Ухвала

від 27.08.2015 по справі 826/16567/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2015 року м. Київ К/800/24746/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Олендера І.Я.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014

у справі 826/16567/13-а

за позовом Товариства «Ломбард ТОВ «Надал» і Компанія»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного

управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ломбард ТОВ «Надал» і Компанія» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2013 позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.12.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт №292/22-30/37395004 від 26.04.2013.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.14.1.56, п.22.1, 23.1, ст.39, п.135.1,137.1, 153.6 ПК України, п.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

На підставі вищезазначеного акта фіскальним органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0002502230, яким позивачу, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 564054грн.

Одним з видів договору позики є позика під заставу нерухомого та рухомого майна. Відповідно щодо ломбардів така позика під заставу є закладом, який згідно зі статтею 575 Цивільного кодексу України передається заставодавцем лише у володіння заставодержателя (ломбарду), а за заставодавцем зберігається право користування і розпорядження предметом застави (ст.586 Цивільного кодексу України), тобто власник заставлених речей не втрачає права власності на них.

У разі невиконання фізичною особою забезпеченого заставою зобов'язання та реалізації заставленого майна, власник останнього несе витрати у розмірі суми, що йде на погашення кредиту, і лише позитивна різниця між сумою таких коштів та звичайною вартістю майна, переданого в заставу, включається до складу загального оподатковуваного доходу заставодавця відповідного звітного податкового періоду.

Отже, сума отримана від продажу заставленого майна в розмірі, що дорівнює сумі кредиту не є доходом заставодателя. Проте, при цьому може виникнути об'єкт оподаткування (дохід) у вигляді грошової суми, що перевищує розмір забезпечених заставою вимог заставодержателя (ломбарду), який підлягає поверненню заставодавцю, оскільки ця сума фактично знаходиться в ломбарду під час одержання ним коштів від реалізації заставленого майна.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не набував права власності на об'єкти застави. Так, суб'єктом владних повноважень не надано доказів набуття позивачем права власності на об'єкти застави на загальну суму 20120257грн.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновкам судів попередніх інстанцій, що якщо ломбард відповідно до умов договору застави звернув стягнення на предмет застави та реалізував предмет застави (продав самостійно), не набуваючи на нього права власності та не оприбутковуючи на баланс, то в такому разі операція з реалізації не відображається у податковому обліку ломбарду, тобто кошти, які отримуються ломбардом від реалізації такого об'єкту, не включаються до складу доходу ломбарду.

Стосовно віднесення податковим органом до доходу позивача за 4 кв.2012 суми в розмірі 136719 грн., внаслідок реалізації дорогоцінних металів до Державної скарбниці України за нижчою від звичайної ціни ціною, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 12 Правил торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб'єктам підприємницької діяльності на праві власності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 802, встановлена норма аналогічного змісту, згідно з якою афіновані дорогоцінні метали у стандартному вигляді, а також видобуте з надр або рекупероване дорогоцінне каміння у розсортованому вигляді у разі продажу користувачами надр, переробниками та афінажними підприємствами, скуплені у населення і не викуплені з-під застави ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння у разі продажу скупниками та ломбардами на умовах форвардного контракту пропонуються у першочерговому порядку: Мінфіну для поповнення Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння; Національному банку для поповнення золотого запасу.

Не куплені на зазначених умовах Мінфіном та Національним банком ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, а також ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що стали непридатними чи втратили експлуатаційну цінність, скупники та ломбарди продають Державному сховищу дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та Державній скарбниці Національного банку, переробникам, афінажним підприємствам, промисловим споживачам на підставі укладених договорів купівлі-продажу

Отже, при реалізації позивачем предметів застави Державній Скарбниці України Національного банку України, розрахунки за поставлені цінності проводяться за закупівельними цінами на дорогоцінні метали у брухті, які встановлені розпорядженням Державної скарбниці України Національного банку України та діють на дату надходження цінностей до покупця.

З матеріалів справи вбачаєтсья, що позивач виконав імперативну норму закону щодо продажу ювелірних виробів/брухту Державній скарбниці НБУ, а ціна на такі вироби/брухт встановлюється Державною скарбницею НБУ, що,спростовує посилання відповідача на реалізацію ломбардом дорогоцінних металів до Державної скарбниці України за нижчою від звичайної ціни ціною.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 у справі 826/16567/13-а слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 у справі 826/16567/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді І.Я. Олендер С.Е. Острович