Ухвала

від 17.04.2014 по справі 826/16567/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16567/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Карпушової О.В.,

при секретарі - Ніколаєнко М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2013 року в справі за позовом повного товариства «Ломбард ТОВ «Надал» і Компанія» до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про Скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Повне товариство «Ломбард ТОВ «Надал» і Компанія» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення - рішення від 18.05.2013 №0002502230.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18 травня 2013 відповідачем, на підставі акта перевірки №292/22-30/37395004 від 26.04.2013, прийнято спірне податкове повідомлення - рішення №0002502230, яким позивачу, за порушення пп.14.1.56, п.22.1, 23.1, ст.39, п.135.1,137.1, 153.6 ПК України, п.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 564054грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 541243грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 112811грн.

Так, контролюючий орган зазначає, що позивачем у перевіряємому періоді здійснено реалізацію (продаж) об'єктів застави (дорогоцінних металів), щодо яких не було звернено стягнення на загальну суму 2012057грн. на користь наступних суб'єктів господарювання, а сааме: на користь Державної скарбниці України, згідно з договором на поставку брухту дорогоцінних металів №315/2012 від 14.02.2012, ломбардом здійснено поставку брухту дорогоцінних металів на загальну суму 867 061грн.; на користь фізичних осіб ломбардом здійснено поставку брухту дорогоцінних металів на загальну суму 1 144 996грн.

Враховуючи зазначені обставини, контролюючий орган прийшов до переконання, що позивачем, в порушення п.153.6 ПК України, занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток за 2012 на загальну суму 2012057грн. (867061 + 1144996).

Крім того, контролюючий орган зазначає, що позивачем до складу оподатковуваного доходу за 4 квартал 2012 неправомірно включено від'ємне значення суми безнадійної заборгованості в розмірі 136719грн., адже реалізація Ломбардом на Державну скарбницю України дорогоцінним металів за ціною, що є нижчою від рівня звичайних цін, є порушенням ст.39 ПК України та п.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставним і підлягає скасуванню як протиправне.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок оподаткування заставних операцій регулюється п.153.6 Податкового кодексу України, відповідно до якого при відчуженні майна, заставленого з метою забезпечення повної суми боргової вимоги, витрати та доходи заставодавця та заставоутримувача визначаються в такому порядку:

- відчуження об'єкта застави для заставодавця прирівнюється до продажу такого об'єкта у податковий період такого відчуження;

- якщо згідно з умовами договору або закону об'єкт застави відчужується у власність заставоутримувача в рахунок погашення боргових зобов'язань, таке відчуження прирівнюється до купівлі заставоутримувачем такого об'єкта застави в податковий період такого відчуження;

- якщо кредитор в подальшому продає об'єкт застави іншим особам, його доходи або збитки визнаються в загальному порядку;

- ціна продажу/купівлі при цьому визначається за правилами, встановленими відповідними законами, які регулюють відносини застави (іпотеки).

Таким чином, пункт 153.6 ПК України регулює порядок податкового обліку у заставоутримувача предмета застави, за яким набуте право власності та порядок його оподаткування при подальшій реалізації.

Статтею 591 Цивільного кодексу України передбачено, що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підпункт 153.4.1 Кодексу передбачає, що з урахуванням особливостей, установлених цим розділом, не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку коштів або майна на підставі договору концесії, комісії, доручення, про відкриття рахунку у цінних паперах, про надання клірингових послуг за угодами щодо фінансових інструментів, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), договору щодо забезпечення виконання зобов'язань, а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачу права власності на такі кошти або майно, з урахуванням положень пункту 153.7 цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що Ломбард не набував права власності на об'єкти застави. Так, суб'єктом владних повноважень не надано доказів набуття позивачем права власності на об'єкти застави на загальну суму 20120257грн.

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи надано копії балансів підприємства за 2012, що підтверджують відсутність оприбуткування дорогоцінних металів в сумі 20120257 грн. на баланс підприємства.

Крім того, відповідачем встановлено відсутність понесення позивачем витрат на придбання об'єктів застави в сумі 20120257грн.

При цьому, обставина відсутності витрат на придбання об'єктів застави унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень п.153.6 ПК України в частині купівлі заставоутримувачем такого об'єкта застави, адже згідно ст.655 ЦК України, купівля, в даному випадку, об'єкта застави позивачем, передбачає обов'язкове понесення позивачем витрат, чого контролюючим органом не встановлено.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що якщо ломбард відповідно до умов договору застави звернув стягнення на предмет застави та реалізував предмет застави (продав самостійно), не набуваючи на нього права власності та не оприбутковуючи на баланс, то в такому разі операція з реалізації не відображається у податковому обліку ломбарду, тобто кошти, які отримуються ломбардом від реалізації такого об'єкту, не включаються до складу доходу ломбарду.

Аналогічна правова позиція викладена в листі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26.09.2013 №4631/10/26-15-11-01-06.

При цьому, згідно ст.25 Закону України «Про заставу» якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю.

Так, з матеріалів справи вбачається, що станом на кінець 2012 за Ломбардом значиться кредиторська заборгованість останнього перед заставодавцями, тобто обліковуються суми позитивної різниці від реалізації об'єктів застави у 2012, які підлягають поверненню заставодавцям.

Пунктом ч.2 ст. 589 Цивільного кодексу України передбачено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, з огляду на викладене, позивачем за наслідками самостійної реалізації предметів, на які ним не набуто права власності та які не оприбутковані на баланс підприємства, цілком правомірно не включено до складу доходів кошти, отримані від такої реалізації, адже за таких обставин має місце лише повернення ломбардом належної йому суми позики, а суми позитивної різниці від реалізації об'єктів обліковуються в бухгалтерському обліку позивача як кредиторська заборгованість перед третіми особами, що також унеможливлює віднесення даних сум до доходу позивача (до моменту переходу цих коштів зі стану кредиторської заборгованості в безповоротну фінансову допомогу, однак таких обставин акт перевірки не містить).

Крім того, стосовно віднесення контролюючим органом до доходу позивача за 4 кв.2012 суми в розмірі 136719грн., внаслідок реалізації дорогоцінних металів до Державної скарбниці України за нижчою від звичайної ціни ціною, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 4 ст. 4 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» встановлено, що афіновані дорогоцінні метали у стандартному вигляді, а також видобуте з надр або рекупероване дорогоцінне каміння в розсортованому вигляді при продажу суб'єктами їх видобування і виробництва, скуплені, не викуплені з-під застави ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів, брухт дорогоцінних металів, а також дорогоцінне каміння першого порядку першочергово пропонуються Національному банку України та центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного пробірного контролю.

Аналогічна норма міститься у п.12 Постанови КМУ від 04.06.1998 №802 «Про Правила торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб'єктам підприємницької діяльності на праві власності», де зазначається, що афіновані дорогоцінні метали у стандартному вигляді, а також видобуте з надр або рекупероване дорогоцінне каміння в розсортованому вигляді в разі продажу суб'єктами їх видобування і виробництва, скуплені, не викуплені з-під застави ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів, брухт дорогоцінних металів, а також дорогоцінне каміння першого порядку першочергово пропонуються Національному банку.

Таким чином, при реалізації позивачем предметів застави Державній Скарбниці України Національного банку України, розрахунки за поставлені цінності проводяться за закупівельними цінами на дорогоцінні метали у брухті, які встановлені розпорядженням Державної скарбниці України Національного банку України та діють на дату надходження цінностей до покупця.

Отже, в даному випадку, позивач виконує імперативну норму закону щодо продажу ювелірних виробів/брухту Державній скарбниці НБУ, а ціна на такі вироби/брухт встановлюється Державною скарбницею НБУ, що, як вірно зазначено судом першої інстанції, спростовує посилання відповідача на реалізацію ломбардом дорогоцінних металів до Державної скарбниці України за нижчою від звичайної ціни ціною.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в свою чергу, не спростував доводи позивача та не довів правомірності свого рішення.

Таким чином обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Карпушова О.В.