Постанова

від 01.03.2010 по справі 2а-16/10/2370

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2010 року справа № 2а-16/10/2370

м. Черкаси

09 год. 25 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Смілянця Е.С.,

при секретарі Морозову В.В., Веліхановій О.С.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом малого приватного підприємства фірма Тайфун до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулося МПП Тайфун , в якій просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000022801/0 від 14.09.2009, №0000022801/1 від 09.10.2009, №0000022801/2 від 05.11.2009 Смілянської ОДНІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі, обгрунтовуючи свої вимоги наступним.

Податковими повідомленнями-рішеннями Смілянської ОДПІ від 14.09.2009 №0000022801/0, від 09.10.2009 №0000022801/1 та від 05.11.2009 №0000022801/2 на МПП Тайфун на підставі акту перевірки від 07.09.2009 №3200/23/14208052 за порушення пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.1997 застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 189139 грн. 50 коп. Вказані рішення, на думку представника позивача, є незаконними та необгрунтованими, оскільки підприємством було придбано товар та виконано роботи на загальну суму 756558 грн., в тому числі 126093 грн. податку на додану вартість. Фактичні поставки товарів (послуг) мали місце та підтверджені первинними документами, серед яких постачальниками надавались і свідоцтва платників податку на додану вартість (ПДВ). Про те, що свідоцтва платників ПДВ вищевказаним контрагентам анульовано на момент здійснення господарських операцій позивачу було невідомо та необхідності перевіряти дійсність наданих свідоцтв контрагентами на час проведення господарських операцій законодавством не передбачено. А тому податковий кредит МПП Тайфун цілком правомірно сформовано на підставі пп. 7.4.1, 7.4.5 Закону України Про податок на додану вартість .

Анулювання свідоцтв про реєстрацію платника ПДВ суб'єктів господарювання саме по собі не тягне за собою недійсність господарських операцій і не позбавляє правового значення виданих за такими операціями податкових накладних.

На підставі цього оскаржувані повідомлення-рішення прийняті всупереч закону та е мають правових підстав, тому підлягають скасуванню.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили повністю, мотивуючи свою позицію наступним.

Смілянською ОДПІ проведено виїзну планову документальну перевірку, за наслідками якої встановлено, що позивачем з січня по грудень 2007 року порушено .7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , а е: до складу податкового кредиту віднесено суми податку за поданими накладними, виписаними суб'єктами господарювання, які на момент виписки таких накладних не були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Позивач в січні-грудні 2007 року мав господарські відносини з суб'єктами господарювання, які на той час не були зареєстровані як платники ПДВ та, відповідно, не сплачували названий податок до бюджету.

На думку представників відповідача, сума ПДВ, сплаченого таким суб'єктам в 2007 році в розмірі 126093 грн., підлягає виключенню з податкового кредиту, попередньо включеного підприємством до декларацій з ПДВ, оскільки податкові накладні, що були підставою для формування податкового кредиту виписані з порушенням чинного податкового законодавства та вважаються недійсними.

За результатами проведеної перевірки працівниками податкового органу складено акт перевірки від 07.09.2009 №3200/23/14208052, на підставі якого прийнято оскаржувані повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 63046 грн. 50 коп. та визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 126096 грн. (загальна сума становить 189139 грн. 50 коп.).

Таким чином, представники відповідача вважають, що оскаржувані повідомлення- рішення є законними та обґрунтованими, оскільки прийняті відповідно до чинного законодавства та на підставі виявлених порушень з боку позивача.

Вислухавши доводи представників сторін, вивчивши та дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що необхідно даний позов задовольнити частково з наступних підстав.

Статтею 2 Закону України Про державну податкову службу в Україні на органи державної податкової служби покладено завдання здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

На підставі наданих направлень працівниками Смілянської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку МПП Тайфун з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2009 та встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 126093 грн., в тому числі за січень 2007 року на суму 8116 грн., за лютий 2007 року - 26019 грн., за травень 2007 року - 10894 грн., за липень 2007 року на суму 6518 грн., за серпень 2007 року - 5586 грн., за вересень 2007 року - 22021 грн., за жовтень 2007 року - 13047 грн., за грудень 2007 року - 33892 грн. За результатами даної перевірки складено акт №3200/23/14208052 від 07.09.2009, де зазначено, що МПП Тайфун включено суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними, а саме: накладні контрагента ТОВ ВПФ Велам №116 від

26.09.2007 на суму 5440 грн., №95 від 19.09.2007 на суму 5910 грн., №211 від 24.12.2007 на суму 11290 грн., №201 від 17.12.2007 на суму 12000, №195 від 07.12.2007 на суму 10602 грн. видані після анулювання свідоцтва платника ПДВ вказано контрагента (датою анулювання в реєстрі платників ПДВ вказано 05.03.2007); накладні ТОВ Зіверт №29 від

15.01.2007 на суму 8116 грн. 20 коп., №45 від 05.02.2007 на суму 10889 грн. 20 коп., №69 від 19.02.2007 на суму 6847 грн., №58 від 12.02.2007 на суму 8283 грн. 20 коп., №198 від

23.05.2007 на суму 5875 грн. 20 коп., №187 від 18.05.2007 на суму 5018 грн. 40 коп. видані після анулювання свідоцтва платника ПДВ вказаного товариства (акт про анулювання свідоцтва від 26.10.2006); накладні ТОВ Агро-Пак-Інвест №129 від 30.07.2007 на суму 6517 грн. 80 коп., №135 від 20.08.2007 на суму 5586 грн., №173 від 05.09.2007 на суму 10617 грн., №187 від 22.10.2007 на суму 13047 грн. 48 коп., видані вказаному товариству після анулювання свідоцтва платника ПДВ (акт про анулювання свідоцтва від 23.04.2007).

В даному акті перевірки виявлені порушення позивачем пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.1997 (Закон М68/97-ВР). За вказані порушення Смілянською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.09.2009 №0000022801/0, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 189139 грн. 50 коп., в тому числі 126093 грн. за основним платежем та 63046 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції, застосовані у відповідності до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами . Не погоджуючись з даним повідомленням-рішенням позивачем подано скаргу начальнику Смілянської ОДПІ від 22.09.2009 №18 та начальнику ДПА в Черкаській області від

16.10.2009 №19. За результатами розгляду цих скарг податковим органом прийнято повідомлення-рішення від 09.10.2009 №0000022801/1 та від 05.11.2009 №0000022801/2, згідно з якими сума податкового зобов'язання залишена без змін, оскільки зазначені скарги залишені без задоволення. В зв'язку з цим позивач і звернувся до суду з метою оскарження згадуваних повідомлень-рішень.

Всебічно та повно дослідивши всі обставини даної справи, суд прийшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають частковому скасуванню, враховуючи наступне.

Закон України Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.1997 (Закон №168/97-ВР) визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 7.7 статті 7 цього Закону передбачений порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з бюджетом.

Зокрема, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом

7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Відповідно до пункту 1.8 статті першої цього ж Закону бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Сума, на яку платник податку має право Зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, є податковим кредитом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Закон (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР) не дозволяє включати до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або та списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з користанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання додаткової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна містити зазначені окремими рядками: порядковий номер, дату виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та

покупця), опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, виписані позивачу постачальниками придбаних ним товарів (робіт, послуг) складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР та наказу Державної податкової адміністрації України Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення від 30 травня 1997 року №165.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР право на нарахувані податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону №168/97-ВР, зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

Будь-якій особі, діяльність якої підлягає оподаткуванню, податковим органом присвоюється індивідуальний податковий номер та видається свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за її заявою.

Згідно з пунктом 2 наказу Державної податкової адміністрації України Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення від 30 травня 1997 року №165 (Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Однак всупереч вказаній нормі закону податкові накладні контрагентами складен

після анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, що порушує порядок )

визначення сум податкового кредиту та позбавляє права позивача на бюджетне /

відшкодування. ^ /

Проте судом встановлено, що актом №6464 від 15.05.2007 анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ Агро-Пак-Інвест . Датою анулювання реєстрації є 23.04.2007 у відповідності до ухвали господарського суду м. Києва у справі №24/16-Б, якою ТОВ Агро-Пак-Інвест визнано банкрутом. Тому всі податкові накладні, виписані вказаним товариством після дати анулювання, вважаються недійсними.

Актом №55/15-9 від 26.10.2006 анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ Зіверт в зв'язку з неподанням відповідних декларацій. Датою анулювання реєстрації є 12.10.2006. Тому всі податкові накладні, виписані вказаним товариством після дати анулювання, вважаються недійсними.

Що стосується доводів представника позивача про те, що законодавством не покладений на позивача обов'язок проводити перевірки своїх контрагентів на предмет наявності у них свідоцтва платника податку на додану вартість, то суд до такої позиції відноситься критично.

Відповідно до пункту 10.2 ст. 10 Закону №168/97-ВР платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але е здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а тож відповідальність за його ненарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої на додану вартвсть

як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.

Таким чином позивач несе відповідальність за відомості зазначені ним у податковій декларації і зобов'язаний належним чином проводити перевірки всіх даних перед тим, як внести їх до податкової декларації.

Датою анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ ВПФ ) Велам зазначено 05.03.2007, про що складено акт №2211 від 30.09.2008. В акті про \ анулювання платника податку на додану вартість зазначено причину такого анулювання, / це рішення суду від 29.07.2008 року № 2а-171.

Однак податкові накладні, внесені позивачем до податкового кредиту, виписані після 05.03.2007, але до 30.09.2008, тому вони є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки ТОВ ВПФ Велам на час здійснення господарських операцій з позивачем та надання податкових накладних було зареєстровано платником І податку на додану вартість.

На думку суду помилковим є твердження податкового органу про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит, який виник на підставі господарських відносин позивача з ТОВ ВПФ Велам , з огляду на ліквідацію судом ТОВ ВПФ Велам та визнання недійсними свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, оскільки визнання недійсними установчих документів та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Виходячи з цього, слід зробити висновок, що оскаржувані податкові повідомлення- рішення в частині визначення позивачу податкового зобов'язання в розмірі 67863 грн. (за основним платежем - 45242 грн., штрафні (фінансові) санкції - 22621 грн.) є неправрмірними. Дана сума визначена за податковими накладними ТОВ ВПФ Велам №116 від 26.09.2007 на суму 5440 грн., №95 від 19.09.2007 на суму 5910 грн., №211 від

24.12.2007 на суму 11290 грн., №201 від 17.12.2007 на суму 12000, №195 від 07.12.2007 на суму 10602 грн., які виписані належним контрагентом, перебуваючи на обліку як платник податку на додану вартість.

Дата анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначається згідно із підпунктом 25.3 пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року №79> (Положення) та не залежить від дати внесення відповідного запису до Реєстру, тобто свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення №0000022801/0 від 14.09.2009, №0000022801/1 від 09.10.2009, №0000022801/2 від 05.11.2009 Смілянської ОДПІ є незаконними та підлягають скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання в розмірі 67863 грн. (за основним платежем - 45242 грн., штрафні (фінансові) санкції - 22621 грн.).

Штрафна санкція визначена на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами , яка зазначає, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскаржувані повідомлення-рішення в частині визначення МПП Тайфун суми податкового зобов'язання в розмірі 121276 грн. 50 коп. (основний платіж - 80851 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 40425 грн. 50 коп.) за податковими накладними ТОВ Зіверт та ТОВ Агро-Пак-Інвест суд вважає законними та обгрунтованими, оскільки вони прийняті у відповідності до чинного законодавства та на підставі виявлених порушень.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню.

Статтею 94 КАС України визначено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 2 Закону України Про державну податкову службу в Україні , статтею 7 Закону України Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.1997, статтею 17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами , пунктом 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року №79, статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати рішення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області від 14.09.2009 року № 0000022801 /0, від 09.10.2009 року № 0000022801/1 та від 05.11.2009 року № 0000022801/2 в частині визначення малому приватному підприємству фірма Тайфун суми податкового зобов'язання в розмірі 67863 грн. з них за основним платежем 45242 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 22621 грн.

Рішення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської област івід 14.09.2009 року № 0000022801/0, від 09.10.2009 року № 0000022801/1 та від 05.11.2009 року № 0000022801 /2 в частині визначення малому приватному підприємству фірма Тайфун суми податкового зобов'язання в розмірі 121276 грн. 50 коп. з них за основним платежем 80851 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 40425 грн. 50 коп. залишити без змін, як такі що підлягають до виконання.

Стягнути з Державного бюджету України на користь малого приватного підприємства фірма Тайфун (Черкаська обл., м.Сміла вул. Леніна, 13/1, код ЄДРПОУ 14208052) понесені судові витрати у розмірі 126 грн. 70 коп.

В іншій частині позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня укладення повного тексту постанови та наступного подання апеляційної скарги протяґом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Е.С. Смілянець

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 9 березня 2010 року.