Рішення

від 14.11.2013 по справі 910/16758/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16758/13 14.11.13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Бривар»

про стягнення 273 931,01 грн.

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бривар»

до відкритого акціонерного товариства «Інвест-Регіон»

про визнання недійсними пунктів 4.4., 6.3.6. договору купівлі- продажу нерухомого майна від 30.07.2010 р.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача (за первісним позовом) Нікітюк Є.О. (за довіреністю)

від відповідача (за первісним позовом) Балтак Д.О. (за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Бривар», товариства з обмеженою відповідальністю «КРК Груп» про стягнення 273 931,01 грн. за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 30.07.2010 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, на виконання умов договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.07.2010 р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» та товариством з обмеженою відповідальністю «Бривар» та договору оренди земельної ділянки від 22.12.2009 р., укладеного між Вінницькою міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон», було перераховано за товариство з обмеженою відповідальністю «Бривар» до міського бюджету міста Вінниці 273 931,01 грн. орендної плати за землю. Однак, у порушення взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 30.07.2010 р., відповідачем не відшкодовано сплачену позивачем орендну плату в сумі 273 931,01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2013 р. порушено провадження у справі № 910/16758/13 та призначено її розгляд на 01.10.2013 р.

У судовому засіданні представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та заяву про відмову від позовних вимог до відповідача-2. Представник відповідача-1 надав відзив на позовну заяву та клопотання про передачу господарської справи за територіальною підсудністю.

У задоволенні клопотання відповідача-1 про передачу справи за підсудністю відмовлено, оскільки підставою для пред'явлення позовних вимог є положення договору купівлі-продажу нерухомого майна, а предметом позову - заборгованість, яка виникла саме з умов вказаного договору.

Відповідач-1 у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив, зазначивши, що позивач оплачував орендну плату за власною ініціативою без належних правових підстав, в бухгалтерському обліку відсутні первинні документи, які підтверджують заборгованість відповідача-1 перед позивачем, а тому підстави для відшкодування сплачених коштів також відсутні.

Відповідач-2 своїх представників у судове засідання не направив.

У заяві про відмову від частини позовних вимог позивач просив прийняти відмову від позовних вимог в частині солідарного стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «КРК Груп» суми боргу в розмірі 1 000,00 грн. та припинити провадження у справі в цій частині.

Ухвалою суду від 01.10.2013 р. провадження у справі в частині позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю «КРК Груп» було припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України. У судовому засіданні було оголошено перерву до 29.10.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

29.10.2013 р. у судовому засіданні представники позивача та відповідача заявили спільне клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою суду від 29.10.2013 р. було продовжено строк вирішення спору. В судовому засіданні оголошено перерву до 07.11.2013 р.

29.10.2013 р. через канцелярію суду надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсними пунктів 4.4., 6.3.6. договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.07.2010 р.

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон», всупереч вимогам законодавства, без повідомлення нового власника нерухомого майна та користувача земельної ділянки, на якій воно розташоване (позивача за зустрічним позовом), керуючись оспорюваними пунктами договору безпідставно сплачував орендну плату за земельну ділянку, право на оренду якої щодо нього припинилось 02.08.2010 р. Також сторона зазначила, що кошти, сплачені відповідачем за зустрічним позовом, є сплаченими помилково, а тому відповідачем за зустрічним позовом може бути пред'явлена вимога про їх повернення, що призведе до подвійного отримання останнім коштів.

Ухвалою суду від 30.10.2013 р. суд прийняв вказану заяву для спільного розгляду з первісним позовом на підставі ст. 60 ГПК України.

07.11.2013 р. через канцелярію суду відповідач за зустрічним позовом надав відзив, в якому позовні вимоги відхилив, зазначивши, що заява про визнання пунктів 4.4 та 6.3.6 договору купівлі-продажу недійсним подана з порушенням строку позовної давності. Крім того, відповідач за зустрічним позовом зазначив, що договір між ним та орендодавцем землі не розірвано, оскільки не укладено договір з новим власником, а тому він мав обов'язок зі сплати орендних платежів.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 14.11.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

14.11.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

22.12.2009 р. між Вінницькою міською радою (орендодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» (орендарем) було укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 18.03.2010 р. № 041006700016 (далі - договір оренди).

Відповідно до п. 1 договору оренди орендодавець Вінницька міська рада на підставі рішення від 30.10.2009 р. за № 2555 надає, а орендар набуває право на оренду земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Ватутіна, 139а.

Згідно з п.п. 2-4 договору оренди в оренду передається земельна ділянка площею 0,2398 га, для комерційних потреб у якісному стані без техногенної забрудненості. На земельній ділянці об'єкти нерухомого майна є в наявності. Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 1 773 079,97 грн.

Відповідно до п.п. 10-12 договору оренди орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі шляхом перерахування коштів на рахунок орендаря в розмірі 9% від грошової оцінки в сумі 159 577,20 грн. на рік. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 13 договору оренди у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Пунктом 15 договору оренди сторони погодили, що земельна ділянка передається в оренду для комерційних потреб.

Відповідно до п. 9 договору оренди договір укладено на 5 років.

30.07.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» (продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Бривар» (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - договір купівлі-продажу), відповідно до п. 1.1 якого продавець продає (передає у власність покупця), а покупець купує (приймає у власність) нерухоме майно: автозаправочну станцію, що розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Ватутіна, 139а, загальною площею - 63,0 кв. м., реєстраційний № (РПВН) 30706792 (далі - об'єкт), і сплачує визначену цим договором ціну.

Згідно з п. 1.3 договору купівлі-продажу сторони погодили, що об'єкт розташований на спірній земельній ділянці, кадастровий № 0510136300:01:031:0010, що перебуває в оренді продавця на підставі договору оренди. Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до покупця переходить право власності /користування/ на земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, без зміни її цільового призначення. Перехід права власності /користування/ на земельну ділянку необхідно оформити на підставі ст.ст. 120, 121 Земельного кодексу України.

Пунктом 4.4. договору купівлі-продажу сторони домовляються, що продавець буде забезпечувати внесення плати за землю (орендну плату) попередніми власниками об'єкту (попередніми власниками об'єкту і земельної ділянки) (а за необхідності сплачувати самостійно з наступним відшкодуванням покупцем) протягом 2 (двох) місяців в повному обсязі, з дати підписання сторонами акту приймання-передачі. За умови, що з незалежних від покупця причин при сумлінному виконанні покупцем вимог щодо оформлення на свою користь права оренди на земельну ділянку, протягом 2 (двох) місяців з дати підписання сторонами акту приймання-передачі покупцем не здійснить оформлення права користування оренди на земельну ділянку продавець буде забезпечувати внесення плати за землю (орендну плату) попередніми власниками об'єкту (попередніми власникам об'єкт і земельної ділянки) (а за необхідності сплачувати самостійно з наступним відшкодуванням покупцем) після спливу вказаного вище терміну в 2 (два) місяці до моменту оформлення покупцем на себе права оренди на вказану вище земельну ділянку, на якій знаходиться об'єкт.

Відповідно до п. 6.3.6 договору купівлі-продажу покупець зобов'язаний відшкодувати продавцю на його вимогу суми плати за землю (орендної плати) попередніми власниками об'єкту (земельної ділянки), внесену продавцем, як визначено у статті 4.4 вище, у повному фактично сплаченому продавцем розмірі.

Відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна від 02.08.2010 р. до договору купівлі-продажу, товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» передало, а товариство з обмеженою відповідальністю «Бривар» прийняло об'єкт - автозаправочну станцію, загальною площею 63,0 кв. м., що розташована за адресою: за адресою: м. Вінниця, вул. Ватутіна, 139а.

Оскільки товариством з обмеженою відповідальністю «Бривар» не було оформлено право оренди на спірну земельну ділянку, на виконання п. 4.4 договору купівлі-продажу відповідно до платіжних доручень, наданих в матеріали справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» сплатило за період з 02.08.2010 р. по 15.03.2012 р. на користь орендодавця 273 931,01 грн. орендної плати за землю (з 02.08.2010 р. по 31.08.2010 р. - 13 628,41 грн., з 01.03.2012 р. по 15.03.2012 р. - 6 814,21 грн., інші місяці по 14 082,69 грн.).

31.07.2013 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» направило на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Бривар» вимогу про відшкодування суми плати за землю. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, зазначена вимога була отримана відповідачем 08.08.2013 р.

Позивач за первісним позовом, звертаючись до суду, просить стягнути з відповідача вказані кошти в сумі 273 931,01 грн., посилаючись на те, що відповідачем не було здійснено відшкодування сплачених коштів, а вимога від 31.07.2013 р. залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсними п. 4.4. та 6.3.6 договору купівлі-продажу, якими передбачено його обов'язок з відшкодування сплаченої відповідачем за зустрічним позовом орендної плати за землю, вважаючи їх такими, що суперечать чинному законодавству.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог за первісним позовом та відмову у задоволенні вимог за зустрічним позовом з огляду на наступне.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

В силу ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є в тому числі систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Судом встановлено, що позивач за первісним позовом внаслідок укладення договору оренди земельної ділянки набув обов'язок зі сплати орендної плати за користування нею.

За твердженням позивача за первісним позовом, відповідачем було переоформлено на себе право оренди земельною ділянки та після червня 2013 року сплачувались орендні платежі самостійно. Оскільки доказів припинення договору оренди суду не надано та його наявність не впливає на розгляд спору по суті, дане твердження судом не враховується.

02.08.2010 р. орендарем (позивачем за первісним позовом) було відчужено на користь відповідача за зустрічним позовом нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці. Тобто фактично позивач припинив користування земельною ділянкою.

Проте, договір оренди спірної земельної ділянки не припинив свою дію, оскільки новим власником майна не було укладено відповідний договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частинами 2 та 4 статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Приписами частини 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.

Таким чином, нормами законодавства передбачено припинення договору оренди внаслідок набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці за згодою сторін, а не на вимогу однієї з них.

Оскільки доказів розірвання договору оренди за згодою сторін суду не надано, підстави вважати його припиненим відсутні, а тому відсутні також підстави вважати припиненим обов'язок позивача за зустрічним позовом сплачувати орендну плату.

Враховуючи зазначене, умовами договору купівлі-продажу нерухомого майна сторони погодили, що позивач за первісним позовом буде забезпечувати внесення плати за землю (орендну плату) попередніми власниками об'єкту (попередніми власниками об'єкту і земельної ділянки) (а за необхідності сплачувати самостійно з наступним відшкодуванням відповідачем) протягом 2 (двох) місяців в повному обсязі, з дати підписання сторонами акту приймання-передачі. За умови, що з незалежних від відповідача причин при сумлінному виконанні ним вимог щодо оформлення на свою користь права оренди на земельну ділянку, протягом 2 (двох) місяців з дати підписання сторонами акту приймання-передачі відповідача не здійснить оформлення права користування оренди на земельну ділянку позивач буде забезпечувати внесення плати за землю (орендну плату) попередніми власниками об'єкту (попередніми власникам об'єкт і земельної ділянки) (а за необхідності сплачувати самостійно з наступним відшкодуванням відповідачем) після спливу вказаного вище терміну в 2 (два) місяці до моменту оформлення відповідачем на себе права оренди на вказану вище земельну ділянку, на якій знаходиться об'єкт. Також, за договором купівлі-продажу, відповідач за первісним позовом зобов'язався відшкодувати позивачу на його вимогу суми плати за землю (орендної плати) попередніми власниками об'єкту (земельної ділянки), внесену позивачем у повному фактично сплаченому розмірі.

Суд також зазначає, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а акт звірки розрахунків є тільки документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо. Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 22.07.2003 р. № 21/308 «Використання актів звірки у судовій практиці».

З урахуванням викладеного, а також враховуючи те, що між сторонами є договірні відносини, що оформлені у встановленому законом порядку, щодо встановлення обов'язку позивача за первісним позовом сплачувати, а відповідача за первісним позовом, у свою чергу, відшкодовувати сплачені орендні платежі згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 30.07.2010 р., суд дійшов висновку, що позивачем, на виконання умов зазначеного договору купівлі-продажу було сплачено на користь Вінницької міської ради орендну плату за землю за період з 02.08.2010 р. по 30.06.2013 р. в сумі 273 931,01 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, наданими в матеріали справи, проте відповідач за первісним позовом свій обов'язок щодо відшкодування позивачу за первісним позовом сплаченої останнім орендної плати за землю в сумі 273 931,01 грн. у встановлений 6.3.6 договору купівлі-продажу, ст. 530 Цивільного кодексу строк, не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в зазначеній сумі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бривар» заявлені до нього вимоги не спростувало, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо відшкодування сплаченої орендної плати за землю в сумі 273 931,01 грн. не надав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем за первісним позовом було порушено умови договору купівлі-продажу нерухомого майну від 30.07.2010 р., а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Таким чином, оскільки умовами договору, укладеного сторонами, передбачений обов'язок покупця відшкодувати витрати продавця на сплату орендної плати, позовні вимоги за первісним позовом є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсяг.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з п. 7 ст. 176 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частинами 1-4 ст. 180 Господарського кодексу України визначено зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Сторонами договору купівлі-продажу погоджено його істотні умови, а саме предмет і ціну договору, розмір і строк виконання зобов'язання та строк дії договору.

Таким чином, судом встановлено, що укладаючи договір купівлі-продажу сторони досягли згоди щодо усіх його істотних умов Договору.

Враховуючи вищезазначене, позивачем за зустрічним позовом не надано доказів того, що положення п. 4.4 та 6.3.6 договору купівлі-продажу суперечать вимогам ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України, ст.ст. 7 та 31 Закону України «Про плату за землю».

Жодних інших доказів на підтвердження того, що договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства, позивачем за зустрічним позовом не надано.

В силу статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації звертаються до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Отже, вимога, з якою позивач звертається до суду, повинна кореспондуватися з наведеними підставами звернення до суду, тобто носити характер захисту порушених прав.

Доведення факту порушення прав, відповідно до ст. 33 ГПК України, покладається на позивача. Вважаючи свої права порушеними та обираючи спосіб їх захисту, позивач визначає особу відповідача, до якої спрямовані вимоги.

У той же час, звернення до суду має на меті захист порушеного права.

Твердження позивача за зустрічним позовом про можливість отримання відповідачем двічі коштів є фактично вимогою не вчиняти дії в майбутньому, а тому не носить характеру захисту порушеного права, що є необхідною умовою для можливості захисту останніх в судовому порядку.

Таким чином, правові підстави вважати порушеними на момент звернення до суду права позивача за зустрічним позовом відсутні.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем за первісним позовом вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У задоволенні вимог позивача за зустрічним позовом судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір за первісним та зустрічним позовами покладається товариство з обмеженою відповідальністю «Бривар».

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Бривар» (21030, Вінницька область, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, буд. 112-А, код 36474630) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4, код 34532275) 273 931 (двісті сімдесят три тисячі дев'ятсот тридцять одну) грн. 01 коп. боргу та 5 478 (п'ять тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 62 коп. судового збору.

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 02.12.2013 р.

Суддя О.Г. Удалова