Постанова

від 18.11.2013 по справі 910/7025/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 р. Справа№ 910/7025/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання Іванові О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика»

на рішення господарського суду міста Києва

від 13.06.2013 року

у справі №910/7025/13 (суддя - Самсін Р.І.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», м. Київ,

до приватного акціонерного товариства «Кримспецсервіс», м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Аккорд-груп», м. Київ,

2. публічне акціонерне товариство «Київський завод «Будмаш», м. Київ,

про звернення стягнення на предмет застави за договором №05-368/ЗЦП-12 від 30.11.2012 року

за участю представників сторін:

від позивача: Янко М.І. - представник за довіреністю №33 від 28.05.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи - 1: не з'явився;

від третьої особи - 2: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика» (надалі - ПАТ «Банк «Таврика», позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Кримспецсервіс» (надалі - ПАТ «Кримспецсервіс», відповідач) про зобов'язання сторін:

- провести оцінку предмету застави з метою визначення його справедливої вартості, а саме, простих іменних акцій ПАТ «Київський завод «Будмаш» у кількості 4 574 285 штук шляхом звернення до суб'єкта оціночної діяльності, який здійснює практичну діяльність на ринку незалежної оцінки не менше 5-ти років на підставі кваліфікаційного свідоцтва оцінювача для отримання документального підтвердження (звіт про оцінку), що матиме юридичну силу в суді і може використовуватися в рамках судового діловодства, та подальшого укладення трьохстороннього договору на проведення оцінки вищевказаного майна;

- в рахунок погашення заборгованості за договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 19-11-12-КЛ/02 від 19.11.2012 року, яка станом на кінець дня 07.04.2013 року становить 138 564 211,53 грн. (у тому числі: заборгованість по кредиту - 125 000 000,00 грн.; заборгованість по процентам - 13 378 200,47 грн.; пеня по простроченим процентам - 186 011,06 грн.) та інших витрат, пов'язаних з виконанням винесеного рішення звернути стягнення на предмет застави згідно договору застави цінних паперів № 05-368/ЗЦП-12 від 30.11.2012 року, а саме, акції іменні прості, емітентом яких є ПАТ «Київський завод «Будмаш» (ідент. код 05765109, міжнародний ідентифікаційний код (ISIN) - UA4000078240, номінальною вартістю кожна - 0,01 грн., загальною номінальною вартістю 45 742,85 грн. шляхом набуття права власності Публічним акціонерним товариством «Банк «Таврика» на предмет забезпечувального обтяження, а саме, цінних паперів - простих іменних акцій, що належать на праві власності ПАТ «Кримспецсервіс» в кількості 4 574 285 штук за ціною, визначеною на підставі оцінки, наданої суб'єктом оціночної діяльності;

- зобов'язати зберігача «Банк «Таврика» здійснити перерахування простих іменних акцій ПАТ «Київський завод «Будмаш» в кількості 4 574 285 штук з рахунку у цінних паперах (депозитарний код рахунку 300970-UA40405015) депонента - Приватного акціонерного товариства «Кримспецсервіс» на рахунок у цінних паперах АТ «Банк «Таврика» 001147 (депозитарний код рахунку 100024- UA30300970), відкритий у зберігача АТ «Банк «Таврика» (код зберігача 1147 у депозитарії ПАТ «ВДЦП», код МДО 300970).

27.05.2013 року позивач подав до Господарського суду м. Києва (вх. №06-37/23705 від 27.05.2013р.) заяву про зміну позовних вимог (а.с.61-63) та правове обґрунтування позовних вимог з доданими до нього документами за вх. № 06-20/16259 (а.с.47-58).

Заявою про зміну позовних вимог позивач просив звернути стягнення на предмет застави згідно договору застави цінних паперів №05-368/ЗЦП-12 від 30.11.2012 року, а саме, акції іменні прості, емітентом яких є ПАТ «Київський завод «Будмаш» (ідент. код 05765109, міжнародний ідентифікаційний код (ISIN) - UA4000078240, номінальною вартістю кожна - 0,01 грн., кількість цінних паперів, що передані в заставу - 4 574 285 штук, загальна номінальна вартість 10 870,00 грн., що належать на праві власності ПАТ «Кримспецсервіс» (код ЄДРПОУ 30628340) на користь ПАТ «Банк «Таврика» в рахунок погашення заборгованості за договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №19-11-12-КЛ/02 від 19.11.2012 року у розмірі 138 564 211,53 грн., яка складається із заборгованості по кредиту в розмірі 125 000 000,00 грн., заборгованості по процентам - 13 378 200,47 грн. (сума несплачених своєчасно процентів у розмірі 9 734 364,85 грн. та нараховані за користування кредитом проценти в сумі 3 643 835,62 грн. за період з 01.03.2013 року по 07.04.2013 року), пені по простроченим процентам у розмірі - 186 011,06 грн.) шляхом набуття права власності публічним акціонерним товариством «Банк «Таврика» (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 92-94, код 19454139) на предмет забезпечувального обтяження, а саме, цінні папери - прості іменні акції в кількості 4 574 285 штук за ціною, визначеною на підставі Звіту про незалежну оцінку вартості однієї простої іменної акції ПАТ «Київський завод «Будмаш», здійсненої суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Е.Р.С.Т.Е» 07.05.2013 року, що складає 0,01 грн. за одну акцію, а всього 45 742,85 грн. Зобов'язати зберігача «Банк «Таврика» здійснити перерахування простих іменних акцій ПАТ «Київський завод «Будмаш» в кількості 4 574 285 штук з рахунку у цінних паперах (депозитарний код рахунку 300970-UA40405015) депонента - Приватного акціонерного товариства «Кримспецсервіс» на рахунок у цінних паперах АТ «Банк «Таврика» 001147 (депозитарний код рахунку 100024- UA30300970), відкритий у зберігача АТ «Банк «Таврика» (код зберігача 1147 у депозитарії ПАТ «ВДЦП», код МДО 300970).

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 15.04.2013 року та 03.06.2013 року до участі у справі №910/7025/13 було залучено третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Аккорд-Груп» (надалі - ТОВ «НВП «Аккорд-Груп»), яке є боржником за договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №19-11-12-КЛ/02 від 19.11.2012 року та публічне акціонерне товариство «Київський завод «Будмаш» - емітента акцій (надалі- ПАТ «Київський завод «Будмаш»), відповідно.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.06.2013 року у справі №910/7025/13 позивачеві у задоволенні позову відмовлено повністю.

Вважаючи дане рішення незаконним через неповне з'ясування судом обставин справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 13.06.2013 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду на 07.10.2013 року.

07.10.2013 року та 21.10.2013 року у зв'язку з неявкою в судові засідання відповідача та третіх осіб розгляд справи в порядку статті 77 ГПК України був відкладений на 21.10.2013 року та 18.11.2013 року відповідно.

В судовому засіданні 18.11.2013 року представник скаржника доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав повністю, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду від 13.06.2013 року скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги ПАТ «Банк «Таврика» задовольнити.

Відповідач та треті особи своїх уповноважених представників в судові засідання не направили, про поважність причин неявки в судові засідання не повідомили та не заявили клопотань про відкладення розгляду справи.

Судова колегія, порадившись на місці та вислухавши думку представника скаржника, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами та у відсутність уповноважених представників учасників судового процесу.

18.11.2013 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду необхідно залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 19 листопада 2012р. між ПАТ «Банк «Таврика» (в тексті договору - банк) та ТОВ «НВП «Аккорд-Груп» (в тексті договору - позичальник) було укладено договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 19-11-12-КЛ/02, згідно п.1.1 якого банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі 125 000 000,00 грн. терміном користування з 19.11.2012 року по 05.11.2015 року включно. Кредитні кошти надаються згідно письмових заявок позичальника.

На виконання даного договору ПАТ «Банк «Таврика» надало в користування ТОВ «НВП «Акорд-Груп» кредитні кошти в сумі 125 000 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з особового рахунку позичальника за 19.11.2012 року та за 20.11.2012 року про видачу коштів в сумі 79 000 000,00 грн. і надання траншу кредиту в сумі 46 000 000,00 грн. (а.с.10,11).

Згідно п.5.1 цього договору забезпеченням своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливої неустойки (штрафу, пені), що випливають з договору, є застава основних засобів (предмети образотворчого мистецтва) майнового поручителя ТОВ «Музей сучасного образотворчого мистецтва» та акції майнових поручителів.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що одним із майнових поручителів по забезпеченню своєчасного повернення кредиту ТОВ «НВП «Аккорд-Груп» виступило ПАТ «Кримспецсервіс».

Так, 30.11.2012 року між ПАТ Банк «Таврика» (в тексті договору - заставодержатель) та ПАТ «Кримспецсервіс» (в тексті договору - заставодавець) було укладено договір застави цінних паперів № 05-368/ЗЦП-12 від 30.11.2012р., за яким в забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 19-11-12-КЛ/02 від 19.11.2012р. заставодавець передав в заставу заставодержателю належні йому на праві власності цінні папери - іменні прості акції, емітентом яких є ПАТ «КЗ «Будмаш» (ідент. код 05765109), міжнародний ідентифікаційний код (ISIN) - UA4000078240, номінальною вартістю кожна - 0,01 грн., кількість цінних паперів, що передаються в заставу 4574285, загальною номінальною вартістю 45 742,85 грн., заставна вартість 2,76 грн.(а.с.12-14).

Згідно п.1.3 договору застави ринкова вартість предмету застави складає 12 625 026, 60 грн. Оцінка проведена за згодою сторін, з урахуванням ринкових цін та обсягу можливих витрат, пов'язаних з його реалізацією.

У відповідності до п.2.2 договору застави у випадку невиконання або неналежного виконання заставодавцем/позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору, заставодержатель має право звернути стягнення та задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, необхідні витрати на утримання предмета застави, витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, а також компенсувати всі інші витрати із вартості предмета застави в порядку, встановленому чинним законодавством. Право заставодержателя на звернення стягнення на предмет застави також виникає у разі порушення заставодавцем будь-яких умов цього договору.

Пунктом 2.3 договору застави сторони передбачили наступний спосіб звернення стягнення на предмет застави, який здійснюється заставодержателем:

- на підставі рішення суду;

- в позасудовому порядку відповідно до ст. 24, 26, 27, 33 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Спосіб звернення стягнення на предмет застави заставодержатель визначає самостійно в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством України та цим договором;

При зверненні стягнення на предмет застави в позасудовому порядку, сторони домовились про наступний порядок задоволення вимог заставодержателя. Вказаний нижче порядок підтверджується підписом заставодавця на цьому договорі і додаткових повідомлень та узгоджень не потребує:

- при невиконанні позичальником/заставодавцем умов кредитного договору, заставодавець надає право заставодержателю на розблокування та зарахування предмету застави на рахунок заставодержателя з подальшим його продажем та направлення коштів, отриманих від продажу в рахунок погашення боргу, для чого заставодавець одночасно з укладенням цього договору надає заставодержателю оформлене відповідно до вимог чинного законодавства розпорядження про припинення блокування предмету застави і списання з рахунку у цінних паперах заставодавця.

Заставодавець не заперечує щодо укладення договору купівлі-продажу предмету застави від його імені в порядку та на умовах статей 27, 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», для чого надається нотаріально посвідчена довіреність. Залишок коштів від продажу предмету застави після погашення боргу та пов'язаних з ним витрат, повертається заставодавцю.

03.12.2012 року у зв'язку з укладенням договору застави цінних паперів №05-368/ЗЦП-12 від 30.11.2012 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено реєстраційний запис щодо об'єкту та підстав обтяження, що підтверджується відповідною копією витягу про реєстрацію, наявною в матеріалах справи (а.с.57).

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що ТОВ «НВП «Аккорд-Груп» зобов'язання щодо повернення кредитних коштів за кредитним договором від 19.11.2012 року № 19-11-12-КЛ/02, забезпечених заставою не виконує, а тому, посилаючись, зокрема, на статті 11, 16, 589, 590 Цивільного кодексу України, статті 20, 21 Закону України «Про заставу», статті 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», просив звернути стягнення на предмет застави - прості іменні акції, емітентом яких є ПАТ «Київський завод «Будмаш», номінальною вартістю кожна - 0,01 грн., кількість цінних паперів, що передані в заставу - 4 574 285 штук, загальна номінальна вартість 10 870,00 грн. за даними звіту незалежного звіту, складеного ТОВ «Е.Р.С.Т.Е», шляхом набуття публічним акціонерним товариством «Банк «Таврика» права власності на предмет забезпечувального обтяження.

Позивач стверджує, що подачі даного позову передувало звернення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк «Таврика» до боржника - ТОВ «НВП «Аккорд-Груп» з претензією за вих. № 797/1 від 18.02.2013 року про необхідність погашення у строк до 20.03.2013 року заборгованості в сумі 43 303 776,01 грн. та дострокове повернення коштів за договором № 19-11-12-КЛ/02 від 19.11.2012 року.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд доказів направлення та отримання боржником претензії позивач у розумінні статей 33, 34 ГПК України не надав.

Згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою.

Правовим наслідком невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою у відповідності до статті 589 Цивільного кодексу України є звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимог, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Аналогічні положення містить стаття 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яка надає право обтяжувачу в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

За приписами частини 1 та частини 2 статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Визнаючи вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були проігноровані вимоги Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який є спеціальним з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна, оскільки визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Так, згідно частини 1 статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Частина 3 цієї ж статті Закону передбачає обов'язок обтяжувача, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Отже, дана норма покладає на обтяжувача обов'язок зареєструвати у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет обтяження до початку процедури звернення незалежно від способу звернення, чи то на підставі рішення суду чи в позасудовому порядку.

Як вірно зазначив суд у своєму рішенні, позивачем не було виконано вимог, викладених в ухвалах Господарського суду м. Києва від 15.04.2013 року та від 03.06.2013 року у справі №910/7025/13 про необхідність надання витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) станом на момент звернення до суду з даним позовом (а.с.1-2, 107-109), у зв'язку чим суд дійшов висновку, що звернення стягнення на предмет застави позивачем не реєструвалось, адже наданий останнім витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 03.12.2012 року за № 13330172 пов'язаний з моментом укладення договору застави № 05-368/ЗЦП-12 від 30.11.2012р., з метою виконання п. 1.2 договору.

Що ж стосується позасудового способу звернення стягнення на забезпечувальне обтяження, то умовами п.2.3 договору застави сторони передбачили право обтяжувача на відчуження предмету забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або ж на публічних торгах.

Іншого альтернативного способу, на якому наголошує апелянт, а саме, передача предмету застави у власність заставодержателя, договір застави не містить.

Разом з тим, за приписами статті 29 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право після одержання предмета обтяження у володіння задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження, якщо інше не встановлено законом або договором.

При цьому обтяжувач зобов'язаний повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону.

Боржник або інші обтяжувачі, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна, протягом строку, вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, можуть заперечити проти переходу права власності на предмет забезпечувального обтяження до обтяжувача, який ініціює звернення стягнення. Таке заперечення надсилається в письмовій формі обтяжувачу, який ініціює звернення стягнення, та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна. За таких умов обтяжувач, який ініціює звернення стягнення, повинен задовольнити забезпечену обтяженням вимогу шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 30 цього Закону.

Аналізуючи вищенаведені положення, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про недотримання позивачем порядку, наведеного у статті 29 Закону, оскільки останнім не було виконано вимоги, передбаченої частиною 3 статті 24 цього ж Закону, а крім того, не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про вжиття ним дій щодо інформування боржника про намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження.

При цьому, суд вірно зазначив, що зі змісту претензії за вих. № 23/933 від 28.02.2012 року та вимоги за вих. № 23/1107 від 11.03.2013 року, адресованих ПАТ «Кримспецсервіс» не вбачається наміру позивача реалізувати своє право на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет застави.

Натомість, скаржник помилково вважає, що єдиною дією, яку обтяжувач зобов'язаний вчинити до моменту звернення до суду з відповідним позовом, має бути письмове повідомлення обтяжувачів, боржника про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

На переконання судової колегії, скаржник в апеляційній скарзі також помилково ототожнює гарантоване йому статтями 19 та 124 Конституції України право на звернення до суду з приводу будь-яких правовідносин зі способами звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, передбаченими статтею 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», зокрема, на підставі рішення суду.

Разом з тим, колегія погоджується з правовою позицією суду першої інстанції з приводу того, що визнання позову відповідачем не може бути безумовною підставою для задоволення позовних вимог за наявності встановлених обставин, які свідчать про відсутність порушеного права, що підлягає судовому захисту за вимогами, заявленими на розгляд суду.

Оскільки суд не знайшов підстав для задоволення позовної вимоги щодо звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, вимога позивача про покладення на останнього обов'язку як зберігача здійснити перерахування простих іменних акцій ПАТ «КЗ «Будмаш» в кількості 4 574 285 штук, з рахунку у цінних паперах депонента - ПАТ «Кримспецсервіс» на рахунок у цінних паперах АТ «Банк «Таврика» є похідною, а тому задоволенню не підлягає.

Хоча підстава відмови у задоволенні вищенаведеної позовної вимоги судом першої інстанції в мотивувальній частині судового рішення наведена інша, однак дана обставина на правильність та законність прийнятого судом рішення не вплинула.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, судова колегія не погоджується з доводами скаржника про неповне з'ясування та недоведеність місцевим господарським судом обставин, які мають для справи суттєве значення, а відтак, не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги ПАТ «Банк «Таврика» та вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2013 року у справі №910/7025/13 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» на рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2013 року у справі №910/7025/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2013 року у справі №910/7025/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/7025/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

О.М. Остапенко