Постанова

від 28.11.2013 по справі 826/16567/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 28 листопада 2013 року                      № 826/16567/13-а Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомПовного товариства «Ломбард ТОВ «Надал» і Компанія» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.05.2013 №0002502230. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Повне товариство «Ломбард ТОВ «Надал» і Компанія» (надалі – позивач, Товариство),  звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі – відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення – рішення від 18.05.2013 №0002502230. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 31.10.2013, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог. Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі – Кодекс) та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі – Закон), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу та Закону при визначенні суми податку на прибуток приватних підприємств є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами. Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що підприємством здійснено реалізацію (продаж) об'єктів застави (дорогоцінних металів) на загальну суму 2012057грн., втім податок на прибуток з даної суми не сплачено. Враховуючи зазначене, ДПІ просить суд в позові відмовити в повному обсязі. Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на положення ч.4 ст. 122 КАС України, за поданим сторонами письмовим клопотанням про розгляд справи за їх відсутності. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 18 травня 2013 відповідачем, на підставі акта перевірки №292/22-30/37395004 від 26.04.2013, прийнято спірне податкове повідомлення – рішення №0002502230, яким позивачу, за порушення пп.14.1.56, п.22.1, 23.1, ст.39, п.135.1,137.1, 153.6 ПК України, п.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 564054грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 541243грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 112811грн. Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення суми грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на наступних обставинах. Так, контролюючий орган зазначає, що позивачем у перевіряємому періоді здійснено реалізацію (продаж) об'єктів застави (дорогоцінних металів), щодо яких не було звернено стягнення на загальну суму 2012057грн. на користь наступних суб'єктів господарювання, а саме. На користь Державної скарбниці України, згідно з договором на поставку брухту дорогоцінних металів №315/2012 від 14.02.2012, ломбардом здійснено поставку брухту дорогоцінним металів на загальну суму 867061грн. На користь фізичних осіб ломбардом здійснено поставку брухту дорогоцінних металів на загальну суму 1144996грн. Враховуючи зазначені обставини, контролюючий орган прийшов до переконання, що позивачем, в порушення п.153.6 ПК України, занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток за 2012 на загальну суму 2012057грн. (867061 + 1144996). Крім того, контролюючий орган зазначає, що позивачем до складу оподатковуваного доходу за 4 квартал 2012 неправомірно включено від'ємне значення суми безнадійної заборгованості в розмірі 136719грн., адже реалізація Ломбардом на Державну скарбницю України дорогоцінним металів за ціною, що є нижчою від рівня звичайних цін, є порушенням ст.39 ПК України та п.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Окружний адміністративний суд м. Києва критично ставиться до таких тверджень відповідача, враховуючи наступне. Згідно ст.1 Закону України «Про заставу» (надалі – Закон) застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. Порядок оподаткування заставних операцій регулюється п.153.6 Податкового кодексу України, відповідно до якого при відчуженні майна, заставленого з метою забезпечення повної суми боргової вимоги, витрати та доходи заставодавця та заставоутримувача визначаються в такому порядку: - відчуження об'єкта застави для заставодавця прирівнюється до продажу такого об'єкта  у податковий період такого відчуження; - якщо згідно з умовами договору або закону об'єкт застави відчужується у власність  заставоутримувача в рахунок погашення боргових зобов'язань, таке відчуження прирівнюється до купівлі заставоутримувачем такого об'єкта застави в податковий період  такого відчуження; - якщо кредитор в подальшому продає об'єкт застави іншим особам, його доходи або  збитки визнаються в загальному порядку; - ціна продажу/купівлі при цьому визначається за правилами, встановленими  відповідними законами, які регулюють відносини застави (іпотеки). Якщо згідно з умовами договору або згідно із законом об'єкт застави з метою погашення боргових зобов'язань підлягає продажу на аукціоні (публічних торгах), то доходи й витрати заставоутримувача визначаються у порядку, встановленому підпунктом 159.3.4 пункту 159.3 статті 159 цього Кодексу, та відповідними законами,  які  регулюють  відносини   застави (іпотеки). Порядок надання та погашення боргових зобов'язань, забезпечених заставою, встановлюється відповідним законом. Статтею 591 Цивільного кодексу України передбачено, що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма наведена також в статті 21 Закону України «Про заставу». Таким чином, заставоутримувач  відповідно до укладеного договору застави має право здійснювати звернення стягнення на предмет застави: -          або шляхом набуття на нього права власності (предмет застави оприбутковується на баланс заставоутримувача) і відповідно до пп.4 п.1 ст.593 ЦКУ право застави в такому випадку припиняється; -          або шляхом продажу предмета застави, на який звернено стягнення. Таким чином, пункт 153.6 ПК України, на порушенні якого позивачем наполягає ДПІ, регулює порядок податкового обліку у заставоутримувача предмета застави, за яким набуте право власності та порядок його оподаткування при подальшій реалізації. Щодо податкового обліку у заставоутримувача операції з продажу предмета застави, за яким не набуте право власності, суд зазначає наступне. Підпункт 153.4.1 Кодексу передбачає, що з урахуванням особливостей, установлених цим розділом, не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку коштів або майна на підставі договору концесії, комісії, доручення, про відкриття рахунку у цінних паперах, про надання клірингових послуг за угодами щодо фінансових інструментів, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), договору щодо забезпечення  виконання зобов'язань, а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачу права власності на такі кошти або майно, з урахуванням положень пункту 153.7 цієї статті. Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано представником відповідача з посиланням на належні докази, Ломбард не набував права власності на об'єкти застави. Зокрема, як під час проведення перевірки, так і станом на час вирішення даної справи суб'єктом владних повноважень не досліджено/не надано доказів набуття позивачем права власності на об'єкти застави на загальну суму 20120257грн. В той же час, позивачем, в підтвердження власної правової позиції, до матеріалів справи надано копії балансів підприємства за 2012, що підтверджують відсутність оприбуткування дорогоцінних металів в сумі 20120257грн. на баланс підприємства. Більш того, як вбачається з акта перевірки (ст.11,12) відповідачем встановлено відсутність понесення позивачем витрат на придбання об'єктів застави в сумі 20120257грн., втім, ДПІ не взято до уваги того, що обставина відсутності витрат на придбання об'єктів застави унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень п.153.6 ПК України в частині купівлі заставоутримувачем такого об'єкта застави, адже згідно ст.655 ЦК України, купівля, в даному випадку, об'єкта застави позивачем, передбачає обов'язкове понесення позивачем  витрат, чого контролюючим органом не встановлено. Враховуючи вищезазначене, якщо ломбард відповідно до умов договору застави звернув стягнення на предмет застави та реалізував предмет застави (продав самостійно), не набуваючи на нього права власності та не оприбутковуючи на баланс, то в такому разі операція з реалізації не відображається у податковому обліку ломбарду, тобто кошти, які отримуються ломбардом від реалізації такого об'єкту, не включаються до складу доходу ломбарду. Аналогічна правова позиція викладена в листі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26.09.2013 №4631/10/26-15-11-01-06, що наявний в матеріалах справи. Згідно ст.25 Закону якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю. Як зазначив позивач, посилаючись при цьому на додатки до Акта перевірки, станом на кінець 2012 за Ломбардом значиться кредиторська заборгованість останнього перед заставодавцями, тобто обліковуються суми позитивної різниці від реалізації об'єктів застави у 2012, які підлягають поверненню заставодавцям. Пунктом ч.2 ст. 589 Цивільного кодексу України передбачено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Враховуючи зазначене, в даному випадку, позивачем за наслідками самостійної реалізації предметів, на які ним не набуто права власності та які не оприбутковані на баланс підприємства, цілком правомірно не включено до складу доходів кошти, отримані від такої реалізації, адже за таких обставин має місце лише повернення ломбардом належної йому суми позики, а суми позитивної різниці від реалізації об'єктів, як зазначено вище, обліковуються в бух. обліку позивача як кредиторська заборгованість перед третіми особами, що також унеможливлює віднесення даних сум до доходу позивача (до моменту переходу цих коштів зі стану кредиторської заборгованості в безповоротну фінансову допомогу, однак таких обставин акт перевірки не містить.). Стосовно віднесення контролюючим органом до доходу позивача за 4 кв.2012 суми в розмірі 136719грн., внаслідок реалізації дорогоцінних металів до Державної скарбниці України за нижчою від звичайної ціни ціною, суд зазначає наступне. Так, Окружний адміністративний суд позбавлений можливості погодитись з твердженням ДПІ стосовно порушення позивачем ст.39 ПК України, адже дана правова норма набрала чинності з 01.01.2013. В той же час, відповідно до п.1.20.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Частиною 4 ст. 4 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» встановлено, що афіновані дорогоцінні метали у стандартному вигляді, а також видобуте з надр або рекупероване дорогоцінне каміння в розсортованому вигляді при продажу суб'єктами їх видобування і виробництва, скуплені, не викуплені з-під застави ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів, брухт дорогоцінних металів, а також дорогоцінне каміння першого порядку першочергово пропонуються Національному банку України та центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного пробірного контролю. Аналогічна норма міститься у п.12 Постанови КМУ від 04.06.1998 №802 «Про Правила торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб'єктам підприємницької діяльності на праві власності», де зазначається, що афіновані дорогоцінні метали у стандартному вигляді, а також видобуте з надр або рекупероване дорогоцінне каміння в розсортованому вигляді в разі продажу суб'єктами їх видобування і виробництва, скуплені, не викуплені з-під застави ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів, брухт дорогоцінних металів, а також дорогоцінне каміння першого порядку першочергово пропонуються Національному банку. Таким чином, при реалізації позивачем предметів застави Державній Скарбниці України Національного банку України, розрахунки за поставлені цінності проводяться за закупівельними цінами на дорогоцінні метали у брухті, які встановлені розпорядженням  Державної скарбниці України Національного банку України та діють на дату надходження цінностей до покупця. Таким чином, в досліджуваних правовідносинах позивач виконує імперативну норму закону щодо продажу ювелірних виробів/брухту Державній скарбниці НБУ, а ціна на такі вироби/брухт встановлюється Державною скарбницею НБУ, що спростовує посилання ДПІ на реалізацію ломбардом дорогоцінних металів до Державної скарбниці України за нижчою від звичайної ціни ціною. В порушення положень ст.7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства. Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню. Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів. Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, - П О С Т А Н О В И В: 1.          Адміністративний позов задовольнити повністю. 2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18.05.2013 №0002502230. 3.          Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь ПОВНОГО ТОВАРИСТВА "ЛОМБАРД ТОВ "НАДАЛ" І КОМПАНІЯ"  (код ЄДРПОУ 37395004, адреса: 03148, м.Київ, Святошинський район, ВУЛИЦЯ АКАДЕМІКА КОРОЛЬОВА, будинок 2, ПОВЕРХ 1) судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири)грн. коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві (адреса: 03115, м. Київ, вул. верховинна, будинок 9).              Суддя                                                                                          П.О. Григорович           Постанова  може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.