Постанова

від 19.03.2014 по справі 905/7324/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року Справа № 905/7324/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. Жукової Л.В. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" на рішення та постановугосподарського суду Донецької області від 25.11.2013 Донецького апеляційного господарського суду від 28.01.2014 у справі№ 905/7324/13 за позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Адакор-Восток" простягнення суми основного боргу у розмірі 27360,02грн., 3% річних у сумі 1516,21грн., інфляційних нарахувань - 573,77грн. за участю представників сторін:

від позивача: Глущенко Д.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адакор-Восток" про стягнення суми основного боргу у розмірі 27360,02грн., 3% річних у сумі 1516,21грн., інфляційних нарахувань - 573,77грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.11.2013, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.01.2014 у справі №905/7324/13 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій обґрунтовані недоведеністю позивачем факту порушення відповідачем своїх обов'язків за спірним договором.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Донецької області від 25.11.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.01.2014 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.08.2011 між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" та ТОВ "Адакор-Восток" укладено договір поставки, згідно пункту 1.2. якого відповідач зобов'язався поставити позивачу товари, зазначені в п.1.1 цього договору, а позивач - прийняти і оплатити такі товари у встановлений термін.

Відповідно до пункту 2.1. договору сума договору становить 1554595,99грн.

Відповідно до пунктів 2.3., 2.4. договору оплата товару здійснюється протягом 14 календарних днів з дати його отримання, на підставі пред'явленого відповідачем рахунку на оплату товару. Датою отримання товару вважається видаткова накладна, підписана обома сторонами.

Строк поставки товарів - сім робочих днів з дати замовлення товару. Постачання товару здійснюється за заявкою позивача по цінам наведеним у Додатку 1 (пункти 3.1., 3.3. договору).

Пунктом 4.1. договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть повну відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором. Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити за поставлений товар та прийняти поставлений товар згідно з видатковою накладною (пункт 4.2. договору). Продавець зобов'язаний забезпечити поставку товару (надання послуг) у строки, встановлені цим договором і забезпечити якість товару (послуги) згідно до відповідного Державного стандарту України (пункт 4.3. договору).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" посилається на те, що на виконання умов договору відповідачем було поставлено йому продукцію, що підтверджується видатковими накладними, проте позивач сплатив вартість поставленого товару у більшій сумі ніж було передбачено у видаткових накладних, в зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією № 05/1-5231 від 07.08.2013 про сплату заборгованості у розмірі 27360,02грн., але відповідь від відповідача не отримав.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки від 29.08.2011, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Адакор-Восток" боргу за вищезазначеним договором в сумі 27360,02грн., 3% річних у розмірі 1516,21грн., інфляційних витрат у сумі 1516,21грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Дана норма кореспондує з приписами статті 712 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з вимогами ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

Пунктом 3.1 договору передбачено строк поставки товарів - сім робочих днів з дати замовлення товару.

Пунктом 3.3. договору сторони визначили, що постачання товару здійснюється за заявкою Покупця по цінам наведеним у Додатку 1.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що за умовами договору відповідач повинен відвантажити товар позивачу протягом 7 робочих днів з дати замовлення товару, проте враховуючи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів факту замовлення товару, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного та обґрунтованого висновку, що на момент звернення до господарського суду з позовом про стягнення боргу у відповідача був відсутній обов'язок поставити позивачу товар згідно договору поставки від 29.08.2011.

Колегія суддів вважає правомірними висновки господарських судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 1516,21грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 573,77грн., з приводу недоведеності з боку позивача факту порушення відповідачем своїх обов'язків за договором, тобто відсутні докази невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Крім того, обґрунтованим є також висновок апеляційного господарського суду про помилковість застосування позивачем ч.2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та 3 % процентів річних, оскільки стягнення з постачальника суми боргу за договором поставки від 29.08.2011, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування рішення господарського суду Донецької області від 25.11.2013 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 28.01.2014, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 25.11.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.01.2014 у справі №905/7324/13 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

Л.В. Жукова