Постанова

від 29.01.2014 по справі 905/7324/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.01.2014 р. справа №905/7324/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А. при секретарі судового засідання Братченко О.В. за участю представників: від позивача: Рябошапка Д.В., представник за дов. від 27.12.13р. № 640 від відповідача:не з»явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 25.11.2013р. по справі№905/7324/13 (суддя Левшина Я.О.) за позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адакор-Восток» м.Донецьк простягнення суми основного боргу у розмірі 27360,02грн., 3% річних 1516,21грн., інфляційних нарахувань 573,77грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адакор-Восток» м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 27360,02грн., 3% річних у сумі 1516,21грн., інфляційних нарахувань - 573,77грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.11.2013р. у справі №905/7324/13 у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с.106-108).

В обґрунтування прийнятого рішення господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено факт порушення відповідачем своїх обов'язків за договором. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України стосовно стягнення з відповідача суми індексу інфляції та 3% річних є безпідставними, оскільки стягнення з постачальника суми боргу, перерахованої за договором поставки б/н від 29.08.11р. не вважається грошовим зобов»язанням у розумінні ст. 625 ЦІК України.

Позивач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 25.11.2013р. по справі №905/7324/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити (а.с.113-115).

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що господарським судом було помилково встановлено, що за умовами пункту 3.1 договору на поставку б/н від 29.08.2011р. фактом замовлення товару є саме письмова заявка. Вважає, що наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: рахунками-фактури, платіжними дорученнями, банківськими виписками та видатковими накладними підтверджується факт здійснення господарської операції та наявності боргу у відповідача перед позивачем за невиконання умов договору.

Судове засідання відкладалося з метою з»ясування фактичних обставин справи, дотримання прав сторін для всебічного, повного і об»активного розгляду справи.

Позивач у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити

Відповідач у судове засідання не прибув, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини невиконання вимог ухвали суду не повідомив.

Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи, враховуючи, що явка сторін судом не визнавалася обов»язковою.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши повноважного представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

29.08.2011р. між позивачем (за договором - Покупець) та відповідачем (за договором - Продавець) укладений договір поставки б/н згідно пункту 1.2. якого Продавець зобов'язався поставити Покупцеві товари, зазначені в цьому договорі, а Покупець - прийняти і оплатити такі товари у встановлений термін. Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до виконання сторонами всіх зобов'язань (пункт 7.1. договору) (а.с. 8).

Відповідно до пункту 2.1. договору сума договору становить 1554595,99грн. Сума та обсяги закупівлі цього договору можуть бути зменшені залежно від фактичних потреб Покупця (пункт 2.2. договору).

Відповідно до пунктів 2.3., 2.4. договору оплата товару здійснюється Покупцем протягом 14 календарних днів з дати його отримання, на підставі пред'явленого Продавцем рахунку на оплату товару (далі - рахунок). Датою отримання товару вважається видаткова накладна, підписана обома сторонами.

Строк поставки товарів - сім робочих днів з дати замовлення товару. Постачання товару здійснюється за заявкою Покупця по цінам наведеним у Додатку 1 (пункти 3.1., 3.3. договору).

Розділом 4 договору встановлена відповідальність сторін.

Пунктом 4.1. договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором Сторони несуть повну відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором. Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити за поставлений товар та прийняти поставлений товар згідно з видатковою накладною (пункт 4.2. договору). Продавець зобов'язаний забезпечити поставку товару (надання послуг) у строки, встановлені цим договором і забезпечити якість товару (послуги) згідно до відповідного Державного стандарту України" (пункт 4.3. договору).

Згідно Специфікації, як Додатку № 1 до договору, передбачено найменування товару, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру, загальна вартість (грн..), яка підписана сторонами у встановленому порядку (а.с.9).

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки 29.08.2011р, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адакор-Восток» м. Донецьк боргу за вищезазначеним договором в сумі 27360,02грн., 3% річних у розмірі 1516,21грн., інфляційних витрат у сумі 1516,21грн.

Сутність позовних вимог полягає у вирішенні питання щодо стягнення боргу за договором на поставку з продавця.

Оцінивши зміст договору на поставку б/н від 29.08.2011р., апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки (купівлі-продажу), який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору відповідачем було поставлено позивачу продукцію, що підтверджується видатковими накладними наявними у матеріалах справи. Проте, позивач сплатив вартість поставленого товару у більшій сумі ніж було передбачено у видаткових накладних.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 05/1-5231 від 07.08.2013р. про сплату заборгованості у розмірі 27360,02грн., яка була надіслана відповідачу, проте не була задоволена останнім.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Пунктом 3.1 договору передбачено строк поставки товарів - сім робочих днів з дати замовлення товару.

Пунктом 3.3. договору сторони визначили, що постачання товару здійснюється за заявкою Покупця по цінам наведеним у Додатку 1.

Отже, за умовами договору відповідач повинен відвантажити товар позивачу протягом 7 робочих днів з дати замовлення товару, а не з моменту надходження письмової заявки позивача, як помилково було визначено судом першої інстанції.

Проте, господарський суд дійшов вірного висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази факту замовлення товару у розумінні статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, на момент звернення до господарського суду з позовом про стягнення боргу у відповідача відсутній обов'язок поставити позивачу товар згідно договору поставки б/н від 29.08.2011р.

Крім того, відповідно до пунктів 2.3., 2.4. договору оплата товару здійснюється Покупцем протягом 14 календарних днів з дати його отримання, на підставі пред'явленого Продавцем рахунку на оплату товару (далі - рахунок), та договором не передбачена передплата за поставлений товар, тобто у позивача були відсутні правові підстави перерахування грошових коштів на рахунок відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості.

Суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок господарського суду про відмову у задоволені позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 1516,21грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 573,77грн., оскільки позивачем не доведено факт порушення відповідачем своїх обов'язків за договором, тобто відсутні докази невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Водночас, застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми боргу, перерахованої за договором поставки б/н від 29.08.2011р., не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу приписів частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі договору на поставку б/н від 29.08.2011р. відповідач повинен бути поставити товар, який зазначений у специфікації до договору (п.1.1 договору), що є його невід»ємною частиною.

З виставлених відповідачем рахунків-фактур вбачається, що на адресу позивача був поставлений і інший товар, ніж той, який зазначений у специфікації до договору від 29.08.11р., а саме: рахунок-фактура № СФ-0000122 від 22.09.11р. задвижка 30ч47бк4Ду100Ру10 у кількості 2000 шт. за ціною 1212,50 грн. на суму 2425,00грн. без ПДВ; рахунок-фактура № СФ- 0000124 від 22.09.2011р. заглушки внутр.резби ѕ та Ѕ за ціною відповідно 4,94грн. та 4,59грн. по 330000 шт. кожної на суму 128,20грн. та 137,70грн.; Рахунок-фактура № СФ-0000141 від 18.10.11р. КЗШС 41 нж1СФ Ду80(Ру=16) у кількості 3000 шт. на суму 1897,50грн. без ПДВ; Рахунок-фактура № СФ-0000160 від 22.11.11р. фільтр Д1 у кількості 50000 шт. на суму 3742,50грн., а всього на суму 8350,440грн. ( а.с.71-74).

Видаткова накладна №РН-0000131 від 31.10.2011р. містить посилання на рахунок-фактуру №СФ-0000138 від 12.10.2011р., якої взагалі немає в матеріалах справи (а.с.28).

Про інші господарські стосунки між сторонами свідчить і те, що між сторонами був укладений інший договір № 688/1 від 14.05.2010р., що підтверджено довідкою позивача (а.с.89).

Враховуючи, що позивач не обґрунтував відповідними доказами обставини, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 25.11.2013р. у справі №905/7324/13 підлягає залишенню без змін за мотивами, викладеними у даній постанові.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 25.11.2013р. у справі №905/7324/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 25.11.2013р. у справі №905/7324/13 - залишити без змін за мотивами, викладеними у постанові.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О. Радіонова

Судді: І.В. Зубченко

О.А. Марченко

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу;

4. ДАГС;

5. ГСДО