Рішення

від 28.11.2013 по справі 193/1353/13-ц

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 193/1353/13-ц

Провадження №2/193/465/13

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

28 листопада 2013 року Софіївський районний суд Дніпроптеровської області в складі:

судді: Шумської О.В.

при секретарі Палій Л.Г.

з участю:

представника позивача: ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи Мацак В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Софіївка Дніпропетровської області справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору оренди земльної ділянки недійсним. Вимоги мотивуються тим, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І -ДП № 040473 від 26 жовтня 2001 року вона є власником земельної ділянки площею 8,300 га, кадастровий номер якої 1225255100:03:002:0326. Земельна ділянка розташована на території Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області.

25 листопада 2011 року вона уклала договір оренди належної їй земельної ділянки за № 02/11 з Відповідачем - суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2. Договір був підписаний, але реєстрація його у відділі Держкомзему у Софіївському районі Дніпропетровської області проведена тільки25 травня 2012 року за № 122525511413001303. Реєстрація договору проводилася Відповідачем без моєї участі.

При отриманні примірника договору від Відповідача після державної реєстрації права на оренду земельної ділянки, та при ознайомленні детальніше із змістом договору було виявлено, що в договорі оренди земельної ділянки № 02/11 від 25.11.2011 року не зазначені всі істотні умови, передбачені статтею 15 Закону України « Про оренду землі». Просить суд визнати договір оренди недійсним.

Позивач в судове засідання не з»явилася так як перебуває за межами України.

В судовому засіданні представник позивача настоює на позовних вимогах про визнання договору оренди землі недійсним відповідно до закону.

В судовому засіданні відповідач та його представник позовні вимоги про визнання договору оренди землі недійсним відповідно до закону не визнає, при цьому пояснив, що відповідно до позовних вимог позивач просить суд визнати договір оренди земельної ділянки № 02/11 від 25 листопада 2011 року недійсним в зв'язку і не зазначенням кадастрового номеру земельної ділянки та відсутністю умов '.ередачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Проте договір оренди землі був укладений у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року № 220 «Про затвердження 'ипової форми договору оренди земельної ділянки» з усіма змінами та доповненнями. Всі передбачені типовим договором істотні умови включені до договору оренди земельної ділянки. Вказана постанова до сьогоднішнього дня має аналогічну редакцію типової форми договору і ніким не відмінена. Тобто між вами договір укладений у відповідності до норм чинного законодавства.

Вказаний договір також пройшов державну реєстрацію у встановленому законодавчому порядку у відділі Держкомзему у Софіївському районі 25 .05.2012 року і внесений в Державний земельний кадастр України. Тому при здійсненні державної реєстрації договору він пройшов необхідний юридичний аналіз на відповідність чинному законодавству і тільки після цього набрав чинності. При здійсненні державної реєстрації договору вимагалася саме така форма договору.

Стосовно відсутності кадастрового номеру в договорі оренди землі зазначає, що в самому договорі передбачено додатки до нього, які є невід'ємними частинами договору, а саме: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів. А в цих документах зазначається кадастровий номер земельної ділянки, тому договір містить в своїх умовах кадастровий номер. Отже, позиція позивача стосовно відсутності кадастрового номера в договорі оренди землі є необгрунтованою.

По всім істотним умовам договору сторони в належній формі досягли згоди, про що засвідчує власноручний підпис обох сторін на угоді та акті приймання-передачі земельної ділянки. Тобто договір укладено за взаємним волевиявленням обох сторін і оформлений у належній формі. Представник третьої особи відділу Держземагенства в Софіївському районі проти позовних вимог заперечив, та пояснив що при укладенні та реєстрації оспорюваного договору будь-яких порушень чинного законодавства допущено не було.

Представник третьої особи реєстраційної служби Софіївського РУЮ в судове засідання не з»явився про причини неявки суд не увідомив.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, вислухавши сторони, дослідивши та проаналізувавши всі обставини справи суд приходить до висновку, що в задоволені позову слід відмовити, оскільки посилання позивача на те, що в договорі оренди не зазначена одна із істотних умов договору, а саме умови передачі у заставу та внесення до Статутного Фонду прав оренди земельної ділянки не приймається судом, оскільки Законом України «Про оренду землі» який діяв на момент укладення договору, не передбачено такої істотної умови, на яку посилається позивач. Крім того, з моменту підписання договору оренди земельної ділянки від 25 листопада 2011 року та акту приймання-передачі земельної ділянки від 25 травня 2012 року позивач чітко був ознайомлений з договором оренди землі та зі всіма його істотними умовами, отримував орендну плату.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторонами досягнуто всіх істотних умов договору, що передбачені ст. 15 Закону України «Про оренду землі», що діяв на момент підписання договору між позивачкою та ОСОБА_2

Відповідно до договору оренди землі від 25 листопада 2011 року ОСОБА_5 (право власності за Державним актом на право приватної власності на землю) передала ОСОБА_2 8,300 га землі сільськогосподарського призначення у строкове, на 10 років, платне користування Договір оренди землі 25 травня 2012 року зареєстровано в відділі Держкомзему у Софіївському районіі відповідно до ст.18 Закону України «Про оренду землі» цей договір оренди землі набрав чинності після його державної реєстрації.

Згідно пояснень сторін, як факт, який не підлягає доказуванню, судом встановлено, що відповідачем позивачу виплачувалася орендна плата у грошовій та натуральній формі відповідно договору оренди землі.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Частиною 1 ст.6 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Частиною 2 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції, що діяла на час реєстрації договору, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди ( місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Частиною 2 ст.15 Закону України «Про оренду землі»встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, сам договір оренди не містить всіх істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а саме не зазначено умови передачі землі в заставу та внесення до Статутного Фонду права оренди земельної ділянки, а це є підставою для визнання недійсним такого договору оренди землі згідно ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Проте договір оренди був укладений у відповідності до постанови КМУ від 03.03.2004 року №220 «Про затвердження типової форми договору оренди земельної ділянки з усіма змінами та доповненнями. Всі передбачені типовим договором істотні умови включені до договору оренди земельної ділянки. Вказана постанова діє і на сьогоднішній день.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. Однак як вбачається з договору оренди землі який укладено між позивачкою та відповідачем, договір оренди землі зареєстрований у відділі ДЗК Софіївського району 25.05.2012 року. Також під час державної реєстрації договорів оренди землі згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 2073 від 25 грудня 1998 року, що діяла на момент вчинення правочину, пунктами 10-12 Порядку передбачена послідовність дій для реєстрації договору оренди земельної ділянки, згідно якої для висновку про можливість державної реєстрації спеціальним органом державної влади, якому надана відповідна компетенція з державної реєстрації договорів, проводиться комплексна перевірка наданих документів, у тому числі тексту редакції договору на відповідність закону, за результатами якої робиться висновок про відповідність договору чинному законодавству та можливості його державної реєстрації або про відмову в реєстрації.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

На підставі добутих у судовому засіданні доказів суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 15; 213; 214; 215; 217; 218; 294 ЦПК України, ст. 638 ЦК України, ст.ст. 13, 15, 18, 20, 21 Закону України «Про оренду землі» суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Софіївський районний суд Дніпроптеровської області.

Суддя: