Ухвала

від 07.11.2013 по справі 2а-16/10/2370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/5170/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Бившевої Л.І.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01.03.2010 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2011

у справі № 2а-16/10/2370

за позовом Малого приватного підприємства фірма „Тайфун"

до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської

області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство фірма „Тайфун" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про скасування податкових повідомлень - рішень: № 0000022801/0 від 09.10.2009; № 0000022801/1 від 05.11.2009; № 0000022801/2.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.03.2010 позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000022801/0 від 14.09.2009, № 0000022801/1 від 09.10.2009, № 0000022801/2 від 05.11.2009 в частині визначення позивачу суми податкового зобов'язання в розмірі 67863 грн.: основний платіж 45242 грн., штрафні (фінансові) санкції 22621 грн., в решті задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2011 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01.03.2010 скасовано частково, прийнято в цій частині нове рішення, яким скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000022801/0 від 14.09.2009, № 0000022801/1 від 09.10.2009, № 0000022801/2 від 05.11.2009, в частині визначення сум податкового зобов'язання в розмірі 121276,50 грн.: основний платіж 80851 грн., штрафні санкції 40425, 50 грн., в решті постанову залишити без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2009 та складено акт №3200/23/14208052 від 07.09.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000022801/0 від 14.09.2009, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 126093 грн., штрафні (фінансові) санкції 63046, 5 грн.

В порядку адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а рішення без змін та прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0000022801/1 від 09.10.2009; № 0000022801/2 від 05.11.2009.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", актом № 6464 від 15.05.2007 анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ „Агро-Пак-Інвест", датою анулювання реєстрації є 23.04.2007, актом № 55/15-9 від 26.10.2006 анульоване свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ „Зіверт", датою анулювання реєстрації є 12.10.2006.

Актом від 30.09.2008 № 2211 анульовано реєстрація платника податку на додану вартість ТОВ ВПФ „Велам", датою анулювання реєстрації є 05.03.2007 року.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону України „Про податок на додану вартість" реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з пунктом 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З аналізу положень чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства вбачається, що податкова накладна вважається дійсною, якщо виписана від імені юридичної особи - платника податку на додану вартість.

На момент здійснення господарських операцій, ТОВ „ВПФ Велам" знаходилось в Єдиному Державному реєстрі підприємств та організацій, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, акт про анулювання платника податку на додану вартість складено 29.07.2008.

Товарність господарської операції щодо постачання підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ „Зіверт" та ТОВ „Агро-Пак-Інвест" не мали статус платника податку на додану вартість.

Якщо на час виконання угоди контрагент не був зареєстрований, як платник податку на додану вартість, - то податкові накладні не є підставою для формування податкового кредиту.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01.03.2010 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2011 у справі № 2а-16/10/2370 слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01.03.2010 залишити без змін.

Керуючись ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2011 у справі № 2а-16/10/2370 скасувати.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01.03.2010 у справі № 2а-16/10/2370 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді Л.І. Бившева О.І. Степашко