Рішення

від 25.11.2013 по справі 906/1304/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" листопада 2013 р. Справа № 906/1304/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

при секретарі судового засідання: Смиковському В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Наумов О.Л. - предст. за дов. від 22.08.2013 р.,дійсна до 31.12.2013 р. паспорт серії ВН444471, вид. Богунським РВ УМВС України в Житомирській області

від відповідача: Скиданчук І.В. - дов. предст ДП "Житомирський облавтодор", дов. №924 від 10.08.2012р. , дійсна до 31.12.2013р.

В засіданні 21.11.13 року оголошувалась перерва в порядку ст. 77 ГПК України до 15:00 год. 25.11.13 року

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного малого підприємства "Ріко" (м. Житомир)

до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Житомир) в особі філії "Житомирська дорожньо-експлуатаційна дільниця" (м. Житомир)

про стягнення 70505,08 грн.

Позивач ПМП "Ріко" звернувся до господарського суду з позовом до ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в особі філії "Житомирська дорожньо-експлуатаційна дільниця" про стягнення 70505,08 грн. боргу за Договором № б/н від 27.11.2008 р. У числі заявлених позовних вимог : 62 923,26 грн. - основний борг, 4 783,89 грн. - пеня за період з 29.05.12р. по 29.11.12р. , 3420, 39грн. - 3% річних за 468 днів прострочки та 377,54грн. - інфляційні втрати.

В обгрунтування фактичних підстав позову, позивач, окрім Договору № б/н від 27.11.2008 р. , визначив Додаткову угоду № 1 від 24.11.2011р. до цього договору, за умовами якої філія зобов'язалась оплатити товар до 24.05.12р. З огляду на це , визначався початок перебігу прострочки виконання грошового зобов'язання.

В якості правових підстав позову визначено ст. ст. 611, 611, ч.2 ст. 625 ЦК України та ст. ст. 193, 230, ч.6 ст. 232 ГК України.

До початку розгляду справи по суті , позивачем предмет або підстави позову не змінено, відповідачем зустрічного позову не подано.

Відповідач у письмовому відзиві на позов проти вимог останнього заперечував з наступних підстав: філія " Житомирська ДЕД" ДП "Житомирський облавтодор" не може бути стороною у справі ; Додаткова угода № 1 від 24.11.2011р. до Договору № б/н від 27.11.2008 р. вчинена особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності; юридичною особою не вчинено жодних дій з її схвалення , тому остання є недійсною; акти звірки не можуть бути підставою для переривання позовної давності , оскільки лише керівники підприємства ( юридичної особи) мають право вчиняти без довіреності певні дії від її імені, в тому числі, визнавати борг (а. с. 68 - 69).

Відповідач заявив також про застосування позовної давності як до вимог про стягнення основного боргу, так і до вимог про стягнення пені. В обгрунтування доводів посилався на умови п.6.1 Договору № б/н від 27.11.2008 р. про те, що строк зобов'язання з оплати придбаного товару збіг 31.12.2008 року. Перебіг строку позовної давності розпочався 01.01.2009 року та на дату звернення позивача з цим позовом до суду сплинув ( а. с. 30, 31, 69).

В межах строку вирішення цього спору відповідач ініціював позов про визнання недійсною Додаткової угоди № 1 від 24.11.11року до Договору № б/н від 27.11.2008 р., за яким господарським судом порушено провадження у справі № 906/1467/13. У зв'язку з цим, заявив клопотання за вих. № 1887 від 21.10.13р. року про зупинення провадження у цій справі ( а. с. 90).

На спростування доводів відповідача про сплив строку позовної давності позивач доводив, що додатковою угодою № 1 від 24.11.11року погоджено строк оплати товару до 24.05.12р. та п'ятирічний строк позовної давності щодо стягнення боргу в судовому порядку. За таких обставин, на думку позивача, останній розпочався з 25.05.12р. та сплине 23.04.17р. Окрім того, навіть за відсутності додаткової угоди , факти звірки розрахунків з філією відповідача є доказами переривання перебігу строку позовної давності ( а с. 64-65, 92).

На спростування доводів відповідача про недійсність Додаткової угоди № 1 від 24.11.11року до Договору № б/н від 27.11.2008 р. позивач доводив, що виконуючий обов'язки філії Романюк С.В. був уповноваженою особою на її укладення; відповідно до відомостей вміщених в ЄДР станом на 24.11.2011 року зазначена особа здійснювала керівництво філією та мала право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності , у тому числі, підписувати договори ( а.с. 100 , 101 -103).

Ухвалою від 07.11.13року строк вирішення спору продовжено до 26.11.13року включно ( а.с. 109).

В засіданні суду представник позивача позовні вимоги підтримав та надав додаткові пояснення по суті позовних вимог.

Представник відповідача проти позову заперечила та надала додаткові пояснення в частині недійсної додаткової угоди № 1 від 24.11.2011року до договору № б/н від 27.11.2008р.

В засіданні суду представникам сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2008року між філією "Житомирська ДЕД" ДП "Житомирський облавтодор" в особі начальника Ільченка Ю.І., що діяв на підставі Положення про філію та доручення №__ від_____2008 року, з однієї сторони та ПМП "Ріко" в особі директора Вискочил В.В., що діяв на підставі Статуту, з другої сторони , укладено договір , за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність філії відповідача електрообладнання (в подальшому -товар) в кількості та за ціною згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною даного Договору , а філія відповідача - прийняти його та оплатити на суму , передбачену п. 1.2 Договору ( далі - Договір) ( а. с. 10).

Загальна сума Договору - 99 000,00 грн. ( дев'яносто дев'ять тисяч гривень, з ПДВ) ( п.1.2 Договору).

За умовами п. 6.1 Договору філія відповідача зобов'язалась здійснити оплату за поставлену продукцію в гривнях за банківськими реквізитами позивача в термін згідно дійсності рахунка, але з обов'язковим погашенням заборгованості на 31 грудня поточного року.

За прострочку оплати за поставлений товар філія відповідача зобов'язалась сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від суми заборгованості ( п.8.1).

У п.11.2 Договору зазначено, що він вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2008 року. Умова про автоматичне продовження дії Договору на тих же умовах строком на один рік, тобто по 31.12.2009року включно, викладена в другому реченні цього пункту.

У п. 11.3 Договору позивач та філія відповідача також домовились, що його дія не може бути припинена жодною з сторін до повного виконання зобов'язань.

Судом встановлено, що специфікацію до Договору позивач та філія відповідача не підписували.

Товар (електрообладнання) на загальну суму 92923,26 грн. поставлено відповідачу за видатковою накладною № РН-0000110 від 11.12.2008 року через представника філії Мацокіна П.О. ( довіреність № 320 від 02.12.08р., дійсна до 12.12.08р.) на підставі рахунка-фактури позивача № 123 від 27.11.08р. (а.с. 12, 16, 36).

Господарську операцію з продажу відповідачу товару (електрообладнання) на загальну суму 92923,26 грн. відображено позивачем у податковому обліку ( а.с. 37 -40).

В подальшому, а саме 24 листопада 2011 року між філією "Житомирський ДЕД" ДП "Житомирський облавтодор" в особі тимчасово виконуючого обов'язки Романюка Сергія Васильовича, який діяв на підставі Положення , з однієї сторони, та ПМП "Ріко" в особі директора Вискочил В.В., який діяв на підставі Статуту, з другої сторони, відповідно до ст. ст. 651,653 та 654 ЦК України укладено Додаткову угоду про зміну Договору від 27.11.2008року про наступне:

- п.2.2 Договору від 27.11. 08 року викладено в наступній редакції : " Покупець зобов'язаний прийняти товар від продавця і здійснити за нього оплату в порядку передбаченому даним Договором в строк до 24.05.2012 року";

- п.11.2 Договору від 27.11. 08 року викладено в наступній редакції : "Даний Договір вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання своїх зобов'язань по даному Договору";

п. 11.3 Договору від 27.11. 08 року викладено в наступній редакції : " Сторони домовилися, що строк позовної давності, в межах якого Сторона Договору - продавець може звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості по даному Договору становить 5 (п'ять) років" ( а. с. 11) .

Філія відповідача здійснила на користь позивача два платежі: на суму 15000,00 грн. 02 квітня 2009 року за запчастини згідно рахунку № 110 від 11.12.2008р. та на суму 15 000,00 грн. 12 липня 2010 року за ел. матеріали згідно рахунку № 110 від 11.12.2008р. ( а. с. 41 , 42).

Судом встановлено, що позивач та філія відповідача - "Житомирський ДЕД" ДП "Житомирський облавтодор" неодноразово звіряли рахунки за Договором, зокрема, це акти звірки від 27.05.09р. 04.11.11р., від 17.03.11р., від 28.05.12р. за даними яких сума боргу становить 62 923,26грн. ( а.с. 13, 46, 47, 48 )

Наявними у справі доказами також підтверджуються факти звернення позивача з претензіями до філії відповідача щодо погашення боргу в сумі 62923,26 грн. ( а.с. 14 , 49, 51, 52 ).

Однак матеріалами справи не підтверджується звернення позивача з відповідними актами звірки (претензіями, вимогами тощо) з приводу погашення боргу безпосередньо до відповідача як юридичної особи, та, відповідно, вчинення останньою дій з його визнання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, на підставі ст.ст. 4-7, 33, 43 ГПК України господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як зазначено у статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За судовим захистом порушеного права шляхом стягнення боргу на загальну суму 70 505,08 грн. , що виник з Договору б/н від 27.11.2008 року, позивач звернувся 11 вересня 2013 року.

Однак відповідач заявив про застосування строку позовної давності до позовних вимог.

Відповідно до ч. ч. 3 - 5 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд відмовляє в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги ( п.2.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.13 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" ( далі - Постанова № 10).

Факт існування порушеного права позивача станом на 01.01.2009 року на суму 92 923,26 грн. основного боргу судом встановлено та відповідачем не спростовано.

Дії філії щодо сплати на користь позивача 12.07.2010року 15 000,00 грн. боргу за товар, отриманий 11.12.2008 року, відповідач, як юридична особа, схвалив , що випливає із суті п. п. 3.2, 5.8 Положення про філію в частині відносин контролю - підпорядкування в сфері фінансово - господарської діяльності філії та абз. 6 ч.5 ст. 8 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Зазначені обставини є достатнім доказом переривання 12.07.2010 року строку позовної давності за вимогами про стягнення основного боргу в сумі 62 923,26грн. ( ч.1 ст. 264 ЦК України).

З огляду на це, перебіг останнього розпочався з 12.07.10 року заново та збіг 12.07.2010року ( ч.1 ст. 254 ЦК України).

Позивачем не заявлялось клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності ( ч.5 ст. 267 ЦК України) , оскільки за його доводами , останній розпочався з 25.05.12р. та сплине лише 23.04.17р. Початок перебігу строку позовної давності позивач пов'язує з умовами Додаткової угоди № 1 від 24.11.11року до Договору № б/н від 27.11.2008 р.

Однак на підставі встановлених в ході вирішення спору обставин, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог за закінченням строку позовної давності 12.07.13 року відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, оскільки не вважає Додаткову угоду № 1 від 24.11.11року до Договору № б/н від 27.11.2008 р., а також акти звірки розрахунків від 27.05.09р. 04.11.11р., від 17.03.11р., від 28.05.12р., складені між представниками позивача та філії відповідача, підставою для його переривання ( а. с. 13, 46, 47, 48 ).

У зв'язку з цим, клопотання відповідача за вих. № 1887 від 21.10.13р. року про зупинення провадження у цій справі до вирішення справи № 906/1467/13, предметом спору у якій є визнання недійсною Додаткової угоди № 1 від 24.11.11року до Договору № б/н від 27.11.2008 р. задоволенню не підлягає, оскільки для господарського суду у цій справі є можливим як за правилами підвідомчості, так і підсудності, самостійно встановити обставини, на які посилається відповідач як на підставу недійсності додаткової угоди та визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству (п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України).

Докази у справі становлять фактичну підставу позову, тому останні, як це вимагає ст. 34 ГПК України, повинні бути належними та допустимими.

У частині 5 ст. 261 ЦК України зазначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом ч. 2. ст. 260 ЦК України порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

У ч.1 ст. 264 ЦК України зазначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідач, схваливши Договір № б/н від 27.11.2008 р., укладений філією за підписом її керівника Ільченка Б.І. без доручення шляхом врахування у своїй фінансовій звітності здійснених платежів на загальну суму 30 000,00 грн., набув статусу боржника у зобов'язанні з оплати отриманого товару у позивача на суму боргу 62 923,26грн. та зумовив , тим самим, новий перебіг строку позовної давності з 12.07.10року.

В подальшому відповідач, як боржник у зобов'язанні , не вчинив жодних дій, що свідчили б про визнання ним свого боргу перед позивачем на суму 62 923,26грн.

До числа таких дій, як роз'яснює Пленум ВГСУ у постанові № 10 від 29.05.13р. , серед інших, належать:

- зміна договору, з якої вбачається , що боржник визнає існування боргу;

- підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Як Договір № б/н від 27.11.2008 р., так і Додаткову угоду № 1 від 24.11.11року до нього укладено керівниками філії "Житомирська ДЕД".

Відповідач оспорює дійсність Додаткової угоди № 1 від 24.11.11року до Договору № б/н від 27.11.2008 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч. 1-6 ст. 203 ЦК України.

Так, за приписами ч.2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, який визначається за правилами ст. 92 цього Кодексу.

За приписами статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ч. 3 статті 65 ГК України для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

Відповідно до ст. 6 Статуту Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" управління підприємством здійснює директор, який діє без доручення від імені підприємства, укладає угоди, договори , контракти ( у т.ч. трудові), відповідно до порядку встановленого засновником , визначає структуру та штати відоособлених підрозділів , а також вправі делегувати частину своїх повноважень заступникам та іншим посадовим особам ( а.с. 132).

Отже, цивільна дієздатність відповідача здійснюється через директора підприємства як одноособовий орган управління та, у разі делегування ним частини своїх повноважень, через його заступників ( інших посадових осіб ( головний інженер, головний бухгалтер).

Судом встановлено, що ні директор відповідача, ні його заступники ( інші посадові особи) не укладали Додаткову угоду № 1 від 24.11.11року до Договору, отже не вчинили дій з визнання боргу перед позивачем.

У ч. 4 ст. 64 ГК України визначено, що підприємство має право створювати філії, які не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.

Відповідно до ч.4 статті 95 ЦК України керівники філій призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Так, у п.6.5 Статуту відповідача передбачено, що директор призначає та звільняє керівників філій підприємства.

Філії підприємства, як зазначено у п. 3.8 Статуту, створюються, реорганізуються та ліквідуються засновником за пропозицією підприємства і діють на підставі положень, затверджених підприємством і погоджених засновником ( а. с. 130).

У п. 3.3 Положення про філію "Житомирська ДЕД" зазначено, що філія може від імені і за дорученням директора підприємства укладати договори відповідно до предмета діяльності підприємства.

У ч. 5 ст. 95 ЦК України передбачено, що відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

У ч.2 ст. 28 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в редакції, чинній на 24.11.11р. було зазначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відокремлені підрозділи юридичної особи , і зокрема, про прізвище, ім'я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи на підставі довіреності, у тому числі підписувати договори.

Як роз'яснюється у п. 3.3 Постанови ВГСУ від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів ( господарських договорів) недійсними" повноваження відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно вчинення правочинів від імені цієї особи визначаються її установчими документами, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Отже, як за Статутом відповідача та Положенням про філію "Житомирська ДЕД", так і за приписами ч.4 ст. 64 ГК України, ч.4 ст. 95 ЦК України та ч.2 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" , керівник філії вправі укладати угоди від імені юридичної особи лише на підставі виданої довіреності.

Судом встановлено, що керівник філії Романюк С.В. не мав повноважень на укладення Додаткової угоди № 1 від 24.11.11року до Договору, оскільки довіреність на її укладення юридичною особою не видавалась.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права і обов'язки особи, які він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину ( п.3.4 Постанови № 11).

Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, які він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Доказом такого схвалення може бути вчинення посадовою особою дій, які свідчать про схвалення правочину ( прийняття його виконання, підписання товаророзпорядчих документів , інше).

Судом встановлено, що ні директор відповідача, ні його заступники ( інші посадові особи) не вчинили будь - яких активних дій зі схвалення Додаткової угоди № 1 від 24.11.11року до Договору, не підписували актів звірки розрахунків з позивачем, а тому не визнали борг , що є предметом цього спору.

Зазначені обставини також доводять, що після 12.07.2010 року перебіг позовної давності про його стягнення в судовому порядку не переривався, а тому сплинув 12.07.13року, тобто до звернення з цим позовом до суду.

Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

За правилами ст. 204 ЦК України діє прецумпція правомірності Додаткової угоди № 1 від 24.11.11року до Договору. Однак, приймаючи до уваги заперечення відповідача в цій частині, керуючись п.1.ч.1 ст. 83 ГПК України, господарський суд вирішує визнати її недійсною на підставі ч.2 ст. 203 ЦК України ( укладена не уповноваженою особою).

У частині 1 статті 236 ЦК України визначено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. За змістом ч.3 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення.

Стаття 640 ЦК України вживає термін «укладення» договору. Оскільки зазначені терміни мають тотожне значення, тобто, є синонімами, тому господарський суд вважає за необхідне момент недійсності Додаткової угоди № 1 від 24.11.11року до Договору за двома термінами.

Щодо розподілу судового збору.

За правилами ч.5 ст. 49 ГПК України судовий збір в сумі 1720,50грн. у зв'язку з відмовою у позові покладається на позивача.

У п. 3.17.3 Постанови Вищий господарський суд від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що визнаючи недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний з предметом спору договір (пункт 1 статті 83 ГПК України), господарський суд за результатами розгляду справи повинен з урахуванням вимог частин першої - четвертої статті 49 названого Кодексу вирішувати питання про стягнення та розподіл відповідних сум судового збору.

Відповідною сумою судового збору є 1147, 00 грн.

Господарський суд сплату судового збору пропорційно покладає на сторін спору в порядку ч.5 ст. 49 ГПК України з врахуванням також приписів ч.2 цієї статті: на позивача, як на сторону Додаткової угоди № 1 від 24.11.11року до Договору, на відповідача, як юридичну особу , що не забезпечила належний контроль за діяльністю своєї філії "Житомирська ДЕД" в частині укладення нею договорів без довіреності юридичної особи, вчиненні дій з їх часткового виконання та звірення розрахунків за ними.

Керуючись ст.ст. 4-3,4-7, 33, 43, 49, 82, п. 1 ч.1 ст. 83 , ст.ст. 84 -85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 24 листопада 2011 року до Договору від 27 листопада 2008 року з моменту вчинення ( укладення).

2. У позові про стягнення 70 505,08 грн. відмовити.

3. Стягнути з Приватного малого підприємства "Ріко" ( пров. Річковий, 6 м. Житомир, код ЄДРПОУ 22045032) в дохід Державного бюджету України (доходний рахунок 312 142 067 8300 2, МФО 811 039, банк одержувача ГУДКСУ у Житомирській області, одержувач УДКСУ у м. Житомирі (м. Житомир), 220300 01, код ЄДРПОУ суду 034 999 16, код одержувача 380 357 26, код судового збору 034 99 16) - судовий збір у розмірі 573,50 грн.

Видати наказ.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК " Автомобільні дороги України" ( 10003, вул. Перемоги, 75, м. Житомир, код ЄДРПОУ 32008278) о особі філії "Житомирська дорожньо-експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" ( 10003, вул. Перемоги , 72, код ЄДРПОУ 09642414) в дохід Державного бюджету України (доходний рахунок 312 142 067 8300 2, МФО 811 039, банк одержувача ГУДКСУ у Житомирській області, одержувач УДКСУ у м. Житомирі (м. Житомир), 220300 01, код ЄДРПОУ суду 034 999 16, код одержувача 380 357 26, код судового збору 034 99 16) - судовий збір у розмірі 573,50 грн.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.12.13року

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - у справу, 2-3 сторонам ( на вимогу)