Постанова

від 29.01.2015 по справі 824/2192/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" січня 2015 р. м.Київ К/800/12882/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Гончар Л.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року у справі за позовом Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області до Фермерського господарства «Агро-Дан 2006» про вжиття заходів реагування у сфері державного нагляду контролю, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року Державна екологічна інспекція у Чернівецькій області звернулася до суду з адміністративним позовом до Фермерського господарства «Агро-Дан 2006», з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила зупинити виконання робіт відповідача щодо здійснення самовільного забору підземних вод з шахтного колодязя, до отримання дозволу на спеціальне водокористування.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна екологічна інспекція у Чернівецькій області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позов.

Фермерське господарство «Агро-Дан 2006» у поданих запереченнях просить залишити судові рішення без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у період з 24 вересня 2013 року по 27 вересня 2013 року Державною екологічною інспекцією у Чернівецькій області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Фермерського господарства «Агро-Дан 2006».

За результатами проведеної перевірки, згідно складеного акту, виявлено чисельні порушення вимог екологічного та природоохоронного законодавства, зокрема, встановлено, що для забезпечення господарсько-побутових потреб в с.Данківці Хотинського району Чернівецької області, а саме обприскування садів пестицидами і хімікатами та відгодівлі свиней, господарством здійснюється забір підземної води з шахтного колодязя за допомогою електричного насоса; при цьому дозвіл на спеціальне водокористування у вказаного суб'єкта господарювання відсутній, що є порушенням вимог ст.ст.44, 48,49 Водного кодексу України.

У зв'язку з виявленим порушенням вимог природоохоронного законодавства позивачем видано припис від 03 жовтня 2013 року №03/494, яким відповідача зобов'язано, зокрема: в термін до 01 лютого 2014 року оформити дозвіл на спеціальне водокористування з криниці, з 01 листопада 2013 року здійснювати первинний облік забраної та використаної води для потреб господарства; інформацію про виконання приписів зобов'язано подати не пізніше 3 днів після закінчення встановленого терміну виконання кожного пункту припису до Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області.

Відмовляючи у задоволення позовних вимог Держекоінспекції у Чернівецькій області про вжиття заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) шляхом зупинення виконання робіт відповідачем щодо здійснення самовільного забору підземних вод до отримання дозволу на спеціальне водокористування, суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідачем на виконання припису заведено журнал обліку забраної та використаної води, здійснюються заходи щодо отримання дозволу на спеціальне водокористування, а строк виконання припису у цій частині ще не настав. Також судами, з посиланням на положення Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища,затвердженого постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 року № 2751-ХІІ, зазначили про наявність у позивача права самостійного вжиття заходів по обмеженню, тимчасовій забороні (зупинення) або припинення діяльності підприємств, тому зазначили, що вжиття таких заходів не є компетенцією суду. Крім цього, суди попередній інстанцій вказали про невідповідність визначених позивачем заходів реагування заходам, визначеним Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Із вказаними висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені при неправильному застуванні норм матеріального права.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V (далі також Закон № 877-V).

Відповідно до ст.1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч.1 ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.

Центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України, правовий статус якої визначено у Положенні, затвердженому Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №454/2011 (далі - Положення №454/2011).

Відповідно до п.7 Положення №454/2011 Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).

Відповідно до Положення про Державну екологічну службу у Чернівецькій області, затвердженого Наказом Держекоінспекції України від 12 грудня 2011 року № 136 Державна екологічна інспекція у Чернівецькій області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, яка діє у її складі та їй підпорядковується.

Згідно п.4 Положення № 454/2011 Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів.

Згідно ст.46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.48 Водного кодексу України спеціальне водокористування -це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Як встановлено ч.1 ст.49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу; пунктом 9 ст.44 Водного кодексу України встановлений обов'язок водокористувачів здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Судами встановлено та із матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснює спеціальне користування природними ресурсами (водокористування) без відповідного дозволу, чим порушені вищевказані вимоги Водного кодексу України.

Правові основи прийняття рішень про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів незалежно від форм власності у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища на час виникнення спірних відносин визначалися Порядком обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затвердженим постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 року №2751-ХІІ (далі - Порядок № 2751-ХІІ).

Відповідно до п.2 Порядку №2751-ХІІ діяльність підприємств, що здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, може бути: обмежена - на певний період (до виконання необхідних природоохоронних заходів) встановлюються зменшені обсяги викидів і скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів у цілому по підприємству чи по окремих його цехах (дільницях) і одиницях обладнання; тимчасово заборонена (зупинена) - до виконання необхідних природоохоронних заходів зупиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання; припинена - повністю припиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання.

Відповідно до п.4 Порядку №2751-ХІІ підставою обмеження або тимчасової заборони (зупинення) діяльності підприємств є використання природних ресурсів без відповідних дозволів.

Пунктом 3 Порядку №2751-ХІІ передбачалося, що рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) та припинення діяльності підприємств у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища приймають у межах своєї компетенції Кабінет Міністрів України, Верховна Рада Республіки Крим, місцеві органи державної виконавчої влади, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та його органи на місцях, органи державного санітарно-епідеміологічного нагляду, інші спеціально уповноважені державні органи та органи місцевого самоврядування.

При цьому, як встановлено ч.5 ст.4 Закону № 877-V, у чинній на момент виникнення спірних відносин редакції, повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом. Якщо законом передбачено, що обґрунтованість вжиття органом державного нагляду (контролю) заходів реагування має бути підтверджена судом, орган державного нагляду (контролю) звертається до адміністративного суду з адміністративним позовом не пізніше наступного робочого дня з дня видання (прийняття) відповідного розпорядчого документа.

Відповідно до ч.7 ст.7 Закону №877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Враховуючи вищу юридичну сулу закону над підзаконними нормативно-правовими актами, перевагу норм права, прийнятих пізніше, а також пріоритетність норм спеціального закону, є невірним висновок судів попередніх інстанцій про те, що вжиття заходів про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) або припинення діяльності підприємств не є компетенцією суду, а має здійснюватися позивачем самостійно, оскільки Закон № 877-V прямо встановлює, що вказані заходи вживаються за постановою адміністративного суду за результатами розгляду відповідного позову органу державного нагляду (контролю).

Також, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання судів попередніх інстанцій при відмові у задоволенні позовних вимог на те, що на момент пред'явлення позову ще не сплинув термін виконання вимог припису про оформлення відповідачем дозволу на спеціальне водокористування, оскільки передбачені законом заходи реагування направлені на припинення порушення, а вимоги припису - на усунення порушення та причин, за якими воно допущене.

Позовні вимоги держекоінспекції про зупинення виконання відповідачем робіт щодо самовільного забору підземних вод відповідають заходам, передбаченим Законом №877-V, та не пов'язані із зупиненням діяльності підприємства відповідача; вжиття вказаних заходів є способом реагування на протиправні дії відповідача щодо користування водними ресурсами без наявності відповідного дозволу, виходячи із недопустимості здійснення господарської діяльності з порушенням вимог закону.

Враховуючи доведеність факту порушення щодо самовільного забору відповідачем підземних вод, вжиття заходів із зупинення виконання вказаних робіт до отримання відповідачем дозволу на спеціальне водокористування є законним та таким, що підлягає реалізації.

За вказаними обставинами позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області задовольнити.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Зупинити виконання Фермерським господарством «Агро-Дан 2006» (Чернівецька область, Хотинський район, с.Данківці, ідентифікаційний код 34090982) виконання робіт щодо здійснення самовільного забору підземних вод з шахтного колодязя до отримання дозволу на спеціальне водокористування.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді