доказами, а дії по відмові ТОВ «Лексун» у реєстрації податкової накладної № 1 від 30.07.2013 року за зазначеною підставою, є протиправними.

Доводи відповідача щодо правомірності його дій з урахуванням п.11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України при відмові в реєстрації податкової накладної №1 від 30.07.2013 року судом не приймаються, оскільки відповідачем відмовлено в реєстрації вищезазначеної податкової накладної з підстав невідповідності місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг, вказане у документі, інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, будь-яких інших підстав не зазначено, в тому числі і відсутності підстав для реєстрації таких податкових накладних в Єдиному реєстрі з огляду, що сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень.

Водночас, суд бере до уваги вищезазначені приписи Податкового кодексу України при розгляді позовної вимоги позивача щодо зобов'язання Міністерство доходів і зборів України зареєструвати податкову накладну №1 від 30.07.2013 року з урахуванням того, що податкова накладна виписана на суму 0,12грн. тобто меншу за суму 10 тисяч гривень, тому вона реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не підлягає. Отже, з приводу зазначеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання Міністерство доходів і зборів України зареєструвати податкову накладну №1 від 30.07.2013 року слід відмовити.

13.08.2013 року позивачем до Міністерства доходів і зборів України надіслана скарга в якій він просить відновити можливість реєстрації податкових накладних. (а.с.8-9)

Відповідач розглянувши вказану скаргу надав на адресу позивача відповідь від 03.09.2013 року № 10301/6/99-99-10-01-05-15 «Про розгляд листа» в якому вказано, що вимога щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної ТОВ «Лексун» № 1 (дата виписки 30.07.2013 року) задоволенню не підлягає та інформацію відносно можливої некоректної роботи програми по реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних взято до уваги. (а.с.10-11)

Разом з тим, колегія суддів не приймає доводи позивача, що Міністерство доходів і зборів України не надало відповіді на скаргу підприємства від 13.08.2013 року з посиланням на те, що зазначений вище лист є «відпискою» у якому було лише процитовано певні норми законодавства, оскільки позивачем не доведено, що з боку відповідача вчинялася бездіяльність саме по ненаданню відповіді на скаргу, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання незаконною бездіяльність Міністерства доходів і зборів України по ненаданню відповіді на скаргу ТОВ «Лексун» № 3/13.08.2013 від 13.08.2013 року, отже позовні вимоги щодо визнання факту ненадання відповіді на скаргу позивача не підлягають задоволенню з огляду на невірно обраний позивачем спосіб захисту свого права.

В силу п.п.56.1, 56.2 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Стосовно позовної вимоги, щодо зобов'язання Міністерство доходів і зборів України надати TOB «Лексун» відповідь на скаргу № 3/13.08.2013 від 13.08.2013 року суд з урахуванням попередніх висновків та як встановлено в судовому засіданні той факт, що відповідачем надана на адресу товариства відповідь від 03.09.2013 року на скаргу, суд приходить до висновку, що в задоволенні вказаної позовної вимоги слід відмовити.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовна заява ТОВ «Лексун» підлягає задоволенню в частині визнання незаконними дії Міністерства доходів і зборів України по відмові TOB «Лексун» у реєстрації податкової накладної №1 від 30.07.2013 року.

Відповідно до п.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лексун» - задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Міністерства доходів і зборів України по відмові TOB «Лексун» у реєстрації податкової накладної №1 від 30.07.2013 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лексун» витрати по сплаті судового збору у розмірі 08 гривні 60 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 12 листопада 2013 року.

Постанову у повному обсязі складено 19 листопада 2013 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Головуючий суддя О.А. Соколова

Судді Н.Г. Вєкуа

І.П. Васильченко