Постанова

від 25.11.2013 по справі 5019/2069/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2013 р. Справа № 5019/2069/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Розізнана І.В. ,

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Збаразької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області (№63) на рішення господарського суду Рівненської області від 07.10.2013 р. у справі № 5019/2069/12

за позовом Збаразької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області (№63)

до виробничо-комерційна фірма "ВКО" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

про зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників сторін:

позивача - Целенка Т.І.; Івахів Н.Б.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 07.10.2013 року (суддя Кочергіна В.О.) відмовлено у позові Збаразької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області до виробничо-комерційної фірми "ВКО" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про надання в повному обсязі виконавчої документації; усунення недоліків виконаних підрядних робіт в частині усунення протікання бетонних резервуарів в станції очистки; влаштування ізоляції самопливного колектора вводу стічних вод в будівлю очисних споруд, що прокладений вище відмітки землі; пофарбування будівлі очисних споруд ззовні, в середині, місцями поштукатурення; дороблення відмостку біля первинного відстійника; пофарбування всередині будівлі первинного відстійника; пофарбування металевих конструкцій в будівлі первинного відстійника; проведення ремонту колодязів біля каналізаційної насосної станції - 4шт; закладення отворів в стіні біля вентиляторів; встановлення вентилятора в карантинному відділені; зобов'язання відповідача здати в експлуатацію локальні очисні споруди з станцією знезараження протягом одного (1) місяця згідно вимог СНіП та БНіП.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що правовідносини сторін спору виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договорів підряду №320/12/01 від 20.12.2006 року та № 30/11/01-07 від 30.11.2007 року. Суд встановив, що позивач пропустив строк позовної давності щодо усунення прихованих недоліків, а тому відмовив у позові в цій частині. У частині вимог про усунення явних недоліків, суд дійшов висновку, що позивач втратив право вимагати їх усунення, оскільки не заявив про них під час підписання актів приймання передачі виконаних робіт. У решті позовних вимог суд відмовив внаслідок їх недоведеності та необґрунтованості.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Апелянт, зокрема, зазначає, що суд не взяв до уваги, що згідно тендерної пропозиції відповідача, гарантійний термін становить 20 років, тому відсутні підстави для відмови в позові. Апелянт також надав додаткові письмові пояснення, в яких вказує на те, що строк позовної давності переривався з 11.06.2009 року по 22.02.2011 року внаслідок розгляду судом справи за позовом Управління ДПтСУ в Тернопільській області до виробничо-комерційної фірми "ВКО" про усунення недоліків по локальних очисних спорудах, які знаходяться на території Збаразької виправної колонії (№63).

У судовому засіданні представники позивача підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, з підстав викладених у ній.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції свого представника не забезпечив, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, за результатами проведеного тендеру, 20.12.2006 року Збаразькою виправною колонією управління Державного департаменту України з питань виконання покарань №63 (замовник) та виробничо-комерційною фірмою "ВКО" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (виконавець) було укладено договір №20/12/01, згідно п. 1.1 якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався на свій ризик виконати комплекс робіт по реконструкції локальних очисних споруд з станцією знезараження продуктивністю 200 м.куб./доб.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору, замовник здійснює контроль і технічний нагляд за відповідністю обсягів і вартості виконуваних робіт проектам, кошторисам і будівельним нормам та правилам, а матеріалів, устаткування і обладнання - державним стандартам і технічним вимогам, не втручаючись при цьому в оперативно-господарську діяльність виконавця.

Пунктом 2.2 договору позивач зобов'язався надати відповідачу майданчик для виконання будівельних робіт; передати проектно-кошторисну документацію, затверджену в установленому порядку; забезпечити дозволами відповідних органів.

У свою чергу, на виконавця покладено обов'язок здійснити виконання робіт у відповідності з цим договором, проектно-кошторисною документацією; своєчасно та за власні кошти усунути недоліки, виявлені в процесі приймання виконаних робіт (п. 2.4 договору).

Загальна вартість робіт, доручених для виконання за цим договором складала 649901,00 гривень з ПДВ (п. 3.1 договору).

При цьому, у зв'язку із збільшенням обсягів робіт додатковою угодою від 03.12.2007року збільшено їх вартість на суму 29385,90 грн.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування замовником коштів на розрахунковий рахунок виконавця в наступному порядку та терміни: аванс на виконання робіт у розмірі 50% від суми виділених річних коштів у термін не пізніше 5 календарних днів з моменту надходження коштів з Державного бюджету на розрахунковий рахунок замовника. Виконавець використовує аванс для придбання товарно-матеріальних цінностей та здійснення авансування підрядників протягом 3-х місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористання суми авансу повертаються замовнику. В подальшому розрахунки за фактично виконані роботи проводяться в 3-х денний термін з дня надходження коштів, виходячи з об'ємів виконаних робіт, їх вартості на підставі актів Ф-2 та довідки Ф-3 затверджених сторонами.

За приписами п. 4.1 договору виконавець щомісячно на підставі об'ємів виконаних робіт складає акт Ф-2 та довідку Ф-3 у двох примірниках і погоджує його із замовником до 23 числа звітного місяця.

Згідно п. 5.1 договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань.

Також, сторонами погоджено робочий проект реконструкції очисних споруд каналізації установи ВК-63 в с.Доброводи Збаразького району Тернопільської області, зведені та локальні кошториси, а також визначено договірну ціну.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору підрядником виконано роботи по реконструкції локальних очисних споруд з станцією знезараження Збаразької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань (№63), що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт, форми КБ-2в за період з березня 2007 року по березень 2008 року та довідками про вартість виконаних підрядних робіт, форми КБ-3 за період з березня 2007 року по березень 2008 року.

Отже, підписавши акти приймання виконаних підрядних робіт, ТОВ "ВКО" здало, а Збаразька виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області (№63) прийняла погоджені договором роботи без претензій та зауважень.

Проте, як зазначає позивач, під час гідро випробувань ємностей очисних споруд, у виконаних відповідачем роботах були виявлені недоліки, після чого Збаразька виправна колонія управління Державного департаменту України з питань виконання покарань (№63) звернулась до випробувальної лабораторії ТОВ "Агробуд" для обстеження якості бетону, укладеного в стіни та підлогу очисних споруд.

Так, згідно акту обстеження випробувальної лабораторії ТОВ "Агробуд" від 25.03.2009 року роботи по реконструкції очисних споруд виконані з порушенням вимог проектної документації.

Окрім того, висновком №1098 судової будівельно-технічної експертизи від 30.11.2010 року, призначеної та проведеної у справі господарського суду Тернопільської області №3/136-2031 за позовом Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Тернопільській області до Збаразької виправної колонії № 63 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Тернопільській області, виробничо-комерційної фірми "ВКО" у формі ТОВ про зобов'язання усунути недоліки виявлені при реконструкції локальних очисних споруд зі станцією знезараження Збаразької ВК-63, встановлено допущення ряду відхилень від проекту та вимог будівельних норм і правил, інші недоліки виконання робіт.

Вирішуючи спір апеляційний суд виходить із приписів ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення відповідачем, недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання, а також поняття прострочення боржника.

При цьому, судом першої інстанції правильно визначено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

За змістом ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

При цьому, за приписами ч. 1 ст. 883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

При цьому, відповідно до п. 2.4 договору виконавець зобов'язаний своєчасно та за власні кошти усунути недоліки, виявлені в процесі приймання виконаних робіт.

Згідно п. 4.6 договору якщо при завершенні виконання будівельних робіт на об'єктах буде виявлена невідповідність виконання робіт затвердженій проектно-кошторисній документації, технічним умовам та вимогам внаслідок незадовільного виконання робіт, поганої якості матеріалу або невідповідності креслень та технічної документації, сторонами складається двосторонній акт з переліком доопрацювань.

Відмовляючи у задоволенні вимог про влаштування ізоляції самопливного колектора вводу стічних вод в будівлю очисних споруд, що прокладений вище відмітки землі; пофарбування будівлі очисних споруд ззовні, всередині, місцями поштукатурення; дороблення відмостки біля первинного відстійника; пофарбування всередині будівлі первинного відстійника; пофарбування металевих конструкцій в будівлі первинного відстійника; проведення ремонту колодязів біля каналізаційної насосної станції - 4шт; закладення отворів в стіні біля вентиляторів; встановлення вентилятору в карантинному відділені, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені недоліки є явними (неприхованими) та повинні були бути встановлені при звичайному способі прийняття виконаних підрядних робіт.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком місцевого господарського суду, оскільки доказів складення двосторонніх актів з переліком доопрацювань сторони не надали, акти виконаних робіт форми КБ-2в підписані без зауважень, у порушення ч. 1 ст. 853 ЦК України про явні недоліки виконаних робіт позивач негайно не заявив, а тому останній втратив право вимагати їх усунення.

Окрім того, судом першої інстанції правильно зроблено висновок про те, що протікання бетонних резервуарів в станції очистки є прихованими недоліками, оскільки не могли бути встановлені при звичайному способі прийняття виконаних підрядних робіт.

При цьому, апеляційний суд відзначає, що актом обстеження якості бетону, укладеного в стіни та підлогу очисних споруд від 25.03.2009 року встановлено, що виконання бетонної підлоги в І і II резервуарах здійснено товщиною 40-50 мм., замість проектної 200 мм., отже про порушення свого права, в будь-якому разі позивач дізнався не пізніше 25.03.2009 року , однак з позовом про захист порушеного права звернувся 27.12.2012 року.

В цьому ж контексті суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити й наступне.

За приписами ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 863 ЦК України передбачено, що до вимог щодо неналежної якості роботи, виконаної за договором підряду, застосовується позовна давність в один рік, а щодо будівель і споруд - три роки від дня прийняття роботи замовником.

Згідно із ч. 1 ст. 864 ЦК України якщо договором підряду або законом встановлений гарантійний строк і заява з приводу недоліків роботи зроблена у межах гарантійного строку, перебіг позовної давності починається від дня заявлення про недоліки.

Судом першої інстнації вірно прийнято до уваги про відсутність у договорі вказівки на гарантійний строк. Отже, строк позовної давності починає перебігати з моменту, коли позивач дізнався про порушення свого права, тобто з моменту виявлення прихованих недоліків.

Як вбачається із постанови Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2011 року у справі №3/136-2031 за позовом Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Тернопільській області до Збаразької виправної колонії №63 Тернопільської області, виробничо-комерційної фірми "ВКО" у формі ТОВ про зобов'язання усунути недоліків, виявлених при реконструкції локальних очисних споруд з станцією знезараження, з приводу виявлених недоліків замовник звернувся до виконавця листом-вимогою №5/1832 від 06.03.2008 року .

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При цьому, п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що не потребують доказування преюдиціальні факти і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Отже, Львівським апеляційним господарським судом у справі №3/136-2031 встановлено преюдиційний факт того, що про недоліки виконаних підрядних робіт Збаразька виправна колонія №63 Тернопільської області заявила 06.03.2008 року.

З огляду на те, що про порушення свого права позивач дізнався 06.03.2008 року , а із позовом до суду у даній справі №5019/2069/12 звернувся 27.12.2012 року , тобто з пропуском встановленого ст. 863 ЦК України строку позовної давності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у позові у частині усунення протікання бетонних резервуарів в станції очистки.

Стосовно вимоги позивача про зобов'язання відповідача надати в повному обсязі виконавчу документацію, колегія суддів зауважує наступне.

Відповідно до п.4.5 договору по завершенню виконання робіт виконавець передає замовнику виконавчу та кошторисну документацію в повному обсязі.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Звертаючись із вимогою про зобов'язання надати в повному обсязі виконавчу документацію, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт володіння виконавцем такою документацією та не доведено те, чим підтверджується порушення його прав щодо непередання з боку відповідача зазначеної документації. Тому, суд апеляційної інстнції не вбачає підстав для переоцінки доказів після суду першої інстанції, з огляду на що колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у вказаній вимозі.

У задоволенні вимоги позивача про зобов'язання відповідача здати в експлуатацію локальні очисні споруди з станцією знезараження протягом одного місяця згідно вимог СНіП та БНіП, також обґрунтовано відмовлено місцевим господарським судом, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.11.2007 року сторони уклали договір №30/11/01-07, згідно п. 1.1 якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався на свій ризик виконати комплекс пусконалагоджувальних робіт по об'єкту реконструкції локальних очисних споруд з станцією знезараження, продуктивністю 200 куб.м./доб., Збаразької ВК №63 в с. Доброводи, Збаразького р-ну, Тернопільської обл.

Відповідно до п.3.1. договору №30/11/01-07 від 30.11.2007 року строки виконання виконавцем робіт за даним договором становлять 1 (один) місяць. Виконавець приступає до виконання робіт з моменту підписання договору сторонами, а також після передачі замовником об'єкту для проведення робіт.

Пунктом 3.3 договору №30/11/01-07 від 30.11.2007 року передбачено, що датою виконання робіт, згідно даного договору, вважається дата підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт.

За приписами п. 5.1 зазначеного договору після закінчення пусконалагоджувальних робіт виконавець передає замовнику оформлені належним чином акти здачі-прийняття разом з усіма необхідними документами.

Таким чином, договором №30/11/01-07 від 30.11.2007 року сторони погодили виконання відповідачем комплексу пусконалагоджувальних робіт, датою виконання яких вважається дата підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт, а не здача ТОВ "ВКО" в експлуатацію локальних очисних споруд з станцією знезараження.

Більше того, умови такого договору не містять обов'язку виконавця здати об'єкт в експлуатацію, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення зазначеної вимоги.

Колегія суддів вважає посилання апелянта безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Відтак, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 07.10.2013 р. у справі №5019/2069/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Збаразької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області (№63) - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

3. Справу №5019/2069/12 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.