Постанова

від 26.11.2013 по справі 813/5765/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 року № 813/5765/13-а

16 год. 24 хв. зал судових засідань № 8

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Цар Х.М.,

за участю:

представника позивача Назарка А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фермерського господарства «Орсан» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фермерського господарства «Орсан» (надалі - ФГ «Орсан», позивач) до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - Миколаївська ОДПІ, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.12.2012 р. №0000652321.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФГ «Орсан» є сільськогосподарським товариством і перебуває на спеціальному режимі оподаткування ПДВ, який не передбачає сплати цього податку до бюджету. Позивач, вказує на те, що договори оренди земельних ділянок (паїв) укладались у 2007-2008 роках та, відповідно до вимог «Порядку державної реєстрації договорів оренди землі» затвердженого постановою КМУ 25.12.1998р. №2073, державна реєстрація договорів оренди проведена виконавчими комітетами відповідних сільських рад. Також зазначив, що чинне податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника, а тому продукція, вирощена на земельній ділянці орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу ХІV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов від 13.08.2013р. №1727/10/10-007 (а.с.134-141), в якому проти позову заперечив та пояснив, що перевіркою ФГ «Орсан» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість встановлено заниження податкового зобов'язання та завищення податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з втратою позивачем права на спеціальний режим оподаткування ПДВ, оскільки ним використовувалися у господарській діяльності земельні ділянки за договорами оренди, які не були зареєстровані в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Окрім того, зазначив, що позивачем відповідно до договору купівлі-продажу від 25.07.2012р. №25/07/12, укладеного з ТОВ «Ковалівка» та додатку до нього - акту прийому-передачі від 31.07.2012, здійснило продаж (реалізацію) корнезбирального комбайну на загальну суму 150 000,00 грн., на виконання умов договору виписало накладну №21 від 31.07.2012р. без податку на додану вартість, у зв'язку із чим, позивачем було занижено ПДВ на суму 25 000,00 грн. за період липень 2012р.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення. Клопотань про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи, ФГ «Орсан», код ЄДРПОУ - 30439275, що знаходиться за адресою: 81612, Львівська область, Миколаївський район, с. Луб'яна, зареєстроване як юридична особа. Взяте на податковий облік в ДПІ у Миколаївському районі Львівської області 09.08.1999р. за №02100866, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 02.12.2011р. №46/22565.

У період проведення перевірки з 12.11.2012р. по 16.11.2012р., ФГ «Орсан» було платником фіксованого сільськогосподарського податку, спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб.

У період з 12.11.2012р. по 16.11.2012р. на підставі наказу від 09.11.2012р. №509 та повідомлення від 09.11.2012р. №47 та згідно з п.75.1.2 п.75.1, пп.78.1.1 п. 78.1 ст.78, п.79.1 ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю Миколаївської МДПІ Львівської області ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку ФГ «Орсан» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.01.2012 р. по 31.08.2012 р. за результатами якої складено акт від 23 листопада 2012 року №260/2200/30439275.

Згідно висновків акта перевірки, встановлено наступні порушення, а саме:

- вимог пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-ІV (для перевіреного періоду з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року) внаслідок чого завищено різницю між податковим зобов'язанням та податковим кредитом у декларації з ПДВ (скороченій) у загальній сумі 437637 грн. в т.ч.: січень 2012 - 180698 грн., лютий 2012 - 139391 грн., березень 2012 - 79488 грн., квітень 31200 грн., травень 2012 - 6860 грн.

- вимог п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1 ст.201, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- ІV занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 462637 грн., в тому числі: січень 2012 - 180698 грн., лютий 2012 - 139391 грн., березень 2012 - 79488 грн., квітень 2012 - 31200 грн., травень 2012 - 6860 грн., липень 2012 - 25000 грн..

На підставі встановлених порушень, Миколаївською МДПІ Львівської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 12.12.2012р. №0000652321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 578296,00 грн. (462637,00 грн. основний платіж, 115659,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Вирішуючи спір по суті, суд встановив наступне.

ФГ «Орсан» (до внесення змін в установчі документи ТОВ СП Агрофірма «Орсан») у 2007-2008 роках орендувало земельні ділянки у фізичних осіб (пайовиків) для вирощування сільськогосподарських культур та їх подальшої реалізації на території Бродівської та Демнянської сільських рад в кількості 133,67 га, в тому числі на території Бродівської сільської ради - 21,00 га, Демнянської сільської ради - 112,67, що підтверджується договорами оренди земельних ділянок (а.с. 32-111) та листом Управління Держкомзему у Миколаївському районі Львівської області від 09.10.2012р. №2497.

Як вбачається із п. 39 Прикінцевих положень договорів оренди земельних ділянок, укладених у 2007 році (а.с.32-56), договори набирають чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації. Згідно Прикінцевих положень договорів оренди земельних ділянок, укладених у 2008 році (а.с.57-111), договори набирають чинності з моменту їх державної реєстрації.

Згідно висновків акта перевірки, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є, зокрема, висновок податкового органу про те, що реалізація ФГ «Орсан» продукції, що була вирощена на земельних ділянках, використання яких не ґрунтується на правових підставах, внаслідок відсутності державної реєстрації договорів оренди, що, в свою чергу, виключає можливість використання господарюючим суб'єктом спеціального режиму оподаткування.

Проте, такі висновки податкового органу не беруться судом до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. № 2768-III (у редакції Закону України від 19.12.2006 року, чинного на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 5 статті 126 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Статтею 202 Земельного кодексу України визначено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. № 280/97-ВР (у редакції Закону України від 22 березня 2007 року N 812-V, чинного на момент виникнення спірних правовідносин) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, реєстрація суб'єктів права власності на землю; реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі; видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею.

Суд зазначає, що на момент укладення позивачем договорів оренди земельних ділянок у 2007-2008 роках діяв Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998, № 2073 (далі - Порядок 2073).

Згідно з п. 1 Порядку 2073, цей Порядок визначає єдині умови реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок (далі - договори оренди).

Відповідно до п. 3 Порядку 2073, державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

З системного аналізу наведених норм законодавства суд робить висновок, що виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору.

Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства регулюється статтею 209 Податкового кодексу України

Згідно з п.209.1 ст.209 ПК України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства і відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до п.209.6 ст.209 ПК України, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

При цьому, суд зауважує, що пункт 209.6 статті 209 Податкового кодексу України не ставить право платника на застосування спеціального режиму оподаткування в залежність від дотримання ним вимог цивільного та земельного законодавства.

Окрім того, суд зазначає, що податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника. А відтак, будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, безвідносно до підстав виникнення такого права, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей застосування спеціального режиму оподаткування.

Судом встановлено, що договори оренди земельних ділянок (паїв), укладені відповідно до вимог Порядку №2073, пройшли державну реєстрацію виконавчими комітетами Бродівської та Демнянської сільських рад.

З огляду на це, суд вважає безпідставними посилання відповідача на порушення позивачем вимог податкового законодавства, зумовлених порушенням порядку реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Також, в ході судового розгляду судом встановлено, що для здійснення господарської діяльності, зокрема, для виготовлення власної сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації, ФГ «Орсан» використовувало корнезбиральний комбайн «N.V.DEWULF S.A straat.250 2RTT», який в подальшому на підставі договору купівлі-продажу 25/07/12 від 25.07.2012 р. та додатку до договору (акт прийому-передачі від 31.07.2012р.) реалізувало ТОВ «Ковалівка» (код ЄДРПОУ 33321520) за ціною 150000 грн. На виконання вказаного договору, позивачем було виписано накладну №21 від 31.07.2012р. без сплати податку на додану вартість.

У зв'язку із чим, на думку податкового органу, позивач порушив вимоги п. 180.1 ст.180, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання за липень 2012р. в сумі 25000,00 грн.

З приводу цих обставин, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 209.11 ст. 209 Податкового кодексу України, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку.

Відповідно до пункту 2 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 р. N 11 (далі - Порядок від 12 січня 2011 р. N 11), сільськогосподарське підприємство у разі обрання спеціального режиму оподаткування відкриває протягом одного звітного (податкового) періоду спеціальний рахунок (поточний рахунок із спеціальним режимом використання) відповідно до законодавства за умови подання засвідченої органом державної податкової служби копії свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування.

Згідно із пунктом 3 Порядку від 12 січня 2011 р. N 11, сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Податкового кодексу України для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Відповідно до п. 1.8 Постанови Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року N 492 Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки, зокрема, до поточних рахунків також належать: рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України

Встановлено, що позивачем відповідно до умов договору купівлі-продажу від 25.07.2012р. №25/07/12, укладеного з ТОВ «Ковалівка» та додатку до нього - акту прийому-передачі від 31.07.2012, здійснило продаж (реалізацію) корнезбирального комбайну на загальну суму 150 000,00 грн., на виконання умов договору виписало накладну №21 від 31.07.2012р. без податку на додану вартість.

Враховуючи те, що питома вага вартості поставлено товару (корнезбиральний комбайн «N.V.DEWULF S.A straat.250 2RTT») не перевищула 25 відсотків від загальної суми задекларованих податкових зобов'язань протягом 12 попередніх послідовних звітних податкових періодів, ФГ «Орсан» самостійно визначило суму податку на додану вартість та здійснило перерахунок коштів на спеціальний рахунок № 26047053800453, відкритий в ЗГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» на суму 30000 грн. згідно платіжного доручення № 3 від 06.08.2012р. (а.с.168).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач не врахував всіх обставин, що мають істотне значення для справи, що призвело до помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1 ст.201, п.209.2 ст. 209, а тому податкове повідомлення-рішення від 12 грудня 2012 року №0000652321 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи вищевикладене та зважаючи на сукупність наданих позивачем первинних документів, які підтверджують правомірність визначення суми податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ, суд не знаходить порушень правил зайняття господарською діяльністю в діях ФГ «Орсан» та приходить до висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, то застосування до нього штрафних санкцій є протиправним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене вище, податкове повідомлення-рішення Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 12.12.2012 р. №0000652321 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 2294 грн.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 12.12.2012 р. №0000652321.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства «Орсан» (код ЄДРПОУ - 30439275) судовий збір у розмірі 2294 грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 02.12.2013 року.

Суддя Братичак У.В.