Рішення

від 02.12.2013 по справі 904/7097/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.11.13р. Справа № 904/7097/13

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна промисловість», м. Дніпропетровськ

До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Група « Курс», м. Київ (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське промислове агентство», м. Дніпропетровськ (відповідач-2)

Про: стягнення 2 713 551, 13 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ :

Від позивача : Доброгорський О.В. (дов. від 10.09.13р.);

Від відповідача-1 : Клименко В.П. (дов. від 20.11.13р.);

Від відповідача-2 : не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

ТОВ "Інноваційна промисловість" ( позивач ) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Група "Курс" ( відповідач-1 ) та ТОВ «Українське промислове агентство" ( відповідач-2 ) про стягнення з відповідача-1 : 2 717 376,29 грн. заборгованості ( в т.ч. : 2 557 950,00 грн. - основного боргу за договором оренди № 27/09/12 від 27.09.12 р. ; 126 552,62 грн. - пені; 484,50 грн. - інфляційних втрат та 32 389,17 грн. - 3% річних ) та про стягнення з відповідача -2 : 300,00 грн. основного боргу. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем-1 своїх обов'язків за договором оренди залізничного рухомого складу № 27/09/12 від 27.09.12 р. в частині своєчасного та повного внесення орендної плати .Позовні вимоги стосовно відповідача-2 обґрунтовані невиконанням тим своїх зобов'язань за договором поруки від 07.02.13 р., укладеним в забезпечення виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за вищезазначеним договором оренди залізничного рухомого складу.

ТОВ "Група "Курс" ( відповідач-1 ) проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог були надані лише копії документів ( без надання їх оригіналів) , ці докази ( на думку відповідача-1 ) є неналежними та не можуть бути прийняті до уваги судом , так як вони суперечать приписам п.3.ст.207 ЦК України ( оскільки в договір оренди залізничного рухомого складу за №27/09/12 від 27.09.12р. не включені умови про те, що документи , оформлені факсом чи електронною поштою , мають повну юридичну сили, являються дійсними та можуть бути подані до суду у якості всіх належних доказів ); та зазначає , що подані документи, зокрема акти приймання передачі є неузгодженими за своїм змістом, є такими, що суперечать йому та умовам договору . Зі змісту актів випливає , що приймання-передача піввагонів здійснюється по станції Калинівка-1 Південно-Західної залізної дороги, однак місце виконання вказане як «м. Київ»; дати підписання актів про прийняття піввагонів не співпадають з датами фактичного прибування піввагонів на залізничну станцію Калинівка-1 Південно-Західної залізної дороги, вказаних в актах; зокрема в акті за №1 від 07.10.12р. датою прибуття піввагонів є 07, 08, 09 жовтня 2012 року, в акті за №2 від 0.10.12 року датою прибуття піввагонів є 08, 10, 11, 13, 17 жовтня 2012 року, що в свою чергу спростовує ймовірність отримання даного майна у користуванні рані за його фактичне приймання. Також відповідач-1 зазначає, що в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи позивача на залізничний рухомий склад та дані про реєстрацію власних вантажних піввагонів, у зв'язку з цим відповідач-1 просив здійснити судовий запит до Державного підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Державної адміністрації залізничного транспорту України». Враховуючи вищезазначене , відповідач-1 вважає , що при виконані умов договору оренди позивач не лише порушив вимоги законодавства України , але й умисно ввів відповідача-1 в оману , оскільки фактично не передав рухомий склад в орендне користування та нарахував відповідачу-1 заборгованість в сумі 2 713 551, 13 грн. з орендної плати за користування піввагонами, яке відповідач-1 не здійснював. На підтвердження того факту, що рухомий склад не передавався, ТОВ «Група «Курс» було направлено відповідний лист за №1/26/11/13 від 26.11.13р. на ім'я начальника Інформаційно-обчислювального центру Південно-Західної залізниці , предметом якого стало отримання відносно 32 піввагонів інформації з архіву вагонних операцій; у відповіді від 27.11.13р. відповідачу-1 були надані роз'яснення, що ТОВ «Група «Курс» не здійснювало операцій відносно 32 піввагонів на станції Калинівка-1 ПЗЗ в період з 07.10.12р. по 01.11.12р. , а також не здійснювало жодних операцій на Південно-Західній залізниці відносно 32 піввагонів в період з 07.10.12р. по теперішній час. За твердженням відповідача-1 інформація , викладена в цьому листі , дає чітко зрозуміти , що відповідач-1 не приймав піввагони в оренду.

Окрім того відповідач-1 стверджує , що договір поруки від 07.02.13р. , укладений між позивачем та відповідачем-2 , є таким , що суперечить нормам чинного законодавства України та спрямований на штучну зміну підсудності, у зв'язку з чим відповідач-1 подав до суду клопотання про визнання договору поруки від 07.02.13р. недійсним. Представник позивача під час судового засідання 28.11.13р. заперечував проти задоволення вищезазначеного клопотання, зазначаючи , що чинним законодавством не передбачено обов'язку кредитора у разі укладання договору поруки повідомляти про це боржника.

ТОВ «Українське промислове агентство» ( відповідач-2) відзив на позов та витребувані судом документи не надав, явку повноважних представників до судових засідань не одноразово не забезпечив, не зважаючи на ту обставину, що про час та місце судових засідань був своєчасно повідомлений ( про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення відповідачу копії ухвали суду про порушення провадження у справі, т.1, а.с.94 ). Враховуючи вищезазначене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відзиву на позов відповідача-2 та його представника - за наявними в справі доказами.

За клопотанням відповідача-1 строк розгляду справи продовжено на 15 днів .

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.13р. між ТОВ «Інноваційна промисловість» (орендодавець) та ТОВ «Група КУРС» (орендар) було укладено договір оренди залізничного рухомого складу №27/09/12; відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у відшкодувальне тимчасове користування для перевезень вантажів по залізницях України і країн СНД на термін з дати підписання актів прийому-передачі до дати закінчення терміну договору рухомий склад в кількості , визначеній додатками до цього договору; найменування технічний стан , кількість , номери і вартість рухомого складу вказуються в актах прийому-передачі , які є додатками до цього договору (п.1.1. договору).

Згідно з п.3.1. договору передача рухомого складу в оренду (із оренди) відбувається в місці(ях) , визначених за угодою сторін цього договору , оформлюється актом прийому -передачі; передача рухомого складу відбувається в містах України; у випадку , якщо вагони для передачі другій стороні направляються за кордон або із-за кордону , прийом-передача відбувається на українській станції переходу державного кордону України; датою початку оренди приймається дата прибуття рухомого складу на станцію навантаження або станцію переходу державного кордону, про що складається і підписується акт прийому-передачі; доставка рухомого складу до місця передачі в оренду здійснюється за рахунок орендодавця.

Однією із істотних умов цього договору є обов'язок відповідача-1 сплачувати позивачу оренду плату за користування вагонами, так згідно з п.2.2.2. договору орендар зобов'язався оплачувати орендодавцеві оренду плату в сумі і в терміни , визначені цим договором. Орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу ; сума договору в цілому складається з орендної плати за всі одиниці рухомого складу, які були передані в оренду у відповідності з п.1.1. даного договору (п.5.1. договору). Відповідно до п.5.2. договору розмір орендної плати обумовлюється додатковою угодою до цього договору; сторони до 5-го числа місяця , наступного за звітним, оформляють акт виконаних робіт; зміна орендної плати оформляється додатковою угодою до цього договору за ініціативою будь-якої із сторін; у разі не досягнення угоди про зміну орендної плати протягом 20 діб з моменту відповідної пропозиції орендар повинен повернути рухомий склад.

Згідно п. 6.5 договору в разі порушення орендарем терміну сплати орендної плати , передбаченого цим договором; орендар сплачує орендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діє на момент порушення зобов'язань , від суми заборгованості за кожен день прострочення. Відповідно до п.7.1. цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2013р. (т.1, а.с. 18-21).

В п.1. додаткової угоди №1 від 27.09.13р. до вищезазначеного договору сторони погодили, що згідно п.5.2. договору №27/09/12 від 27.09.12р. ціна оренди за одну одиницю рухомого складу на добу складає 250 (двісті п'ятдесят) грн.00 коп., з урахуванням ПДВ. Згідно з п.2. додаткової угоди ця додаткова угода №1 складена в двох примірниках, українською мовою, набирає чинності з дати підписання та є невід'ємною частиною договору №27/09/12 від 27.09.12р. (т.1., а. с22).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі ( що підтверджується наданими позивачем актами здачі-приймання піввагонів - т.1, а.с.23, 24); відповідно до п. 3.1 договору передача рухомого складу в оренду була оформлена актами прийому-передачі: №1 від 07.10.2012 (було передано в оренду 20 вагонів); №2 від 08.10.2012 (було передано в оренду 12 вагонів). Таким чином, позивачем згідно з вказаними актами в оренду відповідачу було передано 32 залізничні вагони. Акти прийому-передачі майна в оренду були сторонами складені за допомогою електронного засобу зв'язку.

Згідно розрахунків, наданих позивачем , відповідачу-1 було нарахована оренда плата за час користування вищезазначеними вагонами у період з жовтня 2012 року по серпень 2013 року, яка склала 2 619 250, 00 грн.

Однак в порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідач-1 не оплатив оренду плату за користування вагонами ( сплачено лише 61 000, 00 грн.); у зв'язку з чим (відповідно до наданого позивачем акту звірки розрахунків та детальним розрахунком заборгованості , т.1., а.с.43, 222) у нього виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 2 557 950,00 грн. Окрім того позивач відповідно до п.6.5. договору та приписів статті 625 ЦК України нарахував відповідачу-1 : 126 552,62 грн. - пені; 484,50 грн. - інфляційних втрат та 32 389,17 грн. - 3% річних (т.1.а.с.15-17). Таким чином, загальна сума грошових коштів, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 2 713 551, 13 грн. На час прийняття рішення у справі відповідачем доказів сплати заборгованості ( з урахуванням пені , інфляційних втрат та 3% річних) перед позивачем суду надано не було.

07.02.2013р. між ТОВ «Українське промислове агентство» ( поручитель ) та ТОВ «Інноваційна промисловість» (кредитор ) укладено договір поруки , згідно з умовами якого поручитель поручається за виконання боржником (ТОВ "Група "Курс" ) обов'язку щодо сплати заборгованості з орендної плати за договором оренди залізничного рухомого складу №27/09/12 ОЗРС від 27.09.12р. в межах суми 300, 00 грн. Відповідно до п.2.1. договору у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за договором оренди кредитор звертається з письмовою вимогою до боржника про виконання цього обов'язку. Кредитор має письмово повідомити поручителя про невиконання або неналежне виконання боржником обов'язків за договором оренди щодо сплати орендної плати/повернення орендованого майна (п.2.2. договору). Згідно з п.2.3. договору, якщо боржник не виконає письмову вимогу кредитора протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня її отримання , поручитель зобов'язаний сплатити кредитору обумовлену п.1.1.1./п. 1.1.2 цього договору суму протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання відповідного повідомлення шляхом перерахування такої суми на рахунок кредитора. (т.1, а.с.30-31).

Згідно з листом від 01.07.2013 поручитель (відповідач-2) був повідомлений позивачем про невиконання відповідачем умов договору оренди, зокрема в частині погашення заборгованості з орендної плати (т.1, а.с.32). Проте в порушення п. 2.3 договору поруки поручителем обумовлена договором поруки сума не була перерахована на поточний рахунок позивача .

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.(ст.759 ЦК України).У відповідності із ст. 525 ЦК України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України ).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що уразі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Згідно зі ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства ( ст. 551 ЦК України ).

Ст. 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб ( ст. 553 ЦК України ). Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки. Стаття 555 ЦК України передбачає, що у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Відповідно до приписів ст.33 ГПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Оцінюючи у сукупності надані позивачем та відповідачем-1 докази , суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача , а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. При цьому твердження відповідача-1 стосовно того , що він не користувався піввагонами , зазначеними в актах приймання-передачі, спростовуються наданими позивачем на виконання вимоги ухвали суду від 19.11.13р відомостями , отриманими від Державного підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України» відносно прибуття орендованих за договором оренди №27/09/12 від 27.09.12р. напіввагонів. Згідно з інформацією з баз даних ДП ГІОЦ Укрзалізниці, вказані в актах приймання-передачі напіввагони прибули на погоджену з відповідачем-1 залізничну станцію (Калинівка-1) в кількості та в терміни, обумовлені актами від 07/08.10.2013. (т.1, а.с161-208). А відтак заперечення відповідача є необґрунтованими та недоведеними.

Також суд не вбачає достатньо правових підстав для задоволення клопотання відповідача-1 про визнання недійсним договору поруки від 07.02.13р., укладеного між позивачем та відповідачем-2 , оскільки відповідачем-2 не заявлялися відповідні позовні вимоги в установленому законом порядку ; а також виходячи з наступного .

Правочин, який вчиняється без наміру створити будь-які наслідки є фіктивним і визнається судом недійсним (ст.234 ЦК України). Фіктивний правочин вчиняється сторонами лише для виду без подальшого його виконання, при цьому сторони мають інші цілі, ніж ті, що ним передбачені.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. При розгляді справ суди мають врахувати, що ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише про людське око, а інша -намагалася досягнути правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним (недійсним).

При зверненні до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, на позивача покладається обов'язок довести відсутність наміру в учасників правочину щодо створення юридичних наслідків.

Проте, як встановлено судом , відповідачем-1, всупереч приписів ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України не доведено підстав, з якими законодавець пов'язує визнання недійсним /фіктивним/ правочину.

Так, судом за результатами дослідження оспорюваного відповідачем-1 договору поруки на предмет відповідності його умов нормам цивільного законодавства, яким врегульовані положення щодо забезпечення виконання зобов'язань (Глава 49 ЦК України), адже порука відноситься саме до способу забезпечення виконання зобов'язань, керуючись ст.ст. 553, 554, 556, 559 ЦК України встановлено що: вказаний договір вчинений з дотриманням відповідних норм законодавства, сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, матеріали справи не містять фактичних даних стосовно того, що на момент укладення оскаржуваного правочину позивач та відповідач-2 не мали наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися даним правочином; нормами цивільного законодавства не вимагається згоди боржника на укладення договору поруки; оспорюваний договір поруки укладався саме з метою створення дійсних правових наслідків, що виникають при вчиненні такого роду правочинів, а не з метою приховання інших правочинів, або з метою, іншою, від мети укладення оспорюваного договору.

Твердження відповідача-1 про те, що метою оспорюваного ним договору поруки є ніщо інше, ніж зміна територіальної підсудності, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем-1 не надано доказів на підтвердження таких своїх тверджень. Крім того, за наявності дійсного договору поруки, солідарну відповідальність за яким несуть як відповідач -1, так і відповідач 2, позивач вправі за своїм вибором подати позов за місцезнаходженням одного із солідарних відповідачів (ч. 3 ст. 15 ГПК України).

Стосовно посилань відповідача-1 на те, що його не було повідомлено про укладення спірного договору поруки, суд зазначає наступне.

Із приписів статей 555 та 557 ЦК України випливає, що боржник повинен знати про наявність поручителя (поручителів) за його зобов'язаннями перед кредитором; в той же час, неповідомлення боржника про укладення договору поруки не є підставою для його недійсності, оскільки такі наслідки законом не передбачені.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що частиною 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Отже, виходячи із наведених приписів, відповідач-1, звертаючись до суду із даним клопотанням та вимагаючи визнати недійсним договір поруки, не будучи його стороною, зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими; обов'язком відповідача-1, відповідно до ст. 33 ГПК України є доведення/підтвердження/ в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Уявлення відповідача-1 про невідповідність оспорюваного договору нормам чинного законодавства за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання такого договору недійсним, оскільки, відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій" завданням суду є саме захист порушених або оспорюваних прав та інтересів особи.

Разом з тим, як свідчить правовий аналіз матеріалів справи, відповідач-1 не зазначив чим порушуються саме його права наявністю оспорюваного ним договору поруки, а лише стверджує про невідповідність оспорюваного ним договору нормам цивільного законодавства, що також не знайшло своє підтвердження під час розгляду справи .

Аналогічну правову позицію викладено в постанові ВГСУ від 29.06.2011 р. по справі № 32/318-10(22/311-10 ) .

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст.526,525,546, 549, 553-555,611, 759 ЦК України; ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України , господарський суд ,-

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі

2. Стягнути з відповідача-1 : Товариства з обмеженою відповідальністю «Група «Курс» ( 01014, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2; код ЄДРПОУ 30375217) на користь позивача- Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна промисловість» ( 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 41, оф.418; код ЄДРПОУ 35610060): 2 557 950,00 грн. - заборгованості за договором оренди ; 126 552,62 грн. - пені; 484,50 грн. - інфляційних втрат та 32 389,17 грн. - 3% річних; 56073, 41 грн. - витрат на сплату судового збору.

3. Стягнути з відповідача-2 : Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське промислове агентство» ( 49 081, м. Дніпропетровськ, вул. Артільна, 10 ; код ЄДРПОУ 33515715) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна промисловість» ( 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 41, оф.418; код ЄДРПОУ 35610060): 300, 00 грн. - заборгованості за договором; 6, 20 грн. - витрат на сплату судового збору.

Видати відповідні накази після набранням рішенням чинності .

Суддя Васильєв О.Ю.

02.12.13р.