Ухвала

від 21.11.2013 по справі 2а-12164/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/31107/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕА Ренг Проект" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕА Ренг Проект" (далі - ТОВ "ЕА Ренг Проект") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2011 року позов ТОВ "ЕА Ренг Проект" задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити ТОВ "ЕА Ренг Проект" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "ЕА Ренг Проект" з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету суми податку на прибуток в частині нарахування валових витрат та податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за періоди: з 01.01.2010 року по 31.01.2010 року та з 01.04.2010 року по 30.04.2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп». За результатами перевірки складено акт №119/1-23-20-34601338 від 01.03.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 34000,00 грн. та п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що мало наслідком заниження ПДВ на 27200,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 16.03.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0000362320, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 34000,00 грн. за основним платежем та 8500,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0000372320, яким визначено зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 27200,00 грн. за основним платежем та 6800,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В результаті адміністративного оскарження скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

Щодо визначення відповідності вимогам закону податкового повідомлення-рішення №0000362320 від 16.03.2011 року, судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Між ТОВ "ЕА Ренг Проект" та ТОВ "С.Дж.Р.Груп" укладено договір №587-2/09 від 14.12.2009 року, згідно якого виконавець (ТОВ "С.Дж.Р.Груп") приймає зобов'язання виконати та передати проектну документацію стадії "Проект" розділу Проект організації будівництва на об'єкті "Торговельно-розважальний комплекс з паркінгом на пр. Миру, 5-В у Центрально-міському районі м. Кривий Ріг". Крім того, 16.02.2010 року між позивачем та ТОВ "С.Дж.Р.Груп" укладено договір №588-1/10, відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати та передати проектну документацію "пояснювальна записка" стадії "Проект" на об'єкті "Торговельно-розважальний комплекс з паркінгом на пр. Миру, 5-В у Центрально-міському районі м. Кривий Ріг" в електронному вигляді. Виконання зазначених договорів підтверджується матеріалами справи.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5.1 п.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Згідно з п. 2 Порядку «Про затвердження форми податкової накладеної та порядку заповнення» від 30 травня 1997 року №165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 6 Порядку, податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог п. 7.3 ст. 7 Закону, які підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), скріплюється печаткою такого платника податку.

Первинні документи по зазначеним вище договорам відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704).

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000362320 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо визначення відповідності вимогам закону податкового повідомлення-рішення №0000372320 від 16.03.2011 року, судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Підставою для встановлення контролюючим органом порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР від 22.05.1997р став висновок відповідача про нікчемність договорів, укладених позивачем з ТОВ ТОВ "С.Дж.Р.Груп".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що виконання господарських договорів підтверджується належним чином оформленою первинною документацією та актами виконаних робіт.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону ; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону .

Відповідно до пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону , та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону .

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що оскільки витрати позивача за договорами між позивачем та ТОВ "С.Дж.Р.Груп" від 16.02.2010 року №588-1/10 та від 14.12.2009 року №587-2/09 підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, то є безпідставним та необґрунтованим висновку акту перевірки про порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» .

Щодо висновку відповідача про нікчемність договорів, укладених позивачем, судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Статтею 234 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК : правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що доказів, які б свідчили про наявність у позивача чи його контрагентів наміру на вчинення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, відповідачем не надано.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "ЕА Ренг Проект".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров