Постанова

від 27.11.2013 по справі 904/5539/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2013 року Справа № 904/5539/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач)

суддів: Березкіної О.В., Подобєда І.М.

при секретарі: Погорєлової Ю.А.

за участю представників

позивача: представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином,

відповідача Корнійчук В.В., довіреність б/н від 27.09.2011 року,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «П'ятихатський комбінат хлібопродуктів», с. Красноіванівка

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2013р. у справі № 904/5539/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина», с. Медвин, Богуславського району, Київської області

до товариства з обмеженою відповідальністю «П'ятихатський комбінат хлібопродуктів», с. Красноіванівка, П'ятихатського району, Дніпропетровської області

про визнання недійсним Договору купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина» до Товариства з обмеженою відповідальністю «П'ятихатський комбінат хлібопродуктів» про визнання недійсним Договору купівлі-продажу. Позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу зерна гречки № 8 від 08.12.2011р., в зв'язку з суперечністю вимогам закону, оскільки спірний договір укладений невідомою особою без повноважень.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.13 р. позов задоволено. Визнано недійсним Договір купівлі-продажу зерна гречки №8 від 08.12.2011р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина» та товариством з обмеженою відповідальністю «П'ятихатський комбінат хлібопродуктів», с. Красноіванівка на загальну суму 288 000,00 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 147,00 грн. судового збору. Повернуто позивачу з державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 573,50 грн. перерахований згідно квитанції №358336 від 08.07.2013р., яка знаходиться в матеріалах справи.

Вмотивовуючи рішення, суд послався на те, що Договір купівлі-продажу зерна гречки №8 від 08.12.2011 р. від імені юридичної особи - ТОВ «Агро-Богуславщина» був підписаний особою, яка не мала повноважень щодо вчинення даного правочину, наслідком чого не відбулося подальше схвалення юридичною особою такого правочину.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до апеляційного господарського суду в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та скасувати повністю рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.13 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ «Агро-Богуславщина» до ТОВ «П'ятихатський комбінат хлібопродуктів» про визнання недійсним договору купівлі-продажу зерна гречки №8 від 08.12.11р., укладеного між позивачем та відповідачем. При цьому скаржник посилається на те, що жодного порушення прав чи законних інтересів позивача під час укладання та виконання Договору допущено не було.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги тієї обставини, що сторонами договору купівлі-продажу зерна гречки № 8 від 08.12.2011 року було досягнуто згоди відносно всіх істотних умов, текст договору був підписаний обома сторонами і скріплений печатками, а ТОВ «Агро-Богуславщина» вчинило дії, які свідчать про виконання правочину, зокрема відвантажило товар та прийняло кошти за поставлений товар, чим схвалило спірний правочин, оскільки вчинило дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Також, скаржник вважає, що доказом наявності волевиявлення ТОВ «Агро-Богуславщина» при підписанні спірного договору є наявність печатки Позивача на оспорюваному договорі та податковій накладній, а також факти виконання договору обома сторонами.

Крім того, згідно ст.42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 ГПК України.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що в ході проведеного аналізу господарської діяльності ТОВ «Агро-Богуславщина» керуючим санацією було встановлено, що керівником ТОВ «Агро-Богуславщина» Луценком В.М. та іншими невідомими особами на протязі 2009-2011 років шляхом укладання фіктивних угод та угод з перевищенням посадових повноважень було розтрачено майно та кошти підприємства, у зв'язку з чим, підприємству спричинена шкода, та залишився непогашеним борг перед ПАТ АКБ «Київ» в сумі більш ніж 100 000 000 грн., у зв'язку з чим, порушені чисельні кримінальні справи.

Крім того, укладання фіктивних угод підтверджується великою кількістю задоволених позовів на користь ТОВ «Агро-Богуславщина» з приводу визнання угод недійсними, а як наслідок, укладання фіктивних угод спричинило розтрату майна ТОВ «Агро-Богуславщина».

Керівництво ТОВ «П'ятихатський комбінат хлібопродуктів» не могло не знати про наявність обмежень встановлених Статутом ТОВ «Агро-Богуславщина» для керівника ТОВ «Агро-Богуславщина» саме з Витягу з ЄДР та з самого Статуту.

Висновок експерта від 12.08.2013 року № 591, яким встановлено, що підпис на Договорі № 8 купівлі-продажу зерна гречки від 08.12.2011 року в графі «Генеральний директор» не відповідають зразкам підпису Луценко Віктора Миколайовича, наданим у якості порівняльного матеріалу, та розрізняються з підписом Луценко В.М. за загальним виглядом та окремими ознаками в об'ємі, достатньому для негативного висновку про тотожність даних підписів, ще раз підтверджує факт фіктивності спірного Договору, який укладений не в інтересах ТОВ «Агро-Богуславщина», що є однією з основних підстав визнання правочину недійсним.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2013 р. порушено апеляційне провадження у справі № 904/5539/13 та розгляд справи призначено на 06.11.2013 року.

06.11.2013 року розгляд апеляційної скарги відкладено до 27.11.2013 року у зв'язку з неявкою представника позивача у судове засідання.

В засідання суду, призначене на 27.11.2013 року, представник позивача не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначеного представника суду не надано. В той же час представником позивача через канцелярію суду надано письмові пояснення на апеляційну скаргу (а.с. 124-127).

Неявка в судове засідання зазначеного представника не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

03.03.2012 р. ухвалою господарського суду Київської області у справі № Б/030-12 порушено справу про банкрутство щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Богуславщина", ухвалою від 09.07.2012 р. - відкрито процедуру санації, керуючим санацією призначено Арбітражного керуючого - Толчеєва Олексія Юрійовича.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня винесення ухвали про санацію керівник боржника відсторонюється від посади, управління боржником переходить до керуючого санацією.

В результаті проведеного аналізу господарської діяльності ТОВ "Агро-Богуславщина", керуючим санацією було встановлено, що керівником ТОВ "Агро-Богуславщина" Луценком Віктором Миколайовичем та іншими невідомими особами, на протязі 2009-2011 р. р. шляхом укладання фіктивних угод та угод з перевищенням посадових повноважень, було розтрачено майно та кошти підприємства, у зв'язку з чим, порушені чисельні кримінальні справи, та що стало підставою для звернення до суду з вищезазначеним позовом.

08.12.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Богуславщина" (Продавець) в особі директора Луценко В.М. та Товариством з обмеженою відповідальністю "П'ятихатський комбінат хлібопродуктів" (Покупець) в особі комерційного директора Ткача І.М. було укладено Договір № 8 купівлі-продажу зерна гречки, згідно якого ТОВ "Агро-Богуславщина" повинно було поставити ТОВ "П'ятихатський комбінат хлібопродуктів" зерно гречки на загальну суму 280 000, 00 грн. (а.с. 27).

Відповідачем на поточний рахунок Позивача перераховано грошові кошти в сумі 288 000,00 гривень (а.с. 28). Позивачем на виконання укладеного між Сторонами договору уповноваженій особі Відповідача відповідно до накладної № 750 від 09.12.11 року передано 60 000 кг. зерна гречки на суму 288 000,00 гривень (а.с. 18, 29).

Позивач посилається на порушення п.п. 9.2.11, 9.3.3, 9.7.5 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина», допущені невідомою особою, яка діяла від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина».

Згідно п. 9.2.11 статуту ТОВ «Агро-Богуславщина» в редакції, чинній станом на момент укладення договору купівлі-продажу № 8 від 08.12.2011 року (далі - статут), до виключної компетенції Загальних зборів учасників товариства відноситься вирішення питань щодо відчуження, обміну споруд, техніки, обладнання та інших основних засобів та матеріальних активів, незавершеного будівництва товариства, затвердження цін на продукцію власного виробництва (а.с. 14 об.).

Так, предметом Договору купівлі-продажу № 8 від 08.12.2011 року є зерно гречки власного виробництва ТОВ "Агро-Богуславщина", однак в матеріалах справи відсутні докази скликання Загальних зборів учасників ТОВ "Агро-Богуславщина" щодо затвердження ціни на зерно гречки у 2011 р. та прийняття рішення щодо ціни продажу.

Пунктом 9.3.3 статуту визначено, що до компетенції Голови зборів учасників належить надання повноважень генеральному директору товариства на укладення, зміну та розірвання цивільно-правових угод, сума по яких не перевищує 100 000 грн. в місяць.

Пунктом 9.7.2. Статуту ТОВ "Агро-Богуславщина", зазначено, що Генеральний директор вирішує усі питання діяльності Товариства, крім тих, які віднесено до виключної компетенції Зборів Учасників і Голови Зборів.

Згідно до п. 9.7.5. Статуту передбачено право Генерального директора укладати цивільно-правові угоди від імені Товариства, які не суперечать діючому законодавству України, з урахуванням обмежень передбачених у п. п. 9.2.10, 9.2.11, 9.2.12, 9.3.2, 9.3.3 Статуту (а.с. 14 об., 15).

Договір № 8 купівлі-продажу зерна гречки від 08.12.2011 р. було укладено на суму 280 000, 00 грн., та жодних документів щодо надання особі, яка підписала Договір від імені Позивача, повноважень від Загальних Зборів учасників та Голови Зборів учасників Товариства на підписання зазначеного Договору в документації ТОВ "Агро-Богуславщина" немає.

Таким чином, сума договору купівлі-продажу № 8 від 08.12.2011 року, укладеного між ТОВ "П'ятихатський комбінат хлібопродуктів" та ТОВ «Агро-Богуславщина», значно перевищує суму (100 000,00 грн.) в межах якої, за п. 9.3.3 статуту, директор ТОВ «Агро-Богуславщина» має право укладати цивільно-правові угоди від імені товариства без обмежень.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про господарські товариства» управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства. Посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена наглядова рада товариства, - голова та члени ради наглядової ради товариства.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 89 ГК України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства. Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради. Обмеження щодо поєднання однією особою зазначених посад встановлюються законом.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Згідно з ч.3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Як передбачено ч. ч. 1-3 ст. 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів,якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що договір купівлі-продажу № 8 від 08.12.2011 року укладено особою, яка підписала Договір від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина», з порушенням вимог п.п. 9.3.3, 9.7.5 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина» та ст. ст.203, 207 ЦК України, оскільки на час підписання договору, ця особа, яка підписала договір від імені Позивача, не мала необхідного обсягу правоздатності та була неуповноваженою особою на укладення угод, сума яких перевищує 100 000,00 грн. в місяць.

Крім того, на час укладення та виконання договору купівлі-продажу № 8 від 08.12.2011 року загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина» не затверджували ціни на продукцію власного виробництва, яка була предметом договору, що свідчить про порушення вимог п. п. 9.2.11, 9.3.3, 9.7.5 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Богуславщина", внаслідок чого договір купівлі-продажу № 8 від 08.12.2011 року суперечить вимогам ст. ст. 92, 203, 207, 237 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Як встановлено в ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до висновку експерта Головного управління МВС України в Донецький області науково-дослідного експертно-криміналістичного центру сектору технічної експертизи документів і почерку від 12.08.2013 р. № 591, підпис на Договорі № 8 купівлі-продажу зерна гречки від 08.12.2011 р., укладеного між ТОВ "Агро-Богуславщина" та ТОВ "П'ятихатський комбінат хлібопродуктів" з боку ТОВ "Агро-Богуславщина" у графі "Реквізити сторін..." не відповідає зразкам підпису Луценко Віктора Миколайовича, наданим у якості порівняльного матеріалу, та розрізнюються з підписом Луценко В.М. за загальним виглядом та окремими ознаками в об'ємі, достатньому для негативного висновку про тотожність даних підписів (а.с. 60-88).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Згідно з ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що оскільки договір купівлі-продажу № 8 від 08.12.2011 року, укладений між ТОВ "П'ятихатський комбінат хлібопродуктів" та ТОВ «Агро-Богуславщина», підписано неуповноваженою на підписання вказаного договору особою, тому вимога позивача про визнання недійсним даного договору

підлягає задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з доводами Відповідача про те, що він не знав та не міг знати про обмеження повноважень директора ТОВ «Агро-Богуславщина» на укладення договору купівлі-продажу зерна гречки, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що від Продавця (ТОВ "Агро-Богуславщина") у Договорі був зазначений Генеральний директор Луценко Віктор Миколайович, який діяв на підставі Статуту. Тому Відповідач ТОВ "П'ятихатський комбінат хлібопродуктів" не міг не знати про наявність обмежень встановлених Статутом ТОВ "Агро-Богуславщина" для керівника ТОВ "Агро-Богуславщина" з Витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та з самої редакції Статуту, чинній станом на момент укладення Договору.

Зазначена правова позиція закріплена і в п. 3.3 Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", відповідно до якого, припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги тієї обставини, що текст договору був підписаний обома сторонами і скріплений печатками, а ТОВ «Агро-Богуславщина» вчинило дії, які свідчать про виконання правочину, зокрема відвантажило товар та прийняло кошти за поставлений товар, чим схвалило спірний правочин, оскільки вчинило дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Доказом наявності волевиявлення ТОВ «Агро-Богуславщина» при підписанні спірного договору є наявність печатки Позивача на оспорюваному договорі, а також факти виконання договору обома сторонами.

З такими доводами апеляційної скарги колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Так, згідно з ч.1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку представник представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Згідно п. 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Отже, обов'язковою умовою схвалення правочину особою, від імені якої його вчинено, є відповідні дії (письмове звернення, конклюдентні дії - прийняття правочину до виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів та ін.) саме уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника.

Тобто, посадова особа повинна мати право, бути уповноваженою на схвалення правочину, що вчинений з перевищенням повноважень.

Судом першої інстанції встановлено, що укладений з перевищенням повноважень від імені директора ТОВ "Агро-Богуславщина" (Продавець) правочин не був у подальшому схвалений або затверджений відповідним рішенням Загальних зборів учасників ТОВ "Агро-Богуславщина" або Головою Зборів учасників Товариства. Тобто у даному випадку - безпосередньо органом господарського товариства, до компетенції якого належало прийняття рішень про укладення спірного правочину.

Подальше виконання договору купівлі-продажу зерна гречки директором ТОВ "Агро-Богуславщина" не може розглядатися як схвалення правочину особою, інтереси якої представляли, оскільки такі дії вчинялися не безпосередньо органом ТОВ "Агро-Богуславщина", до компетенції якого належало прийняття рішень про укладення спірного правочину, а директором позивача за межами наданих йому повноважень.

Таким чином, помилки, допущені сторонами при укладенні спірного правочину з відчуження майна (перевищення повноважень представника продавця), знову мали місце вже при оформленні документів на виконання цього договору (підписання представником продавця видаткової накладної від 08.12.2011 року, проставляння на ній печатки Позивача, фактичний відпуск продукції).

За таких умов суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що подібні дії не можуть розглядатися, як схвалення правочину в контексті ст. 241 ЦК України та п. 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", оскільки схвалення, як певна юридична дія, також потребує відповідних повноважень.

У зв'язку з чим, саме по собі відвантаження товару та прийняття коштів за поставлений товар за спірним договором, не може розглядатись як його схвалення, без з'ясування наявності у особи, що таке відвантаження здійснила, відповідних повноважень.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з тим, що Договір купівлі-продажу зерна гречки № 8 від 08.12.2011 р. від імені юридичної особи - ТОВ "Агро-Богуславщина" був підписаний особою, яка не мала повноважень щодо вчинення даного правочину, наслідком чого не відбулося подальше схвалення юридичною особою такого правочину.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на обґрунтованість рішення господарського суду, відповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування рішення є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «П'ятихатський комбінат хлібопродуктів», с. Красноіванівка залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2013р. у справі № 904/5539/13 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя І.М. Подобєд