Постанова

від 27.11.2013 по справі 824/2192/13-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 р. м. Чернівці Справа № 824/2192/13-а

12:20 год.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

за участю секретаря судового засідання Жураковська Ю.М.,

представників сторін:

позивача - Горюк Т.В.;

відповідача - Ватаманюка В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області

до фермерського господарства «Агро-Дан 2006»

про вжиття заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у Чернівецькій області (далі-позивач) звернулася з адміністративним позовом до фермерського господарства «Агро-Дан 2006» (далі-відповідач), з урахуванням уточнених позовних вимог, в якому просила зупинити виконання робіт фермерського господарства "Агро-Дан 2006" щодо здійснення самовільного забору підземних вод з шахтного колодязя, до отримання дозволу на спеціальне водокористування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що для забезпечення господарсько-побутових потреб відповідач без дозволу на спеціальне водокористування здійснює забір підземної води з шахтного колодязя, що є порушенням вимог Водного кодексу України.

Ухвалою суду від 24.10.2013 р., у відповідності до приписів ст. 183-2 КАС України, відкрито скорочене провадження в адміністративній справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України, ухвалою суду від 05.11.2013 р. розгляд даної справи призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача підтримав поданий позов та просив суд задовольнити його повністю.

Відповідач у поданих до суду запереченнях на адміністративний позов зазначав, що за наслідками проведеної позивачем перевірки винесено припис №03/494 від 03.10.2013 р. На виконання вказаного припису фермерське господарство «Агро-Дан 2006» усунуло порушення по більшості вимог зазначених у приписі, а термін інших ще не настав. Враховуючи наведене вважає, що відсутні підстави для вжиття заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) шляхом зупинення виконання робіт немає.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, та посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Фермерське господарство «Агро-Дан 2006», скорочене найменування ФГ «Агро-Дан 2006» (60041, Чернівецька область, Хотинський район, с. Данківці, ідентифікаційний код 34090982) зареєстроване як юридична особа 20.04.2006 р. Хотинською районною державною адміністрацією Чернівецької області (а.с. 32-35).

Згідно довідко АБ № 507777 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 26.12.2012 р., основними видами діяльності відповідача за КВЕД-2010 є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; вирощування зерняткових і кісточкових фруктів; вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; розведення свиней; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля живими тваринами (а.с. 63).

Державною екологічною інспекцією у Чернівецькій області проведено перевірку даного господарства з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за наслідками якої складено акт від 27.09.2013 р. б/н (а.с. 7-14).

Під час перевірки встановлено, що фермерське господарство «Агро-Дан 2006» займається вирощуванням поголів'я свиней, фруктового саду (яблука) та сільськогосподарських культур. В даний час на підприємстві знаходиться 280 голів свиней, та 928 га землі з них 21 га садів, які обробляються пестицидами та 32 га «старого» сад, який не обробляється. В результаті виробничої діяльності здійснюється викид забруднюючих речовин в атмосферу, користування природними ресурсами (водокористування) та діяльність у сфері поводження з відходами.

Водокористання здійснюється з шахтного колодязя, який обладнаний електричним насосом та розташований біля свиноферм господарства. Термін дії дозволу на спеціальне водокористування закінчився 05.03.2010 р. В даний час господарство здійснює самовільне водокористування для відгодівлі свиней та оприскування саду пестицидами та агрохімікатами без відповідного дозволу, чим порушує право державної власності на воду, що є порушенням ст. 44 Водного кодексу України. Облік забраної води не ведеться (а.с. 7 на звороті).

За результатами перевірки позивачем виявлено ряд порушень відповідачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

Зокрема, перевіркою встановлено, що у відповідача відсутній дозвіл на спеціальне водокористування з шахтної криниці, а також відсутній облік забраної води, чим порушено вимоги ст. 44 Водного кодексу України.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, 30.09.2013 р. старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Чернівецької області Латковським В.І. складено протокол про адміністративне правопорушення № 004580 на ОСОБА_4 за допущення ним порушень, відповідальність за які визначена ст.ст. 48, 52, 60, ч. 1 ст. 78, ст.ст. 82, 82-1 КУпАП.

З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, 03.10.2013 р. позивач видав припис № 03/494, яким приписано позивачу, в т.ч. в термін до 01.02.2014 р. оформити дозвіл на спеціальне водокористування з криниці, а також з 01.11.2013 р. здійснювати первинний облік забраної та використаної води для потреб господарства. Інформацію про виконання приписів зобов'язано подати не пізніше 3 днів після закінчення встановленого терміну виконання кожного пункту припису до Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області (15-16).

За наведених обставин та посилаючись на приписи Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Також судом встановлено, що на виконання припису № 03/494 від 03.10.2013 р. відповідачем заведено журнал обліку водоспоживання (водовідведення) побічними методами (форма № под.-12) «Свиноферма - шахтна криниця», про що проінформовано позивача (а.с. 91-92).

Вказана обставина не заперечувалася в судовому засіданні представниками позивача.

Дослідженням журналу обліку водоспоживання (водовідведення) встановлено, що 25.10.2013 р. відповідачем заведено вказаний журнал, в якому починаючи з 26.10.2013 р. ведеться облік забраної та використаної води для потреб господарства.

Крім того, судом встановлено, що на виконання припису № 03/494 від 03.10.2013 р. в частині оформлення дозволу на спеціальне водокористування відповідачем укладено наступні договори:

- № 55-ТГ/13 про надання консультаційних та методичних послуг у сфері водного середовища (а.с. 86);

- № 6266 на виконання науково - технічної роботи від 20.11.2013 р. (а.с. 113-116);

- №8/13 на створення /передачу/ науково-технічної продукції від 18.11.2013 р. (а.с. 108-109).

За результатами виконання вказаних договорів відповідач: отримав консультаційні та методичні послуги у сфері водного середовища та розроблений пакет документів на предмет отримання дозволу на спецводокористування; розробив кошторис на виготовлення паспортів водозабірних споруд для водозабезпечення ФГ «Агро-Дан 2006», а також провів фізико-хімічні (в т.ч. визначення мікроелементів), мікробіологічні та радіологічні випробування в представлених пробах води на відповідність НД (а.с. 110-112).

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Преамбулою Водного кодексу визначено, що усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту. Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об'єктами. В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту. Водний кодекс, в комплексі з заходами організаційного, правового, економічного і виховного впливу, сприятиме формуванню водно-екологічного правопорядку і забезпеченню екологічної безпеки населення України, а також більш ефективному, науково обґрунтованому використанню вод та їх охороні від забруднення, засмічення та вичерпання.

За приписами ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Під спеціальне водокористування необхідно розуміти забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб. (ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України).

Згідно із п. 9 ст. 44 та ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що на час проведення перевірки та розгляду даної справи відповідач здійснював користування природними ресурсами (водокористування) з шахтного колодязя в с. Динівці, Хотинського р-ну, Чернівецької області без відповідного дозволу.

Однак, судом встановлено та не заперечувалося сторонами в судовому засіданні, що на виконання припису № 03/494 від 03.10.2013 р. відповідачем заведено журнал обліку водоспоживання, а також вживаються заходи щодо оформлення дозволу на спеціальне водокористування з криниці, термін виконання якого до 01.02.2014 р.

Таким чином, вимоги припису № 03/494 від 03.10.2013 р. частково виконані, а частина щодо оформлення дозволу на спеціальне водокористування перебуває в процесі виконання, термін виконання якого не настав.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 877-V).

Абзацом 1 ст. 1 цього Закону визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю) встановлено ст. 4 Закону № 877-V. Так, ч. 4 цієї статті Закону визначено, що виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України, правовий статус якої визначено у Положенні, яке затверджене Указом Президента України «Про Положення про Державну екологічну інспекцію України» від 13.04.2011р. № 454/2011 (далі - Положення № 454/2011).

Відповідно до п. 7 цього Положення Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).

Як зазначав позивач у позові, відповідно до Положення про Державну екологічну службу у Чернівецькій області, затвердженого Наказом Держекоінспекції України від 12.12.2011 р. № 136 Державна екологічна інспекція у Чернівецькій області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, яка діє у її складі та їй підпорядковується.

Пункт 4 Положення № 454/2011 встановлює, що Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів.

Відповідно до ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів , зокрема щодо дотримання права державної власності на води, наявності та дотримання умов виданих дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин.

Згідно п. 6 Положення № 454/2011 Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право: приймати рішення про обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин, за винятком суб'єктів підприємницької діяльності (інвесторів), що провадять свою діяльність відповідно до законодавства про угоди щодо розподілу продукції; приймати рішення про відновлення діяльності підприємств, установ і організацій та експлуатацію об'єктів, стосовно яких було прийняте в установленому порядку рішення про обмеження чи тимчасове зупинення їх діяльності, після усунення всіх виявлених порушень.

Правові основи прийняття рішень про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів (надалі - підприємств) незалежно від форм власності у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища визначає Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затверджений постановою Верховної Ради України від 29.10.1992 р. №2751-ХІІ (далі - Порядок № 2751-ХІІ).

Згідно п. 2 цього Порядку діяльність підприємств, що здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, може бути: обмежена - на певний період (до виконання необхідних природоохоронних заходів) встановлюються зменшені обсяги викидів і скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів у цілому по підприємству чи по окремих його цехах (дільницях) і одиницях обладнання; тимчасово заборонена (зупинена) - до виконання необхідних природоохоронних заходів зупиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання; припинена - повністю припиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання.

Отже, в залежності від ступеня заподіяної шкоди навколишньому середовищу діяльність підприємств, що здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена.

Рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) та припинення діяльності підприємств у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища приймають у межах своєї компетенції Кабінет Міністрів України, Верховна Рада Республіки Крим, місцеві органи державної виконавчої влади, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та його органи на місцях, органи державного санітарно-епідеміологічного нагляду, інші спеціально уповноважені державні органи та органи місцевого самоврядування (п. 3 Порядку №2751-ХІІ).

Враховуючи наведене, на думку суду, позивач наділений повноваженням самостійно вживати заходи про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) або припинення діяльності підприємств, відтак вжиття таких заходів не є компетенцією суду.

Відповідно до п. 5 ст. 4 Закону № 877-V повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом. Якщо законом передбачено, що обґрунтованість вжиття органом державного нагляду (контролю) заходів реагування має бути підтверджена судом, орган державного нагляду (контролю) звертається до адміністративного суду з адміністративним позовом не пізніше наступного робочого дня з дня видання (прийняття) відповідного розпорядчого документа.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Таким чином, вищевказаними нормами Закону чітко встановлено перелік заходів реагування, які застосовуються за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю), та якими можуть бути: повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) продукції; повне або часткове зупинення реалізації продукції; повне або часткове зупинення виконання робіт; повне або часткове зупинення надання послуг.

Даний перелік заходів реагування не підлягає розширеному тлумаченню.

Натомість, позивач просить суд зупинити виконання робіт фермерського господарства "Агро-Дан 2006" щодо здійснення самовільного забору підземних вод з шахтного колодязя, до отримання дозволу на спеціальне водокористування, тобто про зупинення діяльності відповідача.

В даному випадку вимоги позивача не стосуються зупинення виробництва/реалізації конкретної продукції або виконання конкретних робіт/послуг у межах господарської діяльності відповідача з виробництва/реалізації продукції чи виконання робіт/послуг.

Крім того, у позовній заяві не зазначено це часткове чи повне зупинення виконання робіт, не наведений вид робіт, виконання яких повинно бути зупинено.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що визначені позивачем заходи реагування не передбачені переліком реагування, що вживаються за постановою суду, який не підлягає розширеному тлумаченню, та не відповідають наведеним нормам закону.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час вирішення справи позивач не довів правомірність своїх вимог, а тому позов не підлягає задоволенню.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судом не вирішується питання про судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 70-72, 86, 94, 158, 160 - 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано судом 02 грудня 2013 р.

Суддя Левицький В.К.