Ухвала

від 07.11.2013 по справі 2а-7350/10/8/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2013 року м. Київ К/9991/18041/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Бившевої Л.І.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.09.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011

у справі № 2а-7350/10/8/0170

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Бахчисарайський комбікормовий завод"

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Бахчисарайський комбікормовий завод" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.09.2010 позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 31.05.2010 № 0000520023/0 та № 0000530023/0.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.09.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2009, за результатами якої був складений акт № 176/23/00688717 від 25.05.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 11160 грн.; пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 8928 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем було прийняте податкові повідомлення-рішення від 31.05.2010: № 0000530023/0 яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13392 грн., в тому числі 8928 грн. основного платежу та 4464 грн. штрафних санкцій, та №0000520023/0 яким позивачу визначено податкові зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 16740 грн., в тому числі 11160 грн. основного платежу та 5580 грн. штрафних санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 16.04.2008 між ПП "Агрохім-2008" (Продавець) та позивачем (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу товарів № 32, відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов'язався передати Покупцю товар відповідно до поданих заявок, а Покупець прийняти і оплатити його

Згідно п. 2.4 вказаного договору № 32 датою поставки товару вважається дата виписки відповідних витратних накладних. Оплата за товар за даним договором здійснюється не пізніше дня відвантаження товару зі складу продавця (п. 3.1 договору).

Вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій що згідно накладної № 35 від 16.04.2008 позивач придбав у ПП "Агрохім-2008" жмих соняшника в кількості 29760 кг за ціною по 1,50 грн., на суму без ПДВ 44640 грн., ПДВ 8928 грн., загальна сума 53568 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що реальність здійснення господарської операції підтверджується бухгалтерськими документами. Так встановлено, що на оплату товару Продавцем виписаний рахунок № 16/01 від 16.04.2008. Згідно банківських виписок, позивачем у квітні 2008р. було перераховано ПП "Агрохім-2008" 53568 грн., з призначенням платежу "За товар за жмих соняшника по рахунку № 16/01 від 16.04.2008р."

Листом за вих. № 09.1-11-6934/18538 від 19.08.2010 на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.08.2010 про витребування доказів у даній справі, Тимчасовим адміністратором АТ "Родовід Банк" була надана відповідь про те, що 11.04.2008 ПП "Агрохім-2008" було відкрито в АТ "Родовід банк" поточний рахунок № 26006574000008 і щодо зарахування коштів від позивача на цей рахунок банком надана виписка за період з 16.04.2008 по 18.04.2008, згідно якої, позивачем було перераховано ПП "Агрохім-2008" 53568 грн.

Відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог п. 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, щодо того, що накладна від ПП "Агрохім-2008", є первинним документом, який підтверджує фактичне отримання та відвантаження товару, і так як реальність здійснення господарської операції підтверджується бухгалтерськими документами, то висновки відповідача про безпідставність віднесення позивачем до валових витрат за 2 квартал 2008р. 44640 грн., що спричинило донарахування податку на прибуток від суми таких витрат в розмірі 11160 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 5580грн., як 50% донарахованого податку, є протиправними.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно вимог пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків.; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що податковий кредит позивача по операції у квітні 2008р. підтверджується податковою накладною № 35 від 16.04.2008, виписаною ПП "Агрохім-2008", яка містить всі необхідні реквізити та виписана платником ПДВ відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997. Згідно даних з Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за квітень 2008р., вказана податкова накладна відображена позивачем у Реєстрі під № 4.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що оскільки позивач надав належним чином оформлену податкову накладну, що підтверджує його право на податковий кредит та докази здійснення фактичної оплати товару, в тому числі і податку на додану вартість, то податкові-повідомлення рішення відповідача є неправомірними.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.09.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 у справі №2а-7350/10/8/0170 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.09.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 у справі № 2а-7350/10/8/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239І Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді Л.І. Бившева О.І. Степашко