Постанова

від 11.02.2015 по справі 813/5765/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 року Справа № 876/15538/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року в адміністративній справі за позовом фермерського господарства «Орсан» до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У липні 2013 року позивач ФГ «Орсан» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_1 ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.12.2012 р. № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 578296 грн. (в тому числі 462637 грн. основний платіж і 115659 грн. штрафна (фінансова) санкція).

В обґрунтування позовних вимог покликався позивач на те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі необґрунтованих висновків акту податкової перевірки № 260/2200/30439275 від 23.11.2012 року про порушення позивачем вимог п.180.1 ст.180, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.1 ст.201, пунктів 209.2, 209.6, п.п.209.15.1, п.п.209.15.2 п.209.15 ст.209 ПК України. Просив позивач врахувати, що укладені ним у 2007-2008 роках договори оренди земельних ділянок (паїв) пройшли державну реєстрацію відповідно до вимог чинного на той час законодавства у Бродківській і Демнянській сільських радах. Податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника. Недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідач ОСОБА_1 ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області від 12.12.2012 р. № НОМЕР_1.

З цією постановою суду не погодився відповідач і оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції прийнята при неповному з'ясуванні обставин справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому постанова суду від 26.11.2013 р. підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що під час перевірки податковим органом встановлено, що для здійснення господарської діяльності позивач використовував земельні ділянки на підставі договорів оренди, які не пройшли державної реєстрації у регіональному відділенні ДП Центр державного земельного кадастру. Тому, такі договори оренди земельних ділянок є недійсними. При використанні таких земельних ділянок у господарській діяльності позивач немає права на застосування спеціального режиму оподаткування з ПДВ, а реалізація продукції вирощеної на цих земельних ділянках повинна відноситись позивачем до складу податкового зобов'язання з ПДВ у загальній декларації. Крім цього, до перевірки позивачем не надано бухгалтерських документів, в яких відображено залишок вирощеної сільськогосподарської продукції у 2011 р. станом на 01.01.2012 р. та залишок покупної сільськогосподарської продукції станом на 01.01.2012 р.. Також, звертає увагу апелянт на те, що під час перевірки податковим органом встановлено, що ФГ «Орсан» на підставі договору купівлі-продажу від 25.07.2012 р. та додатку до договору (акт прийому-передачі від 31.07.2012 р.) реалізувало ТОВ «Ковалівка» за ціною 150000 грн. коренезбиральний комбайн «N.V.DEWULF S.A straat.250 2RTT», без сплати ПДВ. Зазначену господарську операцію позивачем не було відображено у податковій декларації з ПДВ за звітний податковий період та занижено податкове зобов'язання з ПДВ за липень 2012 р. в сумі 25000 грн., у зв'язку з чим порушено вимоги п.180.1 ст.180, п.185.1 ст.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 26.11.2013 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в засідання суду, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід задоволити частково, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що в період із 12.11.2012 року по 16.11.2012 року відповідачем ОСОБА_1 ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області (на час перевірки ОСОБА_1 МДПІ Львівської області ДПС) було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача ФГ «Орсан» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.01.2012 р. по 31.08.2012 р.. За результатами перевірки складено Акт № 260/2200/30439275 від 23.11.2012 року (а.с. 7-28 Т.1).

У вказаному акті перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги п.209.2 ст.209 ПК України, внаслідок чого завищено різницю між податковим зобов'язанням та податковим кредитом у декларації з ПДВ (скороченій) у загальній сумі 437637 грн., в т.ч. за : січень 2012 р. - 180698 грн., лютий 2012 р. - 139391 грн., березень 2012 р. - 79488 грн., квітень 2012 р. - 31200 грн., травень 2012 р. - 6860 грн.; вимоги п.180.1 ст.180, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.1 ст.201, п.209.2 ст.209 ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 462637 грн., в т.ч. за: січень 2012 р. - 180698 грн., лютий 2012 р. - 139391 грн., березень 2012 р. - 79488 грн., квітень 2012 р. - 31200 грн., травень 2012 р. - 6860 грн., липень 2012 р. - 25000 грн..

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що позивачем реалізовувалась продукція вирощена на земельних ділянках, використання яких не ґрунтується на правових підставах, внаслідок відсутності державної реєстрації договорів оренди, що, в свою чергу, виключає можливість використання господарюючим суб'єктом спеціального режиму оподаткування. Також позивач здійснив продаж (реалізацію) корнезбирального комбайну на загальну суму 150000 грн., на виконання умов договору виписав накладну без сплати ПДВ, у зв'язку із чим, позивачем було занижено ПДВ на суму 25000 грн. за липень 2012 р..

На підставі вказаного вище Акта перевірки від 23.11.2012 року відповідачем винесено відносно позивача податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.12.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 578296 грн., в тому числі за основним платежем 462637 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 115659 грн. (а.с. 29, 30 Т.1).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо безпідставності тверджень ОСОБА_1 ОДПІ про порушення позивачем вимог п.209.2 ст.209 ПК України, зумовлених порушенням порядку реєстрації договорів оренди земельних ділянок , з врахуванням наступного.

З матеріалів справи видно, що позивач, для здійснення господарської діяльності, зокрема для виготовлення власної сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації, використовував земельні ділянки (земельні частки-паї), які орендував у фізичних осіб (пайовиків) на території Бродківської та Демнянської сільських рад в кількості 133,67 га., згідно укладених договорів оренди землі за 2007-2008 роки (а.с. 32-111 Т.1).

Також, судом першої інстанції об'єктивно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що вказані договори оренди земельних ділянок (паїв) укладені позивачем відповідно до вимог чинного на той час законодавства та пройшли державну реєстрацію у Бродківській та Демнянській сільських радах.

Так, відповідно до п.3 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затв. пост. КМ України № 2073 від 25.12.1998 р., державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Згідно п.2 Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затв. постановою КМ України № 119 від 24.01.2000 р., реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Відповідно до п.209.1 ст. 209 ПК України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства і відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до п. 209.6 ст. 209 ПК України, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 % вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що п. 209.6 ст. 209 ПК України не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника. А тому, будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, безвідносно до підстав виникнення такого права, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей застосування спеціального режиму оподаткування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого і вірного висновку про безпідставність тверджень податкового органу щодо відсутності у позивача підстав включати до податкового зобов'язання по ПДВ вартість продукції, яка вирощена на земельних ділянках, що використовувалися на підставі чинних договорів оренди.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов'язання по ПДВ на суму 31249 грн. (в тому числі 25000 грн. основного платежу і 6249 грн. штрафних (фінансових) санкцій), внаслідок заниження податкового зобов'язання за липень 2912 року і порушення п.180.1 ст.180, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України.

З цього приводу суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до п. 209.2 ст. 209 ПК України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 11 затверджено Порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках.

Відповідно до абз. 1 п. 3 цього Порядку, сільськогосподарське підприємство на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені статтею 203 Кодексу, подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету (абз. 2 п. 3 Порядку).

Відповідно до пункту 203.2 статті 203 ПК України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Таким чином, право сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, на скерування коштів на спеціальний рахунок виникає лише за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях.

Так, судом встановлено, що позивач ФГ «Орсан» на підставі договору купівлі-продажу від 25.07.2012 р. та додатку до договору (акт прийому-передачі від 31.07.2012 р.) реалізувало ТОВ «Ковалівка» за ціною 150000 грн. корнезбиральний комбайн «N.V.DEWULF S.A straat.250 2RTT». На виконання вказаного договору, позивачем було виписано накладну № 21 від 31.07.2012 р. без сплати податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач ФГ «Орсан», перебуваючи на спеціальному режимі оподаткування ПДВ, провів господарську операцію купівлі-продажу корнезбирального комбайна, яка підлягає оподаткуванню згідно з вимогами податкового законодавства.

Оскільки ФГ «Орсан» як платником ПДВ дана господарська операція не була відображена в податкових деклараціях за звітний період липень 2012 р., а тому відповідач дійшов обґрунтованого висновку про збільшення позивачу грошового зобов'язання по ПДВ на 25000 грн..

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 547047 грн. (з розрахунку 578296 грн. - 31249 грн. = 547047 грн.), в тому числі 437637 грн. за основним платежем (з розрахунку 462637 грн. - 25000 грн. = 437637 грн.) та 109410 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (з розрахунку 115659 грн. - 6249 грн. = 109410 грн.).

З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції від 26.11.2013 року прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому, оскаржену постанову суду слід скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задоволити частково.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Львівській області - задоволити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року в адміністративній справі за позовом фермерського господарства «Орсан» до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати і прийняти нову постанову.

Позовні вимоги фермерського господарства «Орсан» - задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ОСОБА_1 міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області ДПС № НОМЕР_1 від 12.12.2012 р. в частині збільшення ФГ «Орсан» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 547047 грн., в тому числі 437637 грн. за основним платежем та 109410 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У задоволенні решта позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

ОСОБА_2

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.02.2015 року.