Рішення

від 25.11.2013 по справі 905/7324/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.11.2013 Справа № 905/7324/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Чистюхіній Ю.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАКОР-ВОСТОК», м.Донецьк

про: стягнення суми основного боргу у розмірі 27360,02 грн., 3 % річних - 1516,21 грн., інфляційних нарахувань - 573,77 грн.

За участю уповноважених представників:

від позивача: Глущенко Д.В.(за довіреністю № 602 від 23.09.2013 р. ); Пеліхос Є.М. (за довіреністю

№ 23.09.2013р.).

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» м. Донецьк звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАКОР-ВОСТОК»», м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 27360,02 грн., 3 % річних - 1516,21 грн., інфляційних нарахувань - 573,77 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань з поставки товару за договором поставки б/н від 29.08.2011р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних нарахувань

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: договір на поставку б/н від 29.08.2011р. з додатком; платіжні доручення № 6846 від 22.11.2011р., № 7032 від 06.12.2011р., № 7188 від 15.12.2011р., № 7192 від 15.12.2011р., № 7210 від 15.10.2011р., № 7509 від 29.12.2011р., № 238 від 24.01.2012р., № 242 від 24.01.2012р., № 369 від 31.01.2012р.; виписки банку від 20.09.2011р., від 28.09.2011р., від 03.10.2011р., від 06.10.2011р., від 25.10.2011р.; видаткові накладні № РН-0000108 від 27.09.2011р., № РН-0000120 від 10.10.2011р., № РН-0000126 від 20.10.2011р., № РН-0000124 від 20.10.2011р., № РН-0000131 від 31.10.2011р., № РН-0000132 від 31.10.2011р., № РН-0000134 від 31.10.2011р., № РН-0000142 від 08.11.2011р., № РН-0000147 від 23.11.2011р., № РН-0000152 від 12.12.2011р., № РН-0000155 від 16.12.2011р., № РН-0000161 від 20.12.2011р., № РН-0000160 від 20.12.2011р., № РН-0000159 від 20.12.2011р., № РН-0000162 від 23.12.2011р., № РН-0000001 від 10.01.2012р., № РН-0000006 від 13.01.2012р., № РН-0000009 від 27.01.2012р., № РН-0000010 від 27.01.2012р., № РН-0000011 від 27.01.2012р., № РН-0000012 від 27.01.2012р., № РН-0000015 від 01.02.2012р., № РН-0000018 від 14.02.2012р., № РН-0000020 від 14.02.2012р., № РН-0000019 від 14.02.2012р., № РН-0000026 від 22.02.2012р.; претензія № 05/1-5231 від 07.08.2013р. та докази її надіслання відповідачу; розрахунок суми боргу, 3% річних, інфляційних нарахувань; правоустановчі документи.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи: письмові пояснення б/н від 25.10.2013р; акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2013р. та докази його надіслання відповідачу; рахунки - фактури № СФ- 0000109 від 13.09.2011р., № СФ- 0000110 від 13.09.2011р., № СФ - 0000119 від 22.09.2011р., № СФ 0000122 від 22.09.2011р., № СФ- 0000124 від 22.09.2011р., №СФ - 0000141 від 18.10.2011р., № СФ - 0000160 від 22.11.2011р., № СФ - 0000168 від 30.11.2011р., № СФ- 0000171 від 12.12.2011р., СФ - 0000172 від 12.12.2011р., № СФ - 0000173 від 12.12.2011р., № СФ -0000181 від 29.12.2011р., № СФ - 0000003 від 16.01.2012р., № СФ - 0000005 від 16.01.2012р.; податкові накладні № 22 від 28.09.2011р., № 23 від 28.09.2011р., № 24 від 28.09.2011р., № 2 від 03.10.2011р., № 3 від 03.10.2011р., № 8 від 06.10.2011р., № 9 від 06.10.2011р.; довідка б/н б/д; витяги з журналів реєстрації довіреностей.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів повернення заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи, адже з огляду на тривіальність розгляду справи подальше зволікання із вирішенням спору є несумісним із приписами ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

Відповідачеві було надано достатньою часу для доведення своєї позиції до відома суду, а встановлення правової визначеності у розглядуваному спорі не може перебувати у залежності від бажання учасника справи здійснювати свої процесуальні права.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

29.08.2011р. між позивачем (Покупець) та відповідачем (Продавець) укладений договір поставки б/н (а.с. 8) (далі договір), згідно п.п. 1.2. якого Продавець зобов'язався поставити Покупцеві товари, зазначені в цьому договорі, а Покупець - прийняти і оплатити такі товари у встановлений термін. Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до виконання сторонами всіх зобов'язань (п. 7.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору сума договору становить 1554595,99грн. Сума та обсяги закупівлі цього договору можуть бути зменшені залежно від фактичних потреб Покупця (п. 2.2. договору).

Відповідно до п.п. 2.3., 2.4. договору оплата товару здійснюється Покупцем протягом 14 календарних днів з дати його отримання, на підставі пред'явленого Продавцем рахунку на оплату товару (далі - рахунок). Датою отримання товару вважається видаткова накладна, підписана обома сторонами.

Строк поставки товарів - сім робочих днів з дати замовлення товару. Постачання товару здійснюється за заявкою Покупця по цінам наведеним у Додатку 1 (п.п. 3.1., 3.3. договору).

Розділом 4 договору встановлена відповідальність сторін, а саме:

- «У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором Сторони несуть повну відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором (п. 4.1. договору);

- «Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити за поставлений товар та прийняти поставлений товар згідно з видатковою накладною» (п. 4.2. договору);

- «Продавець зобов'язаний забезпечити поставку товару (надання послуг) у строки, встановлені цим договором і забезпечити якість товару (послуги) згідно до відповідного Державного стандарту України» (п. 4.3. договору).

У виконання умов підписаного між сторонами договору відповідачем було поставлено позивачу продукцію, що підтверджується видатковими накладними, наданими до позовної заяви, та не заперечується відповідачем.

Позивач сплатив вартість поставленого товару у більшій сумі ніж було передбачено у видаткових накладних.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 05/1-5231 від 07.08.2013р. про сплату заборгованості у розмірі 27360,02грн., яка була надіслана відповідачу, проте не була задоволена останнім.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено під час розгляду справи по суті, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача заборгованості у розмірі 27360,02 грн., 3 % річних - 1516,21 грн., інфляційних нарахувань - 573,77 грн.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України договір, в якому одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму, є договором поставки.

За приписом ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Згідно вимог ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом (ст. 615 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Пунктом 3.1 договору поставки б/н від 29.08.2011р. передбачено строк поставки товарів - сім робочих днів з дати замовлення товару. Постачання товару здійснюється за заявкою Покупця по цінам наведеним у Додатку 1 (п. 3.3. договору).

Враховуючи умови п. 3.1. договору поставки б/н від 29.08.2011р. відповідач повинен відвантажити товар позивачу протягом 7 робочих днів з моменту надходження письмової заявки позивача. В матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем відповідачу замовлення на товар, таким чином, суд дійшов висновку, що на момент подачі позову у відповідача відсутній обов'язок поставити позивачу товар згідно договору поставки б/н від 29.08.2011р.

Крім того, відповідно до п.п. 2.3., 2.4. договору оплата товару здійснюється Покупцем протягом 14 календарних днів з дати його отримання , на підставі пред'явленого Продавцем рахунку на оплату товару (далі - рахунок), та договором не передбачена передплата за поставлений товар, тобто у позивача були відсутні правові підстави перерахування грошових коштів на рахунок відповідача.

За таких обставин, враховуючи, що доказів надходження письмової заявки позивача на замовлення товару не надано, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості.

На підставі викладеного, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 27360,02 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення 3 % річних у розмірі 1516,21 грн., інфляційні нарахування у розмірі 573,77 грн.

Позивачем не доведено факт порушення відповідачем своїх обов'язків за договором, тобто за відсутні докази невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Водночас суд зазначає, що застосування частини другої статті 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми боргу, перерахованої за договором поставки б/н від 29.08.2011р., не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 615, 625, 663, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» м. Донецьк (ЄДРПОУ 03361081) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАКОР-ВОСТОК», м.Донецьк (ЄДРПОУ 36694136) про стягнення суми основного боргу у розмірі 27360,02 грн., 3 % річних - 1516,21 грн., інфляційних нарахувань - 573,77 грн. відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 25.11.2013р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.11.2013р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 28897/13

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 - відповідачу